Рішення № 129727601, 25.08.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 640/25680/20

РІШЕННЯ

іменем України

25 серпня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича, в якому просив визнати неправомірними дії Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича щодо ненадання відповіді на пропозицію від 04.09.2020 та зобов`язати Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича надати обґрунтовану відповідь на пропозицію від 04.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у вересні 2020 року звернувся до відповідача з пропозицією щодо добровільного виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 по справі №826/8348/17 в частині сплати штрафу. Однак, станом на день подання позову (20.10.2020) відповідач відповіді на пропозицію не надав. Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на пропозицію. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 30.10.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва залишив позовну заяву без руху та надав строк усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 27.11.2020 Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Міністерство юстиції України подало до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що 04.09.2020 позивач електронною поштою надіслав Мін`юсту лист - пропозицію добровільно виконати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020, змінену постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 у справі №826/8348/17 та сплатити штраф. Оскільки звернення ОСОБА_1 не містило інформації щодо наявності пільг, вони були розглянуті в загальному порядку визначеним структурним підрозділом Мін`юсту, в межах компетенції. Вказує, що 30.09.2020 надана відповідь № 9723/С-25036/20.1 за результатами розгляду звернень від 04.09.2020 та 02.10.2020, що свідчить про відсутність порушення права позивача. У задоволенні позовних вимог просить відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач вказує, що штраф передбачений частиною 2 статті 382 КАС України за невиконання рішення суду в адміністративній справі № 826/8348/17 накладений на службову особу центрального органу виконавчої влади, яка займає особливо відповідальне становище - Міністра юстиції України Малюську Дениса Леонтійовича. Тому саме до цієї службової особи звертався позивач з пропозицією щодо добровільного виконання рішення щодо сплати штрафу на користь позивача та саме ця службова особа відповідно до вимог Конституції та законів України зобов`язана була надати обґрунтовану відповідь. Стверджує, що листа від 30.09.2020 не отримував та ставить під сумнів належність та допустимість доказу направлення, долученого до відзиву, оскільки у вказаному реєстрі немає навіть інформації за якою саме адресою відправлений лист. Крім того з тексту листа від 30.09.2020 відомо, що він стосується виконавчого провадження №63130755, тобто дій державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду та не містить відповідь на пропозицію позивача від 04.09.2020 щодо добровільного виконання рішення суду.

Ухвалою від 14.03.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв до свого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Міністерство юстиції України подало до суду додаткові пояснення, у яких підтримує позицію, викладену у відзиві на позову заяву. Крім того, представник зазначає, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 по справі №826/8348/17 виконана, про що свідчить квитанція про оплату від 08.10.2021.

Ухвалою від 27.03.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд надав ОСОБА_2 доступ до справи №640/25680/20 через підсистему "Електронний суд".

Ухвалою від 21.08.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання представника Міністерства юстиції України про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх взаємному зв`язку та сукупності, суд встановив таке.

Ухвалою від 19.06.2020 у справі №826/8348/17 Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив клопотання позивача про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, наклав на Міністра юстиції України Малюську Дениса Леонтійовича штраф у за невиконання рішення суду у цій справі у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 84080,00 грн, половину штрафу у розмірі 42040,00 грн стягнув на користь позивача, іншу половину у розмірі 42040,00 грн - на користь Державного бюджету України, встановив Міністерству юстиції України новий строк для подання до канцелярії суду звіту про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2018 у адміністративній справі №826/8348/17 протягом одного місяця з дати отримання копії цієї ухвали, попередив Міністра юстиції України Малюську Дениса Леонтійовича про те, що за правилами частини 6 статті 382 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції, попередив Міністерство юстиції України про те, що відповідно до частини 7 статті 382 КАС України сплата штрафу не звільняє від обов`язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов`язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.

Постановою від 03.09.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнив частково, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 змінив, виклавши абзаци 2 та 3 її резолютивної частини у такій редакції: "Накласти на Міністра юстиції України ОСОБА_3 штраф у за невиконання рішення суду у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 42040,00 грн. Половину штрафу у розмірі 21020,00 грн стягнути на користь позивача, іншу половину у розмірі 21020,00 грн - на користь Державного бюджету України", в іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 залишив без змін.

Позивач ОСОБА_1 04.09.2020 звернувся до Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича із пропозицією добровільного виконання ухвали суду від 19.06.2020 у справі №826/8348/17 в частині сплати штрафу. Однак відповіді не отримав.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на пропозицію від 04.09.2020, такою, що порушує приписи статей 14 і 20 Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою і другою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - це, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай безпосередніх індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушень закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи. Позови "в інтересах законності" не мають на меті захист порушених суб`єктивних прав, а тому в таких справах не може бути реалізовано завдання адміністративного судочинства.

Конституційний Суд України у підпункті 3.6 пункту 3 Рішення від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес)) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" має один і той же зміст. У вказаній справі Конституційний Суд України виснував, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

У позовній заяві позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на пропозицію позивача від 04.09.2020 щодо добровільної сплати штрафу в розмірі 21020,20 грн за невиконання рішення суду у справі №826/8348/17, застосованого судом в порядку судового контролю за виконанням відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у вказаній справі. У зазначеному звернені позивач запропонував ОСОБА_3 , який на той час займав посаду Міністра юстиції України сплатити штраф за невиконання рішення суду на відповідний особистий картковий рахунок позивача.

Отже, фактично підставою для звернення позивача до суду з цим позовом є бездіяльність відповідача щодо виконання пропозиції позивача про добровільну сплату штрафу за невиконання рішення суду, встановленого судом в порядку судового контролю.

За визначенням статті 3 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Статтею 2 Закону № 393/96-ВР передбачено, що законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно доКонституції Українита цього Закону.

Разом з тим, згідно зістаттею 12 Закону № 393/96-ВР дія цьогоЗаконуне поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції,законами України "Про судоустрій і статус суддів"та"Про доступ до судових рішень",Кодексом адміністративного судочинства України,законами України "Про запобігання корупції","Про виконавче провадження".

Відповідно до частин 4 і 5 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) примусове виконання судових рішень вадміністративних справахздійснюється в порядку, встановленому законом. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

2) ухвал, постанов судів у адміністративних справах у випадках, передбачених законом.

Таким чином, Закон № 393/96-ВР не поширюється на правовідносини щодо виконання судових рішень в адміністративних справах, зокрема, ухвал, постановлених адміністративним судом в порядку судового контролю.

Тому, посилання позивача на порушення відповідачем приписів статей 17 і 20 Закону № 393/96-ВР у зв`язку з ненаданням відповіді на пропозицію щодо добровільного виконання ухвали суду, є безпідставним.

Вирішуючи позовні вимоги суд враховує, що листом від 30.09.2020 № 9723/С-25036/20 відповідач повідомив позивача про виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 та сплату штрафу з урахуванням 3 % річних в загальній сумі 23906,64 на картковий рахунок позивача.

Зазначене підтверджується копією квитанції про оплату від 08.11.2021 №108661942. Факт отримання зазначених коштів позивачем не заперечується.

З урахуванням приписів частини 1 статті 2 КАС України судовому захисту підлягає лише порушене право. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач довів, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.06.2020 та сплату штрафу за не виконання рішення зазначеного суду у справі №826/8348/17, виконана відповідачем до звернення позивача до суду з цим позовом.

Тому, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністра юстиції України Малюськи Дениса Леонтійовича про визнання неправомірними дії ненадання відповіді на пропозицію від 04.09.2020 та зобов`язання надати обґрунтовану відповідь на пропозицію від 04.09.2020 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Міністр юстиції України Малюська Денис Леонтійович (вул. Городецького архітектора, 13,м. Київ,01601 , код ЄДРПОУ - 00015622)

Головуючий суддя О.К. Ковальчук