Рішення № 129726072, 25.08.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13952/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-3), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13.03.2025 р. "Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- визнати протиправним та скасувати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 155250018074 від 24.04.2025 р. про відмову в перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу роботи позивача з 27.03.1991 р. по 31.08.2004 р. акумуляторником в Одеському виробничому об`єднанні "Електрик" УТОГ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (Список №2) з моменту звернення, а саме з 06.03.2025 р. довічно.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку із досягнення 55-річного віку позивач 06.03.2025 р. звернувся до відповідача-3 із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2. 13.03.2025 р. відповідачем-1 прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Підставою відмови стало відсутність наказів про результати атестації робочих місць та переліки робочих місць, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до 31.08.2004 р. 03.04.2025 р. відповідачем-3 здійснено перевірку довідки про пільговий стаж від 17.02.2025 р. № 519, виданої Одеським виробничим об`єднанням "Електрик" Українського товариства глухих Бєлкіну Сергію Станіславовичу. За результатами перевірки довідки перевірені документи, які знаходяться на підприємстві у тому числі і наказ № 199 від 10.10.2003 р. Одеського виробничого об`єднання "Електрик" УТОГ "Про проведення атестації з питань охорони праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою". За результатами перевірок жодних зауважень до документів не встановлено. 17.04.2025 р. позивач повторно звернувся до відповідача-3 із заявою про перехід на пенсію за віком. Відповідач-2 рішенням від 24.04.2025 р. відмовив у перерахунку пенсії з огляду на ненадання наказів про результати атестації робочих місць та переліки робочих місць, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до 31.08.2004 р. Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними, оскільки трудова книжка містить відповідні записи про спірні періоди роботи з 27.03.1991р. по 31.08.2004 р. Окрім цього, позивачем на адресу відповідачів надано довідку про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.02.2025 р. № 519. Також наголошує, що відповідальність за не проведення атестації робочих місць не може покладатись на позивача. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою від 09.05.2025 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.

У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 13.05.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

28.05.2025 р. від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 р., відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації. Відповідно до наданих документів до заяви про перерахунок пенсії від 17.04.2025 р., позивач не надав накази про результати атестації робочих місць та переліки робочих місць, професій і посад працівника, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за період до 31.08.2004 р. Таким чином, виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.

29.05.2025 р. від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивачем не надано до Головного управління виписок із наказу про проведення атестації на відповідних робочих місцях, а також до заяви про призначення пенсії не долучено уточнюючі довідки підприємства, передбачені пунктом 20 Порядку № 637, що унеможливлює документальне підтвердження умов праці позивача та як наслідок не дає підстав для зарахування спірних періодів до пільгового стажу. З урахуванням вищевикладеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішенням № 155250018074 від 24.04.2025 р. відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю пільгового стажу 10 років.

03.06.2025 р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що при всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх наданих документів та матеріалів пенсійної встановлено, що позивач не має права на перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так як відсутні накази про результати атестації робочих місць та переліки робочих місць, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до 31.08.2004 р.

З урахуванням вимог п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами, з урахуванням перебування судді Бездрабка О.І. у відпустці.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У зв`язку із досягнення 55-річного віку позивач 06.03.2025 р. звернувся до відповідача-3 із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2.

До заяви про перерахунок пенсії позивач надав: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; трудову книжку серії НОМЕР_1 від 05.07.1988 р. № 4246903; довідку про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.02.2025 р. № 519; копію наказу від 01.04.1991 р. № 20; копію наказу від 24.09.2004 р. № 63-к; копію особової картки форми № Т-2; копію форми № Т-1.

Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 05.07.1988 р. № 4246903 (записи № 2-7), позивач в період з 27.03.1991 р. по 31.08.2004 р. працював на посаді акумуляторника в Одеському виробничому об`єднанні "Електрик" УТОГ.

За довідкою про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.02.2025 р. № 519, виданою Одеським виробничим об`єднанням "Електрик" УТОГ Бєлкін С.С. працював повний робочий день в Одеському виробничому об`єднанні "Електрик" УТОГ з 27.03.1991 р. по 31.08.2004 р. та виконував повний робочий день постійно та безпосередньо роботу з шкідливими і важкими умовами праці за посадою акумуляторника, що передбачено Списком № 2 розділом ХХХІІІ підрозділом 232 код 7241. Загальний стаж складає 13 років 05 місяців 4 дні.

За принципом екстериторіальності дана заява розглянута Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яким 13.03.2025 р. прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Підставою відмови стало відсутність наказів про результати атестації робочих місць та переліки робочих місць, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до 31.08.2004 р.

03.04.2025 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перевірку довідки про пільговий стаж від 17.02.2025 р. № 519, виданої Одеським виробничим об`єднанням "Електрик" Українського товариства глухих Бєлкіну Сергію Станіславовичу. За результатами перевірки довідки перевірені документи, які знаходяться на підприємстві у тому числі і наказ № 199 від 10.10.2003 р. Одеського виробничого об`єднання "Електрик" УТОГ "Про проведення атестації з питань охорони праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою". За результатами перевірок жодних зауважень до документів не було.

17.04.2025 р. позивач повторно звернувся до відповідача-3 з заявою про перехід на пенсію за віком.

За принципом екстериторіальності дана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яке рішенням від 24.04.2025 р. № 155250018074 відмовило у перерахунку пенсії позивачу. Підставою для відмови стало ненадання наказів про результати атестації робочих місць та переліки робочих місць, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення до 31.08.2004 р.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно ст.1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Приписами ч.1 ст.114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно ч.2 ст.114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок. За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

Аналогічні положення закріплено у п."б" ст.13 Закону № 1788-XII.

Отже, підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім, досягнення відповідного віку, наявність потрібного стажу, наявність професії та виробництва в зазначених списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами за атестації робочих місць за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах повний робочий день. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач на момент звернення до пенсійного органу для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах досяг 55-річного віку.

Відповідно до ст.62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (далі - Порядок № 637) зазначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній в постановах від 25.04.2019 р. у справі № 497/472/17, від 04.07.2019 р. у справі № 497/198/17.

Процедура застосування Списків № 1 і № 2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. № 383 (далі - Порядок № 383).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р.

Згідно правил застосування Списку № 2 якщо пільгова робота виконувалася до 31 грудня 1991 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173; якщо виконання пільгової роботи продовжувалося після 01 січня 1992 року або розпочато після цієї дати, але не більше як до 11 березня 1994 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжувалася після 11 березня 1994 року або розпочата після цієї дати, але не більше як до 16 січня 2003 року, то застосовується Список № 2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 р. № 461 затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема, Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Розділом XXХIII (Загальні професії у всіх галузях господарства) Списків № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, передбачено акумуляторників.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач у період з 27.03.1991 р. по 31.08.2004 р. акумуляторником в Одеському виробничому об`єднанні "Електрик" УТОГ", що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 від 05.07.1988 р. № 4246903 та довідкою про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 17.02.2025 р. № 519.

Щодо проведення атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як умови для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку № 637.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно п.4 Порядку № 442 та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно ст.41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст.271 Кримінального кодексу України.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Крім того, відповідно до п.1 ст.29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Приписами ч.ч.1, 2 ст.153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України від 14.10.1992 р. № 2694-XII "Про охорону праці" працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Таким чином, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд зауважує, що в матеріалах справи містяться копії наказів щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці не за всі періоди трудової діяльності позивача, а лише за окремі (наказ № 199 від 10.10.2003 р. Одеського виробничого об`єднання "Електрик" УТОГ "Про проведення атестації з питань охорони праці працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою"). Разом з тим, суд наголошує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенси за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 520/15025/16-а.

Таким чином, відповідачем-1 та відповідачем-2 під час прийняття рішень відповідно від 13.03.2025 р. "Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та від 24.04.2025 р. № 155250018074 про відмову в перерахунку пенсії, яким відмовлено позивачу в переведенні позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, не враховано усі обставини, що мають значення для призначення даного виду пенсії позивачу, як наслідок, відповідач-1 та відповідач-2 допустили неналежний розгляд поданих позивачем заяв і документів та, відповідно, прийняли необґрунтовані рішення про відмову позивачу в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Отже, рішення від 13.03.2025 р. "Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та від 24.04.2025 р. № 155250018074 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління ПФУ в Одеській області зарахувати до пільгового страхового стажу позивача періоди роботи з 27.03.1991 р. по 31.08.2004 р. акумуляторником в Одеському виробничому об`єднанні "Електрик" УТОГ.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" неодноразово. А тому відповідачі аналізували та визначали наявність права на отримання пільгової пенсії окремо один від одного; відтак у кожному спірному рішенні періоди пільгової праці, які враховані та не враховані, відрізняються. Проте, приймаючи рішення про захист порушеного права позивача, суд вважає, що право на отримання пенсії повинно бути захищеним в цілому та всебічно, однак з урахуванням дискреційних повноважень органу публічної влади.

Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з п.1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 р. № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській повторно розглянути заяву позивача від 17.04.2025 р. про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки за результатами розгляду адміністративної справи суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог лише у зв`язку з неправильним визначенням способу поновлення порушеного права позивача, за який судовий збір не стягується, то з відповідача-1 та з відповідача-2 як суб`єктів, які допустили порушення прав позивача, на користь ОСОБА_1 підлягає пропорційному стягненню судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341) від 13.03.2025 р. "Про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158, код ЄДРПОУ 20490012) від 24.04.2025 р. № 155250018074 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) в переведенні на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м.Одеса, вул.Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 27.03.1991 р. по 31.08.2004 р. акумуляторником в Одеському виробничому об`єднанні "Електрик" УТОГ та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) від 17.04.2025 р. про переведення на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м.Житомир, вул.Ольжича, буд.7, код ЄДРПОУ 13559341) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158, код ЄДРПОУ 20490012) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко