Рішення № 129725344, 22.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2025 року №320/27076/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Держаної податкової служби України у місті Києві з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) щодо нескладання та неподання на виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку про повернення ОСОБА_1 належних сум коштів помилково (надміру) сплачених зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 142254,00 грн. та військового збору в сумі 11854,50 грн., за заявою ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011) підготувати висновок про повернення ОСОБА_1 помилково (надміру) сплачених грошових зобов`язань по сплаті податку на доходи фізичних осіб в сумі 142254,00 грн. (сто сорок дві тисячі двісті п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) та військового збору в сумі 11854,50 грн. (одинадцять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні 50 копійок) з Державного бюджету України та направити такий висновок для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

До суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій просить суд відшкодувати на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Відповідач подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Дана заява обґрунтована тим, що на думку відповідача, відсутні правові підстави для розгляду заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Зазначив, що позивачем чи його представником не подано до суду орієнтовного розрахунку понесених позивачем витрат до ухвалення рішення суду.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №320/27076/23 про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 3 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 143 КАС якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 10.07.2023 між ОСОБА_1 (далі - клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Ковригою Миколою Миколайовичем (далі - виконавець) було укладено Договір про надання правової допомоги №10-07-2023 (далі - Договір), за умовами якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання представляти та захищати права та законні інтереси клієнта та надавати клієнту необхідну правову (правничу) допомогу. Зокрема, але не виключно щодо представництва клієнта в суді у справі за позовом, щодо визнання протиправною бездіяльність державної податкової служби України та/або її структурних підрозділів у питання повернення клієнту надміру (помилково) сплачених сум податків при відчужені нерухомого майна (частини квартири) за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з пунктом 3.1 Договору клієнт зобов`язується своєчасно забезпечувати виконавця інформацією та документами в обсязі, необхідному для належного виконання виконавцем своїх зобов`язань, передбачених даним договором та додатковими Угодами у разі їх укладення; своєчасно оплачувати винагороду (гонорар) виконавця.

Пунктом 7.1 Договору визначено, що клієнт зобов`язується оплатити надання юридичних послуг та правової (правничої) допомоги виконавцю.

Відповідно до пункту 7.3 Договору щодо представництва клієнта у суді першої інстанції у справі за позовом, щодо визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України та/або її структурних підрозділів у питанні повернення клієнту надміру (помилково) сплачених сум податків при відчужені нерухомого майна (частини квартири) за адресою АДРЕСА_1 , клієнт сплачує виконавцю 15000,00 грн (п`ятнадцять тисяч гривень).

Відповідно до пункту 7.3.1. Договору сума винагороди (гонорару), зазначена у п. 7.3. Договору є фіксованою за представництво Позивачки у суді першої інстанції, та не підлягає перегляду незалежно від кількості та об`єму процесуальних дій в межах звичайного судового розгляду.

Пунктом 7.3.2 визначено, що клієнт сплачує винагороду у безготівковій формі на рахунок виконавця наступним чином: 50% винагороди до початку надання правової (правничої допомоги), інші 50% винагороди протягом 3 (трьох) банківських днів після відкриття провадження у справі.

Представником позивача додано до матеріалів справи:

- копію Акта наданих послуг від 28.02.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №10-07-23 від 10.07.2023 вартістю 15000,00 грн.;

- копію рахунку на оплату №1 від 10.07.2023 на суму 7500,00 грн.;

- копію рахунку на оплату №2 від 04.01.2024 на суму 7500,00 грн.

Загальна сума понесених витрат на професійну правничу допомогу становить 15000,00 грн.

В якості доказів оплати наданих послуг представник позивача долучив до матеріалів справи виписки з банківського рахунку.

Відповідач у своєму запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу зазначив про те, що вказана сума понесених витрат за надання правничої допомоги є завищеною та належним чином не обґрунтованою

Досліджуючи, на підставі заперечення відповідача, питання співмірності витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що складність справи не відповідає реальним витратам на роботу адвоката.

Крім того, подання позовної заяви, скарги, пояснень, клопотань, відзиву та інших процесуальних документів є правом, а не обов`язком позивача, та здійснюється ним на власний розсуд.

Суд вважає, що такі дії представників не відповідають ознакам неминучості їх понесення (в розумінні наведеної вище практики ЄСПЛ), оскільки основна позиція позивача по справі безпосередньо викладена у позовній заяві.

Крім того, не відповідають ознакам неминучості витрати з надання позивачу послуг з підготовки додаткових пояснень та клопотання про залучення документів до матеріалів справи.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд враховує правовий висновок, що викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 107706741), в якій також зазначено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96172760) виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

У зв`язку з цим, суд вважає, що витрати щодо підготовки відповіді на відзив на позовну заяву, додаткових пояснень та підготовки клопотання про долучення документів не підлягають розподілу, оскільки не відповідають критерію неминучості їх понесення.

Таким чином, проаналізувавши розрахунок та надані докази, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення заявленої суми судових витрат на правову допомогу та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7500,00 грн., що є співмірним з обсягом наданої правничої допомоги під час розгляду справи в суді.

Керуючись статтями 132, 134, 143, 241-246, 252, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Заяву представника позивача Ковриги Миколи Миколайовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в адміністративній справі №320/27076/23 - задовольнити частково.

2. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн. (сім тисяч п`ятсот грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя Щавінський В.Р.