Ухвала суду № 129725329, 22.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

22 серпня 2025 року Справа №320/15403/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у письмовому провадженні клопотання позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про зобов?язання Міністерство економіки України (ЄДРПОУ 37508596) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на посаду директора департаменту праці Міністерства економіки України на підставі погодженої Відповідачем заяви ОСОБА_1 від 13.03.2024 № 37 та інформації про результати спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1 , надісланої НАЗК до Міністерства економіки України листом від 20.03.2025 № 49-01/24222-25.

04.04.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

14.08.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову у справі.

Суд зазначає про розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову у відповідні процесуальні строки враховуючи перебування судді у відпустці з 06.08.2025 по 21.08.2025 включно, отримання відповідної заяви судом 22.08.2025, що вбачається також з акту ВДЗК.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову подану позивачем суд враховує слідуюче.

Позивач у заяві про забезпечення позову просить суд вжити заходів забезпечення позову у справі №320/15403/25 шляхом заборони відповідачу Мінекономіки (ЄДРПОУ 37508596) звільняти позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Попередження від 05.08.2025 до повного виконання обов`язку з працевлаштування працівників, встановленого на підставі частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» (з урахуванням можливостей, встановлених частиною першою статті 41 Закону України «Про державну службу»), або до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/15403/25.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказує про те, що він з 29.03.2023 працює в Міністерстві економіки на посаді директора департаменту праці та зайнятості. Відповідач, в порушення частини третьої статті 31 Закону №889 не призначив позивача на погоджену ним посаду директора департаменту праці Міністерства економіки України в зазначений строк не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки. Наполягає на відсутності у відповідача абсолютних дискреційних повноважень при вирішенні питання про не призначення ОСОБА_1 на посаду, враховуючи діюче законодавство та практику ЄСПЛ, що оскаржується в межах даної справи.

Відмітив, що впродовж травня-серпня 2025 року, відповідач продовжив порушувати законні його права, у тому числі рівного права доступу до державної служби, зокрема, 13.05.2025 позивач отримав попередження про наступне звільнення з підстав ліквідації його посади, із запропонуванням вакантних посад у Міністерстві економіки, при цьому додавши враховуючи умови призначення на посаду вказали про те, що відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 10 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» він не може бути переведений на іншу посаду державної служби. 16.05.2025 позивач подав заяву до Міністерства економіки про переведення його на одну із запропонованих вакантних посад та відповідач відмовив у переведенні позивача на посаду директора департаменту зовнішньоекономічної діяльності та торговельного захисту Мінекономіки листом від 26.05.2025 №2205-06/16 з підстав того, що державні службовці, які призначені на державну службу без конкурсного відбору, не можуть бути переведені на інші посади державної служби. Покликаючись на норми Закону №889 вважає наявні допущені відповідачем істотні порушення процедури припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, останній пропонуючи вакантні посади вказує на відсутність законнодавчих підстав для переведення на посади.

Позивач вважає, що звільнення його з посади призведе до втрати можливості реалізовувати кар`єру державної служби, що має безповоротний характер, та відповідно враховуючи розпочатий відповідачем процес вивільнення із державної служби, не застосування заходів забезпечення позову в даній справі створює очевидну небезпеку щодо захисту (поновлення) оспорюваних прав та інтересів. Подана дана заява з метою збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Аналізуючи доводи заяви про забезпечення позову та наявні докази, суд приходить до таких висновків.

Частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150-158 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Вищезазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

У зв`язку з цим суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.

У контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Зокрема судом встановлено, що предметом дослідження у межах спірних правовідносин є зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 на посаду директора департаменту праці Міністерства економіки України на підставі погодженої відповідачем заяви позивача від 13.03.2024 № 37 та інформації про результати спеціальної перевірки НАЗК.

З позиції та доводів позивача, не призначення його на спірну посаду є порушенням законодавства щодо права на працю, та враховуючи отримане Попередження про вивільнення від 13.05.2025, позивач вважає що заявлений спосіб захисту порушеного його права в даній справі за поданою заявою покликаний на збереження його існуючого становища, убезпечення від незаконного звільнення з державної служби.

Однак, суд звертає увагу заявника, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на обставинах та подіях не пов`язаних безпосередньо із предметом спору в даній справі. Не призначення на спірну посаду за заявою та перевіркою НАЗК, що розглядається в даній справі та отримання Попередження про вивільнення з державної служби мають в собі різні правові підстави, мету та наслідки для державного службовця.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову саме в межах спірних правовідносин.

З огляду на вказане, суд зазначає, що заявником не надано належних доказів у розумінні вищевказаних положень КАС України на підтвердження наявності обставин та підстав, які б дійсно могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі, відновлення його порушених прав.

Відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Войтович І. І.