Рішення № 129724662, 25.08.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2025 року Справа№200/5120/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), надісланий через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 11 липня 2025 року, в якому позивач просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо неправомірного перерахунку та виплати з 01 січня 2025 року ОСОБА_1 пенсії в неповному її розмірі;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, установлених п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

17 липня 2025 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

Як на час прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі, так і на час розгляду справи по суті триває широкомасштабна військова агресія російської федерації, яка слугувала підставою для введення в Україні з 24 лютого 2022 року 05 години 30 хвилин воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану».

Указом Президента України від 14 липня 2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4524-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану продовжений з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262).

Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності дій ГУ ПФУ в м. Києві, які полягали у перерахунку та виплаті пенсії в неповному розмірі внаслідок застосування обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 січня 2025 року.

Позивач доводила, що має право на виплату пенсії без обмеження її максимального розміру.

Просила задовольнити позов.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 04 жовтня 1996 року постійне місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місяця проживання, проставлений в паспорті.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджено довідкою від 21 листопада 2016 року № 10920.

Її фактичне місце проживання/перебування після переміщення: АДРЕСА_2 .

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код: 42098368) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений відповідний запис.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві.

Позивачці призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262), що підтверджено матеріалами пенсійної справи № 26034410008 (ДПС).

На підтвердження своїх вимог разом з позовною заявою ОСОБА_1 надала скріншот з її електронного кабінету на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, який станом на 11 липня 2025 року відображав такі відомості за даними її пенсійної справи:

вид пенсії за вислугу років;

пенсію призначено на строк з 02 серпня 2013 року (довічно);

загальна сума призначеної пенсії 23610,00 грн;

дата наступної виплати 05 серпня 2025 року;

місяць останньої виплати липень 2025 року;

сума останньої виплати 23610,00 грн;

склад пенсійної виплати:

основний розмір пенсії: 53% грошового забезпечення (вислуга років 21) у розмірі 38703,78 грн;

з урахуванням індексації 40203,78 грн;

базовий розмір пенсії (73026,00*53%) 38703,78 грн;

індексація базового ОСНП 2025 (38703,78*0,1150) 1500,00 грн;

підсумок пенсії (з надбавками) 40203,78 грн;

з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.

Разом з цим на підставі наданих відповідачем матеріалів пенсійної справи № 2605036052 (ДПА) суд встановив такі обставини щодо призначення і перерахунку пенсії позивачки.

Так, згідно з протоколом за пенсійною справою № 2605036052 (ДПА) від 01 серпня 2013 року пенсія ОСОБА_1 була обчислена виходячи з такого:

вид пенсії за вислугу років;

дата звернення 17 вересня 2013 року;

умови призначення вислуга років 21 (календарна 21), у розмірі 53% грошового забезпечення;

військове звання полковник;

посада заступник начальника управління начальник відділу проходження служби у податковій міліції Управління персоналу ДПС у Донецькій області;

дата і причина звільнення 01 серпня 2013 року, ст. 64 г 1 п. запас;

грошове забезпечення для обчислення пенсії:

- посадовий оклад 1702,00 грн;

- оклад за військове звання 135,00 грн;

- процентна надбавка за вислугу років 35% 642,95 грн;

- середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, у тому числі робота з таємними виробами, носіями, документами 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50%, премія 333,255% 2609,00 грн;

основний розмір пенсії: 53% грошового забезпечення (вислуга років 21) у розмірі 2697,14 грн;

всього призначено 2697,14 грн;

призначено згідно з Законом № 2262 загальний розмір пенсії за справою щомісячно в сумі 2697,14 грн з 01 серпня 2013 року довічно.

В подальшому пенсійний орган неодноразово проводив перерахунок пенсії позивачки, зокрема згідно з розпорядженнями про перерахунок пенсії за вислугу років з 01 жовтня 2013 року (підстава перерахунку первинне призначення пенсії); з 01 листопада 2014 року (підстава перерахунку взяття на облік, пенсійна справа надійшла з іншого регіону); з 02 серпня 2013 року (підстава перерахунку уточнення анкетних даних); з 02 серпня 2013 року (підстава перерахунку уточнення анкетних даних); з 02 серпня 2013 року (підстава перерахунку взяття на облік (пенсійна справа надійшла з іншого регіону); з 01 лютого 2017 року (підстава перерахунку уточнення початкового строку виплати пенсії); з 01 лютого 2018 року (підстава перерахунку поновлення виплати пенсії (з перервою)); з 01 травня 2018 року (підстава перерахунку грошове забезпечення згідно з Постановою КМУ № 704, постанова КМУ № 103 п. 1, перерахунок з 01 січня 2018 року); з 01 червня 2018 року (підстава перерахунку поновлення виплати пенсії (з перервою); з 01 грудня 2018 року (підстава перерахунку уточнення початкового строку виплати пенсії); з 01 січня 2019 року (підстава перерахунку уточнення початкового строку виплати пенсії); з 01 грудня 2018 року (підстава перерахунку поновлення виплати пенсії (з перервою)); з 01 січня 2020 року (підстава перерахунку Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»); з 01 липня 2021 року (підстава перерахунку Постанова КМУ № 713); з 01 березня 2024 року (підстава перерахунку встановлення інвалідності); з 01 травня 2024 року (підстава перерахунку поновлення після ідентифікації особи).

При цьому внаслідок згаданих вище перерахунків пенсійний орган виплачував ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, не застосовуючи обмеження пенсії максимальним розміром.

Згідно з розпорядженням про перерахунок пенсії за вислугу років за пенсійною справою № 2605036052 ДПА з 01 лютого 2025 року пенсія ОСОБА_1 перерахована із сум грошового забезпечення:

- посадовий оклад 7890,00 грн;

- оклад за військовим званням 1480,00 грн;

- процентна надбавка за вислугу років 45% 4216,50 грн;

всього 13586,50 грн;

в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 13586,50 грн;

основний розмір пенсії: 53% грошового забезпечення (вислуга років 21) у розмірі 7200,85 грн;

з урахуванням індексації 10481,80 грн;

з урахуванням доплати 12481,80 грн;

базовий розмір пенсії (13586,50*53%) 7200,85 грн;

індексація базового ОСНП 2022 (7200,85*0,1400) 1008,12 грн;

індексація базового ОСНП 2023 (8208,97*0,1970) 1500,00 грн;

індексація базового ОСНП 2024 (9708,97*0,0796) 772,83 грн;

щомісячна доплата до 2000 грн відповідно до Постанови КМУ № 713 (від суми ОСНП 7200,85 грн на 01 березня 2018 року) 2000,00 грн;

щомісячна доплата до 100 грн індексації на 01 березня 2024 року 0,00 грн;

підсумок пенсії (з надбавками) 12481,80 грн;

підстава перерахунку встановлення інвалідності;

розпорядження про перерахунок відправлено 20 січня 2025 року;

з 01 лютого 2025 року 12481,80 грн.

Отже, внаслідок перерахунку пенсії позивачки з 01 лютого 2025 року її виплата так само здійснювалась без обмеження пенсії максимальним розміром.

Також суд встановив, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 320/61990/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві, в якому позивач просила:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови в перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року з урахуванням надбавки за таємність, надбавки за особливості проходження служби та премії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01 грудня 2020 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням надбавки за таємність з розрахунку 789,00 грн, надбавки за особливості проходження служби з розрахунку 13 586,50 грн та премії з розрахунку 7890,00 грн;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 03 вересня 2024 року перерахунок та виплату пенсії з розрахунку посадового окладу 49397,00 грн, окладу за військовим (спеціальним) званням 1400,00 грн та надбавки за вислугу років 22229,00 грн;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії з 05 березня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;

- зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (із урахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.

26 травня 2025 року Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 320/61990/24, яким позов ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме:

- визнав протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо непроведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії на підставі довідок ГУ ДФС у Донецькій області від 15 вересня 2021 року № 196/05-97-08-02-22 та Бюро економічної безпеки України від 19 листопада 2024 року № 11/11/72н-24;

- зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки ГУ ДФС у Донецькій області від 15 вересня 2021 року № 196/05-97-08-02-22 з 01 січня 2021 року;

- зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Бюро економічної безпеки України від 19 листопада 2024 року № 11/11/72н-24 з 01 жовтня 2024 року;

- визнав протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії;

- зобов`язав ГУ ПФУ в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за період з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року з урахуванням 100% сум підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовив.

Під час розгляду справи № 320/61990/24, з-поміж іншого, суд встановив такі фактичні обставини, що знайшли відображення в рішенні від 26 травня 2025 року:

«[…]

ГУ ДФС у Донецькій області було виготовлено нову довідку від 15 вересня 2021 року № 196/05-97-08-02-22, на ім`я ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 01 грудня 2020 року.

У довідці ГУ ДФС у Донецькій області від 15 вересня 2021 року № 196/05-97-08-02-22 зазначено, що розмір грошового забезпечення позивача за нормами, чинними станом на 01 грудня 2020 року, складає: посадовий оклад у розмірі 7 890,00 грн, оклад за військовим званням 1 480,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) 4 216,50 грн; надбавка за таємність (10%) 789,00 грн; надбавка за особливості проходження служби (100%) 13 586,50 грн; премія (100%) 7 890,00 грн, всього 35 852,00 грн.

Бюро економічної безпеки України було виготовлено нову довідку від 19 листопада 2024 року № 11/11/72н-24 на ім`я ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії за нормами, чинними на 03 вересня 2024 року (день, з якого змінено розмір грошового забезпечення особам, що проходять службу).

У довідці Бюро економічної безпеки України від 19 листопада 2024 року № 11/11/72н-24 зазначено, що розмір грошового забезпечення позивача складає: посадовий оклад у розмірі 49 397,00 грн, оклад за військовим званням 1 400,00 грн, надбавка за вислугу років (45%) 22 229 грн; всього 73 026,00 грн.

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 04 жовтня 2024 року про проведення перерахунку пенсії, згідно вказаної довідки від 15 вересня 2021 року № 196/05-97-08-02-22 з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та виплатити з 05 березня 2019 року 100% суми підвищення пенсії, замість 75%.

Листом від 30 жовтня 2024 року № 42434-41698/Б-02/8-2600/24 відповідачем повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії з урахування вищевказаної довідки, оскільки Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про здійснення перерахунку пенсій, призначених згідно з Законом № 2262.

[…]».

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 320/61990/24 набрало законної сили на підставі ст. 255 КАС.

Як свідчить розпорядження про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 2605036052-ДПА пенсія за вислугу років ОСОБА_1 перерахована з 01 серпня 2025 року із сум грошового забезпечення:

- посадовий оклад 49397,00 грн;

- оклад за військовим званням 1400,00 грн;

- середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місці, у тому числі особи, які працюють в умовах режимних обмежень 15%, надбавка за специфічні умови проходження служби, премія 22229,00 грн;

всього 73026,00 грн;

в тому числі сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 73026,00 грн;

основний розмір пенсії: 53% грошового забезпечення (вислуга років 21) у розмірі 38703,78 грн;

з урахуванням індексації 40203,78 грн;

базовий розмір пенсії (73026,00*53%) 38703,78 грн;

індексація базового ОСНП 2025 (38703,78*0,1150) 1500,00 грн;

щомісячна доплата до 100 грн індексації 01 березня 2024 року 0,00 грн;

підсумок пенсії (з надбавками) 40203,78 грн;

з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн;

підстава перерахунку рішення суду;

розпорядження про перерахунок відправлено 10 липня 2025 року;

з 01 серпня 2025 року 23610,00 грн.

Аналіз змісту рішення суду у справі № 320/61990/24 та розпорядження про перерахунок пенсії за пенсійною справою № 2605036052 (ДПА) з 01 серпня 2025 року зумовлює висновок про те, що ГУ ПФУ в м. Києві на виконання рішення суду у справі № 350/61990/24 провело ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки Бюро економічної безпеки України від 19 листопада 2024 року № 11/11/72н-24; внаслідок цього перерахунку підсумок пенсії з надбавками склав 40203,78 грн і пенсійний орган застосував обмеження пенсії максимальним розміром 23610,00 грн.

При цьому згідно з рішенням суду у справі № 320/61990/24 ГУ ПФУ в м. Києві мало провести перерахунок пенсії позивачки на підставі довідки Бюро економічної безпеки України від 19 листопада 2024 року № 11/11/72н-24 з 01 жовтня 2024 року.

Таким чином, ГУ ПФУ в м. Києві здійснює виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром за наслідками перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 320/61990/24.

Будь-яких інших рішень (розпоряджень) про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , які б передбачали обмеження пенсії максимальним розміром, в тому числі про перерахунок пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у період воєнного стану» з 01 січня 2025 року чи з 01 березня 2025 року, надані суду матеріали пенсійної справи 2605036052 (ДПА) не містять.

Як свідчить актуальний розрахунок пенсії за вислугу років по пенсійній справі № 2605036052, проведений 18 серпня 2025 року, на час розгляду справи пенсія ОСОБА_1 (з надбавками) становить 40203,78 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 23610,00 грн.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

П. п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262).

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до ст. 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, Законом № 3668 внесено зміни у ст. 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262.

Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20 грудня 2016 року.

Відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі Закон № 1774), який набрав чинності з 01 січня 2017 року, в ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774 з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262 відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

Це означає, що ст. 43 Закону № 2262 не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом № 1774 до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Аналогічний висновок наведений Верховним Судом в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, від 21 грудня 2021 у справі № 120/3552/21-а та інших.

Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від цього правового висновку і в постанові від 07 жовтня 2022 року у справі № 640/7973/21, оскільки Законом № 3668, внесено зміни у ст. 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668.

Тобто, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262 та положення ч. 1 ст. 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262), та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України в Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262.

Водночас положення ст. 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст ч. 7 ст. 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовим нормам, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин змін не зазнали та передбачали обмеження пенсії максимальним розміром.

Разом з цим Європейський суд з прав людини в п. п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку Суду, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями ст. 6 КАС встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13 лютого 2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення ст. ст. 1, 8, 92 Конституції України, а також на ст. 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Крім того, у постанові від 03 листопада 2021 у справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в разі наявності колізії між двома законами, які регулюють одне і те ж коло відносин і один з них визнано неконституційним, застосуванню підлягає підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

12 жовтня 2022 року Другий сенат Конституційного Суду України прийняв рішення № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21), яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи ст. 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

В п. 2 резолютивної частини цього Рішення зазначено, що приписи ст. 2 Закону № 3668 зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Зазначений шестимісячний строк сплинув 12 квітня 2023 року.

При цьому, розвиваючи юридичні позиції, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, Конституційний Суд України в Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту ч. ч. 1, 2, 5 ст. 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з ч. 1 ст. 46, ч. 1 ст. 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений ч. 5 ст. 17 Основного Закону України обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.

Окрім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022 звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, «юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачности ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття «виправданого (леґітимного) очікування»]» [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією «За демократію через право» (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що «органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії «Мірило правовладдя», CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачну стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішень Конституційного Суду України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 27 січня 2022 року у справі № 240/7087/20, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21, від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 440/994/20, від 17 березня 2023 року у справі № 340/3144/21, від 25 травня 2023 року у справі № 640/10017/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/1658/21, від 14 грудня 2023 року у справі № 640/15298/20, від 22 лютого 2024 року у справі № 560/8461/21, від 23 січня 2024 року у справі № 160/17347/22 та інших.

Ст. 46 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі Закон № 4059) установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до […], законів України […], «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», […] (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсі за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

П. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі Постанова КМУ № 1) установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до […], Законів України […], «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», […] (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

- до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

[…].

Ст. 1-1 Закону № 2262 установлено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розміри пенсій за вислугу років визначені ст. 13 Закону № 2262.

Аналіз змісту цієї статті зумовлює висновок про те, що розмір пенсії визначається від суми грошового забезпечення (у відсотках) і залежить від вислуги років. При цьому ні ст. 13 Закону № 2262, ні будь-які інші його норми не містять жодних приписів щодо застосування коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Ст. ст. 23 і 64 Закону № 2262 передбачено застосування коефіцієнта «збільшення», що визначається відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», під час індексації пенсії.

Разом з цим жодна норма Закону № 2262 не передбачає можливості застосування коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України, які б знижували розмір пенсії до виплати (обмежували максимальний розмір пенсії до виплати).

Суд встановив, що внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 , який проведений на виконання рішення суду у справі № 320/61990/24 пенсійний орган застосував обмеження пенсії її максимальним розміром.

Внаслідок цього перерахунку розмір пенсії (з надбавками) склав 40203,78 грн, а з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром 23610,00 грн.

Суд зауважує, що рішенням суду у справі № 320/61990/24 на ГУ ПФУ в м. Києві, крім іншого, покладений обов`язок здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію на підставі довідки Бюро економічної безпеки України від 19 листопада 2024 року № 11/11/72н-24 з 01 жовтня 2024 року;

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо неправомірного перерахунку та виплати з 01 січня 2025 року пенсії в неповному її розмірі (із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром).

Виходячи з принципу диспозитивності адміністративного судочинства, закріпленого у ст. 9 КАС, відповідно до якого суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог; суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень; кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, суд не вважає за необхідне виходити за межі позовних вимог в частині періоду, з приводу якого виник спір, (тобто з 01 січня 2025 року).

З огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку, що дії ГУ ПФУ в м. Києві, які полягали в обмеженні максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року за наслідками її перерахунку на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 320/61990/24, підлягають визнанню протиправними.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що спеціальний закон Закон № 2262, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не передбачає обмеження пенсії максимальним розміром.

Правомірність своїх дій, які полягали в обмеженні пенсії позивачки максимальним розміром, пенсійний орган не довів.

Як наслідок, для забезпечення повного та ефективного захисту порушеного права позивачки на належне пенсійне забезпечення, діючи на підставі ч. 2 ст. 9 КАС, суд дійшов висновку про необхідність застосування такого способу захисту як зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше проведених виплат.

При цьому суд зауважує, що в рамках цієї справи надає правову оцінку виключно правомірності дій пенсійного органу, які полягали в обмеженні максимального розміру пенсії позивачки під час її перерахунку, яке не було предметом спору у справі 320/61990/24. Питання повноти і належності виконання пенсійним органом рішення суду у справі № 320/61990/24 не є предметом спору у справі, що розглядається.

Покладання на пенсійний орган обов`язку провести перерахунок та виплату пенсії саме з 01 січня 2025 року обумовлено визначеним самою позивачкою спірним періодом і в цій частині суд не вважає за доцільне виходити за межі позовних вимог.

З мотивів, що викладені судом вище, а також виходячи з того, що виникнення спірних правовідносин не є наслідком перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі Постанови КМУ№ 1, суд не вважає за доцільне додатково покладати на пенсійний орган обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачки без застосування понижуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, установлених п. 1 Постанови КМУ № 1.

На переконання суду, в контексті спірних правовідносин для забезпечення повного та ефективного захисту порушеного права ОСОБА_1 на належне пенсійне забезпечення цілком достатньо зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві здійснити позивачці перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2025 року без обмеження її виплати максимальним розміром.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Суд надав оцінку основним доводам і запереченням сторін. Решта доводів і заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачкою документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн (квитанція від 11 липня 2025 року).

Докази здійснення інших судових витрат позивачкою не надані.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а тому на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягали в обмеженні максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року за наслідками її перерахунку на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року у справі № 320/61990/24.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести ОСОБА_1 з 01 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року.

Суддя Т.О. Кравченко