Рішення № 129724530, 25.08.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2025 рокуСправа №160/31753/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 29.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області з відмови у призначення мені пенсії за нормами за п. 3 ч. 1 ст. 115 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які безпосередньо виразилися у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в призначенні пенсії від 17 жовтня 2024 року за №046350014338, скасувати це рішення;

-зобов`язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за нормами за п. з ч.1 ст.115 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення до органів пенсійного фонду 01 березня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю з 31.10.2002 до 08.07.2004 та з 31.08.2004 до 31.12.2004, що призвело до відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного прозовного провадження без виклику сторін.

17 грудня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду в Луганській області надійшов відзив на позовну із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що відмова у призначенні пенсії пов`язана з недостатністю страхового стажу позивача, а спірні періоди догляду за дитиною з інвалідністю не можуть бути зараховані до стажу за відсутності документів на підтвердження зазначених обставин. Відповідач наголошує, що відсутність інформації про сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб з 01.01.2005 по 27.02.2005 унеможливлює зарахування зазначеного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 . Період догляду за дитиною з інвалідністю до 01.01.2004 здійснюється на підставі інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду. Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних. Відповідно до довідки від 04.07.2023 №166 позивачу вже зараховано до страхового стажу період з 09.10.1996 до 31.10.2002 та з 08.07.2004 до 31.08.2004. Натомість, немає підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів догляду за дитиною з інвалідністю з 31.10.2002 до 08.07.2004, з 31.08.2004 до 31.12.2004, оскільки в довідці №166 зазначені періоди не вказані, інші документи про підтвердження здійснення догляду за дитиною з інвалідністю віком до 16 років відповідно до пункту 10 Порядку №637 не надано. З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для призначення позивчау дострокової пенсії за віком за нормами пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». З цих підстав у задоволенні позову просить відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 є матір`ю дитини з інвалідністю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

У періоди з 09.10.1996 до 31.10.2002 та з 08.07.2004 до 31.08.2004 ОСОБА_2 перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Павлоградської райдержадміністрації та отримувала допомогу (пенсію) особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю віком до 16 років на доньку ОСОБА_3 1993 року народження, що підтверджується копіями довідки УСЗН Павлоградської райдержадміністрації №166 від 04.07.2023, посвідчення про отримання пенсії від 20.09.1996 та листа №04/434-24 від 11.04.2024 Управління соціальної та ветеранської політики Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Дані обставини були встановлені рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №160/8445/24.

За наслідком виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №160/8445/24 до страхового стажу позивачки було зараховано період роботи за записами трудової книжки колгоспника від 20.03.1993 серії НОМЕР_3 з 01.08.1992 до 31.12.1992 у колгоспі "Імені ХІХ з`їзду партії".

Також, з пенсійної справи позивача вбачається, що до страхового стажу позивачки було зараховано період:

з 14.06.1993 до 13.06.1993 догляд за дитиною до 3-х років згідно зі свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 13.07.1993;

з 09.10.1996 до 31.10.2002, з 08.07.2004 до 31.08.2004 період догляду за дитиною інвалідом згідно з довідкою від 04.07.2023 №166 Управління соціального захисту населення.

Страховий стаж заявниці, з урахуванням зарахованих періодів, склав 14 років 01 місяць 13 днів (зараховано по 17.03.2006) з необхідних 15 років.

За повторним розглядом доданих ОСОБА_1 до заяви від 01.03.2024 документів відповідачем винесено оскаржуване рішення від 17.10.2024 №046350014338 про відмову в призначенні пенсії за нормами пункту 3 частини 1 статті 115 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 15 років.

Позивачка вважає рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним та таким, що суперечать нормам чинного пенсійного законодавства, тому звернулася до суду.

Вважає, що наявні підстави для зарахування до страхового стажу періоду догляду за особою з інвалідністю з дитинства за період з 31.10.2002 до 08.07.2004, з 31.08.2004 до 31.12.2004.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами У країни.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІУ (далі - Закон №1058-ІУ).

Статтею 1 Закону №1058-ІV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Зазначене положення кореспондується також із частиною першою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05 листопада 1991 року, згідно з якою жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому, до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

Отже, аналіз пункту 3 частини першої статті 115 Закону №1058-IV та частини першої статті 17 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII свідчить про те, що право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства (осіб з інвалідністю з дитинства) до шестирічного віку (після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу).

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, право на дострокову пенсію за віком мають матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а умови досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №2249-VIII від 19 грудня 2017 року, зокрема у тексті Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21 березня 1991 року, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" № 2109-III від 16 листопада 2000 року, Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-ІV від 06 жовтня 2005 року, слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі.

Визначення терміну "інвалід з дитинства" (особа з інвалідністю з дитинства) не міститься ні в Законі № 875-ХІІ, № 2249-VIII, а ні в Законі № 2109-III.

Водночас, за змістом абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності.

Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 330/2181/16-а, мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

В тому разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Повертаючись до обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримувала допомогу по догляду за дитиною інвалідом: з 09.10.1996 до 01.11.1998; з 01.11.1998 до 01.11.2000; з 01.11.2000 до 31.10.2002; державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам, надбавку на догляд за дитиною - інвалідом віком до 16 років: з 08.07.2004 до 24.10.2004.

Отже, факт здійснення догляду за дитиною з інвалідністю у періоди з 09.10.1996 до 01.11.1998; з 01.11.1998 до 01.11.2000; з 01.11.2000 до 31.10.2002; з 08.07.2004 до 24.10.2004 підтверджено.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що позивач виховувала дитину з інвалідністю у періоди з 09.10.1996 до 31.10.2002 да з 08.07.2004 до 31.08.2004.

Суд звертає увагу, що ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закону №1058) визначає осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Відповідно до п. 14 ст. 11 Закону №1058 в редакції станом на 01.01.2005 один із непрацюючих працездатних батьків (1), усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю (2), тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію (3) відповідно до законодавства підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

У зазначеному випадку страхувальниками для зазначених вище осіб є відповідні організації, які виплачують допомогу, надбавку або компенсацію (п. 2 ст.14 Закону №1058).

Відтак, задля вирішення питання зарахування до страхового стажу спірного періоду підлягає з`ясуванню обставини, визначені п. 14 ст. 11 Закону №1058.

Згідно з пунктом 1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 пункт 2 статті 14 щодо сплати страхових внесків страхувальниками за осіб, зазначених у пункті 14 ст.11 Закону №1058, набирає чинності з 01.01.2015.

Отже, для зарахування до страхового стажу періоду з 01.01.2005 до 27.02.2005 визначальне значення має наявність відомостей щодо сплати страхових внесків за позивача в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати страхових внесків за позивача за період з 01.01.2005 до 27.02.2005, що унеможливлює зарахування вказаного періоду до страхового стажу ОСОБА_1 .

Зарахування періоду догляду за дитиною з інвалідністю з 01.01.2004 здійснюється на підставі п.10 Порядку №637 на підставі інформації про отримання допомоги, компенсації за догляд за дитиною з інвалідністю, одержаної органами Пенсійного фонду України від органів соціального захисту населення, або акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду. Останній складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

Судом встановлено, що позивач перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення Павлоградської райдержадміністрації та отримувала допомогу (пенсію) особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю віком до 16 років на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями довідки УСЗН Павлоградської райдержадміністрації №166 від 04.07.2023, посвідчення про отримання пенсії від 20.09.1996 та листа №04/434-24 від 11.04.2024 Управління соціальної та ветеранської політики Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області.

Відомості, зазначені у довідці УСЗН Павлоградської райдержадміністрації №166 від 04.07.2023 стали підставою для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 09.10.1996 до 31.10.2002, з 08.07.2004 до 31.08.2004.

Натомість, в наявних матеріалах справи документах, включаючи довідку №166 від 04.07.2023, відсутня інформація щодо здійснення позивачем догляду та отримання допомоги за догляд за особою з інвалідністю з дитинства в період з 31.10.2002 до 08.07.2004 та з 31.08.2004 до 27.02.2005.

Позивач помилково зазначає в позовній заяві про те, що такі обставини вже встановлені судом у справі №160/8445/24.

Посилання позивача на те, що підтвердженням догляду за дитиною з інвалідінстю у вищевказані періоди є стан її доньки, який не змінювався до моменту її смерті - не беруться судом до уваги, оскільки всі посилання повинні підтверджуватись відповідними доказами, які в матеріалах справи відсутні.

Також, суд зазначає, що пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 не є належним доказом на підтвердження тих обставин, з якими закон пов`язує можливість зарахування спірних періодів догляду за дитиною з інвалідністю до страхового стажу.

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, враховуючи, що позивачкою не було доведено факт догляду за дитиною з інвалідністю та отримання допомоги за догляд в спірний період, у відповідача були відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду з 31.10.2002 до 08.07.2004 та з 31.08.2004 до 31.12.2004.

З урахуванням наявного у позивача стажу (14 років 01 місяць 13 днів) на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 не набула права на призначення пенсії за нормами, визначеними п.3 ч.1 ст.115 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон