Рішення № 129717982, 25.08.2025, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

______________________

Справа № 947/13330/25

Провадження № 2/947/2878/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2025 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2025 року Товариство зобмеженою відповідальністю«Коллект Центр» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №4146399 від 31.08.2021 року в розмірі 101452,62 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 14114,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 87338,62 грн.; за кредитним договором №103919119 від 15.09.2021 року в розмірі 6349,70 грн., яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) в розмірі 1647,00 грн., заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 4122,70 грн., заборгованості за комісіями в розмірі 580,00 грн. та понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн., правової допомоги у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 31.08.2021 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений кредитний договір №4146399, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти в розмірі 15000,00 грн., строком на 30 днів, який зобов`язався повернути використану суму в строк до 30.09.2021 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами кредитного договору.

Крім того, 15.09.2021 р. між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений кредитний договір №103919119, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» надав відповідачу грошові кошти в розмірі 2000,00 грн. строком на 15 днів, який зобов`язався повернути використану суму в строк до 30.09.2021 р. та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами кредитного договору.

Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав.

28.12.2021 укладений договір № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4146399.

У подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект Центр» укладений договір № 10-01/2023, відповідно до якого до позивача перейшло права вимоги до відповідача за договором № 4146399.

10.02.2022 укладений договір № 10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103919119.

У подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект Центр» укладений договір № 10-01/2023, відповідно до якого до позивача перейшло права вимоги до відповідача за договором № 103919119.

Загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів за вказаними вище кредитними договорами складає 107802,32 грн.

З метою захисту своїх майнових прав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Петренко В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 15.04.2025 року було прийнято позовнузаяву дорозгляду тавідкрито провадженняпо цивільнійсправі запозовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами у справі, у строки передбаченіст. 275 ЦПК України.

Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Вказана ухвала судді була направлена на адресу відповідача ОСОБА_1 ,за якоювін зареєстрованийтаотримана ним, що підтверджується повідомленням (накладною) кур`єрської служби та є належним повідомленням.

05.05.2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої він позовні вимоги не визнав та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії договорів створювалися у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та, що вони підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженої на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Зазначив, що позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач володіє/використовує картку № НОМЕР_1 .

12.05.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 31.08.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, на підставі Анкети-заяви від 31.08.2021 № 4146399 укладений договір про споживчий кредит № 4146399.

Відповідно до вказаної Анкети-заяви сума кредиту15000,00 грн., строк кредиту30 днів з 31.08.2021 по 30.09.2021дата повернення кредиту, сума до повернення кредиту 20115,00 грн., яка складається з комісії за надання кредиту1155,00 грн., процентів за користування кредитом3960,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Позичальником вказаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

На підтвердження оформлення Анкети-заяви надана Довідка ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію та довідка про перерахування 31.08.2021 року грошових коштів в розмірі 15000,00 грн. на карту № НОМЕР_3 за договором №4146399.

15.09.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, на підставі Анкети-заяви від 15.09.2021 № 103919119 укладений договір про споживчий кредит № 103919119.

Відповідно до вказаної Анкети-заяви сума кредиту2000,00 грн., строк кредиту15 днів з 15.09.2021 по 30.09.2021дата повернення кредиту, сума до повернення кредиту 3480,00 грн., яка складається з комісії за надання кредиту580,00 грн., процентів за користування кредитом900,00 грн., які нараховуються за ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Позичальником вказаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

На підтвердження оформлення Анкети-заяви надана Довідка ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію.

На підтвердження виконання зобов`язань позивачем надана Довідка ТОВ «Елаєнс» від 07.02.2025, відповідно до якої ТОВ «Елаєнс» на підставі договору № 40484607_26/10/18-2 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного з ТОВ «Мілоан», 15.09.2021 проведено платіж на суму 2000,00 грн. на карту VISA № НОМЕР_1 , банк отримувача MONOBANK.

28.12.2021 укладений договір № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4146399.

У подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект Центр» укладений договір № 10-01/2023, відповідно до якого до позивача перейшло права вимоги до відповідача за договором № 4146399.

10.02.2022 укладений договір № 10-02/2022-50, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 103919119.

У подальшому, 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та позивачем ТОВ «Коллект Центр» укладений договір № 10-01/2023, відповідно до якого до позивача перейшло права вимоги до відповідача за договором № 103919119.

За правилом частини першоїстатті 205 Цивільного кодексу Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другоїстатті 639 ЦК Українипередбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Устатті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначеніЗаконом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертастатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмоїстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Без здійснення зазначених вище дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами.

Як встановлено судом, відповідач уклав електронні договори про споживчий кредит 31.08.2021 за № 4146399 та 15.09.221 за №103919119 шляхом проходження верифікації, формування та направлення Анкет-заяв в особистому кабінеті кредитодавця.

Відповідно доЗакону України «Про електронну комерцію»кредитний договір укладений між сторонами вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей12,81 ЦПК Україниє його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Водночас суд зауважує, що належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач отримав кредитні кошти, та в подальшому порушив обов`язок з їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитних договорів від 31.08.2021 за № 4146399 та від 15.09.221 за №103919119 позивач суду не надав.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина першастатті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно достатті 77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першоюстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2статті 83 ЦПК Українипозивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до пункту 1статті 13 Закону України «Про електронну комерцію»розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно дозаконів України "Про платіжні послуги", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3статті 13 Закону України «Про електронну комерцію»продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

У силу положень ч. 2 ст.41, ст.49 Закону України «Про платіжні послуги»передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3)надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами не долучено документу, передбаченого ст.ст.41,49 Закону України «Про платіжні послуги»,ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такі перекази є завершеними.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надана довідка про перерахування 31.08.2021 року грошових коштів в розмірі 15000,00 грн. на карту № НОМЕР_3 за договором №4146399; довідка ТОВ «Елаєнс» від 13.11.2024, відповідно до якої ТОВ «Елаєнс» на підставі договору № 40484607_26/10/18-2 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного з ТОВ «Мілоан», 15.09.2021 проведено платіж на суму 2000,00 грн. на карту VISA № НОМЕР_1 , банк отримувача MONOBANK.

Однак, суд вважає, що вказані докази є неналежними та недопустимими, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів.

При цьому, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» умов договору від 15.09.2021 № 103919119 щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Крім того, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронних платіжних засобів, реквізити яких в Анкетах-заявах взагалі не зазначені, а у Довідках про перерахування коштів зазначені неповно.

Позивачем не долучено ані виписок з банківських рахунків, ані заявок відповідача на оформлення кредитів, в яких би могла міститись повна інформація про належні банківські рахунки відповідачу.

Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронних платіжних засобів відповідачу, оскільки повної інформації щодо номерів банківських карток або ж номерів банківських рахунків відповідача матеріали справи не містять.

Не надано також позивачем до позовної заяви і доказів існування будь яких правовідносин між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Елаєнс», яке здійснило переказ коштів на картку від імені кредитора. Долучена Довідка ТОВ «Елаєнс» про перерахування коштів через платіжну систему на підставі Договору № 40484607_26/10/18-2 не може бути достатнім, належним і достовірним доказом факту отримання відповідачкою кредиту. В даному листі відсутня інформація, що підтверджує перерахування коштів на банківський рахунок, що безспірно належить відповідачу. Номер банківської картки зазначена неповно, а тому така Довідка не може свідчити про виконання первісним кредитором договору про надання відповідачу споживчого кредиту.

Позивачем не долучено до позову безпосередньо і сам Договір № 40484607_26/10/18-2, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Елаєнс» про перерахування коштів, що ставить під сумнів усю позицію позивача у справі.

За таких обставин позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок. Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певних сум від кредитодавця можуть бути виключно первинні документи, яких позивач не надав.

Досліджуючи надані розрахунки, які самі по собі не є належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розмір за договорами, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картки чи на рахунки відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладених договорів позивачем не надано. Розрахунки є виключно внутрішніми документами фінансових установ, підготовленими його працівниками, та відображають односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовими підставами для стягнення відповідних сум та не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитними договорами, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, ураховуючи відсутність підстав у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги покладаються на позивача.

Керуючись статями12,13,76-81,89,95,133,141,258,259,263-265,268,273,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В. С. Петренко