Ухвала суду № 129715660, 23.08.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14816/25

Провадження № 1-кс/344/5832/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №12025091010001401 від 21.08.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого посилався на те, що досудовим розслідування установлено, що 21 серпня 2025 року о 17 год. 45 хв. працівники поліції Івано-Франківського РУП ГУНП в Іван-Франківській області у складі оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 та оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_7 , які були одягнуті в цивільний одяг, перебували по вул. Галицька поруч із будинком № 3А в м. Івано-Франківську, та виконували службові обов`язки.

Таким чином, лейтенант поліції ОСОБА_6 та лейтенант поліції ОСОБА_7 знаходились при виконанні службових обов`язків, які згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є працівниками правоохоронного органу.

У той же час, у приміщенні кафе «Цар Хліб», яке розташоване по вул. Галицька, 3А, в м. Івано-Франківську, знаходився ОСОБА_4 , який побачивши ОСОБА_6 та достеменно знаючи, що останній є працівником поліції, оскільки напередодні бачив його на території Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області, з метою провокації конфлікту підійшов до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і розпочав знімати їх на мобільний телефон.

Через деякий час, ОСОБА_4 зайшов назад до приміщення кафе, а ОСОБА_6 знаючи, що останній перебуває у розшуку за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, пішов вслід за ним.

Перебуваючи у приміщенні вищевказаного кафе, ОСОБА_6 представився ОСОБА_4 та пред`явив службове посвідчення. Після цього, ОСОБА_6 попросив у ОСОБА_4 пред`явити військово-облікові документи та документи, що посвідчують особу, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію».

На неодноразові законні вимоги працівників поліції ОСОБА_4 не реагував, а натомість почав агресивно себе поводити, ображати працівників поліції та кричати на працівників поліції в громадському місці.

З метою припинення неправомірних дій ОСОБА_4 , в силу положень ст. ст. 29, 42, 43, 44, 45 Закону України «Про Національну поліцію», працівником поліції ОСОБА_6 було повідомлено ОСОБА_4 про можливість застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів у разі не припинення неправомірних дій.

На зауваження працівників поліції ОСОБА_4 не реагував та надалі відмовлявся пред`явити документи, що посвідчують особу. Тоді, працівником поліції ОСОБА_6 було повідомлено ОСОБА_4 , що його буде затримано та вони направилися на вихід з приміщення кафе.

У цей час, перебуваючи на вулиці, ОСОБА_4 , маючи на меті уникнути затримання працівниками поліції, нехтуючи законними вимогами працівників поліції пред`явити документи, діючи умисно, незаконно, з мотивів явної неповаги до працівника правоохоронного органу, маючи на меті спричинити йому тілесні ушкодження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, з метою уникнення затримання, притиснув ОСОБА_6 до металевої огорожі, яка відділяє проїзну ділянку дороги вул. Галицька від тротуару, та перебуваючи над ним, умисно наніс ОСОБА_6 декілька цілеспрямованих ударів правою рукою в ділянку обличчя.

У результаті неправомірних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 , відповідно до довідки КНП «МКЛ № 1 ІФ МР» № 6006 від 21.08.2025, заподіяно тілесні ушкодження у вигляді забою поперекового відділу хребта, забою лицевої ділянки голови, які згідно Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995, відносяться до легких тілесних ушкоджень.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець, зареєстрований та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, на утриманні дітей немає, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимий.

21 серпня 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

22 серпня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними в ході кримінального провадження доказами, а саме відомостями, які містяться у протоколах допиту потерпілого, свідка, оглядом відеозапису та іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , відноситься до нетяжких злочинів, за вчинення якого, відповідно до ч.2 ст.345 КК України передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Враховуючи обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на потерпілого та свідків.

Викладене свідчить про те, що заявлені ризики наявні та обґрунтовані. Оцінюючи особу підозрюваного, з врахуванням статті 178 КПК України, слідство приходить до висновку, що ОСОБА_4 працездатний, не похилого віку, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню в слідчому ізоляторі не хворіє.

Враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, ризиків продовження протиправної поведінки, та те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідків, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Покурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з викладених в ньому обставин, просив задоволити, застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні захисник підозрюваного заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Зазначив, що у клопотанні не обгрунтовано ризики, такі носять формальний характер. Крім того зазначив, що його підзахисний не працює, тому просить не визначати запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177цього Кодексу, крім випадків, передбаченихчастинами шостоютавосьмоюстатті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, розмір застави визначається у межах - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

21.08.2025 року ОСОБА_4 затримано на підставі ч.4 ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

22.08.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України, яка йому вручена в той самий день.

Злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відносяться до категорії нетяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення: а саме: протоколом огляду місця події від 21.08.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 , медичною довідкою №6006,протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , протоколом огляду інтернет ресурсу від 21.08.2025, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 , наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, оскільки підозрюваний, усвідомлює тяжкість покарання за вчинений злочин, санкція якого передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, окрім цього підозрюваний перебуває у розшуку за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, тому може намагатись уникнути покарання та переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, тому він шляхом вмовляння, залякування може схиляти потерпілих та свідків до зміни показань, що може істотно вплинути на досудове розслідування.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення, характеризуючі особу підозрюваного дані: його вік 44 роки, неодружений, не працює, дітей на утриманні не має.

Крім того, необхідно прийняти до уваги, що підвищена суспільна небезпека злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 полягає в тому, що він вчинив кримінальне правопорушення щодо працівника правоохоронного органу, який перевіряв його військово-облікові документи, оскільки було встановлено, що підозрюваний знаходиться в розшуку на підставі ст.210, 210-1 КУпАП. Суспільна небезпека полягає у тому, що злочин вчинено в умовах воєнного стану в умовах агресії російської федерації та зазначені дії можуть підривати мобілізаційні процеси в Україні та мати суспільний резонанс, сприяти наслідуванню поведінки ОСОБА_4 .

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити частково та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задоволити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 жовтня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань №12.

Визначити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , на строк до 19 жовтня 2025 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що надають дозвіл виїзду за межі країни

та роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Окружної прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1