Рішення № 129713536, 31.07.2025, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1330/24

Провадження № 2-др/486/5/2025

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Гайдук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича та заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Скрипчука Микити Євгеновича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

Представник відповідача Незвіський Д.Я. звернувся до суду з заявою про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою та витрат на послуги перекладача у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.07.2025 позов задоволено частково. У зв`язку з розглядом даної справи, відповідач була змушена захищати свої права та звернутися за захистом своїх прав до адвоката, внаслідок чого між ним та відповідачем було укладено договір про надання правової допомоги, який міститься в матеріалах справи. Вважає, що витрати на правову допомогу у розмірі 46 000 грн. є співмірними з урахуванням складності справи та обсягом виконаних робіт на підготовку документів щодо захисту інтересів відповідача від безпідставних та протиправних вимог позивача. Також у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та необхідністю подання до суду письмових доказів з перекладом на українську мову, відповідач ОСОБА_1 понесла витрати на послуги перекладу письмових доказів, складних іноземною мовою в загальному розмірі 3020 грн. Відтак, вважає, що загальний розмір понесених відповідачем судових витрат складає 49 020 грн., який слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Крім цього, представник позивача Скрипчук М.Є. звернув до суду з заявою про стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою у даній цивільній справі.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що між ним та позивачем було укладено договір про надання правової допомоги № 1208/24 від 12.08.2024 року за умовами якого адвокат взяв на себе зобов`язання з представництва інтересів та захисту прав позивача у справі за позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, встановлення способів участі у вихованні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підлягає розгляду в Южноукраїнському (Південноукраїнському) міському суді Миколаївської області, а позивач зобов`язався прийняти надані послуги та оплатити їх та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору, у вигляді гонорару, який є фіксованим та складає 50 000 грн. Факт витрат на професійну правничу допомогу підтверджується документами, доданими до заяви. Вказану суму просить стягнути з відповідача на користь позивача.

28.07.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без його участі та без участі відповідача.

31.07.2025 від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Заява обгрунтована тим, що заявлені представником відповідача судові витрати щодо витрат на правничу допомогу є явно необґрунтованими та непропорційними щодо предмета спору, у якому не було ні експертиз, ні допиту свідків, ні додаткових документів, окрім відзиву на позовну заяву, та ніяких інших додаткових процесуальних дій. Водночас, позивач не мав наміру психологічно виснажувати дитину та робити судовий процес тривалим, що підтверджується його діями під час всього судового процесу. Сторони намагалися досягти успіху в мирному урегулюванні процесу, але через обопільні дії - такого результату досягнуто не було. Також зазначив, що стороною позивача також були понесені судові витрати, заяву про ухвалення додаткового рішення по цим витратам було подано до суду - 24 липня 2025 року. Розмір судових витрат понесений обома сторонами, на думку позивача є співмірним, а тому доцільним є стягнення з обох сторін однакової суми судових витрат в розмірі 10 000 гривень 00 копійок. У зв`язку з вищенаведеним та керуючись ч.5 ст.137 ЦПК та висновками, які викладені у Постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19, де зазначається, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, просив заяву сторони відповідача про ухвалення додаткового рішення (стягнення судових витрат) задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Крім того, просив розгляд заяви проводити без його участі.

Представники третіх осіб, не з`явилися, не повідомивши суду про причини своєї неявки, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не подали заяв про розгляд справи без їх участі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, через неявку всіх учасників справи.

Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Головне значення додаткового рішення полягає в забезпеченні повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального виправлення недоліків, допущених судом унаслідок неналежного виконання вимог частини 1 статті 264 ЦПК України.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_2 звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з донькою; визначити наступний спосіб участі у вихованні доньки: щоденні розмови з донькою через телефонні месенджери, зокрема через відеозв`язок; можливість один раз на місяць в суботу або в неділю забирати доньку для проведення часу з нею з 08.00 год по 20.00 год без присутності матері; погоджувати з позивачем як з батьком, виїзд доньки за кордон; можливість два рази на рік протягом 30 календарних днів влітку та 7 календарних днів взимку відпочивати з донькою без присутності матері, в тому числі закордоном; можливість знати фактичну адресу місця проживання доньки; можливість відвідування за фактичним місцем проживання у разі хвороби доньки; можливість отримання контактів лікаря, класного керівника та керівників гуртків, які відвідує ОСОБА_3 ; у разі зміни закладу освіти, узгодження з батьком вибору школи та узгодження залучення доньки до участі у гуртках; обов`язкове погодження з батьком вибору лікування для дитини; систематичні (не менше 2 разів на місяць) безперешкодні з боку матері відвідування батьком з донькою закритих дитячих центрів, зоопарку, лялькового театру, кінотеатрів тощо.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 18.07.2025 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Служба у справах дітей Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Південноукраїнської міської ради Миколаївської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні та визначення способів участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, задоволено частково. Визначено ОСОБА_2 наступні способи участі у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- щоденне особисте спілкування через телефонні месенджери, зокрема відео зв?язок з урахуванням графіку навчального процесу, організованого дозвілля і бажання дитини;

- систематичні побачення один раз на місяць в суботу та/або неділю з 08.00 год. до 20.00 год. за місцем проживання/перебування дитини з правом спільного відвідування місць та закладів приналежних до об`єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та без її присутності, з урахуванням думки і бажання дитини;

- спільний відпочинок у літній період - 30 календарних днів, у зимовий період - 7 календарних днів, у тому числі за кордоном, за попередньою домовленістю з матір?ю, без її присутності та з урахуванням думки і бажання дитини;

- у період хвороб дитини відвідування за фактичним її місцем проживання, за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, з урахуванням думки і бажання дитини;

- погоджувати з батьком виїзд дитини за кордон.

В іншій частині позову відмовлено.

Тобто 45,5 % задоволених позовних вимог та 54,5% відмовлених позовних вимог.

Вирішуючи вимоги позивача щодо стягнення судових витрат, суд враховує наступне.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

На підтвердження факту витрат на оплату послуг адвоката, представником позивача Скрипчуком М.Є. надано: договір про надання правничої допомоги від 12.08.2024 №1208/24, укладеного між адвокатом Скрипчуком М.Є. та позивачем ОСОБА_2 ; Акт приймання-передачі наданих послуг від 12.08.2024 №1208/24, відповідно до яких гонорар за представництво інтересів позивача становить 50 000 грн.

Таким чином, представник позивача надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Водночас суд враховує заяву представника позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, в якій останній просить стягнути з позивача та відповідача витрати у розмірі по 10 000 грн. з кожного.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу позивача суд, беручи до уваги вказану заяву позивача, а також часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 4550 грн. (10 000 грн. х 45,5% задоволених позовних вимог).

Щодо заявлених представником відповідача судових витрат, суд зазначає наступне.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Суд враховує, що представником відповідача в процесі розгляду даної справи було подано докази на підтвердження витрат відповідача, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, судових витрат, пов`язаних із витратами на професійну правничу допомогу та витрат на послуги перекладача, а саме: договір про надання правничої допомоги № 41/24 від 20.09.2024, укладений між адвокатом Незвіським Д.Я. та відповідачем; рахунок на оплату гонорару адвоката від 21.07.2025 до договору №41/24; квитанція до прибуткового ордера від 21.07.2025; рахунок фактура №136 від 26.09.2024; рахунок-фактура №139 від 30.09.2024; квитанція від 30.09.2024; квитанція від 26.09.2024.

Таким чином, представник відповідача надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість, а також витрат на послуги перекладача.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Разом з тим, представник позивача подав до суду заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України, встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представник позивача зазначив про те, що розрахунки, надані стороною відповідача на підтвердження витрат понесених ним на правничу допомогу, є завищеними та було вказано про неспівмірність таких витрат, тому просив зменшити заявлені витрати до 10 000 грн.

Суд, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, приймає до уваги вищевказані докази на підтвердження факту укладення договору про надання правничої допомоги, дійшов висновку про те, що визначений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді в розмірі 46000 грн. (2000 грн. ознайомлення з матеріалами справи шляхом направлення заяви про вступ у справу; складання, 4000 грн. оформлення та подання відзиву на позов; 40 000 грн. участь у 10 судових засіданнях (вартість одного 4000 грн.)) є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними, у зв`язку із наданням необхідної за обставин даної справи правової допомоги.

Так щодо понесених витрат на правничу допомогу, а саме, участі адвоката у судових засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів кожне з яких визначено у розмірі 4000 грн, що не відповідає вказаному вище критерію розумності та обґрунтованості, оскільки, всього було проведено 10 судових засідання, з яких тривалість часу витраченого адвокатом на участь в кожному з яких суттєво різниться та їх вартість є явно завищеною, тому суд з урахуванням часткового задоволення позову та фактично витраченого адвокатом часу на кожне з засідань, вважає, що співмірним є вартість кожного засідання у розмірі 1500 грн.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу відповідача, суд, бере до уваги співмірність витрат зі складністю справи та з наданим адвокатом відповідача обсягом послуг під час розгляду справи в суді, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, враховуючи виконані роботи, з урахуванням принципу розумності та справедливості, зважаючи на ту обставину, що сторона позивача заперечує проти розміру витрат на правову допомогу, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат до 21 000 грн.

Відтак, з позивача на користь відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові витрати у розмірі 13 000 грн. (21 000 грн. (витрати на правову допомогу) +3020 грн. (витрати на послуги перекладача) х 54,5% (відмовлених позовних вимог)).

Частиною 5 статті 270 ЦПК України, додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Керуючись ст.ст.12,13,81,133,137,270,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Незвіського Дмитра Ярославовича від 21.07.2025 року про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 13 000 грн.

В іншій частині заяви відмовити.

Заяву представника позивача ОСОБА_2 адвоката Скрипчука Микити Євгеновича від 31.07.2025 року про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 4550 грн.

В іншій частині заяви відмовити.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2025

Суддя О.О. Волощук