Рішення № 129712510, 06.08.2025, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/573/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Меліки І.В.,

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "007М", с. Минай Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 1 868 611,50 грн

За участю представників:

позивача не з`явився

відповідача Глеба П.О., адвокат, ордер серія АО № 1180885 від 13.01.2025

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "007М" про стягнення 807 761,50 грн пені та 1 060 850,00 грн штрафу за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони № 22/3-617-VDK-24 від 01.11.2024, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов`язання щодо своєчасної поставки товару.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/573/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.05.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи №907/573/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження у закритому судовому засіданні, підготовче засідання призначити на 18.06.2025 о 10:30 год. та встановити учасникам справи строк для подання зав по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2025 суд постановив відкласти підготовче засідання на 16.07.2025 о 14:00 год. з підстав наведених у ній.

15.07.2025 за вх.№ 02.3.1-02/6467/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, а також заперечення щодо зменшення розміру неустойки.

16.07.2025 за вх.№ 02.3.1-02/6514/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання відповідача, відповідно до якого останній фактично визнає позовні вимоги в розмірі 1 257 635,00 грн, однак просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір штрафу та пені в загальному розмірі до 257 635,00 грн.

За результатами підготовчого засідання 16.07.2025 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 907/573/25, призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.2025 об 11:00 год.

28.07.2025 за вх.№ 02.3.1-02/6693/25 на адресу суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 30.07.2025.

В судовому засіданні 30.07.2025 представник відповідача підтримав подане клопотання, відповідно до якого відповідач частково визнає позовні вимоги в розмірі 1 257 635,00 грн та просить зменшити штрафні санкції в загальному розмірі до 257 635,00 грн.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В судовому засіданні 30.07.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення та відкладено проголошення скороченого рішення до 06.08.2025 о 09:30 год.

Відповідно до статті 240 ГПК України в судовому засіданні 06.08.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з своєчасної поставки квадрокоптерів у погоджені в державному контракті на поставку (закупівлю) товарів від 01.11.2024 № 22/3-617-VDK-24 строки, у зв`язку з чим за порушення строків поставки Товару позивачем нараховано неустойку у загальному розмірі 1 868 611,50 грн (з яких 807 761,50 грн пені та 1 060 850,00 грн штрафу), з вимогами про стягнення якої подано означений позов до Господарського суду Закарпатської області.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідачем не подано відзив в розумінні статті 165 ГПК України.

Відповідь на відзив.

Позивачем не подано відповіді на відзив в розумінні статті 166 ГПК України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

01.11.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі також Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "007М" (далі Виконавець) укладено державний контракт № 22/3-617-VDК-24 на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони (далі також Контракт).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту Виконавець зобов`язується поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства України, умов і вимог цього Контракту товари для потреб безпеки і оборони (далі Товар), найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому Контракті та в Специфікації Товарів (Додаток 1 до Контракту) (далі Специфікація), для подальшого використання Збройними Силами України, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити Товар в строки та на умовах, визначених цим Контрактом. Комплектність Товару наведено в Додатку 2 до Контракту.

Загальна вартість (ціна) Товару за Контрактом становить 25 763 500,00 грн (пункт 2.2 Контракту).

Відповідно до пункту 3.2 Контракту, Товар поставляється Виконавцем відповідно до умов DDP Україна, місце знаходження отримувача, визначеного державним замовником, згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року. Точне місце поставки буде повідомлено Замовником Виконавцю не менше ніж за 3 (три) робочих дні до планової дати поставки.

Датою виконання Виконавцем зобов`язань щодо поставки Товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі Товару за Контрактом (пункт 3.4 Контракту).

Підписаним сторонами 01.11.2024 Додатком 1 до Контракту (Специфікацією) визначено асортимент Товару (БПАК DJI Mavic 3T (Thermal)), його кількість 170 комплектів, ціну за одиницю, загальну вартість 25 763 500,00 грн та строки поставки Товару у кількості 170 комплектів до 25.11.2024.

Як установлено судом та не заперечувалося відповідачем, 25.12.2024 Виконавець поставив не в строк 70 комплектів (з 170 комплектів) Товару до Замовника (акт приймання-передачі від 25.12.2024 № 1, видаткова накладна від 25.12.2024 № 132). Також, 29.12.2024 Виконавець поставив не в строк 100 комплектів (з 170 комплектів) Товару до Замовника (акт приймання-передачі від 29.12.2024 № 2, видаткова накладна від 29.12.2024 № 134).

Таким чином, судом встановлено, що Виконавець поставив Замовнику партію зі 170 комплектів Товару не в строк, чим порушив умови Контракту.

Відповідно до пункту 7.2 Контакту у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

09.01.2025 Замовник звернувся до Виконавця з претензією (вих. № 11/2-376) про сплату суми коштів нарахованих за неналежне виконання зобов`язань за Контрактом.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання, що і зумовило звернення Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" з даним позовом до суду.

Водночас, відповідач позовні вимоги по суті допущеного прострочення виконання зобов`язань зі своєчасної поставки Товару та розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій фактично не заперечує, зазначаючи про наявність підстав для зменшення судом розміру штрафних санкцій в розмірі орієнтовано до 257 635,00 грн (1 % від ціни Контракту), що становить 13,75 % від заявлених позивачем позовних вимог.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ

За положеннями частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в статтях 509, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

В силу статті 712 ЦК України, частини 1 статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу (частина 1 статті 662, статті 663 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи частини 7 статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними від 25.12.2025 № 132, від 29.12.2025 № 134, підтверджується, що відповідач в порушення умов Контракту неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної у визначений в пункті 4.1 Контракту строк поставки Товару, здійснивши постачання Товару позивачу за межами встановлених в пункті 4.1 Контракту строку.

Означені обставини не заперечуються відповідачем у справі, а порушення строків поставки стало підставою для нарахування Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 807 761,50 грн пені та 1 060 850,00 грн штрафу, стягнення яких є предметом судового розгляду в цій справі.

Згідно з приписами статей 216 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Як уже зазначалося, за встановленими у справі обставинами у пункті 7.2 Контакту сторони погодили, що у разі порушення строків поставки Товару з Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Означений пункт Контракту узгоджується з приписами частини 2 статті 231 ГК України, за змістом яких у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені та штрафу, нарахованих у зв`язку з порушенням строків поставки товару, зазначає, що вказаний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням Контракту, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені в сумі 807 761,50 грн та штрафу в сумі 1 060 850,00 грн підлягають до задоволення судом.

Даючи, при цьому, оцінку зазначеному вище клопотанню відповідача про зменшення неустойки до загального розміру 257 635,00 грн, суд враховує наступне.

Як підставу поданого суду клопотання відповідач посилається на те, що фактично поставка продукції моделі DJI Mavic 3, в тому числі модифікації "Т", що здійснюється по території України, відбувається виключно шляхом імпорту та завжди здійснюється із простроченнями, навіть на умовах пост-оплати поставленої продукції, тоді як імпорт такої продукції ніколи не проходить без повної передоплати її вартості, що повинно здійснюватися або за рахунок раніше виконаних контрактів, або ж за рахунок власних чи інвестиційних коштів суб`єкта господарювання.

Пояснює, що партнер-постачальник відповідача - iTech Trading FZ-LLC, у листі від 29.07.2024 вказував, що затримка товару DJI Mavic 3Т зумовлена його відсутністю на ринку, так як товар моделі Mavic 3 досяг свого крайнього терміну придатності і більше не випускаються.

Окремо зауважує, що позивачем не було долучено доказів понесення ним збитків та/або інших для нього наслідків порушення зобов`язання відповідачем, тоді як відповідачем було здійснено повне виконання умов Контракту в частині поставки всього обсягу товару, а задоволення пред`явлених до Товариства позовів про стягнення неустойки за порушення строків поставки може призвести до зупинки діяльності та початку процедури банкрутства.

В даному аспекті звертає увагу також на незначний строк прострочення поставки товару, а нараховані позивачем штрафні санкції хоч і відповідають умовам Контракту, втім не враховують ту обставину, що відповідач жоден аванс чи передоплату за договором не отримував, а відтак відповідний розмір штрафних санкцій є явно необґрунтованим та не враховує поведінку відповідача, його майновий стан, а також реально понесені позивачем збитки.

Також просить звернути увагу на те, що ситуація з вимушеним простоєм дронів для потреб Збройних Сил України по факту вирішена шляхом їх поставки відповідачем.

З урахуванням таких аргументів відповідач просить зменшити нараховані позивачем штрафні санкції в загальному розмірі до 257 635,00 грн.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 552 ЦК України.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Так, статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, неустойка це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У тій же постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною ж третьою статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 924/243/19).

Суд зауважує, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 01.10.2020 у справі № 904/5610/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18, від 19.01.2021 у справі № 920/705/19, від 27.01.2021 у справі № 910/16181/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 11.03.2020 у справі № 910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17 від 03.04.2024 у справі № 924/706/23 та багато інших) і відповідно до неї при визначенні розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 238 ГПК України).

Так, стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує також, що завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсацій можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язанням.

До моменту порушення зобов`язанням боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення статті 549 ЦК України та статті 231 ГК України виснувала, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкцій), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язанням. Поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення (постанова від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).

Суд враховує, що як позивач, так і відповідач у спірних правовідносинах беруть участь як господарюючі суб`єкти (постачальник та покупець зазначеного в Контракті Товару) та, відповідно, несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності як в частині виконання зобов`язань щодо поставки товару у визначений в Контракті строк (Постачальник), так і в частині своєчасної оплати за отриманий Товар (Покупець).

Реалізуючи відповідну господарську компетенцію, відповідач як сторона договору добровільно його уклав та визначив штрафні санкції та їх розмір у виді пені та штрафу за порушення строків поставки, очевидно усвідомлюючи, що Товар за Контрактом є імпортним (країна походження КНР), пов`язані з цим додаткові ризики та можливі негативні для себе наслідки такого пропуску, а тому, за відсутності виключних випадків, у суду відсутні підстави зменшувати їх розмір.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених статтею 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.

При цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як штрафної санкції за неналежне виконання грошового зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З врахуванням викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, на підставі яких можливо встановити наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені, а посилання Товариства з обмеженою відповідальністю "007М" на лист "партнера-постачальника відповідача - iTech Trading FZ-LLC" від 29.07.2024 в будь-якому разі не може ні підтверджувати, ані спростовувати наявність виключних підстав для пропуску строку поставки за укладеним між сторонами Контрактом, позаяк в суду відсутні докази, що такий постачальник відповідача є єдиним можливим та/або визначався сторонами Контракту № 22/3-617-VDК-24 від 01.11.2024 як контрагент Постачальника, а сам лист iTech Trading FZ-LLC наданий компанією-резидентом Об`єднаних Арабських Еміратів, а не Китайської Народної Республіки та датований 29.07.2024, тобто до укладення сторонами Контракту. Таким чином, зазначений лист у будь-якому разі не може підтверджувати наявність виключних підстав для пропуску строку поставки Товару, за укладеним значно пізніше Контрактом між сторонами.

Неналежними суд також вважає аргументи відповідача щодо ймовірного банкрутства Товариства у зв`язку з покладенням на нього відповідальності у вигляді нарахованої позивачем пені, позаяк надані суду самим же Товариством з обмеженою відповідальністю "007М" бухгалтерська довідка маржинальності діяльності підприємства за 2024 рік, фінансовий звіт на 01.01.2025 свідчать про прибутковість діяльності підприємства.

В даному аспекті суд враховує також і співвідношення розміру простроченого зобов`язання боржника та розміру пені і штрафу та зазначає, що такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

З цього приводу суд враховує, що загальний розмір пені, який становить 807 761,50 грн, - не є надмірним і несправедливо непомірним тягарем для відповідача як у співвідношенні від загальної суми контракту у розмірі 25 763 500,00 грн, становить 3,13% від ціни Контракту, так і з великим періодом прострочення виконання зобов`язання (70 комплектів 29 днів та 100 комплектів 33 дні). Наведене стосується і нарахованого позивачем штрафу в сумі 1 060 850,00 грн у розмірі 7 % від вартості поставлених 100 комплектів товару (з 170 комплектів) з простроченням понад 30 днів.

В даному аспекті, суд приймає до уваги також те, що сторонами укладено саме державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони, а положеннями вказаного Контракту зазначено, що товари постачається для подальшого використання Збройними Силами України, а укладення Контракту здійснюється в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ (зі змінами).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги загальновідомі в Україні обставини щодо мети закупівлі та використання Товарів за Контрактом квадрокоптерів DJI Mavic 3T (Thermal) в умовах воєнної агресії російської федерації проти України з метою виконання бойових завдань, сприяння захисту життя та здоров`я військовослужбовців, цивільних осіб, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, що є найважливішими функціями держави відповідно до статті 17 Конституції України, невідповідними є аргументи відповідача щодо недоведення позивачем факту понесення ним збитків та/або інших для нього негативних наслідків порушення зобов`язання відповідачем, позаяк у спірних правовідносинах несвоєчасне постачання засобів боротьби з державою-агресором в будь-якому разі має негативний вплив на обороноздатність держави в цілому та можливість забезпечення Збройних Сил України матеріальними ресурсами, що є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави та може вкрай негативно вплинути на можливість виконання їх безумовно важливої та суспільно-значущої функції.

Про наведені обставини постачальники товарів для Збройних Сил України не можуть не розуміти при укладенні відповідних Договорів про закупівлю, а "головним моральним принципом у постачанні для війська" має бути своєчасність такого постачання, що власне і впливає на кількість життів, які можна врятувати, на інтереси Збройних Сил України та є внеском у боєздатність армії та захист кожного українця, тоді як пропозиція найнижчої можливої ціни впливає на вибір Замовником закупівлі конкретного Постачальника.

Отже, оскільки відповідач не навів виняткових обставин, які б давали підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення пені і такі обставини не встановлені судом; враховуючи, що за відсутності обставин справи, які би свідчили про наявність підстав для зменшення розміру пені, їх безпідставного зменшення призведе до порушення принципів пропорційності, рівності сторін та порушення балансу інтересів сторін, суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю "007М" клопотання про зменшення неустойки до 257 635,00 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 645/5557/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "007М" (89427, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Минай, пл. Енді Воргола, буд. 6, код ЄДРПОУ 44904058) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, код ЄДРПОУ 44725823) 807 761,50 грн (вісімсот сім тисяч сімсот шістдесят одна гривня 50 коп.) пені та 1 060 850,00 грн (один мільйон шістдесят тисяч вісімсот п`ятдесят гривень 00 коп.) 7% штрафу, а також 22 423,33 грн (двадцять дві тисячі чотириста двадцять три гривні 33 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 25.08.2025.

Суддя Д. Є. Мірошниченко