Рішення № 129706320, 21.08.2025, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/24/25

провадження № 2/492/453/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» (далі ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 50625 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 22 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2704-1858-1, відповідно до якого позивач надав, а відповідач отримав кредит шляхом перерахування на картковий рахунок у розмірі 5000 грн строком на 365 днів до 21 листопада 2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, а відповідач зобов`язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, передбачені договором. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 50625 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, оскільки останній ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Представник позивача про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак у судове засідання не з`явився, але надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, е заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про дату, час і місце судового засідання двічі повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за останньою відомою адресою реєстрації, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою», тому відповідно до пункту 4 частини 8 статті 128 ЦПК Українивідповідач вважається повідомленим належним чином. Відзив на позов та заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав. Інших заяв і клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.

Судом враховуєтьсярішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011згідно яких у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду за місцем його реєстрації призведуть лише до затягування розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності достатті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18 березня 2021 року за справою № 911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св33), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17), якщо адресат відсутній за вказаною у повістці адресою, то вона вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Враховуючи позицію Верховного Суду, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи та справу можливо розглянути за його відсутності.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого відповідача у судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно достатті 280 ЦПК Українисуд, за згодою представника позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлено, що 22 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , відповідачем у справі, було укладено кредитний договір № 2704-1858-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності строком на 365 днів, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день (річна процентна ставка становить 1277,50 %) користування кредитом (а.с. 12-16).

Зазначений кредитний договір, таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с. 16 зворот-17), яка є додатком до кредитного договору, інформаційне повідомлення (а.с. 17 зворот 18) підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 965489.

Позивачем до позовної заяви долучений витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://procent.com.ua хронологія дій щодо укладення кредитного договору № 2704-1858-1 від 22 листопада 2023 року, який містить відомості щодо вчинення дій сторонами до укладенні кредитного договору, в тому числі, підписання позичальником одноразовим ідентифікатором кредитного договору та перерахування коштів на картку позичальника, а також анкету-заяву на кредит № 27658 від 22 листопада 2023 року та правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту через мережу інтернет ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» (а.с. 25, 26, 27-35).

На підтвердження перерахування кредитних коштів ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» надана квитанція № 689868573 від 22 листопада 2023 року у сумі 4000 грн на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу перерахування коштів за договором № 2704-1858-1 від 22 листопада 2023 року на умовах фінансового кредиту (а.с. 18 зворот).

З листа АТ «Південний» № 33/001/7136/2025-БТ від 11 березня 2025 року вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , відповідача у справі, у АТ «Південний» відкрито рахунок № НОМЕР_2 у гривні до якого була оформлена картка НОМЕР_3 , номер телефону за яким підтверджуються фінансові операції вказаний НОМЕР_4 (а.с. 66, 76).

Згідно з випискою з рахунку приватного клієнта № 0901000-2025/0210 за період з 22 листопада 2023 року по 27 листопада 2023 року на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти у розмірі 4000 грн(а.с. 67-68, 77).

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2704-1858-1 від 22 листопада 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 02 січня 2025 року становить 49848,36 грн., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 3833,02 грн.;заборгованості за несплаченими процентами за користування кредиту у розмірі 46015,34 грн. (а.с. 19-24).

Згідно з частинами 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

За правилом частини 1статті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною 2статті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2статті 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставіЦК Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Зі змісту статей 11,12 Закону України «Про електронну комерцію»(даліЗакон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був ознайомлений з усіма запропонованими умовами договору, зокрема, з умовами нарахування процентів, підписавши кредитний договір, він розумів, яка сума надається, на який строк, та на яких умовах застосовується процентна ставка, відповідач підтвердив це своїм електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, та відповідно погодився зі всіма умовами кредитного договору, підписавши його.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості, не довів відсутність заборгованості або неправильність чи необґрунтованість її розміру, яку позивач просив стягнути, доказів, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення учасників правочинів або невідповідності їх внутрішньої волі на укладення кредитного договору суду також не надано.

ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачу грошові кошти в обумовленому договором розмірі шляхом перерахування на рахунок позичальника, що підтверджується відповідною квитанцією № 689868573 від 22 листопада 2023 року про перерахування 4000 грн на картку № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 .

Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2704-1858-1 від 22 листопада 2023 року, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 02 січня 2025 року становить 49848,36 грн.

Факт неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору також підтверджується випискою по рахунку відповідача.

Вищевказаний розрахунок заборгованості відповідач не оспорював, власного контрозрахунку суду не надав.

Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконав, тобто кредитні кошти не повернув.

Доказів на спростування отримання кредиту відповідачем суду не надано, тому суд вирішує спір за наявними матеріалами у справі.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості за договором кредиту відповідачем та його представником до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за вказаним договором суду також не надано, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказаний розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи та перевіривши правильність розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованості за кредитним договором № 2704-1858-1 від 22 листопада 2023 року згідно детального розрахунку, наданого позивачем у розмірі 49848,36 грн., яка складається із: заборгованості за сумою кредиту у сумі 3833,02 грн.;заборгованості за несплаченими процентами за користування кредиту у сумі 46015,34 грн., у задоволенні іншої частини вимог належить відмовити.

Щодо судових витрат

Згідно з частинами 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 ЦПК України).

Враховуючи ціну позову 50625 грн, за яку позивачем було сплачено 2422,40 грн, часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» - на суму 49848,36 грн, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає 2385,24 грн (2422,40 х 49848,36 : 50625).

Відповідно пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: договір про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року (а.с. 44-45); акт приймання-передачі наданих послуг № 5 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 30 жовтня 2024 року (а.с. 48 зворот); витяг з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 5 до договору № 03/06/2024 про надання юридичних послуг від 30 жовтня 2024 року (а.с. 48); платіжну інструкцію кредитового переказу коштів від 31 жовтня 2024 року (а.с. 47 зворот).

Клопотань від відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до суду не надходило, однак суд бере до уваги позицію Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 873/212/21.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 873/212/21 зробив висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд, виходячи з положень статті 137 ЦПК, враховуючи ціну позову, перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу у цій справі, час, витрачений адвокатом на надання послуг, враховуючи, категорію та складність справи, наявність усталеної судової практики з розгляду подібних справ, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що заявлені представником позивача вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 000,00 грн.

На підставі статей 6, 11, 205, 207, 526, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись статтями 2, 7, 44, 48, 76-81, 89, 128, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» (місцезнаходження: бульв. Вацлава Гавела, буд. № 48, м. Київ, поштовий індекс 03124, код ЄДРПОУ: 41466388) заборгованість закредитним договором № 2704-1858-1 від 22 листопада 2023 року у розмірі 49848 (сорок дев`ять тисяч вісімсот сорок вісім) гривень 36 копійок, яка складається із заборгованості за сумою кредиту у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок, заборгованості за несплаченими процентами за користування кредитом у розмірі 46015 (сорок шість тисяч п`ятнадцять) гривень 34 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ПРОЦЕНТ» (місцезнаходження: бульв. Вацлава Гавела, буд. № 48, м. Київ, поштовий індекс 03124, код ЄДРПОУ: 41466388) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2385 (дві тисячі триста вісімдесят п`ять) гривень 24 копійки, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному позивачем розмірі - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.