Рішення № 129700218, 19.08.2025, Франківський районний суд м. Львова

Справа № 755/7312/25

Провадження 2/465/3481/25

РІШЕННЯ

Іменем України

19.08.2025 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Баран О.І.,

за участі секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вулиця Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 2),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2),

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Амельченко Віталій Петрович (місцезнаходження: 61001, м. Харків, майдан Захисників України, буд. 7),

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Шабанов Віталій Валерійович (місцезнаходження: 61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 24, літ.А-1, офіс 204),

Київський державний нотаріальний архів (код ЄДРПОУ: 43030363, місцезнаходження: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 76Г, e-mail: archive@kyivcity.gov.ua),

предмет позову: визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

11 липня 2025 року на адресу Франківського районного суду м. Львова надійшли матеріали цивільної справи № 755/7312/25, скеровані за підсудністю Дніпровським районним судом міста Києва, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Амельченка Віталія Петровича, приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Шабанова Віталія Валерійовича, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Підставою позову є порушення прав позивача, оскільки вимоги позивача не є безспірними, а договір не є нотаріально посвідченим, що, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17, що виключає можливість стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Тобто, нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис щодо стягнення саме за цим договором. Крім цього, позивачем не отримано вимоги, а про наявність відповідних вимог відповідача за кредитним договором, позивач дізнався лише після відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій, що позбавило позивача можливості виразити свої заперечення. Однак, приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув, що призвело до передчасного вчинення виконавчого напису. Надалі, на підставі спірного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченком Віталієм Петровичем відкрито виконавче провадження, яке, після припинення його діяльності передано на виконання приватному виконавцю виконавчого округу Харківської області Шабанову Віталію Валерійовичу.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 16.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 28-30).

Відповідач будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, письмових пояснень, відзиву на позов чи інших заяв чи клопотань до суду не подав, у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, пояснень суду не надали.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, пояснень суду не надав. Перевіркою статусу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 30 грудня 2021 року № 4722/5, відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 17 грудня 2021 року № 4 на підставі підпунктів «е», «з» та «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства, а також грубим порушенням закону, яке завдало шкоди фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій та неодноразовим порушенням нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30 листопада 2009 року за № 7921 на ім`я ОСОБА_2 , анульовано.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України від 11.04.2025 № 12142020250411, наявної у матеріалах справи, приватний виконавець Амельченко Віталій Петрович припинив діяльність 20.12.2024. На підставі Наказу № 1622/7 від 19.06.2024 Міністерства Юстиції України, згідно з договором від 07.08.2024 заміщення здійснює приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шабанов В.В. (а.с. 12).

У судове засідання, призначене на 19.08.2025 учасники справи не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с. 31-42).

Суд зазначає, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Враховуючи неявку відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Суд, з`ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії документа, 11.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під номером 33453, яким з позивача, боржника за Кредитним договором № 2775763 від 13.08.2020 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», правонаступником всіх прав та обов`язків якого за Договором відступлення права вимоги №ККАУ-26022021 від 26.02.2021 є відповідач, стягнуто заборгованість за Кредитним договором №2775763 від 13.08.2020, яка утворилась за період 25.02.2021 - 10.05.2021. Всього за спірним виконавчим написом визначено суму до стягнення у розмірі 26317,00 грн, що складається із:

9 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту;

16 387,00 грн заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками.

За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі статті 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача (без зазначення розміру), яка підлягають стягненню з боржника на користь стягувача (а.с. 8).

На підставі указаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Амельченком В.П. 07.09.2021 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 (а.с. 11).

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України від 11.04.2025 № 12142020250411, наявної у матеріалах справи, приватний виконавець Амельченко Віталій Петрович припинив діяльність 20.12.2024. На підставі Наказу № 1622/7 від 19.06.2024 Міністерства Юстиції України, згідно з договором від 07.08.2024 заміщення здійснює приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шабанов В.В. (а.с.11-12).

Оцінка суду.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Установлені судом обставини не дають підстав дійти висновку про те, що серед документів наданих відповідачем нотаріусу для вчинення виконавчого напису був оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.

Тому відсутні підстави вважати, що подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи відповідали вимогам, які пред`являється вище приведеним Переліком.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Однак відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Умови вчинення виконавчого напису визначені п.3.1. Глави 16 розділу ІІ Порядку, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17.

Верховним Судом у постанові від 29.01.2019 у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07.02.2014 вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Позивач стверджує про те, що його не повідомлено про наявність відповідних вимог відповідача, що позбавило позивача можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги стягувача, або виконати їх.

Аналіз пункті 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172 (далі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку), подається: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, дав підставу Верховному Суду у справі № 554/6777/17 (ухвала від 15 квітня 2020 року), дійти висновку про те, що у Переліку не розкрито які саме документи підтверджують безспірність заборгованості боржника.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Тому існують підстави для застосування частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» за аналогією закону, в тому числі й при вчиненні виконавчого напису за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

У зв`язку із цим, Верховний Суд у цивільній справі №554/6777/17 дійшов висновку про те, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;

другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У цивільній справі, що розглядається в процесі судового розгляду не встановлено дотримання ні першого, ні другого з етапів.

При цьому, враховуючи те, що позивачем не отримано вимоги, а про наявність відповідних вимог відповідача за кредитним договором, позивач дізнався лише після відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій, що позбавило позивача можливості виразити свої заперечення з приводу визначеної заборгованості. Однак, приватний нотаріус, вчиняючи спірний виконавчий напис, на ці обставини уваги не звернув, що призвело до передчасного вчинення виконавчого напису.

Отже, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ст. 12, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому відповідачем позовних вимог не спростовано, та не доведено наявності безспірних вимог на момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення нотаріальних дій.

Встановлені судом обставини свідчать про відсутність підстав для вчинення виконавчого напису.

З врахуванням наведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні підтвердилась та обставина, що оскаржуваний виконавчий напис не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 р.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо сплати судового збору, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, то суд враховує приписи ч. 6 ст. 141 ЦПК, відповідно до якої, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, оскільки позивач був звільнений від його сплати при зверненні до суду з даною позовною заявою.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесення витрат у розмірі 14 000,00 грн позивач надав суду:

- копію Договору про надання правової допомоги № 13032502 від 13.03.2025 ТОВ «Центром правової допомоги юрист онлайн» (ЄДРПОУ: 44920420). Відповідно до п. 1.2 Договору визначено перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається: підготовка проекту позовної заяви, медіація експерта. Пунктом 2.2.4 Договору встановлено, що замовник зобовязаний оплатити юридичні послуги/правову допомогу, зазначені в п. 1.2. цього Договору, в порядку та строки, встановлені розділом 3 цього Договору. Пунктом 3 Договору сторони погодили, що виконання юридичних послуг, передбачених в п.п. 1.2 Договору, розмір оплати становить 14 000,00 грн. Пунктом 3.4. Договору встановили, що виплата винагороди і компенсація витрат здійснюється замовником шляхом внесення безготівковим перерахунком коштів на банківський рахунок виконавця, в порядку і строки, передбачені цим Договором (а.с.16).

- копію Акта приймання-передачі наданих послуг № 13032502 від 15.04.2025 до Договору № 13032502 від 13.03.2025 про надання правової допомоги/юридичних послуг, згідно якого надано правову допомогу, а саме підготовку проекту позовної заяви, медіація експерта (а.с.17).

Відтак, конкретизація предмета юридичних послуг і їх зв`язок саме із указаним позовом відсутня. Копію платіжного документа про оплату послуг суду не надано, незважаючи на дату підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

В доданому до Позовної заяви договорі про надання правової допомоги № 13032502 та Акті приймання-передачі наданих послуг не міститься жодної згадки про безпосереднього виконавця - адвоката. Разом з тим, позовну заяву підписано позивачем. Тож позивачем не обґрунтовано необхідність такого звернення, не підтверджено реальність понесених витрат, так як і не надано платіжного доручення. Договір та Акт приймання-передачі складено досить формально, без зазначення переліку наданих послуг.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4зазначеного Закону).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням.

У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При цьому, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21, у якій процесуальні дії вчинено за дії ЦПК України у редакції від 15.12.2017, з наданням юридичної консуальтації позивачу фізичною особою-підприємцем, яка не була адвокатом. Велика Палата Верховного Суду, відмовляючи у задоволенні клопотання про компенсацію витрат на правову допомогу за подання касаційної скарги у розмірі 15 000 грн виснувала:

«61. Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

62. Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

63. Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України».

Надалі, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.05.2023 справі № 757/13974/21-ц, зазначено, що: «до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням".

Відтак, суд дійшов висновку, що витрати на юридичні послуги (підготовка проекту позовної заяви, медіація експерта) не належить до витрат на професійну правничу допомогу, не пов`язані з розглядом справи та належним чином не обґрунтовані. Беручи до уваги положення ЦПК України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та висновки Верховного Суду про застосування норми права, суд дійшов висновку про відмову у їх відшкодуванні.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.1, 4, 15, 16 ЦК України; ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5; Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 11.05.2021, під реєстровим номером №33453, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованості у розмірі 26 317,00 грн за Кредитним договором №2775763 від 13.08.2020.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» на користь держави 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.08.2025.

Суддя: Баран О.І.