Рішення № 129699416, 22.08.2025, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/7093/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

18.06.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом (зареєстрований у суді 23.06.2025), у якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі ГУ ПФУ в Чернігівській області) щодо неправильного нарахування їй розміру пенсії по втраті годувальника;

зобов`язати ГУ ПФУ в Чернігівській області, зробити їй перерахунок пенсії по втраті годувальника з 13.03.2025, виходячи з розміру 70 % від пенсії, яку отримував померлий годувальник ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) на час настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач неправильно визначив розмір їй пенсії по втраті годувальника, виходячи із 70 % сум грошового забезпечення, яке враховувалось для обрахунку пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , а не із розміру пенсії померлого годувальника, яку він отримував за життя.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 24.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на вказану позовну заяву.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив наступне.

З 01.01.2025 позивачці призначена пенсія в разі втрати годувальника відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-ХІІ) за померлого ОСОБА_2 в розмірі 5243, 98 грн - 70 % грошового забезпечення, яке враховувалось для обрахунку пенсії померлого годувальника, всього 7491, 40 грн, у яке увійшло: посадовий оклад 2950, грн, оклад за військовим званням 2200, 00 грн, надбавка за вислугу років (45 %) 2317, 50 грн, премія (32%) 23, 90 грн. До пенсії позивачки також включено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000, 00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі постанова № 713). Всього розмір пенсії позивачкою разом із вказаною доплатою становить 7243, 98 грн.

У свою чергу, судом встановлено, що станом на 01.05.2024 розмір пенсії ОСОБА_2 , яку він отримував до 05.12.2024 (дата смерті) становив 27 706, 19 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії до виплати становив 23610, 00 грн.

Так, згідно із протоколом про перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.05.2024 основний розмір його пенсії становив 15243, 50 грн (91 % від 16751, 10 грн грошове забезпечення, яке враховується для обрахунку пенсії: посадовий оклад 2950, 00 грн, оклад за військовим званням 2200, 00 грн, надбавка за вислугу років (45 %) 2317, 50 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби % та премія (40, 2%) 9283, 60 грн. Також до пенсії ОСОБА_2 нараховувались індексації за 2022 2024 роки, щомісячна доплату до пенсії в розмірі 2000, 00 грн відповідно до постанови №713; збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 15243, 50 грн, інші підвищення або надбавки як інваліду війни ІІ групи.

13.03.2025 позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії у разі втрати годувальника в розмірі 70 % від пенсії, яку отримував померлий годувальник ОСОБА_2 на дату його смерті.

ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 03.04.2025 № 3950-3150/М-02/8-2500/25 відмовило позивачці у здійсненні такого перерахунку пенсії з мотивів того, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18, яким визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України № 103 та іншими рішеннями судів зобов`язання щодо проведення перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям та деяким іншим особам не встановлено.

ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії відповідача щодо неправильного нарахування їй розміру пенсії по втраті годувальника, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ключовим у цій справі є питання визначення базової величини для визначення розміру пенсії, призначеної у разі втрати годувальника на підставі Закону №2262-ХІІ.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон №2262-ХІІ.

Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника визначені статтею 29 Закону № 2262-XII, згідно якої пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону № 2262-XII право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно з пунктом «а» статті 36 Закону № 2262-XII пенсії в разі втрати годувальника призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011- XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 45 Закону № 2262-XII передбачено, що сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові. Членам сімей пенсіонерів з числа військовослужбовців строкової служби, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому статтею 44 цього Закону, пенсії в разі втрати годувальника обчислюються із заробітку, з якого було проведено або мало бути проведено зазначений перерахунок пенсії.

Вказані норми Закону № 2262-ХІІ структурно розміщені в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначають складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18.

З огляду на положення наведених норм суд зазначає, що розмір пенсії у разі втрати годувальника обчислюється виходячи із грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі N/А9840-МВС ОСОБА_2 станом на 01.05.2024 основний розмір його пенсії становив 15243, 50 грн (91 % від 16751, 10 грн грошове забезпечення, яке враховується для обрахунку пенсії: посадовий оклад 2950, 00 грн, оклад за військовим званням 2200, 00 грн, надбавка за вислугу років (45 %) 2317, 50 грн, середньомісячні суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці у тому числі надбавка за специфічні умови проходження служби % та премія (40, 2%) 9283, 60 грн.

В той же час, відповідно до розрахунку пенсії по втраті годувальника по пенсійній справі № 2503020496, пенсія призначена позивачці в розмірі 70% грошового забезпечення померлого чоловіка, з урахуванням таких складових сум грошового забезпечення 7491, 40 грн, у яке увійшло: посадовий оклад 2950, грн, оклад за військовим званням 2200, 00 грн, надбавка за вислугу років (45 %) 2317, 50 грн, премія (32%) 23, 90 грн.

Таким чином, суд констатує, що відповідач під час призначення та обчислення розміру пенсії позивачки, всупереч вимог частини першої статті 45 Закону № 2262-XII, здійснив розрахунок пенсії позивачки у разі втрати годувальника з суми грошового забезпечення для обчислення пенсії 7491, 40 грн, а не з 16751, 10 грн, що свідчить про те, що відповідачем взято в обрахунок пенсії позивачки взято фактично лише основні складові грошового забезпечення годувальника, без врахування середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, як була обчислена пенсія померлого чоловіка ОСОБА_2 .

За таких обставин суд вважає, що позивачка має право на перерахунок призначеної їй пенсії у разі втрати годувальника, яка має бути обчислена виходячи із грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію годувальникові ОСОБА_2 , в тому числі з врахуванням середньомісячної суми додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці, а саме виходячи з загальної суми грошового забезпечення для обчислення пенсії - 16751, 10 грн.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи позивачки про те, що вона має право на перерахунок її пенсії по втраті годувальника, виходячи з розміру 70 % від пенсії, яку отримував померлий годувальник ОСОБА_3 а не виходячи із грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію годувальникові з мотивів того, що базовою величиною для визначення розміру пенсії, призначеної у зв`язку з втратою годувальника на підставі правових норм Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV) є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, оскільки Закон № 1058-ІV регулює порядок та призначення пенсії на загальних умовах, тоді як Закон № 2262-ХІІ є спеціальним законом, який визначає саме умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Таким чином, норми вказаних законів щодо призначення пенсій, зокрема у разі втрати годувальника, не є тотожними, оскільки регулюють різне коло правовідносин у галузі пенсійного забезпечення.

При цьому, при призначенні та обчисленні пенсії є неможливим застосування одних норм з Закону № 2262-ХІІ (щодо розміру грошового забезпечення ), а інших ( щодо відсоткового значення розміру пенсії) - з Закону №1058-ІV, як про це фактично просить позивачка.

До того ж, суд також зауважує, що механізм обрахунку розмірів пенсій, у тому числі в разі втрати годувальника, згідно з Законом №1058-ІV та Законом №2262-ХІІ є різним.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивачка не має право на визначення розміру її пенсії в разі втрати годувальника виходячи із 70 % від 23610, 00 грн (розмір пенсії з надбавками та індексаціями), яку померли годувальник отримував на час настання смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку, про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність підставі для їх часткового задоволення.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Так, право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення яким надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000, від 30.09.2009 №23-рп/2009 та від 11.07.2013 №6-рп/2013.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя вказаної статті).

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, суд не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (висновок Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі №922/445/19, викладений у постанові від 03.10.2019).

Так, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.

Так, в питанні надання доказів суд звертає увагу на позиції Верховного Суду в постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Також, Верховний Суд у постанові від 05.05.2018 у справі №821/1594/17 наголосив на необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним. Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 у справі №803/1032/18 (касаційне провадження №К/9901/69188/18) підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З матеріалів справи видно, що між позивакою та адвокатським бюро «Валерія Зощенка» укладено договір про надання правової допомоги від 11.02.2-25 № (а.с.9). Також, позивачкоюна підтвердження понесених витрат на правову допомогу додано розрахунок судових витрат, акт надання послуг та квитанцію до прибуткового касового ордера на суму 7000,00 грн (а.с.14 - 16).

Зважаючи на те, що предметом цього спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію необхідності їх понесення, суд приходить до висновку про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є необґрунтованою через призму наведених вище критеріїв, тому суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 2 000,00 грн.

Суд зазначає, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності.

Враховуючи наведене та часткове задоволення позову, зважаючи на те, що предметом цього спору є справа незначної складності, виходячи з критерію розумності, пропорційності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію необхідності їх понесення, суд приходить до висновку про те, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу професійну допомогу є необґрунтованою через призму наведених вище критеріїв, тому суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 3500,00 грн.

Щодо витрат на сплату судового збору, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується сплата позивачкою судового збору в сумі 1211, 20 грн, тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на часткове задоволення позовних вимог підлягає 605, 60 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неправильного нарахування ОСОБА_1 розміру пенсії по втраті годувальника.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по втраті годувальника з 13.03.2025, виходячи з розміру 70 % відповідних сум грошового забезпечення, з якого було обчислено пенсію померлого годувальника ОСОБА_2 на час настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн та витрати на сплату судового збору в розмірі 605, 60 грн, сплачений згідно із квитанцією від 18.06.2025 № 2180252747.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21390940; місцезнаходження юридичної особи: вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005).

Суддя Марія ДУБІНА