Рішення № 129698967, 21.08.2025, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2025 р. № 520/14591/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Світлани Чудних розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо відмови у зарахуванні періоду служби в ДСНС України з 25.03.2016 по 15.03.2022 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової відпустки;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області зарахувати вказаний період служби в ДСНС України з 25.03.2016 року по 15.03.2022 року до стажу служби в поліції.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем вчинено, на думку позивача, протиправні дії щодо відмови у зарахуванні до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки періоду служби в ДСНС України з 25.03.2016 по 15.03.2022 до стажу служби в поліції.

Головне управління Національної поліції в Харківській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

Крім того, відповідачем разом з відзивом подано до суду заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Вказана заява мотивована тим, що позивача згідно з наказом ГУНП в Харківській області від 21.11.2023 №509 о/с прийнято на службу у поліції за конкурсом, таким чином відповідач вважає, що про порушення свого права позивач дізнався саме з цієї дати 21.11.2023 року, при цьому позовну заяву останнім подано лише 05.06.2025 року, тобто з суттєвим порушенням шестимісячного строку, передбаченого нормами КАС України.

Водночас, згідно змісту позовної заяви позивачем у відповідь на його рапорт отримано лист відповідача від 31.03.2025 року №1382вс/119-12/01-2025, в якому зазначено про відсутність правових підстав для зарахування періоду служби в ДСНС України до стажу ОСОБА_1 (а.с.6-7). Таким чином, позивач зазначає, що саме з моменту отримання позивачем вищевказаного листа-відповіді відповідача від 31.03.2025 року він дізнався про порушення своїх прав.

Дослідивши вказану заяву про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 вказано, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Враховуючи те, що позивачем у відповідь на його рапорт отримано лист відповідача від 31.03.2025 року №1382вс/119-12/01-2025, в якому зазначено про відсутність правових підстав для зарахування періоду служби в ДСНС України до стажу ОСОБА_1 .

Таким чином, саме з моменту отримання позивачем вищевказаного листа-відповіді відповідача від 31.03.2025 року він дізнався про порушення своїх прав, отже шестимісячний строк встановлений для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, передбачений відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позивачем не порушено, у зв`язку з чим, у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнято на службу до Національної поліції згідно наказу №509 о/с від 21.11.2023 року Головного управління Національної поліції в Харківській області, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Харківській області із рапортом щодо зарахування до стажу служби із поліції для встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки періоду служби в ДСНС України з 25.03.2016 по 15.03.2022.

Головне управління Національної поліції в Харківській області листом від 31.03.2025 року повідомило позивача, що у статті 78 Закону України Про Національну поліцію зазначений вичерпний перелік посад (періодів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції. Повідомлено, що період служби позивача в ДСНС України з 25.03.2016 по 15.03.2022 року зарахувати до стажу служби в поліції немає законних підстав.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.2 ч. 2 ст. 78 Закону №580-VIII передбачено, що до стажу служби в поліції зокрема зараховуються військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , проходив службу в Державній службі України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) з 25.03.2016 року (наказ № 126 о/с від 25.03.2016 р.) по 15.03.2022 року (наказ № 111 о/с від 15.03.2022 р.), з якої був звільнений до запасу Збройних сил України.

Правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту, станом на час набуття позивачем спірного стажу було визначено Законом України "Про правові засади цивільного захисту" від 24.06.2004, № 1859-IV (далі - Закон № 1859-IV).

Згідно з ч.1 ст.42 Закону № 1859-IV порядок проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту визначається цим Законом та Положенням про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту ( 629-2005-п ), яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

При цьому, в силу ч.4 ст.42 Закону № 1859-IV час проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту зараховується до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Також, відносини, пов`язані з проходженням служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) за період служби позивача в органах МНС України, органах та підрозділах цивільного захисту врегульовані Положенням про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 629 (далі - Положення № 629).

Статтею 1 Закону України Про війська цивільної оборони України (чинного на час набуття позивачем спірного стажу в МНС, в органах та підрозділах цивільного захисту) від 03.02.1993, № 2974-XII (далі по тексту - № 2974-XII) визначено, що війська Цивільної оборони України - це спеціалізовані військові формування, які підпорядковуються керівнику центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і призначені для захисту населення і територій у разі виникнення надзвичайних ситуацій, спричинених аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат, ліквідації їх наслідків та виконання інших передбачених законом завдань.

Відповідно до статті 6 Закону № 2974-XII до складу військ Цивільної оборони України входять військові з`єднання, частини і підрозділи, навчальні військові частини і підрозділи, органи управління військами, відповідні кафедри військової підготовки вищих навчальних закладів.

Приписами статті 14 Закону № 2974-XII встановлювалось, що умови, порядок і строки проходження служби військовослужбовцями військ Цивільної оборони України, їх статус, права і обов`язки, порядок переміщення по службі, присвоєння військових звань, атестації та звільнення із служби визначаються законами з питань проходження військової служби та іншими виданими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що війська цивільної оборони хоча і були підпорядковані Міністерству надзвичайних ситуацій, проте не мали єдиного правового статусу з органами та підрозділами цивільного захисту, оскільки цивільна оборона є військовим формуванням на відміну від формувань цивільного захисту.

При цьому в преамбулах Положення № 629 та Закону № 1859-IV не вказано, що органи та підрозділи цивільного захисту є військовим формуванням, не вказано, що стаж служби в органах та підрозділах цивільного захисту прирівняно до військової служби.

Крім того, слід зауважити, що служба в органах Міністерства надзвичайних ситуацій та в подальшому в органах та підрозділах цивільного захисту населення не має аналогічного правового статусу військової служби.

Слід також відмітити, що положення п.56 Положення № 629 розмежовують (виокремлюють) органи МНС, військові формування та правоохоронні органи, що також спростовує посилання позивача.

Так, за висновками Верхового Суду, викладеними у постанові від 31 березня 2020 року у справі №520/2067/19, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію", якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції. При цьому делегування частиною четвертою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" Кабінету Міністрів України повноважень щодо встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України "Про Національну поліцію".

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, у частині другій статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" наведено виключний перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, і цей перелік не підлягає розширеному тлумаченню.

Суд звертає увагу, що у вказаному переліку посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, відсутня служба в Міністерстві надзвичайних ситуацій України, органах та підрозділах цивільного захисту.

З огляду на те, що перелік посад (видів служби), які зараховуються до стажу служби в поліції, визначений частиною другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" є вичерпним, не зазначення в ньому служби в Міністерстві надзвичайних ситуацій України, органах та підрозділах цивільного захисту є підставою для не зарахування періоду такої служби до стажу служби в поліції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у розрізі спірних правовідносин відповідачем не порушено прав позивача, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід залишити без задоволення.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Світлана ЧУДНИХ