Рішення № 129698951, 22.08.2025, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3763/25

22 серпня 2025 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільський області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, відповідач 2), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області №192550009773 від 26.02.2025;

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.01.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 01.07.2000 по 10.01.2005, з 01.06.2006 по 01.12.2006 за фактичною тривалістю та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 01.07.2000 по 10.01.2005, з 01.06.2006 по 01.12.2006 за фактичною тривалістю, прийнявши відповідне рішення.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 26.02.2025 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відповідач 2 зарахував до загального страхового стажу 17 років 02 місяці 17 днів. Згідно з наданого розрахунку відповідачем не було зараховано декілька періодів трудової діяльності позивача, що суттєво зменшило трудовий стаж та позбавило можливості в призначенні пенсії за віком.

Зокрема, ГУ ПФУ в Одеській області було зараховано не в повній мірі зазначені періоди роботи до трудового стажу, а саме в період з 01.01.1993 по 31.12.1993 було зараховано лише 6 місяців 8 днів, хоча в трудовій книжці позивача та архівній довідці є запис про те, що виконання річного мінімуму зараховано згідно протоколу №1 від 28.01.1994 («зарах. Пр. №1 від 28.01.94р.»). Аналогічна ситуація з періодом роботи з 01.01.1996 по 31.12.1996, відповідачем 2 було зараховано лише 5 місяців 3 дні, хоча в наданих документах також є запис - виконання річного мінімуму зараховано згідно протоколу №1 від 15.01.1997 («зарах. Пр. №1 від 15.01.97р.»).

Також внаслідок невиконання керівниками ПОП «Хмелівське» та ПОП «Улич» свого обов`язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України з 01.07.2000 по 10.01.2005, з 01.06.2006 по 01.12.2006 позивач позбавлений соціальної захищеності та стажу за час роботи на вказаних підприємствах, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Позивач вважає вказані дії Пенсійного фонду незаконними та такими, що порушують його право на соціальний захист, а рішення від 26.02.2025 протиправним, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом, надійшов відзив ГУ ПФУ в Одеській області. Відповідач 2 проти позову заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності розглядалася ГУ ПФУ в Одеській області. Рішенням відповідача 2 №192550009773 від 26.02.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу. Згідно з наданими до заяви про призначення пенсії документами страховий стаж позивача становить 17 років 02 місяці 17 днів, при необхідному страховому стажі 31 рік. У зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову (а.с.90-91).

07.07.2025 від ГУ ПФУ в Одеській області надійшли матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с.42-88).

15.07.2025 від ГУ ПФУ в Тернопільській області надійшов відзив, в якому відповідач з посиланням на пенсійне законодавство проти позову заперечує та зазначає, що у зв`язку з відсутністю страхового стажу у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с.100-101).

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 18.02.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.64-67).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Одеській області, рішенням якого №192550009773 від 26.02.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У цьому рішенні вказано, що страховий стаж заявника складає 17 років 02 місяці 17 днів.

Зі змісту рішення вбачається, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи у колгоспі за грудень 1981 року згідно з архівною довідкою Комунальної архівної установи «Трудовий архів» від 25.10.2024 № 04-01/Б-433, оскільки зазначений період не підтверджено первинними документами (а.с.29).

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Отже, законодавець передбачив зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку колгоспника ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата заповнення 21.07.1985. Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 13.01.2025 у справі №606/2471/24 встановлено факт належність вказаної трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.84-85).

Трудова книжка містить такі записи щодо спірного періоду роботи позивача в колгоспі ім. Леніна:

запис №1, 20.03.1985, прийнятий шофером, підстава: засідання правління колгоспу протокол №4 від 22.03.1985,

запис №3 10.01.2005, звільнений за власним бажанням, підстава: наказ №2 від 10.01.2005.

Запис про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.18).

Відповідачем частково зараховано періоди вказаної трудової книжки, зокрема з 01.01.1993 по 31.12.1993 та з 01.01.1996 по 31.12.1996 в колгоспі ім. Леніна с. Хмелівка, Теребовлянського району Тернопільської області, який в подальшому був реорганізований у ПОП Хмелівське.

Також у трудовій книжці позивача є записи стосовно трудової участі в громадському господарстві, зокрема, про виконання річного мінімуму трудової участі в господарстві та встановлений мінімум трудової участі на рік. Так, на сторінках 58-61 трудової книжки є такі записи щодо спірного періоду:

рік / прийнятий колгоспом трудовим мінімум / виконання річного мінімуму / причина невиконання трудового мінімуму участі в громадському господарстві / підстава для внесення запису

запис №9, 1993 / 200 / 160 / зараховано / протокол №1 від 28.01.1994,

запис №12, 1996 / 200 / 130 / зараховано / протокол №1 від 25.01.1997,

Записи скріплені підписом директора (а.с.23-24). Будь-яких виправлень чи неточностей вищевказані записи трудової книжки колгоспника не містять.

На підтвердження вказаних записів позивачем також надана довідка від 25.10.2024 №04-01/Б-433, видана комунальною архівною установою Трудовий архів, що цілком відповідають записам трудової книжки позивача наданої на підтвердження стажу (а.с.25-26).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників був врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 (далі - Основні положення). Відповідно до пунктів 1, 2, 5, 6 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу. До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання. Всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого у розділі ІV «Відомості про роботу» вказуються відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис, а в розділі V «Трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Записи трудової книжки колгоспника позивача відповідають наведеним правовим нормам та містять належні та достатні відомості для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу роботи у колгоспі ім. Леніна.

Як вже зазначав суд, згідно з усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі № 550/927/17) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Стосовно порядку зарахування такого стажу в колгоспі, то такий підлягає зарахуванню позивачу з урахуванням трудової участі в господарстві та при виконанні встановленого мінімуму трудової участі або не виконанні такого з поважних причин, зараховується весь період роботи.

Отже, ОСОБА_1 у 1993 та 1996 роках з поважних причин не виконав трудового мінімуму, що встановлено загальними зборами членів колгоспу та підтверджено записами трудової книжки й архівної довідки. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 у колгоспі ім. Леніна підлягають 1993 та 1996 роки повністю.

Також з розрахунку стажу позивача вбачається, що відповідачем не зараховано після реорганізації колгоспу в ПОП Хмелівське період трудової діяльності з 01.07.2000 по 31.12.2003, записи про яку містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .

Варто зазначити, що належність трудової книжки позивачу під сумнів відповідачами не ставиться, про недоліки спірних записів у ній відповідачі суду не вказують, отож відповідний період, зазначений в трудовій книжці, має бути врахований при обчислені страхового стажу ОСОБА_1 .

Стосовно періоду з 01.01.2004, то з цього часу набрали чинності положення Закону №1058-ІV і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

У розумінні статті 1 названого Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону №1058-IV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Частинами шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV визначено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Системний аналіз вказаних вище нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки (зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення).

Крім того, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї страхових внесків, не повинна порушувати законні права та інтереси застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 та залишається незмінною на даний час.

Повертаючись до спірних правовідносин у цій справі, суд зазначає, що положення Закону №1058-ІV набрали чинності з 01.01.2004 і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Тому період до 01.01.2004 підлягає до зарахування до страхового стажу незалежно від сплати страхових внесків при умові підтвердження трудової діяльності належними та допустимими доказами.

З 01.01.2004 по 10.01.2005 в ПОП «Хмелівське», яке було утворене шляхом реорганізації колгоспу ім. Леніна та період з 01.06.2006 по 01.12.2006 в ПОП «Улич» не враховані відповідачем. На підтвердження неврахування вказаних переодів позивачем надано розрахунок стражу (а.с.31)

Як вже зазначалося судом з 01.01.2004 страховий стаж зараховується за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з наявних даних довідки форми ОК-5 в ОСОБА_1 відсутні відомості про трудові діяльність за 2005 рік, а за звітний рік та період його роботи з 01.06.2006 по 01.12.2006 в ПОП «Улич» в відомостях не містить доказів нарахування заробітної плати (відповідно й сплати страхових внесків), що є обов`язковою умовою для підтвердження трудових відносин, у зв`язку з чим позивачу й не зараховано спірний період після 01.01.20224 до страхового стажу.

Варто зазначити, що позивачем до суду надано лише копію трудової книжки, в якій наявні записи про його трудову діяльність в період 01.01.2004 по 10.01.2005 в ПОП «Хмелівське» та з 01.06.2006 по 01.12.2006 в ПОП «Улич», однак інших належних доказів, які підтверджували б нарахування заробітної плати позивачу чи сплати страхових внесків страхувальником матеріали справи не містять. В цій частині зарахування стажу слід відмовити. При цьому позивач не позбавлений права надалі у разі зібрання належних і допустимих доказів про те, що у спірний період йому дійсно нараховувалася заробітна плата ПОП «Хмелівське» та ПОП «Улич» (архівні довідки), проте роботодавцем не сплачувалися страхові внески, звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду України для перерахунку стажу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що незарахування окремих періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу свідчить про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Одеській області №192550009773 від 26.02.2025, таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, періоди роботи з 01.01.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 01.07.2000 по 31.12.2003 в колгоспі ім. Леніна, ПОП Хмелівське підлягають зарахуванню до страхового стажу (весь період роботи з урахуванням вже зарахованого).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025, зарахувавши до страхового стажу спірний період, то суд зазначає, що така підлягає до задоволення з частковим зарахуванням спірного страхового стажу, та має виконуватися саме тим суб`єктом владних повноважень, який прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, тобто відповідачем 2.

При цьому за нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Стосовно дати, з якої слід буде призначити пенсію у разі наявності необхідного стажу (31 рік), то за змістом пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

У спірному випадку у разі наявності у позивача достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 18.02.2025, бо звернення за пенсією відбулося після трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач ГУ ПФУ в Одеській області діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн, сплачений відповідно до квитанції від 20.06.2025 (а.с.9).

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192550009773 від 26.02.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.02.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши ОСОБА_1 до страхового стажу трудову діяльність з 01.01.1993 по 31.12.1993, з 01.01.1996 по 31.12.1996, з 01.07.2000 по 31.12.2003 в колгоспі ім. Леніна, ПОП Хмелівське з урахуванням вже зарахованого періоду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідачі:

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769)

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вулиця Канатна, 83, місто Одеса, 65012, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20987385).

Повний текст рішення складено та підписано 22 серпня 2025 року.

СуддяЧепенюк О.В.