Рішення № 12969288, 16.12.2010, Дебальцевський міський суд Донецької області

Справа №2-1426

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року Дебальцевський міський суд у складі:

головуючого: судді Сухоручко Ю.О.

при секретарі: Сухоставець Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Партнер» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, і середнього заробітку за час затримки повного розрахунку,суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, посилаючись на наступні обставини: з 01.03.2006 р. по 28.02.2008 р. він працював у ПП « Партнер» менеджером з продажу

28.02.2008р. позивача було звільнено з роботи за власним бажанням, відповідно до ст. 38 КЗпП України.

На день звільнення з роботи відповідачем було нараховане заробітну плату за період з 01.10.2007р. по 28.02.2008 р. у сумі 4181,17 грн., але не виплачено. 12.03.2008 р. позивачу було виплачено 796 грн., тобто частку заборгованості по заробітній платі. Але до теперішнього часу заборгованість по заробітній платі у розміру 3385,17 грн. йому не сплачена.

У зв»язку з тим, що з вини відповідача йому при звільненні не виплачено належні суми, просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, а саме з 29.02.2008 р. по 30.06.2010 р., за 852 дні, у розмірі 31 685 грн.

В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_2, який діє за довіреністю від 07.07.2008 р., підтримали позовні вимоги у повному обсязі, та пояснили, що відповідач не своєчасно виплачував йому заробітну плату, в день звільнення усі суми виплачені не були.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, та пояснила, що дійсно ОСОБА_1 працював у ПП «Партнер» менеджером. З 01 жовтня 2007 р. по 28.02.2008 р. позивачу була нарахована заробітна плата, але він її відмовлявся отримувати, у зв»язку з тим, що в усній формі попросив головного бухгалтера депонувати заробітну плату. 28.02.2008 р. ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням. В день звільнення він заробітну плату не отримав, оскільки в другій половині дня безпідставно покинув робоче місце. На запрошення прийти до ПП «Партер», для отримання заробітної плати він відмовився. Після чого 12.03.2008 р. за його місцем мешкання секретар ПП «Партер» - ОСОБА_3 передала йому гроші у сумі 4181,17 грн., відповідно до касового ордеру, у зв»язку з тим, що ОСОБА_1 є інвалідом та йому трудно пересуватися. Однак ОСОБА_1 гроші отримав, але від підпису відмовився, посилаючись, що підприємство має перед ним заборгованість на більш значну суму, оскільки підприємство не має перед позивачем заборгованості, то і не зобов»язано сплачувати йому середній заробіток за час затримки розрахунку, а також вказує на не співмірність суми нібито заборгованості по заробітній платі та суми середнього заробітку.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що у березні 2008 р. його та його дружину - ОСОБА_4 привіз водій ПП «Партнер» до будинку де мешкав ОСОБА_1 Вони піднялися на поверх, де мешкає позивач. ОСОБА_4 передала гроші ОСОБА_1, а він у цей час знаходився на сходах. Яку саме суму було передано, йому не відомо. Потім він почув, як ОСОБА_1 відмовився від підпису в документах, оскільки там була не вся сума.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що з 1995 р. і по теперішній час працює в ПП «Партер» головним бухгалтером. З 01 жовтня 2007 р. по 28 лютого 2008 р. ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата, але він відмовлявся її отримувати та в усній формі звернувся про депонування заробітної плати, що вона і робила. Потім позивач вимагав від директора підприємства, у якості заробітної плати - 10% від суми угоди, згідно до якої він готував документи на тендер. Після відмови директором підприємства від сплати даної суми, він написав заяву про звільнення.

28.02.2008 р., тобто в день звільнення ОСОБА_1 йому не були виплачені усі суми, у зв»язку з відсутністю коштів у касі підприємства, кошти було необхідно заказати у банку. Потім на прохання робітників підприємства він за коштами не прийшов. Він не звертався з заявою про переведення коштів на рахунок .

12.03.2008 р. вона передала кошти у розмірі приблизно 4000 грн. секретарю підприємства ОСОБА_4, відповідно до касового ордеру та відомості, для передачі ОСОБА_1 Зі слів ОСОБА_4 їй стало відомо, що ОСОБА_1 отримав вказані гроші, але від підпису відмовився, у зв»язку з чим ОСОБА_4 написала пояснення.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 12.03.2008 р., головний бухгалтер ПП «Партнер» - ОСОБА_5 передала їй гроші у розміру 4181 грн., також касовий ордер та відомість на заробітну плату, та запропонувала її дані гроші віднести до дому ОСОБА_1, у зв»язку з тим, що він захворів, та не зміг прийти сам до підприємства. Водій ПП «Партер» відвіз її та її чоловіка до місця мешкання ОСОБА_1 Перед їх приїздом вона зателефонувала ОСОБА_1 Гроші вона передала позивачу у під»їзді. ЇЇ чоловік ОСОБА_3 в цей час знаходився на поверх нижче та міг чути як вона спілкувалася з позивачем з приводу передачі грошей. Після передачі ОСОБА_1 грошей він їх перерахував, пояснив, що це не вся сума яку він має отримати та відмовився від підпису в відомості на заробітну плату. Вона порадила йому передзвонити в бухгалтерію підприємства. Касовий ордер та відомість на заробітну плату, в яких позивач відмовився від підпису вона передала на підприємство через водія.

Суд вислухавши думку сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плати виплачується працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але ні рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяті календарних днів

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працював у відповідача з 01 .03.2006 року по 28.02.2008 року менеджером з продажу.

28.02.2008 року його було звільнено за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України.

Відповідно до

- платіжної відомості №11 позивачу було нарахована заробітна плата за жовтень 2007 р. у розмірі 663,35 грн. ( а.с. 94 ),

- платіжної відомості №12,нарахована заробітна плата за листопад 2007 р. у розмірі 663,35 грн. (а.с.33),

- платіжної відомості №1,нарахована заробітна плата за грудень 2007 р. у розмірі 663,35 грн. (а.с. 32),

- платіжної відомості № 2, нарахована заробітна плата за січень 2008 р. у розмірі 670,35 грн. та за лікарняним листом -122,20 грн. (а.с. 34),

- Платіжної відомості № 3, нарахована заробітна плата за лютий 2008 р. у розмірі 433,44 грн. та за лікарняним листом -336,05 грн. (а.с. 34).

Данні нарахування за відпрацьовані дні та за лікарняними листками підтверджуються також і довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 за період часу з жовтня 2007 р. по лютий 2008р.( а.с. 96 ), але як вбачається з вище перелічених платіжних відомостях в графі «підпис в одержані» ОСОБА_1 нарахована заробітна плата - не видана.

У судовому засіданні представник відповідача на підтвердження факту виплати заробітної плати посилалась лише на пояснення свідків, не надавши суду жодного письмового доказу, підтверджуючого факт отримання позивачем заробітної плати за вказаний період.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З урахування наведеного суд не може прийняти пояснення свідків, як доказ виплати позивачу заробітної плати за вказаний період та вважає їх недопустимими, оскільки даний факт може бути підтверджений тільки письмовими доказами.

З огляду на те, що відповідач, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі і не навів ніяких доказів поважності причин її несплати, в силу ст.117 КЗпП України, з нього підлягає до стягнення на користь позивача середній заробіток за увесь час затримки по день фактичного розрахунку

Відповідно до довідки ПП «Партер» про заробітну плату ОСОБА_1 ( а.с. 96), відповідач нарахував, йому заробітну плату за період:

Жовтень 2007 р.- 663,35 грн.

Листопад 2007 р.- 663,35 грн.

Грудень 2007 р.- 663,35 грн.

Січень 2008 р.- 792,73 грн. ( разом з лікарняним)

Лютий 2008 р.- 769,49 грн. ( разом з лікарняним),

Компенсація за невикористану відпустку - 628,90 грн., а разом сума складає 4181,17,

але відповідач не довів у суді той факт, що він виплатив ОСОБА_1 дану суму.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив той факт, що відповідач 12 березня 2008 р. виплатив йому частку заборгованості по заробітній платі за період з 01 жовтня 2007 р. по 28 лютого 2008 р. у розмірі - 796 грн., що послужило підставою для уточнення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 жовтня 2007 р. по 28 лютого 2008 р. та компенсацію за невикористану відпустку, що складає - 3385,17 грн.

З огляду на те, що відповідач, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі і не навів ніяких доказів поважності причин її несплати, в силу ст.117 КЗпП України, з нього підлягає до стягнення на користь позивача середній заробіток за увесь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ от 8.02.1995 року №100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Заробітна плата позивача за 2 місяці роботи, що передували звільненню: грудень 2007 р. та січень 2008 року, складає відповідно: 663,35 грн. та 670,53 грн., а кількість робочих днів за зазначені місяці складає, відповідно: 21 та 16 днів.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача, перед звільненням складала: 663,35+670,53:37=36 грн. 05 коп.

З огляду на, що розрахунок з позивачем на цей час не зроблений то середній заробіток підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за увесь час затримки.

Однак, оскільки, позивач зазначив про необхідність стягнення даної суми по 30 червня 2010 року, то до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за період: з 29.02.2008 року по 30.06.2010 року.

Відповідно до довідки ПП « Партер» на підприємстві з 2006 по 2010р. встановлений 8-ми

годинний робочий день та 5-ти денний робочий тиждень ( а.с.108)

За вказаний період робочі дні становили: за лютий 2008 р.- 1день, з 01 березня по 31 грудня 2008 р. 210 днів( березень -20, квітень-21, травень -19, червень-19, липень-23, серпень-20, вересень-22, жовтень-23, листопад - 20, грудень -23), а разом за період з 29.02.2008 р. по 31.12.2008р. 211 днів , що підтверджується листом Мінпраці від 18.09.2007 р. № 6884/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2008 р.» ( а.с. 105)

З 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. 251 днів ( січень -20 , лютий -20 , березень -21, квітень-21, травень -18, червень-20, липень-23, серпень-20, вересень-22, жовтень-22, листопад - 21, грудень -23), що підтверджується листом Мінпраці від 30.09.2008 р. № 10338/0/14-08/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 р.» ( а.с.106 ).

З 01 січня 2010р. по 30 червня 2010 р. - 120 днів .( січень -19 , лютий -20 , березень -22, квітень-21, травень -17, червень-21), що підтверджується листом Мінпраці від 25.08.2009 р. № 9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 р.» ( а.с. 107), що складає 582 робочих днів, та розмір середнього заробітку становить 36,05х 582= 20 981,10 грн

Відповідно до розяснень, даних у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у звязку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Таким чином зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку можливо лише у разі виникнення спору про розмір належних до виплати сум, в даному випадку такого спору між сторонами не існує, а спір виник відносно факту виплати заборгованості по заробітній платі, а тому посилання представника відповідача у судовому засіданні на не співмірність суми нібито заборгованості та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку є безпідставними і до уваги не приймаються.

Таким чином, сума середнього заробітку у розмірі 20 981,10 грн. за час затримки з 29.02.2008 р. по 30.06.2010 р. повинна бути сплачена відповідачем позивачу

В силу ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн. та судовий збір в сумі 244,00 грн грн.

На підставі ст.ст. 116,117 КЗпП України та, керуючись ст.ст.213-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Партнер», яке знаходиться за адресою: м. Дебальцеве вул. Пожежна,25 «а» р/р 26003206433400в АКИБ «Укрсиббанк» м. Харкова МФО 351005, ЕДРПОУ 23770083 на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заробітну плату за період з 01 жовтня 2007 р. по 28 лютого 2008 р. у розмірі 3385,17 грн.( Три тисячі триста вісімдесят п»ять грн.17 коп.) .

Стягнути з Приватного підприємства «Партнер» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення повного розрахунку, за період з 29.02.2008 р. по 30.06.2010 р. у розміру 20981,10 грн. (Двадцять тисяч девятсот вісімдесят одна грн. 10 коп.).

Стягнути з Приватного підприємства «Партнер» на користь держави судовий збір у розмірі 244,00 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 120 грн.

Повне рішення буде складено протягом пяти днів.

Рішення суду може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя Дебальцевського

міського суду Донецької області Ю.О. Сухоручко.