Рішення № 129688609, 14.08.2025, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2994/24

2/301/19/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2025 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого суддіДаруда І.А.,

при секретарі судових засіданьСатін Н.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Азарової І.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Нечаєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Азарова І.В., звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою, в якій просить визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділити спільне майно подружжя шляхом стягнення з відповідача 1/2 частки у праві спільної сумісної власності автомобіля марки "VOLKSWAGEN TOUAREG", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, у розмірі 218 796 грн, залишити відповідачу предмети домашньої обстановки та вжитку та компенсувати 1\2 вартості домашньої обстановки та вжитку (майна) придбаного за час шлюбу, у сумі 15345, 00 грн, залишити у власності відповідача будматеріали матеріал (блоки, клей, цемент , силікон, металопрофіль, саморізи) та стягнути нього компенсацію 1\2 їх вартості, в сумі 14021, 00 грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що 26.01.2002 року позивач з відповідачем ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Іршавського райуправління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 06.

У подружньому житті у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім.

Згідно рішення Іршавського районного суду від 04.07.2024 року у справі №301/1858/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами розірвано.

22 роки подружнього життя позивач з відповідачем проживали у житловому будинку, який розташований в АДРЕСА_1 . За цей час сторони капітально відремонтували та перебудували житловий будинок (вставили пластикові вікна, замінили систему опалення, замінили дах та таке інше) , встановили нову огорожу, ворота, виклали двір бруківкою. Все це, як стверджує позивач, вони з відповідачем робили за спільні кошти, а також їм матеріально допомагали її батьки. Позивач стверджує, що вона постійно працювала, отримувала заробітну плату, що стверджується копією трудової книжки та довідкою від 22.07.2024 року, яка видана ТзОВ «БЕБ». Всі зароблені кошти витрачала для покращення житлових умов та побуту сім`ї.

Крім того, сторонами було придбане інше рухоме майно , яке необхідно для проживання сім`ї (меблі, побутова техніка, інші предмети домашнього вжитку). Ці предмети на даний час залишились у власності на користуванні відповідача , так як він не дозволяє їй з сином проживати в будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Дане нерухоме майно оформлене на ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті його матері.

Щодо придбаних предметів домашнього вжитку, позивач зазначила , що не зберігала чеки та квитанції , так як не планувала розривати шлюб та ділити з відповідачем майно. Наразі ОСОБА_1 збереглися чеки з магазину «Фокстрот», так як на придбання товару, вона оформляла в даному магазині кредит. 04.10 2020 року у магазині «Фокстрот» вона придбала для їхньої з відповідачем сім`ї холодильник ОСОБА_4 за 9999,30 грн., холодильник ОСОБА_4 за 11900 грн, набір посуду за 799 грн., програмне забезпечення вартістю 1099,90 грн., всього на суму 13798,90 грн., що стверджується відповідними копіями чеків. Також 18.02.2021 року придбала в магазині «Фокстрот» вбудовану посудомийку вартістю 6891 грн., копія чека додається.

Також, як стверджує позивач, влітку 2023 року сторони міняли дах на житловому будинку, для чого нею було придбано у ПП Дудинець відповідний будівельний матеріал (блоки, клей, цемент, силікон, металопрофіль, саморізи) на суму 28402 грн. Вищенаведене стверджується накладною від 10.08.2023 року.

За час шлюбу позивач з відповідачем за спільний сімейний бюджет у 2022 році придбали автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , котрий 29.09.2022 року було зареєстровано у територіальному сервісному центрі МВС № 2146 на ім`я відповідача ОСОБА_2 . Вищенаведене стверджується довідкою територіального сервісного центру МВС № 2146 від 29.05.2024 року.

На даний час шлюбні відносини між сторонами припинені, а тому є необхідність у поділі спільного майна подружжя. Не дивлячись на те, що згадане майно було придбано за час перебування у шлюбі, відповідач категорично відмовився провести його розподіл добровільно та виділити позивачу певну його частку або сплатити грошову компенсацію. На даний час все, що сторони придбали під час шлюбу залишилось у фактичному користуванні відповідача.

23.10.2024 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Нечаєва В.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю та у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачка стверджує, що її батьки надавали фінансову допомогу на ремонт та облаштування будинку, однак не надала жодних документальних підтверджень цього факту (квитанцій, переказів, письмових угод тощо). За відсутності доказів такі твердження є голослівними, необґрунтованими та не можуть бути враховані.

Холодильник (який зазначений у позові) взагалі не брався у кредит і не брався сторонами по справі для своєї сім`ї, позивачка мала картку на знижку, тому роботодавець Відповідача надав гроші і попросив позивачку придбати йому холодильник через її знижку. Дане рухоме майно взагалі не має значення по справі і не є взагалі майном сім`ї позивача та відповідача. Квитанції і чеки, які позивачка надала на підтвердження придбання побутової техніки, є нечитабельними та недостатніми для об`єктивного аналізу, оскільки вони вицвіли, і на них майже нічого не видно. А на тих чеках, де видимі суми, неможливо побачити та прочитати опис товару та місця покупки.

Тим більше, чеки та накладні були виготовлені минулою датою тільки цього року, оскільки Відповідач заперечує придбання даного майна у зазначених позивачкою продавців. Відсутність чітких підтверджуючих документів унеможливлює оцінку вартості цього майна та його реального придбання саме за рахунок спільного бюджету. Це суперечить вимогам ст. 81 ЦПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Без належних квитанцій або інших документів, позивачка не може довести факт придбання цих речей під час шлюбу за спільні кошти, а тому її вимоги про поділ цього майна є необґрунтованими

Щодо автомобіля, представник відповідача зазначив наступне: відповідач придбав автомобіль за свої власні кошти, а позивачка не надала доказів щодо її внеску у придбання автомобіля та не довела, що під час шлюбу був створений спільний бюджет, з якого були витрачені кошти на придбання автомобіля.

По - друге, Позивачка не надала доказів, що Відповідач має намір відчужити автомобіль без її згоди. І не зможе ніколи надати такі докази, оскільки Відповідач взагалі не планував відчужувати даний транспортний засіб. А отже, це є лише припущенням Позивачки, яке не підтверджене жодними доказами.

По-третє, Позивачка не надала звіт про оцінку автомобіля, що робить неможливим визначення його вартості та справедливого поділу. Без експертної оцінки встановити реальну вартість автомобіля неможливо і неправомірно. Посилання Позивачки на неможливість проведення експертної оцінки автомобіля через те, що він перебуває у користуванні Відповідача, є необґрунтованим. Згідно з чинним законодавством, особа має право звернутися до суду з клопотанням про проведення експертизи, незалежно від того, у кого знаходиться майно. Проведення експертизи не залежить від місця перебування автомобіля.

По-четверте, щодо придбання автомобіля за 13 000 доларів США представник зазначив, що сума придбання авто не відповідає дійсності, позивачка не придбавала дане авто і не брала участі у його придбанні, тому її суб`єктивна оцінка є нічим іншим, як нісенітницею, а вартість автомобіля на момент придбання не є показником його поточної вартості. Автомобіль з часу придбання зазнав зносу, особливо враховуючи те, що йому вже 16 років і його ринкова вартість не просто могла змінитися, а значно зменшилася у зв`язку з тим, що даний транспортний засіб вже старий, весь час ламається і потребує постійного ремонту. І це тягне за собою такий наслідок, як значне зниження ціни. Тому, на думку сторони відповідача, необхідно провести експертну оцінку для встановлення його поточної вартості. Окрім того, відмітиа, що курс долара США змінився за 2 роки, у вересні 2022 року 1 долар США = 36,5 грн. А Позивачка окрім того, що враховує суму придбання автомобіля, ще й рахує по курсу 1 долар США = 40 грн.

По-п`яте, позивачка зазначає у своїй позовній заяві, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Але не зазначає ту обставину, що перед тим як з`їхати з будинку Відповідача, де колись вони проживали як подружжя, Позивачка забрала з будинку все, що змогла винести, а саме: кавомашину, мультиварку, чайник, мікрохвильову піч та інші речі, які придбав особисто Відповідач за свої гроші.

По-шосте, у прохальній частині Позивачка просить: 1) визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску та 2) стягнути з ОСОБА_2 на її користь в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію вартості належної їй частки у праві спільної сумісної власності автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску у розмірі 260 000 грн, припинивши на нього право спільної сумісної власності.

Визнання автомобіля об`єктом права спільної сумісної власності та одночасне припинення цього права шляхом стягнення компенсації є взаємовиключними діями. Якщо суд визнає автомобіль об`єктом права спільної сумісної власності, то не можна одночасно припиняти це право і стягувати компенсацію. Зокрема, Відповідач не є платоспроможним і виплатити таку компенсацію не має можливості. І Відповідач не давав згоди на присудження йому об`єкту в цілому. А у добровільному порядку Позивачка навіть і не намагалася вирішити дане питання, вона відразу ж звернулася до суду, що прямо свідчить про те, що ОСОБА_5 вводить суд в оману.

По-сьоме, Позивачка не довела фінансову спроможність відповідача для сплати 260 000 грн грошової компенсації. У позовній заяві відсутні відомості та об`єктивні дані про дохід відповідача. Задоволення позову у вказаній частині призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), бо відповідач не дав згоду викупити у позивачки її частку у праві спільної сумісної власності на майно подружжя та виплатити їй компенсацію за цю частку. Відсутність коштів зумовить примусове виконання рішення суду шляхом продажу автомобіля.

Щодо вимоги сторони позивача про стягнення судових витрат, сторона відповідача вважає, що Позивачка не надала детального розрахунку, який би підтвердив фактичну суму судових витрат, понесених на момент подачі позову. Згідно зі ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, який вимагає стягнення судових витрат, має надати чіткий розрахунок цих витрат та підтвердити їх документально. Позивачка цього не зробила, що робить її вимогу необґрунтованою. Позивачка також не надала орієнтовного розрахунку майбутніх витрат, які вона планує понести. Згідно зі ст. 137 ЦПК України, учасники справи мають право надати попередній розрахунок судових витрат, однак цей розрахунок має бути обґрунтованим і підтвердженим. Вимога про стягнення витрат без надання конкретної суми та її обґрунтування не може бути задоволена. Оскільки на цей момент немає чітких доказів понесених витрат (квитанцій, платіжних документів за послуги адвоката, судового збору тощо), а також розрахунку можливих витрат, суд не може ухвалити рішення про стягнення судових витрат.

03.12.2025 ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області було призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Закарпатського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Слов`янська набережна, 25.

20.03.2025 до суду надійшов висновок експерта на виконання вищевказаної ухвали.

02.06.2025 ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області було постановлено закрити підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

25.07.2025 представником позивача ОСОБА_6 було подано до суду заяву про уточнення позовних вимогу, у зв`язку із проведенням по справі автотоварознавчої експертизи.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник Азарова І.В. підтримали поданий позов, просили такий задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечили щодо задоволення позову з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що, 26.01.2002 року позивач з відповідачем ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Іршавського райуправління юстиції Закарпатської області, актовий запис № 06.

У подружньому житті у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час є повнолітнім.

Згідно рішення Іршавського районного суду від 04.07.2024 року у справі №301/1858/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, шлюб між сторонами розірвано.

Згідно наданих позивачем чеків з магазину «Фокстрот», на придбання товару, під час шлюбу 04.10. 2020 року у магазині «Фокстрот» вона придбала для їхньої з відповідачем сім`ї холодильник ОСОБА_4 за 9999,30 грн., холодильник ОСОБА_4 за 11900 грн, набір посуду за 799 грн., програмне забезпечення вартістю 1099,90 грн., всього на суму 13798,90 грн., що стверджується відповідними копіями чеків. Також 18.02.2021 року придбала в магазині «Фокстрот» вбудовану посудомийку вартістю 6891 грн., копія чека додається. (а.с. 12)

Також, суд встановив, що згідно наданої накладної від 10.08.2023 року, з метою ремонту будинку, в якому позивач з відповідачем проживали, ОСОБА_1 було придбано у ПП Дудинець відповідний будівельний матеріал (блоки, клей, цемент, силікон, металопрофіль, саморізи) на суму 28402 грн. (а.с. 13).

Також, за час шлюбу з позивачем ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 придбано автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , право власності остнаннього на який було зареєстровано у територіальному сервісному центрі МВС № 2146. Вищенаведене стверджується довідкою територіального сервісного центру МВС № 2146 від 29.05.2024 року.(а.с. 14)

Відповідно до ст.ст.317,319,321 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч.1ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Згідно з ч.2 цієї статті, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно наданих доказів позивачем, остання під час шлюбу мала стабільний дохід, що стверджується довідками про доходи від 22.07.2024 року № БЕБ00000019 та № БЕБ00000019 (а.с. 10-11)

Відповідно до ч.1ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ст.63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною першою статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Відповідно до ч.3 та ч.4ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Верховний Суд у постанові від 09.07.2021 по справі № 161/8116/19 підкреслив, що конструкція норми статті 60 СК свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Верховний Суд зазначив, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, то презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже,суд приходитьдо висновку,що доводипозивача проте,що нею ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 за спільні кошти придбано автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , котрий 29.09.2022 року, право власності на який було зареєстровано у територіальному сервісному центрі МВС № 2146 на ім`я відповідача є підставними та логічно підтверджуються наданими стороною позивача доказами.

Доводи сторони відповідача про те, що спірний автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , був придбаний за його особисті кошти, не знайшли свого підтвердження, також, всі інші доводи наведені стороною відповідача у відзиві на позовну заяву не підтверджені жодними доказами, окрім того такі доводи спростовуються показами свідків, які були допитані під час судового засідання.

Так, свідок ОСОБА_8 , пояснив, що він є батьком ОСОБА_1 , наскільки йому відомо, позивачка та відповідач, добре прожили в шлюбі біля 23 років, розірвання якого ніхто не передбачав. Зауважив, що він постійно допомагав своїй доньці ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_2 , надавав їм кошти на предмети побуту, допомагав фінансово та фізично у заміні покрівлі даху на будинку де вони проживали, подарував ОСОБА_9 автомобіль "Мерседес", який той згодом продав. Також, пояснив, що ОСОБА_1 з будинку, де вона раніше проживала з відповідачем ОСОБА_2 не встигла нічого забрати, окрім свого одягу. Стосовно спірного автомобіля, свідок ОСОБА_8 пояснив, що після продажу ОСОБА_9 подарованого авто "Мерседес", як йому відомо за 1000 доларів США, відповідач купляв інші автомобілі, після продажу яких придбав спірне авто, більшу частину коштів на придбання якого надав він, а саме кошти в сумі 6000 тис. доларів США.

Свідок ОСОБА_10 під час судового засідання, суду пояснила, що вона є матір`ю позивачки ОСОБА_1 , з відповідачем її донька прожила 23 роки, зауважила, що коли ОСОБА_1 забирала свої речі з будинку ОСОБА_9 , то вона була там присутня, підтвердила покази ОСОБА_8 про те, що остання забрала з будинку тільки свій одяг, також пояснила, що спірний автомобіль був придбаний на кошти тодішнього подружжя з фінансовою допомогою батька позивачки ОСОБА_8 . Крім того, додала, що позивач ОСОБА_1 постійно брала грошові кошти в кредит з метою придбання предметів побуту. Також, свідок зауважила, що вона та її чоловік ОСОБА_8 постійно допомагали позивачці та відповідачу у облаштуванні будинку де під час шлюбу вони спільно проживали, зокрема при облаштуванні подвір`я, надавали частину коштів на бруківку, також при заміні покрівлі даху надавали частину коштів на покрівлю.

Свідок ОСОБА_3 , пояснив, що він є сином позивачки та відповідача у даній справі, зазначив, що при переїзді до батьків матері (позивача у даній справі), з будинку батька, мати забрала лише свій одяг, вся побутова техніка, зокрема два холодильники та посудомийка, також спірний автомобіль залишились у розпорядженні батька (відповідача ОСОБА_2 ). Також, стосовно спірного автомобіля додав, що він теж надавав кошти на купівлю такого в сумі 2000 доларів, які заробив у Чеській Республіці.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою сторін по справі, зазначила, що сторони по справі проживали разом близько 23 - ох років. Батько позивачки постійно у всьому допомагав подружжю, зокрема посадив сад позаду та перед будинком подружжя, при ремонті будинку, вона бачила як ОСОБА_8 (батько позивачки), наносив штукатурку на стіни будинку, також їй відомо, що останній подарував позивачу з відповідачем автомобіль "Мерседес", стосовно спірного автомобіля, зауважила, що їй відомо про те, що син колишнього подружжя надавав на покупку такого 2000 тис. доларів США, та, що батько позивачки теж долучався до покупки такого автомобіля. Також, надала суду свідчення, про те, що бачила коли позивач переїжджала з будинку де спільно проживала з відповідачем, підтвердила, що позивач забрала лише свій одяг.

Свідок ОСОБА_12 - сусідка сторін по справі, надала суду покази аналогічні з показами свідка ОСОБА_11 .. Також додала, що на даний час разом з відповідачем в будинку проживає інша жінка з дітьми, спірним авто користується ОСОБА_2 разом з іншою жінкою.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Відповідно до ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, відповідачем не надано доказів, не спростовано показами свідків, того що спірний автомобіль було придбано за його особисті кошти, не надано підтверджень того, що речі побутового вжитку та будматеріали за які позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію не знаходяться в його користуванні, чи доказів того, що такі були придбані особисто ним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню грошові кошти за речі побутового вжитку вказані позивачем у прохальній частині позовної заяви. Також, суд вважає, що транспортний засіб, наділений всіма критеріями спільного сумісного майна подружжя, тому враховуючи, визнання транспортного засобу VOLKSWAGENTOUAREG,2008року випуску,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,котрий 29.09.2022року,спільною сумісною власністю подружжя та те, що на даний час таким користується відповідач, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 підлягає стягненню грошова компенсація 1/2 вартості автомобіля.

Щодо визначення вартості спірного транспортного засобу, судом було досліджено та взято до уваги при ухваленні рішення, висновок експерта від 14.03.2025 року № СЕ-19/107-25/480-АВ, згідно якого ринкова вартість досліджуваного транспортного засобу, автомобіля марки VOLKSWAGEN TOUAREG, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 становить 437592,00 грн. (чотириста тридцять сім тисяч п`ятсот дев`яносто дві гривні, 00 копійок) Іншого висновку експерта чи контррозрахунку стороною відповідача не надано, як і ненадано будь яких інших доказів, які б свідчили про іншу (нижчу чи більшу) вартість транспортного засобу на час його поділу.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, повинні відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін.Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на викладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України з відповідача належить стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у розмірі 4056,40 (чотири тисячі п`ятдесят шість гривень сорок копійок) судового збору сплаченого позивачем, згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 1 від 27.08.2024 та витрати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/107-25/480-АВ в розмірі 2387,70 (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень сімдесят копійок).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. ст. ст.4, 5, 7, 12-13, 89, 141, 258-259, 264-265, 268 ЦПК України, суд,-

Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUAREG, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя грошову компенсацію вартості 1/2 частки у праві спільної сумісної власності автомобіля марки "VOLKSWAGEN TOUAREG", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску, у розмірі 218 796 грн (двісті вісімнадцять тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 00 копійок), припинивши на нього право спільної сумісної власності.

Залишити відповідачу ОСОБА_2 предмети домашньої обстановки та вжитку- холодильник Веко вартістю 9999,30 грн., холодильник Веко вартістю 11900 грн, набір посуду вартістю 799 грн., програмне забезпечення вартістю 1099,90 грн., вбудовану посудомийку вартістю 6891 грн, та компенсувати 1\2 вартості домашньої обстановки та вжитку (майна) придбаного за час шлюбу в розмірі - 15345, 00 грн (п`ятнадцять тисяч триста сорок п`ять гривень, 00 копійок) ОСОБА_1 .

Залишити у власності відповідача будматеріали матеріал (блоки, клей, цемент , силікон, металопрофіль, саморізи) та стягнути з ОСОБА_2 компенсацію 1\2 їх вартості-в розмірі 14201 грн.(чотирнадцять тисяч двісті одна гривня 00 копійок)

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати по сплаті позивачем ОСОБА_1 судового збору при поданні позовної заяви до суду в розмірі 4056,40 (чотири тисячі п`ятдесят шість гривень сорок копійок) та за витрати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи № СЕ-19/107-25/480-АВ в розмірі 2387,70 (дві тисячі триста вісімдесят сім гривень сімдесят копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме до Закарпатського апеляційного суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; .

Повний текст рішення складено 22.08. 2025 року.

Суддя: І.А. Даруда