Рішення № 129687865, 12.08.2025, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2025 року Черкаси справа №925/462/25

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Лисенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вулиця Шолуденка, 1, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (вулиця Стуса Василя, 41, місто Сміла, Черкаський район, Черкаська область, 20705, ідентифікаційний код 33931257)

про стягнення 12 927 384,63 грн,

за участю представниці позивача Бернацької О.В., адвокат (приймає участь у режимі відеоконференції),

29.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс», у якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором постачання природного газу №7297-ПСО(ТКЕ)-36 від 11.10.2022 у сумі 12 927 384,63 грн. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у сумі 155 128,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору у період листопада-грудня 2022 року, січня-березня 2023 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 12 927 384,63 грн. У порушення умов договору, відповідач не сплатив вартість поставленого природного газу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, за стягненням якої позивач і звернувся до суду.

У відповіді на відзив, позивач зазначив, що процедура врегулювання заборгованості за рахунок видатків із Державного бюджету є чітко регламентованою та здійснюється на підставі укладеного договору про організацію взаєморозрахунків. Протоколи Територіальних комісій визначають різницю в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, проте в той же час із наданих протоколів не випливає, що ця різниця в тарифах стосується спірного договору. Оскільки Територіальна комісія утворюється для реалізації положень Закону України №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання

і водовідведення», то відповідно до цього Закону має бути укладено договір про організацію взаєморозрахунків, який відсутній у матеріалах справи, тому посилання на таку обставину є безпідставним. Крім того, умови договору постачання природного газу не містять відкладальної умови щодо здійснення розрахунків за використаний природний газ до вчинення будь-яких дій сторонами договору та третіми особами. Ні договір постачання природного газу, ні Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, у тому числі і щодо заборгованості, яка є предметом розгляду у цій справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив щодо наявності та розміру заборгованості перед позивачем та зазначив, що заборгованість виникла через економічно необґрунтовані тарифи, що затверджені виконавчим комітетом Смілянської міської ради та через відсутність компенсації з бюджету різниці в тарифах на виробництво, транспортування теплової енергії та гарячої води. Відповідно до протоколу засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Черкаської обласної державної адміністрації Товариство з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» має узгоджений обсяг заборгованості з різниці в тарифах в сумі 43 728 986,00 грн. За доводами відповідача, оскільки заборгованість виникла не з вини товариства, а через недобросовісність держави в особі її державних органів, то відсутні підстави для стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.05.2025 суд прийняв заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження, відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази. Цією ж ухвалою призначив підготовче засідання у справі 10 год 30 хв 20.05.2025.

Протокольною ухвалою від 20.05.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 10 год 15 хв 11.06.2025.

Протокольною ухвалою від 11.06.2025 суд відклав підготовче засідання до 12 год 00 хв 25.06.2025.

Протокольною ухвалою від 25.06.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті о 10 год 00 хв 12.08.2025.

У судовому засіданні 12.08.2025 представниця позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач (його представник) у судове засідання 12.08.2025 не з`явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника відповідача Самофала В.І. у відпустці за межами території України.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Участь представника відповідача у розгляді справи не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом ухвалами суду в межах цієї справи.

Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, суд відхиляє доводи представника позивача щодо необхідності відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника, оскільки підприємство є юридичною особою і позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Отже, суд вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 12.08.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

11.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (споживач) укладено договір постачання природного газу №7297-ПСО(ТКЕ)-36 (далі договір). За умовами цього договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії у розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб або як сировина і не може бути використаній для перепродажу (пункт 1.2 договору).

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (пункт 1.3 договору).

Постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з вересня 2022 року до березня 2023 року до у кількості 1573,083 тис.куб.метрів (пункт 2.1 договору).

Обсяг І (фіксований) природного газу використовується споживачем для потреб виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Обсяг ІІІ (фіксований) природного газу використовується споживачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям, релігійним організаціям, підприємствам, установам та організаціям, що перебувають в управлінні Державного управління справами, та/або постачання теплової енергії як товарної продукції для зазначених потреб.

Обсяг ІІ природного газу використовується споживачем для власних потреб, відмінних від тих, що покриваються за рахунок Обсягів І (фіксований) та ІІІ (фіксований) (пункт 2.2.1 договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоду, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 договору).

Ціна на природний газ, який постачається за договором, встановлюється наступним чином: Ціна обсягів газу, визначених у пункті 2.1 цього договору як обсяг І (фіксований) за 1000,00 м3 без ПДВ 6183,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ 7420,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000,00 м3 (пункт 4.1.1 договору).

Ціна обсягів газу, які визначені у пункті 2.1 цього договору як обсяг ІІ за 1000,00 м3 без ПДВ 31937,92 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ 38325,50 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000,00 м3 (пункт 4.1.2 договору).

Ціна обсягів газу, які визначені у пункті 2.1 цього договору як обсяг ІІІ (фіксований) за 1000,00 м3 без ПДВ 13658,33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000,00 м3 (пункт 4.1.3 договору).

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту прийманняпередачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (пункт 5.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності). Договір діє до 31 березня 2023 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання (пункт 13.1 договору).

Договір підписаний уповноваженими представника постачальника та споживача шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів.

До договору між постачальником та споживачем були підписані додаткову угоди: №1 від 21.11.2022, №2 від 25.01.2023, №3 від 21.02.2023 та №4 від 27.02.2023, якими сторони серед іншого змінювали обсяг поставки природного газу.

На виконання умов договору позивач за період листопад 2022 року березень 2023 року, поставив відповідачу природний газ на загальну суму 12927384,63 грн, зокрема:

природний газ Обсягу І у кількості 963,38835 тис.куб.метрів на суму 7306228,57 грн, що підтверджене актами приймання-передачі природного газу від 31.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 31.03.2023

природний газ Обсягу ІІ у кількості 66,21583 тис.куб.метрів на суму 2548607,26 грн, що підтверджене актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2022 та від 31.01.2023;

природний газ Обсягу ІІІ у кількості 185,6089 тис.куб.метрів на суму 3072548,80 грн, що підтверджене актами приймання-передачі природного газу від 31.12.2022, від 31.01.2023 та від 28.02.2023.

Акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками постачальника та споживача та скріплені печатками підприємств.

Відповідач за поставлений природний газ не розрахувався, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 12 927 384,63 грн, яка виникла за поставлений у період листопад 2022 року березень 2023 року природний газ.

Матеріали справи містять лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» №245 від 01.05.2025, який адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», у якому відповідач просив позивача внести зміни до договору та доповнити розділ 5 договору пунктом 5.7 щодо взаєморозрахунків різниці в тарифах та наявної заборгованості за природний газ

У відповідь на цей лист позивач надіслав відповідач лист №125/2/2/1-15186 від 08.05.2025, у якому зазначив, що природний газ поставлений відповідачу підлягає оплаті відповідно до чинних умов договору. Договір не передбачає можливості зміни порядку оплати поставленого товару залежно від будь-яких додаткових обставин. Запропоновані зміни не є типовими умовами аналогічних договорів та не можуть бути застосовані до вже існуючих зобов`язань, тому постачальник не вбачає підстав для внесення змін до договору щодо порядку оплати поставленого товару.

Відповідачем у матеріали справи надані протоколи засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці у тарифах Черкаської обласної військової адміністрації, зокрема:

протокол №10 від 21.09.2021, згідно з яким станом на 01.06.2021 для Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» узгоджено обсяги заборгованості з різниці у тарифах на суму 11 060 869,00 грн (7067617,00 грн за 2019 рік, 3 993 252,00 грн за 2020 рік).

протокол №9 від 04.11.2022, у якому зазначено, що за період з 01.06.2021 до 30.06.2022 для Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» узгоджено обсяги заборгованості з різниці у тарифах на суму 9 443 952,00 грн, у тому числі для категорії споживачів: населення - 7539418,00 грн, для категорії установи та організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів 1 904 534,00 грн;

протокол №21 від 11.05.2023, у якому зазначено, що за період з 01.01.2023 до 31.03.2023 для Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» узгоджено обсяги заборгованості з різниці у тарифах на суму 2 111 051,00 грн, у тому числі для категорії споживачів: «населення» - 1399279,00 грн, для категорії «установи та організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів 711 772,00 грн;

протокол №35 від 08.08.2022, у якому за період з 01.04.2023 до 30.06.2023 для Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» узгоджено обсяги заборгованості з різниці у тарифах на суму 1 830 086,00 грн, у тому числі для категорії споживачів: населення - 1 247 198,00 грн, для категорії установи та організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів 582 888,00 грн;

протокол №54 від 09.11.2023, у якому зазначено, що за період з 01.07.2023 до 30.09.2023 для Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» узгоджено обсяги заборгованості з різниці у тарифах на суму 1 785 973,00 грн, у тому числі для категорії споживачів: населення - 1227751,00 грн, для категорії установи та організації, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів 558 222,00 грн;

протокол №17 від 15.05.2025, у якому за період з 01.01.2025 до 31.03.2025 для Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» узгоджено обсяги заборгованості з різниці у тарифах на суму 2 571 711,00 грн, у тому числі для категорії споживачів: населення - 2 571 711,00 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно з договором природний газ.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки природного газу, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з положеннями статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання укладеного між сторонами умов договору постачання природного газу, позивач протягом листопада 2022 року січня 2023 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 12 927 384,63 грн, зокрема: природний газ обсягу І у кількості 963,38835 тис.куб.метрів на суму 7 306 228,57 грн; природний газ обсягу ІІ обсягом 66,21583 тис.куб.метрів на суму 2 548 607,26 грн та природний газ обсягу ІІІ обсягом 185,6089 на суму 3 072 548,80 грн, що підтверджене актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2022, 31.12.2022 від 31.01.2023, від 28.02.2023 та від 31.03.2023, які підписані уповноваженими представниками постачальника та споживача та скріплені печатками підприємств

Відсутність претензій відповідача щодо неналежної поставки товару, недопоставки чи іншого невиконання умов спірного договору є доказом належного виконання постачальником своїх зобов`язань за договором.

За умовами договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому споживач повинен був сплатити за відповідний розрахунковий період. Отже, у силу наведених правових норм після отримання природного газу від постачальника, у відповідача виник обов`язок з оплати його вартості.

Загальна вартість отриманого відповідачем природного газу становить 12927384,63 грн. Судом встановлено, що за отриманий природний газ відповідач не розрахувався, тому у відповідача наявна заборгованість у розмірі 12 927 384,63 грн.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі. Отже, оскільки відповідач порушив свої зобов`язання в частині оплати вартості отриманого природного газу, позивачем правомірно заявлена вимога про примусове стягнення цієї заборгованості з відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив щодо наявності заборгованості перед позивачем, а навпаки зазначив, що ця заборгованість виникла через економічно необґрунтовані тарифи, що затверджені виконавчим комітетом Смілянської міської ради та через відсутність компенсації з бюджету різниці в тарифах на виробництво, транспортування теплової енергії та гарячої води.

Щодо доводів відповідача щодо відмови у позові у зв`язку положеннями Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» №2479-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» №1730-VIII (Закон №1730) у частині надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, то суд зазначає наступне.

Закон №1730 визначає процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Відповідно до статті 1 Закону №1730 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.

Частиною 1 статті 4 Закону №1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.

Відповідно до абзацу 9 статті 4 Закону №1730 взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, які визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

За приписами абзацу 13 статті 4 Закону №1730 обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Врегулювання заборгованості у відповідності до Закону №1730 для учасників процедури врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, відповідно до договорів проведення взаєморозрахунків (стаття 4 Закону №1730) та договорів реструктуризації заборгованості (стаття 5 Закону №1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає, як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідна правова позиція Касаційного господарського суду щодо застосування Закону №2479 викладена у постанові від 07.05.2025 у справі №920/481/23. Так, Верховним Судом зазначено, що єдиною підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків і цей закон не встановлює можливість проведення таких взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ.

Ні договір постачання природного газу, ні Закон №2479 не передбачають звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ з 01.06.2021, а також послуги з його розподілу та транспортування, лише через наявність заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання.

Сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості, без фактичного врегулювання заборгованості, тобто без вчинення юридично значимих дій, не може свідчити про відсутність заборгованості (припинення зобов`язання), стягнення якої є предметом спору у цій справі.

Договору про організацію взаєморозрахунків згідно зі статтею 4 Закону №1730 або договору про реструктуризацію заборгованості згідно зі статтею 5 Закону №1730 для погашення боргу за договором між сторонами не було укладено і цей факт відповідачем не спростовано.

Відповідач, як учасник процедури врегулювання заборгованості, частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості (затверджено суму різниці в тарифах), однак це не означає, що заборгованість вже врегульована (погашена), або відповідачем належним чином виконані умови договору, або відсутності предмета спору, оскільки договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості для погашення боргу за договором між сторонами не було укладено.

Отже, для врегулювання заборгованості за договором повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, або зміни зобов`язання за договором на інше зобов`язання, встановлене договором про проведення взаєморозрахунків. Саме лише затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості, і, як наслідок, до відсутності заборгованості за договором.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що заборгованість, яка є предметом спору виникла у відповідача протягом періоду з листопада 2022 і до березня 2023 років у сумі 1212927384,63 грн. За вказаний період згідно з наданими відповідачем протоколами засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці у тарифах Черкаської обласної військової адміністрації, відповідачу було узгоджено обсяги заборгованості з різниці у тарифах лише на суму 2 111 051,00 грн, згідно з протоколом №21 від 11.05.2023 територіальної комісії Черкаської обласної військової адміністрації.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, при цьому, припинення зобов`язання є останньою стадією його існування.

Під припиненням зобов`язання розуміють припинення правового зв`язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов`язанні дій, а боржник звільняється від обов`язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що наявність і розмір боргу в сумі 12 927 384,63 грн позивачем доведені належними, достатніми та допустимими доказами, тому зазначена сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» про стягнення 12 927 384,63 грн підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 155 128,62 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» (вулиця Стуса Василя, 41, місто Сміла, Черкаський район, Черкаська область, 20705, ідентифікаційний код 33931257) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вулиця Шолуденка, 1, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) 12 927 384,63 грн заборгованості та 155 128,62 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 21.08.2025.

Суддя О.І.Кучеренко