Рішення № 129687499, 13.08.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2025Справа № 910/2206/24

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Глиняної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/2206/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест» (04073, місто Київ, вул. Семена Скляренка, 17; код ЄДРПОУ 31175387)

до Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЄДРПОУ 00032767)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газова будівельна компанія» (08000, Київська обл, Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Толстого, буд. 1; код ЄДРПОУ 30082501)

про визнання недійними та скасування рішення

за участю представників:

від позивача - Дробот Д.О.,

від відповідача - Абрамович Р.О.,

від третьої особи - Ракіткін С.П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

1. Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест» (далі - ТОВ «БК «Міськбудінвест», позивач) з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач), у якому просило визнати недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 78-р/тк від 19.12.2023 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції України та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим внаслідок неповного з`ясування та доведення обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, пославшись на те, що саме сукупність обставин, які свідчать про вчинення порушення, були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а саме: пов`язаність суб`єктів господарювання; спільне фактичне місцезнаходження; спільне використання засобів зв`язку; використання одних і тих самих ІР-адрес; наявність господарських відносин; синхронність дій у часі тощо.

Господарський суд міста Києва у рішенні від 19.09.2024, що залишене без змін згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024, у задоволенні позову відмовив.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 910/2206/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі № 910/2206/24 скасовано. Справу № 910/2206/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2. Стислий виклад пояснень позивача на новому розгляді.

Позивач подав письмові пояснення у справі з урахуванням висновків Верховного Суду, зроблених у постанові від 20.02.2025, згідно з якими позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.

Так, на думку позивача, тривалість розгляду антимонопольної справи позивача є надмірною та не відповідає принципу розгляду справи впродовж розумного строку з огляду на те, що розслідування було розпочато лише щодо двох учасників справи та по одній процедурі закупівлі, яка завершена у лютому 2017 року, а позивач не ухилявся від надання запитуваної інформації.

При цьому, протягом 2020-2022 років органи АМК не здійснювали жодних дії з метою розслідування вказаного рішення, встановлення дійсних обставин та прийняття рішення у справі.

Незважаючи на те, що відповідач завершив збирання доказів у справі у 2019 році, останній необґрунтовано зволікав з прийняттям оскаржуваного рішення, що призвело до притягнення позивача до відповідальності після спливу граничного строку.

У зв`язку з надмірною тривалістю вказаної справи позивач знаходився в стані правової невизначеності та був позбавлений впевненості в тому, що його правове становище залишатиметься стабільним і в майбутньому не погіршиться у зв`язку з притягненням до адміністративної відповідальності.

Також наявність відкритого антимонопольного провадження протягом 6 років негативно впливало на репутацію позивача та зумовлювало відмови потенційних контрагентів від співпраці з позивачем, в тому числі, у зв`язку з позбавленням позивача права брати участь у публічних закупівлях.

3. Стислий виклад пояснень відповідача на новому розгляді.

Відповідач також подав до суду додаткові пояснення у справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на наступне.

Комітет тільки на кінець 2019 року отримав можливість проаналізувати всі обставини та факти відповідно до зібраних доказів у їх сукупності та взаємозв`язку і зробити відповідні висновки.

При цьому, з моменту отримання всіх доказів у антимонопольній справі, на території України було запроваджено карантин, а згодом - введено воєнний стан, що значно ускладнило роботу Комітету та його співробітників.

За час пандемії ковіду та введення воєнного стану кількість співробітників п`ятого відділу досліджень та розслідувань Північного міжобласного територіального відділення Комітету зменшилася майже вдвічі.

Позивачем також був проігнорований факт реорганізації територіальних відділень Комітету, яке мало місце упродовж 2020 року, оскільки сам процес реорганізації призвів до повторного авторозподілу справ.

Враховуючи викладене, а також той факт, що крім даної справи, у провадженні співробітників Комітету була значна кількість інших справ, відповідач не мав змоги завершити розслідування справи раніше і прийняв рішення діючи відповідно до вказаних вище обставин та без процесуальних зволікань.

Строк розгляду відповідачем антимонопольної справи не вплинув на юридичну можливість позивача оскаржити результати такого розгляду Комітетом, а позивач скористався свої правом на захист у повному обсязі та подав даний позов про оскарження рішення.

4. Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025, справа була передана для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.04.2025.

01.04.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" надійшли додаткові пояснення у справі.

01.04.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду.

04.04.2025 через систему канцелярію суду від Антимонопольного комітету України надійшли письмові пояснення.

16.04.2025 через систему "Електронний суд" Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест" надійшли додаткові пояснення у справі.

У судове засідання 16.04.2025 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засідання представник позивача просив подане ним одночасно з позовною заявою про призначення судової експертизи у справі № 910/2206/24 - залишити без розгляду.

Представники відповідача та третьої особи не заперечували щодо задоволення вказаного клопотання.

16.04.2025 судом, заслухавши сучасників справи, залишено без розгляду подане позивачем одночасно з позовною заявою клопотання про призначення судової експертизи у справі № 910/2206/24.

16.04.2025 судом заслухавши сучасників справи, поновлено ТОВ «БК «Міськбудінвест» строк на подання доказів у справі та приєднати до матеріалів справи № 910/2206/24 додаткові пояснення та подані докази.

16.04.2025 у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладання розгляду справи задля ознайомлення з поданими представником позивача перед судовим засіданням письмовими поясненнями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2025 відкладено підготовче засідання у даній справі на 14.05.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 сторони повідомлено про наступне: судове засідання призначене на 14.05.2025 не відбудеться. Судове засідання призначено у справі №910/2206/24 на 04.06.2025.

12.05.2025 до канцелярії суду від Антимонопольного комітету України надійшли письмові пояснення у справі.

04.06.2025 у судове засідання з`явився представник позивача та представник відповідача.

04.06.2025 у судове засідання не з`явився представник від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Ухвала Господарського суду міста Києва від 09.05.2025 була направлена третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчить довідка про доставлення електронного листа. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Враховуючи викладене третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача повідомлена належним чином про розгляд даної справи. Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача клопотань, заяв про відкладення розгляду судового засідання та/або про неможливість прибути у судове засідання, та/або про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом» (посилання в мережі інтернет - https://vkz.court.gov.ua/) згідно ст. 197 ГПК України, призначене на 04.06.2025, до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд» не подано, клопотань/заяв від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача (представників) не було подано до канцелярії суду та через систему «Електронний Суд», а також не направлено до суду через відділення поштового зв`язку.

04.06.2025 у судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

04.06.2025 у судовому засіданні представник позивача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

04.06.2025 у судовому засіданні представник відповідача не заперечував щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 02.07.2025.

У судовому засіданні ( 02.07.25 14:15 ) по справі № (910/2206/24) судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України оголошено перерву на 13.08.25 о 12:00 год.

У судове засідання 13.08.2025 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 13.08.2025 з`явилися представник позивача, відповідача та третьої особи.

13.08.2025 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

13.08.2025 у судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог підтримав та просив відмовити в їх задоволенні.

13.08.2025 у судовому засіданні третя особа підтримала позовні вимоги позивача та просила позов задовольнити у повному обсязі.

13.08.2025 у судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступна та резолютивна частина) рішення суду.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Тимчасова адміністративна колегія АМК, розглянувши матеріали справи № 38/41-р-02-05-17 про порушення ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест» законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» та пунктом 4 частини другої статті 6 цього Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів, та подання П`ятого відділу досліджень та розслідувань Північного міжобласного територіального відділення АМК від 25.07.2023 № 60-03/164п, постановила Рішення АМК, згідно з яким визнала дії ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест» такими, що порушують пункт 1 статті 50 та пункт 4 частини другої статті 6 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю за предметом: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (45300000-0 Будівельно-монтажні роботи (Будівельні роботи з реконструкції системи вентиляції та кондиціонування будівлі адміністративно-технічного корпусу)», проведених Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (далі - замовник) за допомогою електронної системи Prozorro», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-01-27-002568-b (пункт 1 резолютивної частини Рішення АМК).

За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, на ТОВ «Газова будівельна компанія» накладено штраф у розмірі 1 710 930 грн. (пункт 2 резолютивної частини Рішення АМК).

За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК на ТОВ «БК «Міськбудінвест», накладено штраф у розмірі 8 309 200 грн. (пункт 3 резолютивної частини Рішення АМК).

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваним рішенням з підстав викладених у ньому, звернувся до Господарського суду міста Києва.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач та відповідач обґрунтовували свої доводи та заперечення, а саме копії: рішення Тимчасової адміністративної колегії АМК №78-р/тк від 19.12.2023; листа №575 від 30.06.2017; листа №69 від 08.09.2017 з додатками; матеріалів справи №38/41-р-02-05-17 на електронному носії; витягу з ЄДРПОУ на відповідача; вимог Комітету №60-02/7178 від 11.12.2020, №60-02/2214 від 17.05.2023, №60-02/1241 від 09.03.2023, №60-02/1240 від 09.03.2023, №60-02/219 від 18.01.2023, №60-02/218 від 19.01.2023, №60-02/342е від 09.03.2023, №60-02/970е від 31.05.2023; повідомлення №100-29.5/10-13093е від 18.12.2023; подання №60-03/164п від 25.07.2023; витягів з річних звітів Комітету.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель; проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження, зокрема: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обґрунтованість; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Як визначено статтею 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також зазначено і у п. 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5, доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Пунктом 32 Правил розгляду справ встановлено, що у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов`язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.

Вчинення суб`єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб`єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Матеріали справи містять копію справи №38/41-р-02-05-17, що була на розгляді тимчасова адміністративна колегія Антимонопольного комітету України.

З даних матеріалів справи встановлено наступне.

ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест» 13.02.2017 подали тендерні пропозиції для участі в торгах на закупівлю за предметом: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (45300000-0 Будівельно-монтажні роботи (Будівельні роботи з реконструкції системи вентиляції та кондиціювання будівлі адміністративно-технічного корпусу)», проведених Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (далі - замовник) за допомогою електронної системи «Prozorrо», ідентифікатор закупівлі в системі UA-2017-01-27-002568-b (далі - торги).

Згідно з розпорядженням від 22.08.2017 №41-р Тимчасова адміністративна колегія Київського обласного територіального відділення АМК розпочала розгляд справи № 38/41-р-02-05-17 за ознаками вчинення ТОВ «БК «Міськбудінвест» та ТОВ «Газова будівельна компанія» порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого у пункті 1 статті 50 та пункті 4 частини другої статті 6 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, про що 22.08.2017 у листах № 02-05/2818 та № 02-05/2819 повідомила ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест», відповідно, й надіслала копії розпорядження.

Відповідно до розпорядження АМК від 28.11.2019 року № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» найменування адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення АМК з 02.06.2020 року змінено на Північне міжобласне територіальне відділення АМК (далі - Відділення, Комітет).

25.07.2023 АМК у листі № 60-02/3220 (номер поштового відправлення 0303515119259) направив ТОВ «БК «Міськбудінвест» витяг з подання про попередні висновки в антимонопольній справі № 38/41-р-02-05-17 від 25.07.2023 № 60-03/164п. Вказаний лист вручений позивачу 01.08.2023. ТОВ «БК «Міськбудінвест» 07.08.2023 надало до АМК заперечення на вказане подання.

Також 25.07.2023 АМК направив лист № 60-02/3219 з означеним поданням ТОВ «Газова будівельна компанія». Вказаний лист третій особі вручено 08.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення № 0303515119240. Письмових зауважень або заперечень ТОВ «Газова будівельна компанія» до АМК не направляло, натомість його представник під час засідання Тимчасової адміністративної колегії АМК надав усні заперечення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами в антимонопольній справі є ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест», що є суб`єктами господарювання в розумінні статті 1 ЗУ «Про захист економічної конкуренції».

Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» провело торги із закупівлі: «ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 (45300000-0 Будівельно-монтажні роботи (Будівельні роботи з реконструкції системи вентиляції та кондиціювання будівлі адміністративно-технічного корпусу)», ідентифікатор закупівлі в системі «Prozorro» UA-2017-01-27-002568-b. Очікувана вартість закупівлі - 4 469 900,00 грн. із ПДВ.

Згідно з умовами тендерної документації замовника кінцевий строк подання тендерних пропозицій було встановлено до 17:30 год 13.02.2017, а оцінка тендерних пропозицій здійснюється на основі єдиного критерію «ціни» тендерної пропозиції.

Як вбачається з даних форми реєстру отриманих тендерних пропозицій, для участі в Торгах свої тендерні пропозиції надали такі суб`єкти господарювання: ТОВ «БК «Міськбудінвест» - 13.02.2017 о 15:23 год; ТОВ «Газова будівельна компанія» - 13.02.2017 о 16:23 год.

Відповідно до вищезазначеного, що і позивач, і третя особа подали свої тендерні пропозиції для участі в Торгах в один день з незначною різницею у часі.

Проведення Торгів (електронного аукціону) розпочалося 14.02.2017 о 15:16 год, та завершилося 14.02.2017 о 15:38 год.

За результатами проведення електронного аукціону учасники Торгів запропонували такі ціни на будівельні роботи:

- ТОВ «БК «Міськбудінвест», початкова ціна - 4 430 304,45 грн, кінцева - 3 815 000,00 грн, відсоток зниження ціни - 13,89 %;

- ТОВ «Газова будівельна компанія», початкова ціна - 4 469 834,34 грн, кінцева - 3 840 000, 00 грн, відсоток зниження ціни - 14,09 %.

Отже, найбільш економічно вигідною пропозицією визнано тендерну пропозицію ТОВ «БК «Міськбудінвест».

Відповідно до умов тендерної документації учасники зобов`язані завантажити свої пропозиції, документи, що підтверджують інформацію учасників про їхню відповідність кваліфікаційним критеріям та вимогам, що встановлені у статті 17 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Проте, як вбачається з протоколу засідання тендерного комітету замовника від 21.02.2017 № 65, згідно з абзацом третім пункту 2 частини першої статті 30, пунктом 4 частини першої статті 30 ЗУ «Про публічні закупівлі» тендерний комітет відхилив тендерну пропозицію ТОВ «БК «Міськбудінвест» через невідповідність умовам тендерної документації й ненадання документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених у статті 17 ЗУ «Про публічні закупівлі».

У зв`язку з наведеним тендерний комітет прийняв рішення розглянути наступну тендерну пропозицію з переліку учасників, що вважається найбільш економічно вигідною, - пропозицію ТОВ «Газова будівельна компанія».

Згідно з протоколом засідання від 24.02.2017 № 68 тендерний комітет замовника тендерну пропозицію ТОВ «Газова будівельна компанія» відхилив через невідповідність умовам тендерної документації, кваліфікаційному критерію, встановленому згідно зі статтею 16 ЗУ «Про публічні закупівлі».

Замовник, розглянувши вказані тендерні пропозиції ТОВ «БК «Міськбудінвест» та ТОВ «Газова будівельна компанія» відповідно до вимог ЗУ «Про публічні закупівлі», відмінив Торги у зв`язку з відхиленням всіх тендерних пропозицій.

АМК в оскаржуваному рішенні, аналізуючи інформацію та матеріали, отримані під час розгляду справи № 38/41-р-02-05-17, дійшов висновку, що ТОВ «БК «Міськбудінвест» та ТОВ «Газова будівельна компанія» узгоджували свої дії під час підготовки та участі у торгах.

Доводи Комітету щодо наявності у діях позивача та іншого учасника торгів антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на:

1) пов`язаності між учасниками торгів (ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «Енвіл» є пов`язаними відносинами контролю юридичними особами в розумінні норм Закону через особу, яка була директором ТОВ «Газова будівельна компанія» та одночасно одним із засновників ТОВ «Енвіл»; пов`язаність ТОВ «БК «Міськбудінвест», ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «Енвіл» наведена у схемі 1 оскаржуваного Рішення АМК);

2) спільному фактичному місцезнаходженні (протягом другого півріччя 2016 та першого півріччя 2017, а також під час спільної участі у торгах, ТОВ «БК «Міськбудінвест» та ТОВ «Газова будівельна компанія», що були зареєстровані за різними адресами, фактично знаходилися та здійснювали свою господарську діяльність у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17, що орендували у ТОВ «Енвіл»);

3) використанні учасниками торгів спільних засобів зв`язку (під час здійснення господарської діяльності ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудсервіс» використовували номери телефонів, наданих оператором телекомункацій ПрАТ «Фарлеп-Інвест» у користування ТОВ «Енвіл», яке АМК визнав таким, що пов`язане з відповідачами в антимонопольній справі, підключеними за адресою, яку не зазначили учасники торгів, проте використовували під час здійснення господарської діяльності);

4) використанні суб`єктами господарювання однакової ІР-адреси (АМК встановив, що для дистанційного керування рахунками за період з 01.07.2016 до 30.06.2017, а також в день оголошення торгів (27.01.2017), подання учасниками торгів власних тендерних пропозицій для участі в торгах (13.02.2017); входу в аукціон під час участі в торгах (14.02.2017) учасники торгів неодноразово входили до своїх особистих кабінетів системи інтернет-банкінгу з однієї ІР-адреси, що була надана ТОВ «Сільвер Телеком» у користування ТОВ «Енвіл», в наближені проміжки часу з метою керування власними рахунками, здійснення платежів, подання податкової звітності до органів ДПС тощо);

5) господарських відносинах учасників торгів стосовно оренди приміщень та купівлі-продажу товару (АМК встановив наявність договорів оренди нежитлових приміщень та постачання кабельної продукції, що були укладені між ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест» й були чинними до, під час, та після проведення торгів);

6) наданні фінансової допомоги (відповідно до банківських виписок, наданих ТОВ «Газова будівельна компанія» у листі № 01-11-1867, ТОВ «БК «Міськбудінвест» у листі № 01-11-1764 та АТ «Ощадбанк» у листі від 22.05.2017 № 46-07/603/821БТ у період перед проведенням торгів відповідачі надавали та повертали фінансову допомогу (таблиця № 6 Рішенням АМК - інформація з обмеженим доступом);

7) укладенні учасниками торгів договорів купівлі-продажу цінних паперів векселів (АМК встановив, що на момент укладення ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест» 18.07.2026 та 22.07.2016 договорів купівлі-продажу цінних паперів векселів, векселедавцем яких було ТОВ «Укрхотелінвест компані», кінцевими бенефіціарними власниками якого у зазначений період були особи, які водночас обіймали посади менеджерів служби комплектації та перевезень ТОВ «БК «Міськбудінвест»; засновниками ТОВ «Укрхотелінвест компані» були ТОВ «Інвестпроект» - 99 % та ОСОБА_5 - 1 %, останній одночасно обіймав посаду такелажника ТОВ «Газова будівельна компанія», що свідчить про перебування вказаних осіб у трудових відносинах з відповідачами та отримання ними доходу у вигляді заробітної плати);

8) наявності господарських відносин (Комітет встановив, що між ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест», а також ТОВ «Енвіл», пов`язаним з суб`єктами господарювання через фізичних осіб відносинами контролю, були пов`язані господарськими відносинами, що, зокрема, підтверджується укладеними між ними численними договорами оренди автомобілів, транспортних засобів, нежитлових приміщень, про технічне обслуговування та ремонту обладнання, на виконання ремонтних робіт тощо);

9) синхронності дій ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест» (Комітет встановив, що суб`єкти господарювання подали свої тендерні пропозиції в один день 13.02.2017 з різницею в часі в одну годину, ТОВ «БК «Міськбудінвест» о 15:23 год, а ТОВ «Газова будівельна компанія» о 16:23 год.

Отже, АМК в оскаржуваному рішенні, дослідивши та встановивши обставини вказаної антимонопольної справи, дійшов висновку, що дії відповідачів в антимонопольній справі свідчать про системний погоджений характер поведінки відповідачів у господарській діяльності, обмін інформацією та узгодженість їх дій, у тому числі під час участі в Торгах.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним вказаного Рішення АМК, позивач зазначав, що оскаржуване Рішення АМК є неправомірним і таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, оскільки при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції АМК не дослідив у повному обсязі та не надав належної оцінки всім фактичним обставинами справи, посилаючись на те що ТОВ «Газова будівельна компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест» не пов`язані між собою юридичними особами, мають різних учасників та різних директорів, використання ними однієї ІР-адреси зумовлено фактичним розташуванням товариств та не свідчить про узгодженість дій в антимонопольній справі. Крім того, відсутні докази домовленості між ними, а АМК, порушуючи норми процесуального права, прийняв спірне Рішення АМК у справі № 38/41-р-02-05-17, не дотримавшись вимог Закону щодо строку розгляду справи, а тому просив суд визнати недійсним та скасувати спірне Рішення АМК в частині, яка стосується позивача.

Ухвалюючи рішення від 19.09.2024 про відмову в задоволенні позовних вимог, господарський суд міста Києва виходив з того, що АМК при розгляді справи № 38/41-р-02-05-17, дотримуючись вимог ЗУ «Про захист економічної конкуренції», Правил розгляду справ, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5, всебічно, повно і об`єктивно розглянув обставини справи, дослідив подані документи, належним чином проаналізував відносини сторін у справі та дійшов висновку, що відповідач у повному обсязі з`ясував та довів належними доказами обставини, що мають значення для справи, а спірне Рішення АМК прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Північний апеляційний господарський суд у постанові від 04.12.2024 з такими висновками суду першої інстанції погодився та вказав, що встановлені АМК в антимонопольній справі обставини у своїй сукупності свідчать про те, що учасники торгів здійснювали підготовку до участі в торгах та координували свої дії. Доводи апеляційної скарги позивача щодо розслідування, збирання та аналізу доказів неналежним органом з огляду на положення ЗУ «Про Антимонопольний комітет України», норми ЗУ «Про захист економічної конкуренції» та Тимчасових правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених згідно з розпорядженням АМК від 19.04.1994 № 5 відхилив, вказавши що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що службовці відділу досліджень і розслідувань Північного міжобласного територіального відділення АМК були уповноважені на збір доказів у спосіб та на підставі розпорядження Тимчасової адміністративної колегії АМК за підписом голови відділення. Стосовно доводів позивача про відсутність у матеріалах антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17 доказів отримання ним повідомлення АМК від 13.12.2023 про розгляд справи та засідання Тимчасової адміністративної колегії АМК суд вказав, що для встановлення інформації щодо фактичного перебування направлених листів Комітет керується строками та нормативами, що визначені згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень» (далі - Нормативи).

Апеляційний суд встановив, що Комітет 13.12.2023 направив на адресу позивача лист з повідомленням про засідання Комітету та розгляд антимонопольної справи відповідно до Правил, що свідчить про дотримання відповідачем вимог Правил розгляду справ щодо повідомлення позивача про розгляд антимонопольної справи. Стосовно доводів позивача про порушення АМК строку розгляду справи апеляційний господарський суд вказав, що місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що ані Закон, ані Правила розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не встановлюють строків тривалості розслідування з моменту його початку, вчинення службовцями Комітету / Відділення тих чи інших дій зі збору та аналізу доказів у справ і до винесення Комітетом відповідного рішення.

Отже, відповідач розглянув антимонопольну справу № 38/41-р-02-05-17 в межах та відповідно до процесуальних засад діяльності органів АМК, а позивач не довів, як саме тривалість розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку до винесення відповідного рішення АМК вплинула на права, обов`язки та інтереси позивача, обмежила його права у здійсненні ним господарської діяльності, враховуючи що безпосередньо розгляд антимонопольної справи не обмежує позивача в подальшій участі у торгах.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 910/2206/24 рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 у справі № 910/2206/24 скасовано, справу № 910/2206/24 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не дослідили та не оцінили наявності / відсутності об`єктивних та поважних причин з якими закон пов`язує тривалість розгляду справ органами АМК (понад 6 років), що суперечить принципу правової визначеності, зокрема, які дії вчиняли органи АМК (їх достатність та необхідність з метою дотримання вимог статті 42 Закону) протягом всього періоду розгляду антимонопольної справи, з моменту винесення розпорядження Відділенням АМК від 22.08.2017 щодо початку розгляду антимонопольної справи № 38/41-р-02-05-17 відносно позивача та третьої особи, направлення Відділенням АМК листів та вимог, зокрема й до позивача, та винесення остаточного рішення.

Крім того, не дослідили та не оцінили складність справи, поведінку сторін (відповідачів антимонопольної справи), дії / бездіяльність відповідних державних органів (органів АМК), тривалість розгляду антимонопольної справи.

Не встановили як саме розслідування в антимонопольній справі у такий тривалий строк (майже понад шість років) та прийняття рішення про накладення штрафу на позивача вплинуло на права позивача, у тому числі майнові. Натомість суди обмежилися посиланням на недоведеність позивачем, як саме тривале розслідування в антимонопольній справі з моменту його початку і до винесення спірного Рішення АМК вплинуло на права, обов`язки та інтереси позивача, чи обмежило його права у здійсненні ним господарської діяльності, та вказали на можливість позивача здійснювати подальшу участь у торгах.

У вказаній постанові Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду суду слід надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, зокрема, у повній мірі дослідити:

- питання наявності / відсутності об`єктивних і поважних причин, що пов`язані безпосередньо із розглядом справи органом АМК, зокрема, складність справи, поведінка сторін (відповідачів антимонопольної справи), дії / бездіяльність відповідних державних органів, у тому числі й органів АМК, зокрема щодо обґрунтованості розгляду антимонопольної справи у розумний строк;

- питання чи вплинуло розслідування антимонопольної справи у такий строк та прийняття Рішення АМК після 6 років з початку розслідування на права ТОВ «БК «Міськбудінвест», у тому числі, майнові;

- оцінити доводи, у тому числі, в контексті реалізації позивачем права на ефективний захист у межах антимонопольної справи з урахуванням того, чи не було надмірним тягарем для позивача реалізація такого права у такий строк (понад 6 років);

і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до вимог закону.

Стосовно доводів позивача про надмірну тривалість розгляду відповідачем справи №38/41-р-02-05-17, в межах якої було прийнято оскаржуване Рішення Комітету, суд зазначає наступне.

Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ireland v. the United Kingdom" (Ірландія проти Сполученого Королівства, від 18.01.1978, §154) містить вказівку про те, що судові рішення, насправді, слугують не лише для вирішення справ у суді, а і загалом для того, щоб пояснити, забезпечити й удосконалити норми, визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), сприяючи таким чином виконанню державами своїх зобов`язань як учасників Конвенції.

Антимонопольний комітет України як державний орган зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (частина перша статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України"), будує свою діяльність на принципах законності, гласності та захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Як зазначалося вище, господарські суди у розгляді справ про визнання недійсними рішень Антимонопольного комітету України не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольний комітет України, але при цьому зобов`язані перевіряти правильність застосування органами Антимонопольним комітетом України відповідних правових норм.

Водночас дискреційні повноваження не повинні використовуватися органом свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17).

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У пункті 45 доповіді Венеціанської комісії щодо верховенства права, серед іншого, зазначено: "Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон (a law), яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій".

У пункті 47 вищенаведеної доповіді Венеціанська комісія корелювала ці вимоги із зверненням до законодавчого органу: "…парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб".

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи, Венеційської комісії хоч формально і не мають обов`язкового характеру, однак вони є дуже важливими для національної практики, зокрема, для надання змістовного тлумачення.

Конституційний Суд України визнає за органом публічної влади право на певні дискреційних повноваження у прийнятті рішень, та застерігає, що "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів" (абзац 3 підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини рішення № 3-рп/2016 від 08.06.2016).

З позиції гарантування основоположних прав людини надання дискреційних повноважень органам, обсяг яких не має чітко визначених меж, було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, прийняте 20.10.2011, набуло статусу остаточного 20.01.2012) вказано таке: "Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява №33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява №48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, пункт 72, від 08.04.2008, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №10373/05, пункт 51, від 15.09.2009). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, пункт 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119)".

Отже, принцип "належного урядування" покладає обов`язок на орган діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип "належного урядування" має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу "належного урядування" забезпечує прийняття суб`єктами легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип "належного урядування" підкреслює те, що між особою та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Тобто, дискреційні повноваження Антимонопольного комітету України мають узгоджуватися з конституційним принципом верховенства права та такими його елементами, як юридична визначеність та заборона свавілля.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Враховуючи статтю 19 Конституції України, статтю 6 Конвенції, зазначені рішення Європейського суду з прав людини, приписи Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про Антимонопольний комітет України", під час прийняття рішення Антимонопольний комітет України має переслідувати лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримуватися принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечувати належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймати своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечувати послідовне застосування загальних нормативно-правових приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи, пропорційності, розумності строку, обґрунтованості.

Критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності такого суб`єкта, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) Антимонопольного комітету України поза межами перевірки за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням суду є контроль за легітимністю прийняття рішень. Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Відтак судова практика Європейського суду з прав людини щодо правозастосування статті 6 Конвенції у контексті питання необхідного обсягу судового контролю встановлює загальну рамку, в межах якої дискреційна влада може здійснюватися і юридично контролюватися.

Критеріями перевірки законності оспорюваного рішення є конституційні положення про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (формальний критерій), а складові принципу верховенства права дають суду підстави досліджувати зміст ухваленого (сутнісний критерій) на предмет відповідності легітимній меті, недискримінації, пропорційності тощо.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У розділі VII Закону України "Про захист економічної конкуренції" містяться положення норм, які регламентують порядок, послідовність та певні строки вчинення органом Антимонопольного комітету України у межах своїх повноважень дій щодо розгляду антимонопольної справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Зокрема, згідно зі статтею 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Аналіз положень статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дає підстави для висновку, що у цій статті визначено перелік дій, які підпадають під поняття визначення "розгляд справи", зокрема, це збір та аналіз доказів (документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації).

У частині 2 статті 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що розгляд справи може бути зупинено з власної ініціативи відповідного органу Антимонопольного комітету України чи за заявою особи, яка бере участь у справі, до завершення розгляду органом Антимонопольного комітету України, господарським судом пов`язаної з цією справою іншої справи або до вирішення державним органом пов`язаного з нею іншого питання. Про зупинення розгляду справи та його поновлення приймається розпорядження.

Статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відтак, ні Законом України "Про захист економічної конкуренції", ні Правилами розгляду заяв і справ порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України №5 від 19.04.1994, не визначено строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення Антимонопольним комітетом України.

Дійсно положення частини 2 статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначають, що перебіг строку позовної давності зупиняється на час розгляду антимонопольної справи органом Антимонопольного комітету України. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, не підміняють та/або не продовжують строки, визначені у частині 1 цієї статті. Також в силу положень статті 19 Конституції України та пункту 1 статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" не наділяють правом органи Антимонопольного комітету України щодо притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у частині 1 статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Отже, у вирішенні питання щодо дотримання органом Антимонопольного комітету України строків давності притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення "розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття "розгляд справи". Тобто, вчинення органом Антимонопольного комітету України всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб`єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності/відсутності підстав для притягнення цього суб`єкта до відповідальності.

Таким чином, у разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів Антимонопольного комітету України, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за відсутності об`єктивних і поважних причин, що пов`язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи/поведінка сторін антимонопольної справи/дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу Антимонопольного комітету України не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (постанова Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №910/19008/21).

Хоч окремі розслідування можуть проводитись з прийнятною тривалістю, проте загальна тривалість має відповідати, зокрема, принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конституцією України, так і принципу "належного урядування".

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.05.2023 у справі №910/19008/21.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи №38/41-р-02-05-17 за ознаками вчинення ТОВ «Газова Будівельна Компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест» порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", було розпочато 22.08.2017 згідно з розпорядженням адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №41-р.

Рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №78-р/тк «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції України та накладення штрафу» було прийнято 19.12.2023.

Отже, розгляд відділенням Антимонопольного комітету України антимонопольної справи №38/41-р-02-05-17 тривав більше 6 років.

При цьому проведення розслідування у такий тривалий строк (більше шести років) за однією процедурою закупівлі з двома учасниками, враховуючи строки притягнення до відповідальності, встановлені у статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має бути обґрунтоване об`єктивними та поважними причинами, які пов`язані безпосередньо із розглядом справи Антимонопольним комітетом України, як-то складністю справи, поведінкою сторін (відповідачів антимонопольної справи), діями/бездіяльністю відповідних державних органів, у тому числі, Антимонопольного комітету України тощо.

Даний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у поставі від 03.12.2024 у цій справі та у постанові від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23.

Як вбачається з матеріалів справи, не зважаючи на те, що розгляд справи №38/41-р-02-05-17 було розпочато 22.08.2017, збір доказів в антимонопольній справі, які лягли в основу оскаржуваного рішення, відбувся саме у 2017-2019 роках, а інформація, яка була запитувана пізніше здебільшого стосувалася майна відповідачів у антимонопольній справі та доходу від реалізації продукції за вказані роки, що не стосується безпосередньо доказів вчинення інкримінованого порушення.

Виключенням є вимоги до ТОВ «Енвіл» №60-02/22-14 від 17.05.2023, до ТОВ «Сільвер Телеком» №60-02/219 від 18.01.2023 та ПАТ «Фарлеп Інвест» №60-02/218 від 19.01.2023, зі змісту яких слідує, що вони направлені з огляду на інформацію, отриману Відділенням у 2017 році, проте жодних пояснень щодо об`єктивної неможливості направити вказані запити у період з 2017року до 2023 року відповідачем не надано.

Поряд з цим, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Газова Будівельна Компанія» та ТОВ «БК «Міськбудінвест», як учасники торгів, належним чином виконували свої обов`язки щодо своєчасного надання відповідей на запити та вимоги відділення Антимонопольного комітету України, тобто зі своєї сторони вчиняли активні дії для своєчасного та оперативного розгляду антимонопольної справи, що не може свідчити про затягування розгляду останньої саме з їх вини.

З огляду на сукупність наявних у матеріалах справи доказів, на яких ґрунтується оскаржуване позивачем рішення АМК, відповідна антимонопольна справа не є складною, а кваліфікація поведінки учасників торгів, з урахуванням наявної у відповідача документації, своєчасно наданої як учасниками торгів, так і державними органами/фінансовими установами, не потребувала істотних затрат часу, оскільки дозволяла оперативно та конкретно встановити наявність/відсутність ознак пов`язаності відповідачів антимонопольної справи, що зумовила недотримання конкретних засад проведення торгів.

Посилання відповідача на проведення реорганізації територіальних відділень Антимонопольного комітету України у червні місяці 2020 року, яка відбулася відповідно до розпорядження Антимонопольного комітету України №23-рп від 28.11.2019 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України №5-рп від 07.05.2020), жодним чином не свідчать про наявність обґрунтованих підстав для надмірної тривалості розгляду антимонопольної справи, оскільки вказані труднощі в організації своєчасного виконання працівниками відповідача своїх професійних обов`язків та здійсненням контролю за наявністю матеріалів справ є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, а тому зазначені підстави не є тими обставинами, які перешкоджали прийняти рішення за результатами розгляду справи у найкоротший строк, адже вони є суб`єктивними (такими, що залежать виключно від організації роботи відповідача), тим більше, що останній, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо якнайшвидшого розгляду справи, принаймні, отримавши необхідні відомості від органів державної влади та фінансових установ у 2017-2019 роках.

Так, оскаржуване позивачем рішення АМК прийнято лише 19.12.2023, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Міськбудінвест» було притягнуто до відповідальності поза межами строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за відсутності поважних та об`єктивних причин для пропуску такого строку.

Близький за змістом висновок щодо вибору і застосування норми права щодо спірних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23, який суд в силу приписів частини 4 статті 236 ГПК України враховує до спірних правовідносин.

Крім того, розгляд відповідачем антимонопольної справи №38/41-р-02-05-17 протягом більше 6 років став надмірним тягарем для позивача, беручи до уваги відсутність юридичної визначеності і остаточності щодо вирішення питання порушення/непорушення ним Закону України "Про захист економічної конкуренції", що було предметом розгляду антимонопольної справи.

Розгляд Антимонопольним комітетом України антимонопольної справи протягом тривалого часу також позбавляє учасника такої справи належного захисту, з огляду на втрату можливості надавати докази, які можуть втратити достовірність і повноту з плином часу, що також безпідставно не враховано відповідачем.

У контексті доводів відповідача стосовно відсутності у положеннях Закону України "Про захист економічної конкуренції" чітко визначених строків, які встановлюють тривалість розслідування з моменту його початку до винесення відповідного рішення органом Антимонопольного комітету України, суд також вважає за необхідне зазначити, що з 01.01.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" №3295-IX від 09.08.2023, яким суттєво змінено правила проведення перевірок суб`єктів господарювання, у тому числі і вчинення окремих процесуальних дій з боку органів Антимонопольного комітету України в аспекті забезпечення дотримання прав суб`єктів господарювання.

Загальною метою вищенаведеного закону є наближення підходів до застосування українського антимонопольного законодавства до підходів, які застосовуються в Європейському Союзі задля підвищення ефективності застосування українського законодавства.

Зокрема, цим Законом №3295-IX від 09.08.2023 внесені зміни до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та доповнено його положення статтею 37-1 "Строки розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Відповідно до положень наведеної норми: справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша цієї статті). За наявності обґрунтованих підстав, що перешкоджають розгляду справи у строк, визначений частиною першою цієї статті, органи Антимонопольного комітету України можуть продовжити цей строк, але не більше ніж на два роки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі (частина друга цієї статті). До строку розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не зараховується час зупинення розгляду справи відповідно до частини другої статті 38 цього Закону (частина третя цієї статті). Якщо протягом граничних строків розгляду справи, передбачених частинами першою та другою цієї статті, органом Антимонопольного комітету України рішення не прийнято, справа підлягає закриттю на підставі абзацу сьомого частини першої статті 49 цього Закону (частина четверта цієї статті).

Суд зазначає, що хоча Законом №3295-IX від 09.08.2023 не встановлено зворотну дію в часі його норм, однак правозастосування положень статей 42, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у сукупності з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" у повній мірі також узгоджується з концепцією та метою цього Закону, зокрема, в аспекті забезпечення дотримання прав суб`єктів господарювання на розумність строку розгляду питання щодо наявності/відсутності у його діях порушень конкурентного законодавства.

Тотожний за змістом висновок щодо вибору і застосування норми права щодо спірних правовідносин викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23.

Так, статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дійсно не передбачено визнання недійсними рішення органів АМК через порушення або неправильне застосування норм процесуального права, адже оскаржуване Рішення АМК по суті є правильним.

В той же час, у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23, зазначено, що у вирішенні спорів про наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК та застосуванні положень статті 59 Закону у сукупності з положеннями частини другої статті 42 Закону та частини другої статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" щодо спеціальних процесуальних засад діяльності АМК, важливим є застосування положень частин першої та другої статті 42 Закону у сукупності та дотримання АМК строків давності, встановлених у цій статті. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 7.60 постанови Верховного Суду від 14.05.2024 у справі №910/19008/21.

При розгляді даної справи, суд встановивши відсутність у територіального відділення АМК об`єктивних і поважних причин розгляду антимонопольної справи протягом тривалого часу та недотримання строків давності, встановлених у частині першій статті 42 Закону, дійшов висновку про наявність визначених Законом підстав для скасування (визнання недійсним) Рішення АМК.

Даний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 27.02.2025 у справі № 916/4909/23 стосувався саме оскаржуваного у даній справі рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального управління Антимонопольного комітету України від 24.10.2023 № 65/68-р/к (у справі № 1-26.206/68-2017).

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що за встановлених обставин, зокрема, не доведення відповідачем наявності об`єктивних та поважних причин для такого тривалого розгляду антимонопольної справи, загальна тривалість розгляду антимонопольної справи майже понад 6 років не відповідає принципу верховенства права, як одному з основних принципів демократичного суспільства.

Водночас, суд зазначає, що позивач у прохальній частині позову просить визнати недійсним рішення, яке окрім самого позивача стосується також іншої юридичної особи - ТОВ «Газова будівельна компанія», яка хоч і залучена до участі у даній справі в якості третьої особи, проте позивачем у цій справі вказана особа не є. Слід зауважити, що позовні вимоги ТОВ «Газова будівельна компанія» про визнання недійсним рішення є предметом розгляду у справі №910/2415/24.

Відповідно рішення органу Антимонопольного комітету України, у тому числі, й те, яке стосується притягнення особи до відповідальності за вчинення антиконкурентних узгоджених дій з іншими особами (особою), зацікавлена особа має право оскаржити лише стосовно себе. Вимога про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України розглядається судом лише в тих частинах, які стосуються позивача (позивачів) у справі. При цьому встановлені у такій справі обставини не набувають преюдиціального значення у розумінні приписів частини четвертої статті 75 ГПК України для іншої особи (осіб) - відповідача (відповідачів) в антимонопольній справі і ця (особа) має право на оскарження у встановленому законом порядку рішення органу Антимонопольного комітету України у частинах, які стосуються безпосередньо її.

Стала та послідовна правова позиція з відповідного питання викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи №910/2193/17, від 20.03.2018 зі справи №913/52/17, від 27.03.2018 зі справи №910/8144/15-г, від 12.06.2018 зі справи №922/5616/15, від 18.12.2018 зі справи №922/5617/15, від 28.01.2020 зі справи №915/1860/18.

З огляду на викладене, позивачем доведено наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №78-р/тк від 19.12.2023 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест». В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Антимонопольний комітет України.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 241, 242, 254, 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест» - задовольнити частково.

2. Визнати недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №78-р/тк від 19.12.2023 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест».

3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (01030, м. Київ, вул. Митрополита Липківського, 455; ідентифікаційний код 000032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Міськбудінвест» (04073, м. Київ, вул. Семена Скляренка, 17; код ЄДРПОУ 31175387) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.08.2025.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА