Рішення № 129684834, 21.08.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1105/24

Провадження № 2/761/1862/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, адреса: 01133, м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306) заборгованість за Кредитним договором №2112151988319 від 01.05.2021 року у розмірі 46906,77 грн., а також судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, 01.05.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2112151988319 «Стандартний». Згідно п. 1.1. договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5 900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Як вказує позивач на виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5 900.00 грн. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 46906,77 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Слуба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2112151988319 від 01.05.2021 року., що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є: ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі Договором про надання фінансових полуг №2112151988319 від 01.05.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є: ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на момент подання позовної заяви становить 111166,03 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5900,00 грн.; заборгованість за відсотками 105266,03 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 46906,77 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5900,00 грн.; заборгованість за відсотками 41006,77 грн.

Оскільки відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вищевказану заборгованість, а також судові витрати,

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2024 року матеріали справи передані на розгляд судді Макаренко І.О.

На підставі розпорядження № 01-08-49 від 19.02.2025 року, щодо повторного автоматизованого розподілу справи № 761/1105/24, за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва Зборщік А.О., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від19.02.2025, матеріали позову передані на розгляд судді Мальцеву Д.О.

20.02.2025 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Мальцева Д.О. прийнято цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 - до свого провадження та відкрито провадження в справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами позовного провадження в спрощеному порядку без виклику сторін по справі.

Копія ухвали від 20.02.2025 року була направлена судом на адресу відповідача, та повернулась до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористалася своїм правом та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Судом встановлено, що 01.05.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансових послуг № 2112151988319 «Стандартний». Предметом Договору було отримання кредиту у розмірі 5900,00 грн. Договір позикик укладено в електронній форми шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням положень ч. 6, 12 п. 1 ст. 3, п. 12 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.

Згідно п. 1.1. договору за цим договором товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5 900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.

Відповідно до пп. 1.2., 1.3. договору кредит надається на строк, зазначений у заяві- анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.

Згідно п. 1.4. договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування (далі - «процентна ставка»), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою,

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6);

г) починаючи з ЗО дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в).

д) тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пп. 1.4.1., 1.4.2. договору нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов`язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.

Згідно п. 1.9. договору граничний строк кредитування (строк дії договору): 1 рік.

Відповідно до п. 1.10. договору позичальник сплачує товариству комісію, пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі за його юридичне оформлення, у розмірі 308,00 грн. Комісія не нараховується та не підлягає стягненню з позичальника у разі, якщо позичальник повертає суму кредиту та сплачує нараховані проценти у термін (день, дату), зазначений у договорі. Крім того, товариство має право не нараховувати або зменшити розмір комісії на свій розсуд.

01.12.2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Слуба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг №2112151988319 від 01.05.2021 року., що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є: ОСОБА_1 .

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальників Товариству з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, в тому числі Договором про надання фінансових полуг №2112151988319 від 01.05.2021 року, що уклали ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та боржник яким є: ОСОБА_1 . Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Позивач вказує, що умови кредитного договору виконано та надано відповідачу кредитні кошти у розмірі 5900,00 грн., однак, відповідачем зобов`язання за Кредитним договором не виконуються, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин позивач надає до матеріалів справи розрахунок заборгованості станом на 10.01.2023 року, відповідно до якого заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 5900, 00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 105266,03 грн.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 46906,77 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5900,00 грн.; заборгованість за відсотками 41006,77 грн.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором Банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України за договором позики передбачено повернення боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася і належних йому відсотків.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, згідно з ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

У відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Відповідно до ст. 1048, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, а отже банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Крім того, слід зазначити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковим рахунком (по кредитному договору) може бути належним доказом щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Разом з тим, позивачем не надано до суду первинної виписки з карткового рахунку відкритого на ім`я відповідача, з якої можна було б встановити факт виконання банком Договору, користування відповідачем кредитними коштами та наявність у нього заборгованості за наданим кредитом.

Таким чином, вивчивши наявні у справі письмові докази суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт видачі відповідачу кредитних коштів за Кредитним договором №2112151988319 від 01.05.2021 року у розмірі 5 900,00 грн., зокрема доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості.

Розрахунок заборгованості, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не може бути належним, допустимим та достатнім доказом наявності та розміру заборгованості, адже будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано, і нічим іншим не підтверджується. При цьому, його правильність з наданих до матеріалів справи доказів неможливо перевірити.

Зазначений узгоджується з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду по справах: № 191/3566/17 від 13.08.2020; № 372/223/17 від 06.05.2020; № 703/3063/18 від 27.03.2020; № 205/7263/18 від 20.03.2020; № 755/18920/18 від 29.01.2020.

Крім того, варто зазначити, що суд позбавлений можливості встановити чи дійсно перейшло до позивача право вимоги за Договору факторингу №1-12, уладено між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» та Договором відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», оскільки позивач надав витяги з Реєстрів боржників до Договорів, які в порушення умов Договорів та чинного законодавства підписані лише представником позивача.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність і достатність кожного доказу окремо, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність та необґрунтованість.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 4, 10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 137, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: