Рішення № 129683722, 21.08.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 21.08.2025Справа № 554/12995/24 Провадження № 2-др/554/64/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

21 серпня 2025 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Михайлової І.М.

за участю секретаря судового засідання Васюти А.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Васильєвої Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Перша Полтавська державна нотаріальна контора, Полтавський обласний державний нотаріальний архів про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на частину житлового будинку з частиною надвірних будівель,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувала вищезазначена цивільна справа.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 18.08.2025 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Перша Полтавська державна нотаріальна контора, Полтавський обласний державний нотаріальний архів про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на частину житлового будинку з частиною надвірних будівель, - відмовлено в повному обсязі.

19.08.2025 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Васильєвої Л.М., у якому остання просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати, пов?язані із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 22000 грн. В обґрунтування клопотання адвокат зазначила, що між нею та відповідачем укладений договір на професійну правничу допомогу, відповідно до якого сторонами визначена вартість правничої допомоги, яка надається адвокатом. Витрати на правничу допомогу у цій справі склали 22000 грн, що підтверджується відповідними квитанціями. Такий розмір витрат, на думку представника відповідача, є домірним, відповідає складності справи, часу, який витраченому адвокатом для надання правничої допомоги, об`єму виконаних робіт.

20.08.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшли заперечення позивачки ОСОБА_3 на клопотання про стягнення судових витрат. Позивач просила відмовити в повному обсязі в задоволенні даного клопотання з наступних підстав:

- відповідач ОСОБА_2 міг скористатися безоплатною вторинною правничою допомогою, оскільки він хоча і не являється особою з інвалідністю та пенсіонером, проте є безробітнім, а тому не має середньомісячного доходу і підпадає під категорію осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу;

- складення інших процесуальних документів, окрім відзиву на позовну заяву, не було предметом Договору про надання правової допомоги від 02.12.2024 року, укладеного між адвокатом Васильєвою Л.М. та ОСОБА_2 . У названому Договорі не зазначено номер судової справи, хоча на час укладення договору він був відомий, крім того, дата укладення цього договору відрізняється від тієї, що була вказана адвокатом у заяві про вступ у справу як представника, в якій було зазначено, що його укладено 30.11.2024 року;

- згідно умов Договору (пункт 7) гонорар адвоката за кожне судове засідання, навіть у разі якщо воно не відбулося, проте адвокат прибула у судове засідання, складав 2000 грн за кожне таке судове засідання. Разом із цим, за час розгляду справи адвокат Васильєва Л.М. двічі заявляла клопотання про відкладення судового засідання;

- адвокат Васильєва Л.М. повідомила про судове засідання 20.01.2024 року, однак такого не було та станом на той час навіть не було відкрито провадження у справі, а також про судове засідання 19.05.2025 року, однак судове засідання на таку дату в цій справі ніколи не призначалося;

- договір про надання правової допомоги від 02.12.2024 року не містить визначеного порядку сплати гонорару, хоча ця вимога прямо передбачена ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

- при встановленні суми гонорару адвокат Васильєва Л.М. не врахувала складність справи, фінансовий стан клієнта, гонорар, на думку позивача, є нерозумним;

- в квитанціях допущено орфографічні помилки в зазначенні назви органу «Національна рада адвокатів України». У копії квитанції № 21 від 09.12.2024 року вказано: «прийнято від ОСОБА_2 за вед. цив. справи № 554/12995/24 гонорар 15000 грн», проте залишається незрозумілим за що саме адвокатом одержано такий гонорар. В описі адвокат зазначила, що 09.12.2025 року вона склала відзив на позов, однак, документ з такою датою в матеріалах справи відсутній. Крім того, Договір про надання правової допомоги від 02.12.2024 року не передбачає сплату гонорару адвокату наперед чи сплати авансу. Відповідно до змісту копії квитанції № 17 від 30.06.2025 року: «прийнято від ОСОБА_2 за вед. цив. справи № 554/12995/24 гонорар 7000 грн». Однак, 08.08.2025 року було ще одне судове засідання, яке адвокат вже врахувала та отримала за нього гонорар наперед, проте не надала підтверджуючі документи понесених витрат та їх розрахунок у судовому засіданні, яке відбулося 08.08.2025 року, та не зазначила про наявність поважних причин для їх неподання;

- 10.08.2025 року адвокат Васильєва Л.М. та клієнт ОСОБА_2 підписали акт приймання-передачі робіт. Проте, представник відповідача не подавала до суду клопотання про стягнення судових витрат та не надавала підтверджуючі документи. У відзиві не було вказано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Взагалі у відзиві на позовну заяву не було вказано, що відповідач ОСОБА_2 поніс якісь судові витрати у справі № 554/12995/24, не вказано, що він очікує понести якісь судові витрати. Також взагалі не було зазначено, що відповідач сплачує кошти за професійну правничу допомогу. Звернула увагу на те, що названий акт не містить адреси сторін та РНОКПП клієнта, у ньому не зазначено детально, які саме послуги адвокат надав клієнту та не вказано дату їх надання;

- протягом розгляду справи відповідач та його представник не подали попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які сторона відповідача понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, хоча й вони безпосередньо брали участь в судових засіданнях, заявляли клопотання та подавали докази, що стосувалися суті спору;

- адвокат Васильєва Л.М. не повідомила поважних причин, в зв`язку з якими вона не подала суду докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі. Припущення адвоката, заявлені в судовому засіданні 08.08.2025 року, на думку позивача, не є тією заявою, про яку зазначено в ч.8 ст.141 ЦПК України;

- певні клопотання адвоката Васильєвої Л.М., зокрема про витребування доказів в Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та про визнання явки позивача обов`язковою, на переконання позивача, не є доцільними та необхідними.

Також позивач ОСОБА_3 в своїх запереченнях просила врахувати, що вона являється інвалідом ІІ групи з ураженням ОРА.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Васильєва Л.М. підтримала вимоги заяви про стягнення витрат, пов?язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 22000 грн. У відповідь на заперечення позивачки ОСОБА_3 зазначила, що відповідно до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» первинний договір про надання правничої допомоги з ОСОБА_2 був укладений 30.11.2024 року усно, а у подальшому коли адвокату надано доступ до матеріалів цивільної справи у «Електронному суді», 02.12.2024 року договір про надання правничої допомоги укладено у письмовій формі. Вимоги цивільного процесуального законодавства до відзиву на позовну заяву не зобов`язують надавати орієнтовний розрахунок судових витрат. Щодо незвернення відповідача про надання безоплатної вторинної допомоги зазначила, що ОСОБА_2 реалізував своє конституційне право на правничу допомогу та суб`єктивно визначив якого виду правничої допомоги потребує. Із заявою про стягнення судових витрат адвокат звернулася у строк, визначений процесуальним законом та під час судових дебатів нею було оголошено про намір стягнення судових витрат.

Представник позивача ОСОБА_3 адвокат Гальченко Н.Г. підтримала заперечення позивачки ОСОБА_3 на клопотання про стягнення судових витрат, подані 20.08.2025 року та просила відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення заяви, виходячи з наступного.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Згідно з п.3 ч.1 ст.270ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч.1-3 ст.134ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

Відповідно до ч.5 ст.134ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що 02.12.2024 року між ОСОБА_2 та адвокатом Васильєвою Л.М. був укладений Договір про надання правової допомоги.

У судовому засіданні 08.08.2025 року в судових дебатах представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильєва Л.М. заявила, що відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення рішення вона планує подати докази понесених на правничу допомогу витрат.

Рішення, яким було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , треті особи: Перша Полтавська державна нотаріальна контора, Полтавський обласний державний нотаріальний архів про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на частину житлового будинку з частиною надвірних будівель, постановлено Шевченківським районним судом міста Полтави 18.08.2025 року.

В цей же день, 18.08.2025 року, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Васильєва Л.М. сформувала через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» та подала до суду клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, та долучила до нього докази понесених судових витрат на суму 22000 грн, які просила стягнути з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_2 .

Таким чином, усупереч запереченням позивача, клопотання про розподіл судових витрат подано представником відповідача із дотриманням вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, зокрема протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду адвокатом Васильєвою Л.М. подано докази понесення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, а саме договір про надання правової допомоги від 02.12.2024 року, квитанцію № 21 від 09.12.2024 року на суму 15000 грн, квитанцію № 17 від 30.06.2025 року на суму 7000 грн, акт приймання-передачі виконаних робіт від 10.08.2025 року, а також опис робіт, виконаних адвокатом Васильєвою Л.М. по справі № 554/12995/24 на підставі договору про надання правничої допомоги ОСОБА_2 по договору від 02.12.2024 року, в якому вказано перелік правничої допомоги, що надавалася адвокатом Васильєвою Л.М. та зазначено їх вартість.

Відтак, розмір понесеної відповідачем суми судових витрат на правничу допомогу адвоката Васильєвої Л.М. у розмірі 22000 грн обґрунтований належними та допустимими доказами.

Посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 міг скористатися безоплатною вторинною правничою допомогою, оскільки він є безробітнім, суд оцінює критично з огляду на регламентоване Конституцією України право кожного на вільний вибір захисника своїх прав (стаття 59).

Твердження про те, що адвокат при встановленні суми гонорару не врахувала фінансового стану клієнта є неспроможними, оскільки за приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 року, не погодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Як слідує зі змісту пункту 7 Договору про надання правової допомоги від 02.12.2024 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та адвокатом Васильєвою Л.М., останні погодили суму гонорару адвоката, а саме в такому розмірі: 3000 грн за написання відзиву на позовну заяву, 1000 грн за складання інших процесуальних документів та по 2000 грн за кожне судове засідання, навіть у разі, коли воно не відбулося, але адвокат прибула в судове засідання.

Стосовно інших доводів позивача суд зазначає, що право на ефективний судовий захист закріплено у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах: «Walchli v. France» від 26 липня 2007 року, «TOB «Фріда» проти України» від 08 грудня 2016 року).

При прийнятті рішення суд не повинен вдаватися до надмірного формалізму, оскільки це може призвести до порушення права на справедливий суд і доступ до правосуддя, що є неприпустимим.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Надавши оцінку доказам щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, врахувавши складність даної справи, розгляд якої здійснювався у порядку загального позовного провадження, обсяг наданих адвокатом юридичних послуг та виконаних робіт в процесі її розгляду, тривалість розгляду справи з об`єктивних причин, значення справи для сторін, суд вважає обґрунтованою вимогу представника відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 22000 грн.

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 141, 246, 247, 258, 259, 263-265, 270 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

Клопотання адвоката Васильєвої Любові Миколаївни про стягнення судових витрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 22000 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 22 серпня 2025 року.

Суддя І.М.Михайлова