Рішення № 129683417, 14.08.2025, Тетіївський районний суд Київської області

14.08.2025 Провадження по справі № 2/940/180/25

Справа № 940/165/25

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Тетіївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області з позовом, в якому просить зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи його участі у спілкуванні та вихованні дитини, графік побачень за адресою його проживання: у березні 15 днів безперервно; у липні 15 днів безперервно; у жовтні 15 днів безперервно.

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого позивач сплачує відповідачці аліменти.

03.07.2023 дитині сторін встановлено діагноз: органічний психічний розлад у вигляді когнітивного дефіциту, гіперкінетичного розладу симптомів аутизму з порушенням розвитку мови з підгрупою «А» F-068 та був відведений до категорії «дитина інвалід групі «А».

У подальшому, як стверджує позивач, його син неодноразово проходив лікування в спеціалізованих (за його хворобою) медичних закладах в місті Одесі, де він його скрізь супроводжував, виконував всі поставлені завдання від лікарів та займався його здоров`ям. Після проходження лікування спостерігалося покращення його стану та було рекомендовано продовження лікування. Незважаючи на рекомендації медиків, ОСОБА_2 забрала сина та поїхала до місця свого проживання, а саме до м. Тетієва Білоцерківського району Київської області.

Надалі, з метою вирішення спору щодо участі у вихованні сина, 04.04.2024 позивач звернувся до служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, та рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 30.04.2024 № 141 встановлено спосіб (порядок) його участі, як батька, у вихованні дитини ОСОБА_4 , а саме по 15 днів безперервно двічі на рік за місцем його проживання (перебування) у присутності матері ОСОБА_2 або за попередньою домовленістю між батьками, без участі (присутності) матері, з урахуванням особливостей стану здоров`я, інтересів та потреб дитини а також в інші дні, місце та час його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 визначаються за попередньою домовленістю між батьками дитини.

Із 05.07.2024 до 21.07.2024, на підставі рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради, позивач забрав до Одеси свого сина ОСОБА_4 , де він проходив спеціалізоване лікування у медичному закладі Одеський обласний благодійний фонд реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє» у період з 08.07.2024 до 19.07.2024.

Далі, у серпні 2024 року, як зазначив позивач, ним було отримано медичне направлення щодо наступної реабілітації сина до КУ «Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку» у м. Одесі, в період з 21.10.2024 до 20.12.2024, про що він попередив ОСОБА_2 . Однак, відповідачка заперечувала щодо перебування сина на весь період проходження реабілітації.

19.08.2024 позивач знову звернувся до служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради щодо врегулювання створених матір`ю дитини перешкод у вихованні та піклуванні сина, особливо під час його лікування, на що 08.10.2024 отримано повідомлення з рекомендацією звернутися до суду.

Після чого, за попередньою домовленістю із ОСОБА_2 , позивач забрав сина до Одеси, де він пройшов курс реабілітації з 03.11.2024 в КУ «Центр реабілітації осіб з вадами психофізичного розвитку» у м. Одесі та в Одеському обласному благодійному фонді реабілітації дітей-інвалідів «Майбутнє», але 17.11.2024 відповідачка, незважаючи на процес лікування сина, приїхала до м. Одеси та за своїм власним переконанням перервала процес реабілітації сина та забрала його до м. Тетіїв.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить вирішити спір між ним та відповідачкою, яка постійно змінює свої рішення щодо його участі, як батька, у вихованні сина ОСОБА_4 , а саме встановити графік перебування та проживання сина з ним, з урахуванням того, що він та ОСОБА_2 з сином проживають у різних адміністративно-територіальних одиницях.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 31.01.2025 відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.

18.02.2025 відповідачка ОСОБА_2 надала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що взаємовідносини між нею та позивачем погіршились після того, як сину встановили інвалідність, тому що він наполегливо вимагав вписати його ім`я, як доглядача дитини з інвалідністю, на що вона звісно не дала згоди. Дана позиція позивача серйозно ускладнювала її становище - тому через фінансові труднощі, непорозуміння та відсутність підтримки зі сторони позивача, по закінченню семимісячної реабілітації вона з сином повернулися до м.Тетієва.

Крім того, відповідачка вказує на те, що дійсно на комісії служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради вона з позивачем дійшли згоди про перебування сина двічі на рік по 15 днів безперервно на території проживання батька, вона була б не проти таких поїздок, якби позивач зміг організувати та забезпечити сину необхідний особливий догляд, заборону на мультики, дієтичне харчування та особливості виховання по методиці АВА терапії. Однак, враховуючи стан дитини по поверненню додому, вона прийняла рішення, що якщо не буде змін, не відпустить сина одного, озвучила свою позицію позивачу про те, що вона не чинить перешкод у його спілкуванні з сином, він може навідувати його на кожні вихідні за місцем проживання дитини. Також допустимі поїздки в м. Одеса по попередній домовленості за присутності (супроводі) матері.

З огляду на зазначені обставини, відповідачка вважає, що рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради, яким встановлено спосіб (порядок) участі позивача, як батька, щодо вихованні дитини ОСОБА_4 , належним чином виконувала, жодних перешкод у спілкуванні з сином позивачу не чинила, у визначені час та терміни надавала сина. Лише після негативних наслідків, які мали місце після проживання сина з позивачем, вимушена була довести до позивача свою позицію, що за таких умов, якщо вони не будуть змінені, подальше перебування сина в нього є неможливим (а. с. 63-70 т. № 1).

27.02.2025 позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позов у повному обсязі, зазначаючи, що відповідачкою не доведено негативний вплив з його боку та поїздок з ним до м. Одеси, тобто ним до сина, а зміна поведінки дитини є наслідком його захворювання, про що є детальний опис у висновку акту комісії з міського психіатричного диспансеру Одеської міської ради від 21.04.2023. Всі доводи заявлені у відзиві відповідачкою, на думку позивача, лише з приводу власного негативного переконання стосовно нього як до людини та батька дитини (а. с. 1-5 т. № 2).

04.03.2025 представник відповідачки адвокат Неживок І.В. надав суду заперечення, в якому викладені пояснення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень (а. с. 197-203 т. № 2).

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 07.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. Водночас, визнав, що позов ним було подано здебільшого із метою недопущення у майбутньому можливого перешкоджання ОСОБА_2 йому у спілкуванні з дитиною. Крім того, ОСОБА_1 підтвердив, що фактично влітку 2025 року дитина вдалось відправити на реабілітацію і фактично на даний час зі сторони ОСОБА_2 якихось дій, які можна кваліфікувати, як перешкоджання йому у спілкуванні з дитиною не вчиняється. Хоче і надалі брати участь у вихованні та житті дитини.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Неживок І.В. позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні. ОСОБА_2 пояснила, що не лише не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, а навпаки усіляко заохочує його до спілкування з дитиною, готова на те, щоб він це здійснював не лише 3 рази на рік, а й частіше, щоб і вона могла відпочити хоч інколи, проте із обов`язковим врахуванням ОСОБА_1 інтересів дитини, які об`єктивно необхідні з огляду на стан дитини, зокрема щодо користування телефоном, дотримання дієти, харчування загалом та навичок поводження з дитиною. Також пояснила, що суперечностей як таких з позивачем у неї немає, вона як матір вживає заходів, направлених на забезпечення сталого здоров`я, розвитку та виховання дитини і намагається залучити до цього відповідача. Крім того, відповідачка пояснила, що дитина влітку 2025 року дійсно перебувала на реабілітації, яку організовував батько дитини і ніяких проблем не виникало, що також підтверджує безпідставність позовних вимог.

Представник третьої особи виконавчого комітету Тетіївської міської ради у судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2, 3ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно доп.1ч.1статті 264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 17 т. № 1).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 30.04.2024 №141 «Про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини», виконавчий комітет Тетіївської міської ради, розглянувши заяву від 04.04.2024 та додані документи про визначення способу участі батька дитини ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини протокол № 5 від 24.04.2024, вирішив:

1. Встановити спосіб (порядок) участі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 15 днів безперервно двічі на рік за місцем проживання (перебування) батька дитини у присутності матері ОСОБА_2 або за попередньою домовленістю між батьками, без участі (присутності) матері, з урахуванням особливостей стану здоров`я, інтересів та потреб дитини.

2. В інші дні, місце та час участі батька дитини ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 визначаються за попередньою домовленістю між батьками дитини.

3. Під час перебування дитини ОСОБА_4 з одним з батьків, без присутності іншого з батьків, відповідальність за життя та здоров`я дитини покладається на того з батьків, з ким перебуває дитина, у тому числі під час повітряної тривоги.

4. Рекомендувати батькам дитини спільно вирішувати всі питання, що стосуються інтересів дитини.

5. У випадку створення перешкод у спілкуванні з дитиною, порушення порядку (графіку) побачень, батьки можуть звертатись до суду щодо їх усунення та вирішення.

6. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови з гуманітарних питань Н.Дячук (а. с. 13-15 т. № 1).

Із листа служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 08.10.2024 № 449, адресованого ОСОБА_1 за його зверненням щодо врегулювання створених матір`ю дитини перешкод у вихованні та піклуванні малолітньої дитини ОСОБА_4 , встановлено, що підстав для вжиття заходів щодо перешкод, створених за твердженням ОСОБА_1 , матір`ю дитини у вихованні та лікуванні спільної дитини ОСОБА_4 , не вбачається (а. с. 15-16 т. № 1).

Згідно з характеристикою, наданою Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області від 04.03.2024 № 5, ОСОБА_1 з 2016 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Сусіди характеризують ОСОБА_1 тільки з позитивної сторони (а. с. 21 т. № 1).

Згідно з медичного висновку № 22 про дитину-інваліда віком до 18 років від 06.07.2023, виданого КП «Комунальне некомерційне підприємство «Тетіївський центр первинної медико-санітарної допомоги» Тетіївської міської ради, дитині сторін - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: органічний психічний розлад у вигляді когнітивного дефіциту, гіперкінетичного розладу, симптомів аутизму з порушеннями розвитку мови (а. с. 24 т, № 1).

Також, у ході судового розгляду була допитана свідок ОСОБА_5 , психолог КУ «Тетіївський інклюзивно-ресурсний центр № 2», яка повідомила, що проводить заняття з ОСОБА_6 для розвитку логічного та образного мислення, уваги, уяви, пам`яті, дрібної моторики та координації рухів, формування комунікативних вмінь, навичок співпраці. Також зазначила, що після реабілітації з дитиною не можливо провести заняття, оскільки ОСОБА_7 переніс емоційне перевантаження та стрес.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьоюстатті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першоюстатті 8 Закону України «Про охорону дитинства»передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитинив усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою, третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, щодержави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваногозаконуі процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зазначає, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України», заява№ 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтею 153 СК Українипередбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.

Згідно із статтею 158 СК Україниза заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини другоїстатті 159 СК України, суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Статтею 141 СК Українивстановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Отже, обов`язки щодо забезпечення розвитку дитини покладаються на обох батьків, кожен з батьків зобов`язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний психоемоційний контакт, при цьому слід дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Відповідно до статті 15Закону України«Про охоронудитинства» батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право на спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Таким чином, законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини. У іншого з батьків виникає зустрічний обов`язок не чинити цьому перешкоди.

У частині першій статті 81 ЦПК України закріплене загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.

Частинами 1 та 2статті 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, у цій справі, оцінивши надані сторонами докази, судом встановлено, що обоє батьків люблять свого сина, виявляють бажання піклуватися про нього і брати участь у його вихованні, сумлінно виконують обов`язки по утриманню дитини. Водночас, характеризуються позитивно, не допускають протиправної поведінки щодо дитини. За місцем проживання обох батьків створені належні умови для проживання та виховання дитини.

Позивач, який є батьком малолітньої дитини, проживає окремо від матері з дитиною.

Згідно з медичною документацією, долученою до матеріалів справи, сину сторін встановлений діагноз: органічний психічний розлад у вигляді когнітивного дефіциту, гіперкінетичного розладу, симптомів аутизму з порушеннями розвитку мови, код за МКХ-10 - F06.8), тому він потребує особливого догляду, занять з психологом, виховання по методиці АВА терапії, відповідного розпорядку (режиму) дня, а також дієтичного харчування.

Спосіб участі (порядок) позивача ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 встановлений рішенням виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 30.04.2024 № 141 з урахуванням особливостей стану здоров`я, інтересів та потреб дитини, а саме: по 15 днів безперервно двічі на рік за місцем проживання (перебування) батька дитини у присутності матері ОСОБА_2 або за попередньою домовленістю між батьками, без участі (присутності) матері, з урахуванням особливостей стану здоров`я, інтересів та потреб дитини. У інші дні, місце та час участі батька дитини ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 визначаються за попередньою домовленістю між батьками дитини.

Такий спосіб участі позивача у вихованні сина та спілкуванні з ним, на переконання суду, у повній мірі відповідає інтересам як позивача, так і дитини, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання сина, враховує фактор стабільності, особливості стану здоров`я дитини та вік, надає можливість уникнути зайвих стресових ситуацій.

Водночас, суд бере до уваги доводи відповідачки про виражені особливості розвитку та життєдіяльності дитини, необхідність забезпечення постійного та спеціального дієтичного харчування, особливого догляду, моніторингу поведінки дитини, а також виняткової та безперервної спостережливості за дитиною та навіть імітації стабільності обстановки, у якій перебуває дитина. Ці обставини суд вважає дійсно важливими і такими, що прямо впливають на характер відносин та суть спору.

Водночас, вищезазначені обставини не узгоджуються з позовними вимогами позивача, оскільки не враховують вказаних обставин і фактично у разі їх задоволення можуть створити ситуацію протиставлення інтересів батька на участь у спілкуванні з дитиною із усталеною системою функціонування дитини, створеною відповідачкою, як матір`ю, яка постійно проживає із дитиною. Іншими словами, суд вважає слушними доводи про те, що на даний час побачення дитини з батьком, проходження реабілітацій, курсів чи інших заходів, навіть короткострокових, а також виховання загалом, усе ж має відбуватись саме з врахування особливостей дитини, про які відповідачка як матір, вочевидь, добре обізнана.

Більш того, судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 30.04.2024 № 141 «Про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини» сторонами не оскаржено, не скасоване, незаконним не визнано, і протилежного сторонами не доведено.

Отже, суд погоджується у повному обсязі із способом (порядком) участі позивача ОСОБА_1 у вихованнідитини ОСОБА_4 ,що вжевстановлений рішеннямвиконавчого комітетуТетіївської міськоїради від30.04.2024№ 141,оскільки саме такий порядок і відповідає якнайкращим інтересам дитини, її психоемоційному стану та не впливатиме негативно на усталений розпорядок її життя.

Водночас, як визначено ч. 1 статті 159 Сімейного кодексу України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Однак, суд у ході розгляду справи не встановив обставин, а позивач не надав доказів на порушення його права у спілкуванні з сином та доказів на підтвердження наявності перешкоджанні йому відповідачкою у спілкуванні з дитиною та невиконання ОСОБА_2 рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 30.04.2024 № 141 «Про визначення способу участі батька у вихованні малолітньої дитини».

Більш того, твердження позивача про те, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з сином спростовуються матеріалами справи, зокрема листом служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 08.10.2024 № 449, адресованому ОСОБА_1 , в якому зазначено, що підстав для вжиття заходів щодо перешкод, створених за твердженням ОСОБА_1 , матір`ю дитини у вихованні та лікуванні спільної дитини ОСОБА_4 , не вбачається.

Зрештою, доказів фіксації фактів невиконання відповідачкою рішення виконавчого комітету Тетіївської міської ради від 30.04.2024 № 141 позивач до матеріалів справи не надав.

З оглядуна встановленіобставини,враховуючи насампередяк найкращіінтереси дитини,суд дійшоввисновку,що позивачемне доведено,що відповідачкачинить йомуперешкоди успілкуванні тавихованні дитини,а такожте,що встановленийрішеннямвиконавчого комітету Тетіївської міської ради від 30.04.2024 № 141 спосіб (порядок) участі позивача, як батька у вихованні малолітньої дитини є недостатнім.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що визначений спосіб участі батька у спілкуванні та вихованні дитини не є перешкодою для підтримки зв`язків між батьком і дитиною у інших формах за погодженням батьків або ж зміни компетентним органом встановленого порядку за наявності обставин, що мають істотне значення.

Об`єктом правосуддя у справах про піклування про дитину є одвічні, гостро емоційні і постійно мінливі стосунки між батьками і їхньою дитиною, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі встановлювати сталі чутливі людські стосунки та приписувати почуття прихильності. У той же час суд у межах своїх повноважень спрямовує учасників сімейного конфлікту до його вирішення.

З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши надані докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю позивачем позовних вимог належними та допустимими доказами.

Разом зтим,відповідно дост.264ЦПК Українисуд підчас ухваленнярішення вирішуєпитання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 133, 137, 141, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 150, 153, 155, 158, 159, 141 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Тетіївської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 22 серпня 2025 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК