Рішення № 129682820, 21.08.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/3722/25

Категорія 38

2/295/2030/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі головуючого судді Чішман Л.М.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа» «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовною заявою, якою просив стягнути з відповідача на користь позивача нараховані за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 відповідно до ст. 625 ЦК України на суму простроченої заборгованості за грошовими зобов`язаннями, що підтверджується рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13.09.2010 по справі №2-3385/2010, 3% річних у розмірі 1756, 60 доларів США та судові витрати в розмірі 3028, 00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 11.08.2004 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», далі - ПАТ «УкрСиббанк») та відповідачем було укладено кредитний договір № 536/2004/фа-840. В подальшому відбулась зміна номеру кредитного договору в системі обліку ПАТ «УкрСиббанк» з № 536/2004/фа-840 на № 10106515000.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» у 2009 році звернулося до Богунського районного суду м. Житомира з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі № 2-3385/2010 від 13.09.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "СІНЕРДЖІ" на користь АКІБ «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором №536/2004/фа-840 (10106515000) від 11.08.2004 в розмірі 11 814,21 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на момент пред`явлення позову становило 94 601, 08 гривень, та судові витрати.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення банком 1 на користь банка 2 прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення.

11.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» був укладений Договір №1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення Банком 2 на користь ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» прав вимоги за Кредитним договором №10106515000 (536/2004/фа-840) від 11.08.2004, укладеним між АКІБ УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10.01.2020 у справі № 2-3385/10 (пр. 6/295/12/20) змінено стягувана ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку`з виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13.09.2010 у справі № 2-3385/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "СІНЕРДЖІ" про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором № 536/2004/фа-840 (10106515000) від 11.08.2004 року в сумі 11 814,21 доларів США та судових витрат.

Позивач вважає, що ухвала від 10.01.2020 у справі № 2-3385/10 підтверджує, що правонаступником ПАТ «Дельта Банк» у зобов`язанні за кредитним договором (розмір якого було встановлено та підтверджено рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі № 2-3385/2010) є ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» та до нього перейшли всі права і обов`язки які існували на дату переходу прав вимог. Тому, відповідно до положень Цивільного кодексу України до Товариства перейшло право у разі не виконання боржником зобов`язання на отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові відповідно до статті 625 ЦКУ.

Щодо стягнення 3 % річних позивач зазначив, що відповідач станом на дату подання позову рішення суду не виконав, заборгованість не повернув.

Розмір несплаченої заборгованості становить 11 814,21 доларів США.

Незважаючи на дії попередніх стягувачів та дії Товариства щодо забезпечення виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира по справі № 2-3385/2010 від 13.09.2010, стягнути в примусовому порядку з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 11 814,21 доларів США не вдалось, у добровільному порядку відповідач рішення суду не виконує, у зв`язку з чим позивач очікує отримати компенсацію за невиконання грошового зобов`язання за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 включно.

Три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитним договором, яка визначена рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13.09.2010 по справі № 2-3385/2010 становить 1 756,60 доларів США, у тому числі:

- 995, 31 доларів США (3% за період з 12.03.2017 по 31.12.2019) = 11 814, 21 доларів США (несплачена сума заборгованості згідно рішення суду) х 3% х 1025 (кількість днів прострочення у періоді): 365 (кількість днів у році);

- 354, 43 доларів США (3% за період з 01.01.2020 по 31.12.2020) = 11 814, 21 доларів США (заборгованості згідно рішення суду) х 3% х 366 (кількість днів прострочення у періоді) : 366 (кількість днів у році).

- 406, 86 доларів США (3% за період з 01.01.2021 по 23.02.2022) = 11 814, 21 доларів США (заборгованості згідно рішення суду) х 3% х 419 (кількість днів прострочення у періоді): 365 (кількість днів у році).

Ухвалою суду від 09.04.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін (а.с. 19).

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило, клопотань про продовження/поновлення строку для надання відзиву не надходило. Копію ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками було направлено відповідачу в порядку, визначеному ЦПК України, однак такі документи повернулися до суду не врученими адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.08.2004 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», далі - ПАТ «УкрСиббанк») та відповідачем було укладено кредитний договір № 536/2004/фа-840. В подальшому відбулась зміна номеру кредитного договору в системі обліку ПАТ «УкрСиббанк» з № 536/2004/фа-840 на № 10106515000 (а..с. 7-9).

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором ПАТ «УкрСиббанк» у 2009 році звернулося до Богунського районного суду м. Житомира з позовом про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира у справі № 2-3385/2010 від 13.09.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТзОВ "СІНЕРДЖІ" на користь АКІБ «УкрСиббанк» суму заборгованості за кредитним договором №536/2004/фа-840 (10106515000) від 11.08.2004 в розмірі 11 814,21 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на момент пред`явлення позову становило 94 601, 08 гривень, та судові витрати (а.с. 5-6).

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення банком 1 на користь банка 2 прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення.

11.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» був укладений Договір №1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення Банком 2 на користь ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку» прав вимоги за Кредитним договором №10106515000 (536/2004/фа-840) від 11.08.2004, укладеним між АКІБ УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (а.с. 10-12).

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 10.01.2020 у справі № 2-3385/10 (пр. 6/295/12/20) змінено стягувана ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФУ «Європейська факторингова компанія розвитку`з виконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13.09.2010 у справі № 2-3385/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ "СІНЕРДЖІ" про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором № 536/2004/фа-840 (10106515000) від 11.08.2004 року в сумі 11 814,21 доларів США та судових витрат (а.с. 13-14).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи наведене факт отримання Відповідачем кредиту та порушення ним умов договору судом встановлено.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1, ст. ст. 15-16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності. За такими принципами: кожна сторонами повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України); суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Тягар доказування покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Нарахування 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15).

Судове рішення не породжує грошове зобов`язання і не змінює правовідносини сторін, тому виконання судового рішення (в примусовому порядку чи добровільно, сплив строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, тощо) та виконання зобов`язання мають різну правову природу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, та правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16 (провадження № 14-254цс19), до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Заява відповідача про застосування строків позовної давності до суду не надходила.

Таким чином, у цій справі між сторонами виник спір щодо стягнення на підставі статті 625 ЦК України трьох відсотків річних, у зв`язку з неналежним виконання грошового зобов`язання за рішенням суду.

Ці висновки узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Загальна сума заборгованості за рішенням суду складала 11 814, 21 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на момент пред`явлення позову становило 94 601, 08 гривень.

Позивач наводить розрахунок розміру три проценти річних, які просить стягнути з відповідача, та зазначає, що три проценти річних від простроченої суми боргу за кредитним договором становить 1 756,60 доларів США, у тому числі:

- 995, 31 доларів США (3% за період з 12.03.2017 по 31.12.2019) = 11 814, 21 доларів США (несплачена сума заборгованості згідно рішення суду) х 3% х 1025 (кількість днів прострочення у періоді): 365 (кількість днів у році);

- 354, 43 доларів США (3% за період з 01.01.2020 по 31.12.2020) = 11 814, 21 доларів США (заборгованості згідно рішення суду) х 3% х 366 (кількість днів прострочення у періоді) : 366 (кількість днів у році).

- 406, 86 доларів США (3% за період з 01.01.2021 по 23.02.2022) = 11 814, 21 доларів США (заборгованості згідно рішення суду) х 3% х 419 (кількість днів прострочення у періоді): 365 (кількість днів у році).

Суд, з`ясувавши обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, здійснивши оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, дійшов висновку про правильне здійснення позивачем такого розрахунку, а відтак такий розрахунок заслуговує на увагу і приймається судом, як належний та допустимий доказ.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 1 756,60 доларів США, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні (в даному випадку заборгованість стягнуто в доларах США). У такому випадку стягнення з відповідачів трьох процентів річних має відбуватися саме в іноземній валюті.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судовий витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3128 (а.с. 4).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3028, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 137, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 626, 629, 1077 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа» «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 та користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа» «Європейська факторингова компанія розвитку» 3 % річних, нараховані за період з 12 березня 2017 року до 23 лютого 2022 року у розмірі 1756, 60 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа» «Європейська факторингова компанія розвитку» судовий збір в сумі 3028, 00 грн.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа» «Європейська факторингова компанія розвитку», код ЄДРПОУ: 34615314, місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, 40 х;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення виготовлено 21 серпня 2025 року.

Суддя Чішман Л.М.