Рішення № 129682676, 20.08.2025, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/20233/23

Провадження № 2-др/161/58/25

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2025 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

судді Івасюти Л.В.

з участю секретаря судового засідання Опальчук А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку заяву представника позивача Жуковського Віталія Валентиновича про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцька гімназія № 7 Луцької міської ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета на стороні відповідача Департамент освіти Луцької міської ради про стягнення шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаною заявою.

Заяву обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.06.2025 в цивільній справі № 161/20233/23 стягнуто з Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцька гімназія № 7 Луцької міської ради» на користь ОСОБА_1 30000,00 грн. моральної шкоди та 48899,98 грн. матеріальної шкоди понесеної у зв`язку з відновлення здоров`я ОСОБА_2 . Стягнуто з Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцька гімназія № 7 Луцької міської ради» на користь законного представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дочки ОСОБА_2 160000,00 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Посилаючись на викладене, представник позивача, просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 ,яка дієв інтересахдочки ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10800,00 грн.

До початку розгляду справи від представника позивача ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, подану заяву підтримує та просить задовольнити з наведених у ній підстав.

Представник відповідача Комунального закладу загальної середньої освіти «Луцька гімназія № 7 Луцької міської ради» та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета на стороні відповідача Департаменту освіти Луцької міської ради в судове засідання не з`явилися, про місце час та дату розгляду справи повідомлялися шляхом надсилання електронного листа та судової повістки. Клопотань про відкладення на адресу суду не надходило.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін та їх представників.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог, суд установив таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 259 ЦПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: копію договору № б/н від 24.05.2023, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 06.11.2023 згідно договору про надання правової допомоги від 24.05.2023, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 20.06.2025 згідно договору про надання правової допомоги від 24.05.2023, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 17 від 10.11.2023 на суму 5000,00 грн., копію квитанції до прибуткового касового ордера № 21 від 20.06.2025 на суму 5000,00 грн.

У постановівід 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, щоза результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

В додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивача у цій справі, характер спору, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості тарозумності, вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 10800,00 грн.

Керуючись ст.ст. 133,137, 247, 259, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Стягнути зКомунального закладузагальної середньоїосвіти «Луцькагімназія №7Луцької міськоїради» накористь ОСОБА_1 ,яка дієв інтересахдочки ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10800 (десять тисяч вісімсот) гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомо);

Позивач: ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач: Комунальний заклад загальної середньої освіти «Луцька гімназія № 7 Луцької міської ради» (адреса: Дубнівська, 14, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 36452710).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета на стороні відповідача: Департамент освіти Луцької міської ради (адреса: Шевченка, 1, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 44186267).

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Л.В. Івасюта