Рішення № 129681883, 21.08.2025, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/236/25

Провадження № 2/669/158/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2025 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вишневського В.О.,

з участю: секретаря судового засідання Валігури А.В.,

представника позивача Бацюк О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Білогір`я в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2025 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі по тексту ТОВ «Факторинг Партнерс») в особі директора Сердійчук Я.Я. звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2021 року № 4619535 в сумі 35358,91 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7520 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25938,91 грн та заборгованість за комісією 1900 грн. Також, просило стягнути сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 21 жовтня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою був укладений договір № 4619535 про надання споживчого кредиту, шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором «W48214».

Згідно з умовами кредитного договору сума кредиту складає 10000 грн; строк кредиту 30 днів з терміном повернення до 20 листопада 2021 року; комісія за надання кредиту 1900 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово та 5100 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачкою ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 10000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на її кредитну картку № НОМЕР_1 .

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит № 4619535 від 21 жовтня 2021 року.

Станом на сьогоднішній день, відповідачка не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає в повному обсязі, проценти за користування коштами не сплачує.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 35358,91 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7520 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25938,91 грн та заборгованість за комісією 1900 грн.

Також ТОВ «Факторинг Партнерс» просило стягнути на їх користь судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2025 року справу прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Представник ТОВ «Факторинг Партнерс» Бацюк О.М. в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування позовних вимог підтвердила зазначені в позовній заяві та відповіді на відзив фактичні обставини.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, проте 17 квітня 2025 року подала відзив, в якому вказала, що не погоджується з викладеними у ній обставинами. Позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення договору позики від 21 жовтня 2021 року № 4619535 з ТОВ «Мілоан», оскільки наявні в матеріалах справи сторінки договору у вигляді паперової копії не підтверджують його створення у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не містять кваліфікованого електронного підпису уповноваженої на те особи з можливістю ідентифікації підписантів, що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Вона також заперечує факт укладення саме тієї редакції договору, на яку посилається позивач, що свідчить про його неукладеність.

Відповідачка вважає вимогу про стягнення відсотків у розмірі 25 938,91 грн при сумі кредиту 7520 грн такою, що не відповідає вимогам ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 12 ст. 627 ЦК України щодо засад справедливості, добросовісності та розумності як складових принципу верховенства права, оскільки відсотки є явно завищеними та створюють дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду позичальнику. Крім того, вимоги позивача в частині стягнення комісії у розмірі 1900 грн є нікчемними, оскільки відповідно до ч.ч. 12 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови кредитних договорів про сплату комісії є нікчемними.

Також позивачем не надано належних доказів переходу до нього прав вимоги у сумі, вказаній у додатках до договору факторингу, та документів, які б підтверджували фактичне перерахування відповідачці сум позик первісними кредиторами. Окремо відповідачка заперечує вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн, оскільки надані договори правничої допомоги та платіжні доручення не містять її персональних даних і номера кредитного договору, що унеможливлює встановлення їх зв`язку з розглядом цієї справи.

Представник позивача у відповіді на відзив наголошує, що ОСОБА_1 неодноразово здійснювала оплати за кредитним договором, що підтверджує факт його укладення та наявність зобов`язань. Ідентифікація проводилася в ІТС первісного кредитора, який гарантував дійсність вимоги, а жодних доказів неправомірного використання персональних даних відповідачка не надала.

Відповідно до ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка не спростована. Верховний Суд у справах № 524/5556/19 та № 2-383/2010 підтвердив, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, є належним доказом його укладення. Таким чином, між сторонами було укладено кредитний договір в електронній формі, з погодженням усіх істотних умов.

Отже, кошти у сумі 10 000 грн були перераховані на картку, зазначену в договорі, що підтверджено квитанцією АТ КБ «Приватбанк». Відповідачка, маючи можливість надати виписку по рахунку чи інші докази ненадходження коштів, цього не зробила. Разом з тим, наданий розрахунок заборгованості є чітким і перевіряється арифметично. Верховний Суд (постанова від 07 червня 2023 року, справа № 234/3840/15) зазначив, що незгода з розрахунком без подання контррозрахунку не є підставою для відмови у позові, а відповідачка свого розрахунку не надала.

Відповідно до умов договору, строк користування кредитом автоматично продовжується у разі наявності боргу, і ОСОБА_1 надала згоду на таку пролонгацію. Розмір відсотків та комісії узгоджений сторонами, відповідає законодавству (ст. 1048, 625 ЦК України, Закон «Про електронну комерцію») та є обґрунтованим.

Крім того, договір факторингу є дійсним, права вимоги правомірно перейшли до ТОВ «Факторинг Партнерс», а доводів чи доказів неспівмірності витрат на правничу допомогу відповідачка не надала. Відтак, заперечення відповідачки є безпідставними та не підтверджені жодними доказами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2021 року відповідачкою було заповнено заяву-анкету на отримання кредиту, та згодом між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір № 4619535 про надання споживчого кредиту, який було підписано одноразовим ідентифікатором «W48214» разом з додатоком № 1 до договору та паспортом споживчого кредиту.

Згідно з умовами договору, відповідно до п. 1.2. Договору сума кредиту складає 10000 грн на строк, зазначений в п. п. 1.3-1.4 - 30 днів до 20 листопада 2021 року.

Відповідно п. п. 1.5.1 1.7 комісія за надання кредиту дорівнює 1900 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово нараховується; проценти за користування кредитом: 5100 грн, які нараховуються за ставкою 1.70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Також, згідно з п. 5.1. Договору позичальник підтверджує, що до укладення Договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі паспорт споживчого кредиту, який є невід`ємною частиною цього Договору, з інформацією передбаченою ч. 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування».

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачкою ОСОБА_1 виконало та надало останній кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів 21 жовтня 2021 року на її кредитну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією з довідки АТ КБ «Приват Банк» (система «Liqpay»), дата переказу 21 жовтня 2021 року, ID платежу 1799555837, order ID: 7ccd05da-dece-40b1-b7fc-cdfd67362ae0_637704085501396845 та довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 11 травня 2025 року № 20.1.0.0.0/7-250509/66657-БТ, наданою на вимогу суду.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором від 21 жовтня 2021 року № 4619535 вбачається, що відповідачка частково сплачувала заборгованість за даним договором.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено Договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит від 21 жовтня 2021 року № 4619535.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 35358,91 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7520 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25938,91 грн та заборгованість за комісією 1900 грн.

Окрім того, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого ТОВ «Факторинг Партнерс» вбачається, що станом на 07 березня 2025 року за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 35358,91 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7520 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 25938,91 грн та заборгованість за комісією 1900 грн.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Разом з тим, суд вважає за можливе зменшити суму заборгованості за нарахованими процентами, враховуючи доводи відповідачки щодо явно завищеного розміру нарахованих відсотків в розмірі 25938,91 грн., при отриманні 10000 грн тіла кредиту, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

При дослідженні судом розрахунку заборгованості, складеного позивачем станом на 07 березня 2025 року, встановлено, що він відповідає погодженим між сторонами умовам кредитування, зокрема з урахування погодженої відсоткової ставки та строку дії договору.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 за аналогічних правовідносин і умов кредитного договору цього ж кредитора з іншим позивальником

Таким чином, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідачки процентів і встановлення їх в сумі 7520 грн, що буде відповідати розміру тіла кредиту після часткового погашення даної кредитної заборгованості відповідачкою ОСОБА_1 .

Окрім того суд зауважує, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-які комісії, збори чи інші платежі за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону. Умови договору, що передбачають обов`язок споживача здійснювати оплату за такі дії, є нікчемними. Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати лише плату за надання інформації про стан кредиту у випадку, якщо споживач вимагає її частіше ніж один раз на місяць. Водночас умова договору, укладеного після набуття чинності вказаним Законом, щодо оплатності інформації про стан кредиту, яку споживач отримує один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 цього Закону. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 1900 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають, оскільки зазначені умови договору є нікчемними.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 16940 грн і складається із простроченої заборгованості за кредитом в сумі 7520 грн та простроченої заборгованості за нарахованими процентами, також в сумі 7520 грн.

Разом з тим, суд наголошує, що доводи представника відповідачки про те, що правнича допомога не була надана саме відносно неї, а також посилання на відсутність у договорах чи інших документах, наданих Банком, її персональних даних, суд відхиляє як безпідставні. Відповідно до витягу з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28 лютого 2025 року, відповідачкою у справі зазначена саме « ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 )». Згідно з цим актом, адвокатом було фактично здійснено надання усної консультації з попереднім вивченням документів вартістю 3000 грн за 2 години, а також складено позовну заяву про стягнення заборгованості для подання до суду вартістю 6000 грн за 2 години. Таким чином, факт надання правничої допомоги у даній справі підтверджується належними доказами, а доводи Відповідачки спростовуються матеріалами справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, задовольняючи позовні вимоги, покладає судові витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, позов заявлено з ціною 35358,91 грн, а задоволено на суму 16940 грн, тобто на 47,91 %.

За таких обставин з відповідача на користь позивача слід стягнути 1160,57 грн сплаченого судового збору сплата яких належним чином підтверджується платіжною інструкцією від 18 березня 2025 року № 0505820011.

Також, в силу положень ст. 137 ЦПК України, з останньої на користь позивача підлягають стягненню заявлені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката пропорційно задоволеній сумі позовних вимог в розмірі 4311,90 грн, що підтверджуються письмовими доказами, а саме: заявкою на надання юридичної допомоги № 301 від 01 лютого 2025 року, договором про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року № 02-07/2024, укладеного з адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», витягом з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 28 лютого 2025 року та прайс-листом АО «Лігал Ассістанс».

Керуючись ст. ст. 525, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором від 21 жовтня 2021 року № 4619535 в сумі 16940 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7520 грн та заборгованість за процентами 7520 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати в сумі 5472 гривні 47 копійок, з яких: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4311,90 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1160,57 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ: 42640371), юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521;

відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ