Рішення № 129680527, 22.08.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4145/25

н\п 2/490/2982/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданих ДТП,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2025 року до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про відшкодування збитків завданих ДТП.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.02.2025 року о 11:53 год. в м. Миколаєві по просп. Центральному в напрямку вул. 3 Слобідської на перехресті з вул. Садовою сталась ДТП за участю т/з Fiat Ducato реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та т/з Opel Vectra реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який належить ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічних пошкоджень, чим було завдано матеріальні збитки.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва №490/1199/25 від 08.04.2025 року визнано винним ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до звіту №58-25 про незалежну оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля від 10.03.2025 року ринкова вартість автомобіля позивачки станом на 12.02.2025 року (до ДТП) становить 207734,04 грн, а вартість відновлювального ремонту станом на 12.02.2025 року (після ДТП) становить 360777,60 грн, що є більше 70% вартості автомобіля до моменту ДТП, а тому відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» - відновлення автомобіля позивачці є економічно не доцільним. Ринкова вартість автомобілю в пошкодженому стані становить 52329,71 грн. Отже, розмір заподіяного матеріального збитку становить 155404,33 грн.

Відповідно до наявного у відповідача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивачка отримала належне та узгоджене відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 113418,89 грн.

Отже різниця між завданою відповідачем позивачці матеріальної шкодою та виплаченою сумою страхового відшкодування становить 44185,44 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

29.05.2025 року матеріали справи передано судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 03.06.2025 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 03.06.2025 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернулось на адресу суду 30.06.2025 року з відміткою «повертається, за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п.п. 91, 99, 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України №270 від 05.03.2009 року інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

У разі, коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові №922/1714/18 від 17.04.2019 року, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судом, неотримання судових повісток особою, які направлялися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання є свідомими, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчать про зловживання процесуальними правами, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи.

Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про час розгляду справи суд вважає належним.

Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді та виклик до суду, але вони результатів не дали.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в тому числі і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

12.02.2025 року о 11:53 год. в м. Миколаєві по просп. Центральному в напрямку вул. 3 Слобідської на перехресті з вул. Садовою сталась ДТП за участю т/з «Fiat Ducato» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та т/з «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який належить ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічних пошкоджень, чим було завдано матеріальні збитки.

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва №490/1199/25 від 08 квітня 2025 року визнано винним ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в прибуток держави у розмірі 850,00 грн.

Власником автомобіля «Opel Vectra» державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , яка наявна в матеріалах справи.

В результаті вказаного ДТП позивачці було спричинено матеріальну шкоду, пов`язану з вимушеним транспортуванням її пошкодженого т/з за допомогою евакуатора, що коштувало 2200,00 грн, що підтверджується актом №008 прийому-передачі виконаних робіт від 12.02.2025 року, який наявний в матеріалах справи.

Відповідно до звіту №58-25 про незалежну оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля від 10.03.2025 року ринкова вартість автомобіля позивачки станом на 12.02.2025 року (до ДТП) становить 207734,04 грн, а вартість відновлювального ремонту станом на 12.02.2025 року (після ДТП) становить 360777,60 грн, що є більше 70% вартості автомобіля до моменту ДТП, а тому відповідно до «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» - відновлення автомобіля позивачці є економічно не доцільним. Ринкова вартість автомобіля в пошкодженому стані становить 52329,71 грн.

Вартість вказаного звіту складає 6500,00 грн, що підтверджується рахунком №58-25 від 13.02.2025 року, який наявний в матеріалах справи.

Вартість визначення ринкової вартості автомобіля в пошкодженому стані коштувало позивачці 2010,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №P24A4258780435D6324 від 01.05.2025 року, яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином вартість матеріального збитку, заподіяного відповідачем позивачці в результаті ДТП становить: 207734,04 грн (ринкова вартість автомобіля (до ДТП)) 52329,71 грн (ринкова вартість автомобілю в пошкодженому стані) = 155404,33 грн.

Відповідно до наявного у відповідача полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивачка отримала належне та узгоджене відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 113418,89 грн, що підтверджується квитанцією АТ «Ощадбанк», яка наявна в матеріалах справи.

Страховою компанією відповідача було відшкодовано не всю суму завданих збитків, різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою складає: 155404,33 (вартість матеріального збитку) грн -113418,89 (страхове відшкодування) грн + 2200,00 (послуги евакуатора) грн = 44185,44 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 2 та 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошових коштів у розмірі 52695,49 грн, які складаються з: 41985,44 грн (різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою) +2200,00 грн (послуги евакуатора) + 6500,00 грн (вартість звіту про незалежну оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку) + 2010,05 грн (вартість визначення ринкової вартості автомобіля в пошкодженому стані).

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивачки суду надано: копію договору про надання правової допомоги від 12.05.2025 року укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Костенко Сергія», квитанцію до прибуткового касового ордера №49 від 12.05.2025 року на суму 12000,00 грн, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК №001308 адвоката Костенка С.О.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Так, позивачкою ставилось питання про стягнення з відповідача на її користь суми понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 12000,00 грн.

При цьому, аналізуючи розмір гонорару адвоката на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що розмір гонорару в 12000,00 грн, є завищеним.

Так справа відноситься до категорії не складних справ, представник позивача не з`являвся до суду.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020р. по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу до 6000,00 грн, оскільки суд вважає, що вона буде об`єктивно відповідати вимогам співмірності, а тому вимога позивачки підлягає частковому задоволенню, а вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Також на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені позивачкою судові витрати в розмірі 1211,20 грн, сплата якого підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №ПН3055695 від 13.05.2025 року.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), про відшкодування збитків завданих ДТП, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, грошові кошти у розмірі 52695 (п`ятдесят дві тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень 49 копійок, з яких: 41985,44 грн - різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, 2200,00 грн - послуги евакуатора, 6500,00 грн - вартість звіту про незалежну оцінку майна з визначенням вартості матеріального збитку, 2010,05 грн - вартість визначення ринкової вартості автомобіля в пошкодженому стані.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7211 (сім тисяч двісті одинадцять) гривень 20 копійок, які складаються з судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін