Ухвала суду № 129677384, 21.08.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3069/25

Провадження № 2-з/610/12/2025

УХВАЛА

21.08.2025м. Балаклія

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Феленка Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Петрової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

14.08.2025 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та повернення майна, у якій позивач просить: визнати недійсним договір дарування серії №1206 від 08.03.2025, укладений між нею та відповідачем; повернути у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 .

До відкриття провадження у справі 21.08.2025 ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову у якій просить:

-накласти арешт на нежитлове приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", площею 115,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

-заборонити ОСОБА_2 та будь-яким особам від її імені здійснювати дії з відчуження (продаж, дарування, іпотека, внесення до статутного капіталу тощо) щодо зазначеного приміщення;

-заборонити укладати нові договори оренди/суборенди чи інші угоди щодо передачі права користування приміщенням;

-заборонити державним реєстраторам і нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії щодо спірного об`єкта (крім внесення відміток про накладений арешт).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначила, що предметом спору у цивільній справі за її позовом є нежитлове приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", площею 115,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Майно було набуте у шлюбі в 2018 році, тому на нього поширюється презумпція спільної сумісної власності. Після укладення спірного договору дарування відповідач почала передавати приміщення у користування третім особам (фактична оренда) та отримує дохід. Це підтверджується публікаціями у соцмережах про діяльність кафе після 08.03.2025. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження об`єкта іншим особам, що ускладнить виконання можливого рішення; укладення нових договорів оренди, що створить права третіх осіб і потребуватиме додаткових судових процесів; втрати доходу від майна, що неможливо буде компенсувати у разі задоволення позову.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду. Крім того, буде істотно ускладнено виконання рішення суду у справі за її позовом про визнання недійсним договору дарування, у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" судам було роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 зазначив, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі №363/2197/17 (провадження №61-15477св19).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 17.10.2018 у справі №183/5864/17-ц.

Натомість позивачем не надано доказів на підтвердження дійсного та реального наміру відповідача вчиняти відповідні дії щодо відчуження спірного об`єкта нерухомості іншим особам, укладення нових договорів, що може створити права третіх осіб. Навпаки, з матеріалів справи убачається та не заперечується самим позивачем, що відповідач використовує вказаний об`єкт у підприємницькій діяльності з метою отримання доходу, що спростовує доводи позивача стосовно можливої його реалізації. Сам факт використання відповідачем спірного об`єкта та отримання доходу жодним чином не може істотно ускладнити ефективний захист на поновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Отже, самі лише припущення позивача, без надання належних доказів в порядку, передбаченому статтею 81 ЦПК України, не можуть вважатись належним обґрунтуванням необхідності вжиття обраного заходу забезпечення позову.

Звертаючись до суду з цією заявою, позивач фактично просить заборонити використовувати спірний об`єкт за його призначенням, що є неспівмірним з заявленими позивачем вимогами.

Крім того, позивач взагалі не додає оригінал або завірену копію спірного договору дарування, при цьому зазначає, що у неї відсутній вказаний договір дарування, а тому вона не має можливості долучити його до позовної заяви. Вказані доводи позивача є безпідставними оскільки позивач, як сторона договору, не позбавлена можливості звернутися до нотаріуса, який посвідчував вказаний вище договір дарування та отримати його копію.

За таких обставин, позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, що порушує вимоги ч.3 ст.150 ЦПК України про те, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, та не відповідає принципу пропорційності, передбаченому ст.11 ЦПК України.

За таких обставин заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статями 2, 149, 150, 153, 154 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

СуддяЮ.А. Феленко