Ухвала суду № 129677374, 18.08.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/3049/25

Провадження № 1-кп/610/193/2025

УХВАЛА

18.08.2025 Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області справу за обвинувальним актом по кримінальному провадженню №12025221080000024, який надійшов з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 162, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Балаклійського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, мотивуючи клопотання тим, що продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченоговід суду,можливість незаконновпливати напотерпілих тасвідків уцьому кримінальномупровадженні,перешкоджати кримінальномупровадженню іншимшляхом, а також можливість вчинення іншого кримінального правопорушення. Зазначив, що обвинувачений, з огляду на тяжкість можливого призначення покарання у виді позбавлення волі у разі ухвалення стосовно нього обвинувального вироку, може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності. До того ж ОСОБА_4 неодноразово судимий, тобто має стійку направленість на протиправну діяльність, що значно збільшує ризик вчинення ним інших кримінальних правопорушень. Отже, запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 проти призначення справи до судового розгляду не заперечували. Проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували вказавши, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. При цьому ОСОБА_4 зазначив, що вину визнає повністю, на досудовому розслідуванні активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, на свідків та потерпілих не впливав і впливати не збирається, така його позиція є чіткою та послідовною.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також представник потерпілої особи ТОВ "Посад Рітейл" ОСОБА_8 у підготовче судове засідання не з`явилися, через канцелярію суду подали заяви, у яких просили провести підготовчий та судовий розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, суд дійшов таких висновків.

Справа підсудна Балаклійському районному суду Харківської області. Підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України відсутні.

Обвинувальний акт складений у відповідності до вимог ст.291 КПК України.

Угод про примирення та визнання винуватості у порядку статей 468-475 КПК України до суду не надійшло.

Підстав, передбачених ч.2 ст.27 КПК України, для прийняття рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, який здійснювати за участю сторін кримінального провадження.

Згідно зістаттями 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

За змістом ч.3 ст.331 КПК України до спливу встановленого строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до положень ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як встановлено судом, ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 06.08.2025 стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20 серпня 2025 року включно; визначено розмір застави 242 240 грн.

Під час вирішення питання доцільності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання підвартою суд враховує таке.

Відповідно до ст.8КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно пункту 36 Рішення ЄСПЛ у справі "Москаленко проти України" від 20.08.2010 №37466/04 Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

З обвинувального акта убачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто злочину проти власності, вчиненого в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до восьми років, а також кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.162 КК, ч. 1 ст. 357 та ч. 3 ст. 357 України.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі №511-550/0/4-13 від 4 квітня 2013 року "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою судам належить враховувати тяжкість покарання, що загрожує їм, та наявність або відсутність у них постійного місця проживання тощо.

Суду не надано доказів про те, що стан здоров`я обвинуваченого перешкоджає його перебуванню у місці попереднього ув`язнення. Обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, є військовослужбовцем, неодноразово судимий за злочини, у тому числі проти власності.

Суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування, суду; незаконного впливу на потерпілого та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обставинами, які свідчать про існування вказаних ризиків, а також те, що ці ризики не зменшилися та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, є дані про особу обвинуваченого, а саме відомості про те, що він військовослужбовець, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , місце дислокації якої може змінитися в іншу область, враховуючи проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від суду в інших областях України. Суворість покарання за кримінальне правопорушення проти власності, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , вказує на можливість вчинити інше правопорушення та переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може здійснити вплив на потерпілих та свідків, застосовуючи фізичну силу та психологічний вплив, навички володіння вогнепальною зброєю та вибуховими речовинами і безперешкодний доступ до вогнепальної зброї та боєприпасів, за допомогою яких може погрожувати потерпілим і свідкам у кримінальному провадженні, тим самим примусити останніх змінити свої показання або взагалі відмовитись від них. Крім того, з обвинувального акта встановлено, що обвинувачений має 9 непогашених судимостей, більшість з яких за вчинення кримінальних правопорушень проти власності. Зазначені обставини також додатково свідчать про наявність ризиків як втечі, так і ризиків вчинення інших кримінальних правопорушень, у т.ч. з метою перешкоджання кримінальному провадженню.

Суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши запобіжний захід. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів".

Отже, суд доходить висновку, що зазначені обставини дають достатні підстави стверджувати про наявність можливості переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, на які вказує прокурор у клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає задоволенню, підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу не убачається.

Згідно із ч.3 ст.183КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

В ухвалі суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч.3 ст.183 КПК України).

З огляду на встановлені у кримінальному провадженні обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 06.08.2025 не є для обвинуваченого надмірним і співвідноситься із розміром матеріальної шкоди, спричинення якої ставиться йому у вину органом досудового розслідування.

У зв`язку із цим, суд дійшов висновку про можливість залишити без змін визначений ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 06.08.2025 розмір застави та покладені на обвинуваченого обов`язки. Такі обов`язки за своїм характером не будуть занадто обтяжливими для ОСОБА_4 та здатні запобігти реалізації встановлених вище ризиків.

Керуючись статями 131, 132, 177, 183, 194, 291, 314, 331, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження № 12025221080000024 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 162, ч.4 ст.185, ч.1 ст.357, ч.3 ст.357 КК України на 09 вересня 2025 року о 14 год 00 хв у відкритому судовому засіданні в приміщені Балаклійського районного суду Харківської області.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Харківський слідчий ізолятор" продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 16 жовтня 2025 року включно.

Визначений ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 06.08.2025 (справа №610/178/25, провадження №1-кс/610/182/2025) розмір застави та покладені на обвинуваченого обов`язки, залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку застосування запобіжного заходу безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено і оголошено учасникам судового провадження 21 серпня 2025 року.

Суддя