Рішення № 129660411, 20.08.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2025 р. Справа № 918/563/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-МАЙСТЕР"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення коштів.

За участю представників сторін:

від позивача: Мартинюк Сергій Іванович;

від відповідача: Костючик Ксенія Олександрівна.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-МАЙСТЕР" (Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (Відповідач) про стягнення 1% річних та інфляційних втрат e сумі 109 921,53 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов договору поставки від 16.11.2023 № 53-122-01-23-14047, а саме зобов`язань щодо здійснення оплати за поставлену продукцію в строки, встановлені умовами вказаного договору, внаслідок чого Позивачем, з посиланням на пункт 9.2 договору поставки від 16.11.2023 № 53-122-01-23-14047 та статтю 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нараховано Відповідачу 1% річних у розмірі 6 991,24 грн. та інфляційних втрат у розмірі 102 930,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 30.07.2025.

До суду 08.07.2025 від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.07.2025 задоволено клопотання представника Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 30.07.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представника Відповідача.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.07.2025 задоволено заяву представника Позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 30.07.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представника Позивача.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 30.07.2025 відкладено розгляд справи на 20.08.2025.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.08.2025 задоволено клопотання представника Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 20.08.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представника Відповідача.

Представник Позивача у судових засіданнях 30.07.2025 та 20.08.2025 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Відповідача у судових засіданнях 30.07.2025 та 20.08.2025 проти позовних вимог заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що Відповідачем (Замовник) та Позивачем (Постачальник) укладено договір поставки від 16.01.2023 № 53-122-01-23-14047 (далі Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника, а Замовник в свою чергу, зобов`язується оплатити Продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до Договору).

Відповідно до пункту 1.2 Договору предметом поставки по даному договору є Продукція: 39710000-2 (Кондиціонер), яка передбачена специфікацією №1 до Договору.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 1 826 528,64 грн. (у тому числі 304 421,44 грн. ПДВ).

Відповідно до пункту 3.1 Договору продукція поставляється в строк по 30.11.2023.

Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" АТ "НАЕК "Енергоатом".

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 20 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії" за умови реєстрації Постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.

Згідно з пунктом 8.3 Договору успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2021.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем.

Відповідно до пункту 9.2 Договору розмір процентів річних, які постачальник має право стягнути з замовника на підставі частини другої статті 625 ЦК України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію становить 1% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Згідно з пунктом 12.1 Договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками. Строк дії даного договору - по 31.12.2023, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Крім того, між сторонами підписано специфікацію № 1 до Договору.

Згідно з специфікацією № 1 сторони погодили поставку товару на загальну суму 1 826 526, 64 грн.

Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їхніми печатками.

Також між сторонами підписано технічну специфікацію, яка є додатком № 2 до Договору.

Технічна специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору 27.11.2023 Позивачем було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1 826 528,64 грн., що підтверджується видатковою накладною від 27.11.2023 № ВН-2711 на суму 1 826 528,64 грн.

Вказана видаткова накладна містить печатку Постачальника, а також підписи Постачальника та отржувача товару.

Як вбачається з матеріалів справи ярлик на придатну продукцію по видатковій накладній від 27.11.2023 № ВН-2711 оформлено 28.11.2023 №1-6-688.

Відтак, враховуючи умови пункту 6.1 Договору, у Відповідача виник обов`язок з оплати за поставлену продукцію за видатковою накладною від 27.11.2023 № ВН-2711 на суму 1 826 528,64 грн. з 29.11.2023 по 18.12.2023 включно.

Станом на день звернення з даним позовом до суду заборгованість Відповідача по Договору становить 1 450 000, 00 грн.

Судом встановлено, що основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором (договором поставки від від 16.11.2023 № 53-122-01-23-14047) стягнута за рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024 у справі № 918/153/24.

Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024 у справі № 918/153/24 позов задоволено частково. Постановлено: стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-МАЙСТЕР" 1 843 558,06 грн., з яких 1 826 528,64 грн. основної заборгованості, 12 785,70 грн. інфляційних втрат, 4243,72 грн. відсотків річних; стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-МАЙСТЕР" 11 163,53 грн. - судового збору; повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-МАЙСТЕР" з Державного бюджету України 10 959,17 грн. - судового збору; стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-МАЙСТЕР" 11 500,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу; в решті вимог про стягнення 6 500,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024 у справі № 918/153/24 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області залишено без змін. Вказане рішення суду набрало законної сили 27.06.2024.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд бере до уваги, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності установлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, враховуючи встановлені Господарським судом Рівненської області в рішенні від 18.04.2024 у справі № 918/153/24 обставини, пов`язані з виконанням Договору (договору поставки від 16.11.2023 № 53-122-01-23-14047), які мають преюдиційне значення для розгляду справи, а тому ці факти повторного доведення не потребують.

Крім того, Позивач звертався до господарського суду з вимогами про стягнення 1 % річних та інфляційних втрат. Так, рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.01.2025 у справі № 918/1190/24 задоволено позовні вимоги Позивача про стягнення 92 828,94 грн, з яких: 6 960,60 грн - проценти річних та 85 868,34 грн - інфляційні, які були нараховані на існуючу заборгованість за Договором, яка, у свою чергу, стягнута рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024 у справі № 918/153/24, за період з 19.07.2024 по 26.12.2024.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов`язання (судового рішення).

Отже, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду не є підставою для припинення зобов`язання.

З аналізу вказаних норм законодавства слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Згідно з частиною четвертою статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Згідно з статтею 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управленої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, наявність рішень Господарського суду Рівненської області, якими стягнуто з Відповідача заборгованість, що набрали законної сили, ніяким чином не припиняє зобов`язання Відповідача щодо оплати основної заборгованості та не позбавляє Позивача права вимагати сплати інфляційних втрат та відсотків річних, передбачених договором та частиною другою статті 625 ЦК України за весь період прострочення основного зобов`язання.

Тому, користуючись своїм правом, Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом у даній справі про стягнення з Відповідача 1% річних та інфляційних втрат.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням пункту 6.1 Договору та положень частини першої статті 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що Відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару.

Враховуючи, що строк виконання Відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого Позивачем товару за Договором за видатковою накладною від 27.11.2023 № ВН-2711 на суму 1 826 528,64 грн. з 29.11.2023 по 18.12.2023 включно, тому з 19.12.2023 Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання за Договором.

Сторонами у пункті 9.2 Договору погоджено, що розмір процентів річних, які постачальник має право стягнути з замовника на підставі частини другої статті 625 ЦК України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію, становить 1% від суми простроченого грошового зобов`язання (тобто, було визначено інший розмір процентів, ніж визначений частиною другою статті 625 ЦК України).

На підставі пункту 9.2 Договору та частини другої статті 625 ЦК України Позивачем зроблений розрахунок з 27.12.2024 по 20.06.2025 на суму 1 450 000,00 грн., відповідно до якого інфляційні втрати становлять 102 930,29 грн., 1% річних становить 6 991,24 грн., що в загальній сумі становить 109 921,53 грн.

Суд, враховуючи вказані норми чинного законодавства та перевіривши, за допомогою системи пошуку судової практики ?Прецедент?, надані Позивачем розрахунки інфляційних втрат, вважає їх арифметично неправильними.

При цьому суд, перевіривши подані розрахунки річних визнає їх арифметично вірними, а відтак дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1% річних у розмірі 6 991,24 грн.

Що ж до нарахованих інфляційних втрат, то суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Здійснивши власний перерахунок нарахованих сум інфляційних втрат судом встановлено, що розмір інфляційних втрат за визначений Позивачем період, а саме з 27.12.2024 до 20.06.2025 складає 93 741,35 грн., у той час як за розрахунком Позивача інфляційні втрати складають 102 930,29 грн., тобто правильним та таким, що підлягає задоволенню є розмір інфляційних втрат у сумі 93 741,35 грн.

Водночас суд відхиляє доводи Позивача про те, що ним правомірно було нараховано інфляційні втрати з урахуванням грудня 2024 року, оскільки Позивачем при зверненні до суду з даним позовом самостійно визначено строк нарахування 1 % річних та інфляційних втрат.

Крім того, як встановлено судом рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.01.2025 у справі № 918/1190/24 задоволено позовні вимоги Позивача про стягнення 92 828,94 грн, з яких: 6 960,60 грн - проценти річних та 85 868,34 грн - інфляційні, які були нараховані на існуючу заборгованість за Договором, яка, усвою чергу, стягнута рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.04.2024 у справі № 918/153/24, за період з 19.07.2024 по 26.12.2024. Тобто за період, який передував періоду, за яким нараховані річні та інфляційні у даній справі.

Крім того, з рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.01.2025 у справі № 918/1190/24 вбачається, що суд перевіривши подані розрахунки річних та інфляційних, визнав їх арифметично вірними, а відтак дійшов висновку про обґрунтованість позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача 6 456,73 грн 1 % річних та 85 868,34 грн інфляційних втрат, розрахованих з 19.07.2024 по 26.12.2024.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною першою статті 78 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з пунктами 1-3 частини першої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-МАЙСТЕР" (02225, м. Київ вул. Оноре де Бальзака, буд. 4А, офіс 391, код ЄДРПОУ 35486817) 6 991,24 грн. (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто одна гривню 24 копійки) 1% річних, 93 741,35 грн. (дев`яносто три тисячі сімсот сорок одна гривня 35 копійок) інфляційних втрат та 2 219,90 грн. (дві тисячі двісті дев`ятнадцять гривень 90 копійок) судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІМАТ-МАЙСТЕР" (02225, м. Київ вул. Оноре де Бальзака, буд. 4А, офіс 391, код ЄДРПОУ 35486817).

Відповідач (боржник): Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21 серпня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон