Рішення № 129660409, 20.08.2025, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2025 р. Справа № 918/560/25

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., за участю секретаря судового засідання Хролець І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробночо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів"

про стягнення коштів.

За участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк Ярослав Васильович;

від відповідача: Гінінгер Анатолій Залманович.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробночо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (далі - Відповідач) про стягнення 111 299,56 грн. пені та 78 251,51 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням Відповідачем умов Договору поставки від 02.08.2024 № 53-122-01-24-15074 (далі - Договір) у частині строків поставвки товару. У зв`язку з чим, на підставі пункту 9.1 Договору, Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 111 299,56 грн. та штраф у розмірі 78 251,51 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено розгляд справи на 10.07.2025.

До суду 30.06.2025 від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що визнає обставини, які наведені у позовій заяві та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, а саме штраф до 7 825,00 грн. та пеню до 11 130,00 грн.

Ухвалами Господарського суду Рівненської області від 07.07.2025 задоволено заяви Позивача та Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 10.07.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представників Позивача та Відповідача.

Від Позивача 07.07.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій заперечучи проти доводів викладених у відзиві, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, відмовити у задоволення заяви про зменшення штрафних санкцій та визнати неналежними додані Відповідачем до відзиву докази.

Ухвалою суду від 10.07.2025 розгляд справи відкладено на 20.08.2025.

До суд 21.07.2025 від Віповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких просить меншити розмір штрафних санкцій, а саме штраф до 7 825,00 грн. та пеню до 11 130,00 грн.

Ухвалами Господарського суду Рівненської області від 31.07.2025 задоволено заяви Позивача та Відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та вирішено судове засідання у даній справі призначене на 10.07.2025 провести в режимі відеоконференції за участю представників Позивача та Відповідача.

Протокольною ухвалою від 20.08.2025 відмовлено у задоволення клопотання Позивача про визнання неналежними доданих Відповідачем до відзиву доказів, оскільки представник Позивача вважає такі докази неналежними так-як вони не стосуються правовідносин, які виникли між сторонами та розгляду даної справи. При цьому такі твердження представника є помилковими, оскільки відповідні докази надані на підствердення доводів викладених у відзиві щодо наявності підстав для зменшення штрафних санкцій. Тобто Відповідачем подані докази не на спростування наявності у нього порушення умов Договору в частині строків поставки товару, а на підтвердження своїх доводів щодо підстав зменшення розміру штрафних санкцій.

Представник Позивача у судовому засідання 20.08.2025 підтримав позицію викладену у позовній заяві, відповіді на відзив та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засідання 20.08.2025 підтримав позицію викладену у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив та просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, судом встановлено, що 02.08.2024 Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Постачальник) укладено Договір.

Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до Договору).

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що предметом поставки по даному договору є продукція: 14830000-8 (Теплоізоляційні матеріали), яка передбачена специфікацією №1.

Згідно з пунктом 2.1 Договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 3 651 834,05 грн., крім того ПДВ 730 366,81 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору загальна сума договору (вартість продукції) становить 4 382 200,86 грн.

Згідно з пунктом 2.3 Договору кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1.

У пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2024. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації (додаток № 1 до Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" АТ "НАЕК "Енергоатом".

Відповідно до пункту 8.4 Договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов`язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції.

Сплата штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов`язань по Договору.

Згідно з пунктом 9.2 Договору строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1 даного договору становить 3 (три) роки.

Відповідно до пункту 9.3 Договору розмір процентів річних, які Постачальник має право стягнути з Замовника на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію становить 0.1% від суми простроченого грошового зобов`язання.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.

Згідно з пунктом 9.5 Договору якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

Відповідно до пункту 12.1 Договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного Договору - по 30.04.2025, а в частині виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Як встановлено судом, між сторонами підписано специфікацію до Договору.

Згідно з специфікацією сторони погодили поставку товару на загальну суму 4 382 200,86 грн.

Також згідно з специфікацією сторони погодили строк поставки товару - 60 календарних днів, який відповідно до умов Договору визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі".

Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

Згідно з інформацією розміщеною на веб-порталі Уповноваженого органу договір поставки від 02.08.2024 № 53-122-01-24-15074 опубліковано 02.08.2024.

Крім того судом встановлено, що між сторонами підписано технічну специфікацію, яка є додатком № 2 до Договору.

Технічна специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

Враховуючи умови Договору, граничний строк виконання зобов`язання з поставки товару за Договором - 01.10.2024 включно.

На виконання умов Договору Відповідачем було поставлено Позивачу товар на загальну суму 4 382 200,86 грн. з ПДВ, а саме:

- видаткова накладна від 17.10.2024 №596 на загальну суму 569 455,36 грн., яка підписана 18.10.2024. Відтак протермінування становить 16 днів;

- видаткова накладна від 22.10.2024 №604 на загальну суму 936 803,70 грн., яка підписана 23.10.2024. Відтак протермінування становить 21 день;

- видаткова накладна від 24.10.2024 №610 на загальну суму 821 259,32 грн., яка підписана 25.10.2024. Відтак протермінування становить 23 дні;

- видаткова накладна від 29.10.2024 №618 на загальну суму 936 803,70 грн., яка підписана 30.10.2024. Відтак протермінування становить 28 днів;

- видаткова накладна від 31.10.2024 №620 на загальну суму 864 903,36 грн., яка підписана 04.11.2024. Відтак протермінування становить 33 дні;

- видаткова накладна від 31.10.2024 №621 на загальну суму 252 975,42 грн., яка підписана 06.11.2024. Відтак протермінування становить 35 днів.

Судом встановлено, що вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та зі сторони Відповідача підпис скріплений печаткою юридичної особи.

Враховуючи, що Відповідач допустив прострочення строків поставки продукції, передбачені Договором, Позивачем відповідно до пункту 9.1 Договору здійснено нарахування 111 299,56 грн. пені та 78 251,51 грн. штрафу.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію від 25.11.20024 № 22-21981/001-юр з пропозицією добровільно сплатити штрафні санкції та досудове попередження від 21.05.2025 № 22-9437/001-юр, які залишені Відповідачем без відповіді та задоволення.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство, що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною першою статті 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частини перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 525 та частини першої статті 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно з статтями 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки "Постачальник" зобов`язаний сплатити "Замовнику" пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, "Постачальник" додатково сплачує "Замовнику" штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими.

При цьому судом встановлено, що Відповідач не заперечує щодо порушення ним умов Договору в частині своєчасної поставки товару, а лише просить зменшити розмір нарахованих Позивачем штрафних санкцій.

Так, в обґрунтування зменшення розміру штрафних санкцій Відповідач посилається на те, що з березня 2022 року залишився єдиним вітчизняним виробником/постачальником теплоізоляційної продукції, що підтверджується Довідкою від 23.07.2024 №1778-08.0-7.3 Торгово промислової палати України.

За доводами Відповідача інший виробник - ТОВ "СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ ЗАВОД ТЕПЛОІЗОЛЯЦІЙНИХ ВИРОБІВ" знищений та знаходиться на окупованій території України.

Відповідач виготовляє теплоізоляційну продукцію для потреб багатьох підприємств критичної інфраструктури України, в першу чергу для електричних станцій ТЕЦ, АЕС та ГЕС.

Також Відповідача визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період згідно з Наказом Мінекономіки від 27.07.2023 № 9462 та Наказом Мінекономіки від 18.03.2025 № 1785.

З огляду на обсяги руйнувань енергоблоків електростанцій Відповідач працює на максимумі, в декілька змін і це при відсутності повного штату працівників, так як більше 20% працівників було мобілізовано до Збройних сил України і з огляду на специфічність обладнання та умов праці найняти працівників є практично неможливим.

Таким чином, Відповідач, як єдиний виробник, для задоволення потреб енергоринку та для відновлення інфраструктури змушений одночасно виконувати замовлення і для атомної енергетики і теплової енергетики.

Також представник Відповідача вказував на те, що для виконання Договору повинно залучити кошти, у тому числі кредитні, для придбання сировини, матеріалів та комплектуючих, оплати енергоносіїв (газопостачання та електропостачання), виплати заробітної плати працівникам товариства, сплати податкових зобов`язань (реєстрацію податкових накладних на користь Позивача тощо) з огляду на передачу продукції Позивачу та нести інші витрати для виконання зобов`язань з поставки продукції.

У свою чергу Позивач отримує виготовлену продукцію, за кошти Відповідача отримує податковий кредит у розмірі 20% від вартості продукції і тільки через 180 днів після цього, як передбачено умовами Договору, проводить оплату отриманої від Відповідача продукції.

За Договором Відповідачем було допущено порушення строків виготовлення продукції, проте це сталося внаслідок термінового виготовлення та поставки теплоізоляції для аварійного відновлення блоків зруйнованих ТЕЦ та відновлення енергобалансу в країні.

На підтвердження своїх доводів Відповідачем додоно до відзиву відповідні дакази.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення санкцій. Отже, вирішення питання про зменшення штрафних санкцій та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Відповідно до викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 правової позиції:

"Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер."

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.03.2023 у справі № 902/317/22:

"Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності. Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду. При цьому слід враховувати, що застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), тощо].

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19)."

Верховний Суд в постанові від 23.02.2023 у справі № 905/1677/16 констатував, що застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій (неустойки).

Враховуючи викладене та баланс інтересів Позивача та Відповідача, які є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, відсутність збитків у Позивача, не значний строку порушення строків поставки продукції, суд вважає, справедливим та правильним буде скористатись правом, наданим статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України і зменшити розмір штрафних санкцій (пеню та штраф), які підлягають стягненню з Відповідача на 50 %, а саме: до 55 649,78 грн. пені (при заявлених 111 299,56 грн.) та до 39 125,75 грн. штрафу (при заявлених 78 251,51 грн.).

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19).

З огляду на викладене витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробночо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 41/1, код ЄДРПОУ 00292818) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) 55 649,78 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сорок дев`ять гривень 78 копійок) пені, 39 125,75 грн. (тридцять дев`ять тисяч сто двадцять п`ять гривень 75 копійок) штрафу та 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач (стягувач): Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046).

Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю Виробночо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Січових Стрільців, 41/1, код ЄДРПОУ 00292818).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 21 серпня 2025 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя А.О. Селівон