Рішення № 129660058, 08.08.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.08.2025Справа № 910/13709/24 (910/6909/25)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" (09133, Київська обл., Білоцерківський район, селищна рада Терезинська, Автодорога Київ-Одеса 82 км+500м, ідентифікаційний номер 36445855)

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд Трейд" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12, офіс 103, ідентифікаційний номер 43968388);

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання недійним договору купівлі-продажу транспортного засобу

в межах справи № 910/13709/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" (09133, Київська обл., Білоцерківський район, селищна рада Терезинська, автодорога Київ-Одеса 82 км+500 м, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд трейд" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12, офіс 103, ідентифікаційний номер 43968388)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Помічник (за дорученням судді) Голишева У.І.

Помічник (за дорученням судді) Судак С.С.

Представники сторін:

від позивача - Леонов К.Ю.,

від відповідача-1 - не з`явилися,

від відповідача-2 - не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/13709/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд трейд".

02.06.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд Трейд"; 2) ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09.07.2024 року №8043/2024/4742002, укладеного між ТОВ "Вестфілд Трейд" та ОСОБА_1 .

Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що спірний договір має ознаки фраудаторності.

Одночасно з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" подало заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо обтяження, відчуження та/чи перереєстрування транспортного засобу NISSAN QASHQAI 2018 року випуску, номер НОМЕР_3 , який був предметом договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09.04.2024 року №8043/2024/4742002, укладеного між ТОВ "Вестфілд Трейд" та ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 11.07.2025

20.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

11.07.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про розгляд справи без участі сторони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2025 відкладено судове засідання на 08.08.2025.

У судовому засіданні 08.08.2025 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів до судового засідання не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2024 між ТОВ "Вестфілд Трейд", як продавцем, та ОСОБА_1 , як покупцем, укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2024/4742002, за яким ТОВ "Вестфілд Трейд" відчужило, а ОСОБА_1 набула право власності на транспортний засіб NISSAN QASHQAI 2018 року випуску номер НОМЕР_3 д.н.з НОМЕР_4 .

У п. 2.1 договору вказано, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна.

Згідно з п. 3.1 договору ціна транспортного засобу за домовленістю сторін становила 543 000 грн.

Даний договір оформлений та підписаний сторонами в сервісному центрі РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві № 8043.

На виконання умов договору купівлі-продажу транспортного засобу №8043/2024/4742002 від 09.07.2024 ОСОБА_1 перерахувала на розрахунковий рахунок ТОВ "Вестфілд Трейд" суму 543 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача-1 із зазначенням платіжних інструкцій кредитового переказу коштів від 29.01.2025 № 36003803, від 05.03.2025 № 13088250, від 20.03.2025 № 28837034, від 24.03.2025 № 31078240, від 01.04.2025 № 2935408, від 03.04.2025 № 4192640, від 14.04.2025 № 22185756.

Рішення про продаж даного транспортного засобу прийнято на підставі наказу керівника №1-з/24 від 08.07.2024, підписаного директором ТОВ «Вестфілд Трейд» ОСОБА_2 .

Як слідує з відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, директором та єдиним власником ТОВ «Вестфілд Трейд» є ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 04.08.2018 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 04.08.2018 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 зауважив на відсутності будь-яких негативних економічних наслідків вчинення спірного правочину. Так, на момент укладання спірного договору у відповідача були відсутні фінансові труднощі, та договір укладено на вигідних для відповідача-1 умовах, оскільки продано за реальною ринковою ціною. При цьому, отримання відповідачем-1 коштів від заінтересованої особи не зумовлює недійсність укладеного між ними договору.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити подану позовну заяву з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з частиною 2 статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Відтак, приписи статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).

Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що заінтересованими особами стосовно боржника є: юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Із матеріалів справи слідує, що спірний правочин вчинений між ТОВ "Вестфілд Трейд", директором якого є ОСОБА_2 (продавець), та ОСОБА_1 (покупець).

Разом із цим, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі з 04.08.2018, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого 04.08.2018 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

За наведених обставин, оспорюваний договір купівлі-продажу транспортного засобу від 09.07.2024 №8043/2024/4742002 вчинений ТОВ "Вестфілд Трейд" із заінтересованою особою, якою виступає дружина директора товариства.

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Таким чином, за загальним правилом ОСОБА_1 була зобов`язана оплатити придбаний транспортний засіб NISSAN QASHQAI 2018 року випуску номер НОМЕР_3 д.н.з НОМЕР_4 , у день укладення спірного договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09.07.2024 №8043/2024/4742002.

Разом із цим, із наданих до матеріалів справи виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд Трейд" в АТ «ОТП Банк» слідує, що ОСОБА_1 здійснила виплату грошових коштів на виконання умов договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09.07.2024 №8043/2024/4742002 у період із 29.01.2025 до 14.04.2025.

У той же час, ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд трейд" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12, офіс 103, ідентифікаційний номер 43968388). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" (09133, Київська обл., Білоцерківський район, селищна рада Терезинська, автодорога Київ-Одеса 82 км+500 м, ідентифікаційний номер 36445855) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд трейд" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12, офіс 103, ідентифікаційний номер 43968388) у розмірі 1 886 174,88 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд трейд" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12, офіс 103, ідентифікаційний номер 43968388).

Отже, розрахунки між сторонами оспорюваного договору купівлі-продажу транспортного засобу від 09.07.2024 №8043/2024/4742002 здійснені вже після відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд трейд", що з урахуванням укладення такого договору із заінтересованою особою щодо боржника свідчить про фраудаторність цього правочину.

Судом прийняті до уваги посилання відповідача-1 на те, що згідно бухгалтерського обліку ТОВ "Вестфілд Трейд" балансова вартість NISSAN QASHQAI 2018 року випуску номер НОМЕР_3 становила 452500 грн. залишкова вартість NISSAN QASHQAI 2018 року випуску номер НОМЕР_3 станом на 09.07.2024 року становила 452500 грн.

Однак, дані обставини не спростовують факт укладення спірного договору боржником із заінтересованою особою, що згідно з частиною 2 статті 42 КУзПБ може бути самостійною підставою для визнання правочину недійсним.

У постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі N 755/17944/18 (провадження N 61-17511св19) вказано, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 8043/2024/4742002 від 09.07.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестфілд Трейд" та ОСОБА_1 .

Інші доводи та заперечення учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1 та відповідача 2 порівну, а саме в розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись статтями 73-80, 86, 129, 236-244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8043/2024/4742002 від 09.07.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестфілд Трейд" (ідентифікаційний номер 43968388) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестфілд Трейд" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 12, офіс 103, ідентифікаційний номер 43968388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" (09133, Київська обл., Білоцерківський район, селищна рада Терезинська, Автодорога Київ-Одеса 82 км+500м, ідентифікаційний номер 36445855) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-2000" (09133, Київська обл., Білоцерківський район, селищна рада Терезинська, Автодорога Київ-Одеса 82 км+500м, ідентифікаційний номер 36445855) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.08.2025

Суддя Д.В. Мандичев