Ухвала суду № 129657018, 19.08.2025, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9149/25

2/296/3418/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2025 р.м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м. Житомира Анциборенко Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів і відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради порушив вимоги законодавства про що на її думку свідчить невідповідність затвердженого плану зонування території від 04.04.2017 №579 району по вулиці Маликова та провулку 1-го Винокурного генеральному плану м. Житомира від 30.11.2016 № 454 району по вулиці Маликова та провулку 1-го Винокурного, так як на плані зонування відсутнє зазначення зон, які є в наявності на генеральному плані. Також ОСОБА_1 зазначає,щоєневідповідність умовнихпризначеньтериторіїв генеральномуплані,оскількиумовнепризначення територіїнапланізонування цезонамішаноїбагатоповерхової забудовитагромадськоїзабудови,аумовнепризначення даноїтериторіїнагенеральному плані:територіїжитловоїбагатоповерхової забудови;громадськіцентри( згідно експлікації до генерального плану це магазин, торгівельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який працює 30 років); заклади освіти (згідно експлікації до генерального плану це дитячий дошкільний заклад, який працює 30 років); об`єкти транспорту (згідно експлікації до генерального плану це гаражі, які збудовані 30 років тому); садибна житлова забудова.

ОСОБА_1 вважає, що міська радапорушила законодавствотакими своїмирішеннями:рішенням від21.06.2012№400,яким наданодозвіл нарозробку проєктуіз землеустроюоб`єктам транспорту(гаражі)на площі1,20га;рішенням від28.05.2003№193,яким переданоу приватнувласність земельнуділянку площею0,0903га , що за адресою АДРЕСА_1 , під садівництво; рішенням від 28.05.2003 № 193, яким передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10000 га під житлове будівництво, що за адресою АДРЕСА_1 , однак, дана територія вважається садибна.

Також позивач вважає, що Виконавчий комітет Житомирської міської ради порушує законодавство незаконною відмовою зазначити на плані зонування території фактичну забудову території АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , яка повністю забудована одноповерховими будівлями.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Корольовського районного суду м.Житомира від 18.08.2025 головуючою у даній справі визначено суддю Анциборенко Н.М..

Відповідно до ч.1 ст.187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд приходить до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити.

Статтею 19 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних із реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 805/4505/16-а, провадження № 11-574апп18).

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцева рада та її виконавчий комітет в межах своєї компетенції приймають рішення.

Положеннями статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У частині першій статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до делегованих повноважень виконавчих органів місцевих рад належить підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організація і здійснення землеустрою, погодження проєктів землеустрою.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.03.2018 року в справі №536/233/16-ц, від 03.10.2018 року в справі № 820/4149/17, від 28.11.2018 року в справі № 820/4439/17 висловлювала правову позицію про те, що якщо особа звертається до відповідних органів місцевого самоврядування із заявами для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції в сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п`ятої статті 21 КАС України.

У постанові від 08.04.2020 року в справі № 180/1560/16-а (провадження №11-1123апп19) Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Під час вирішення судом позовних вимогу цій справі передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача при здійсненні владних управлінських функцій, а саме невідповідність затвердженого плану зонування території та відмова зазначити на плані зонування території фактичну забудову території. Таким чином, законність вказаних у позовній заяві дій Виконавчого комітету Житомирської міської ради підлягає перевірці адміністративним судом.

Враховуючи наведене, спір у даній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наявність підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження.

Керуючись статтями 19, 186, 260, 261, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі №296/9149/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів і відшкодування моральної шкоди.

Роз`яснити позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Житомирським окружним адміністративним судом (вулиця Бориса Лятошинського, 5, м.Житомир 10001).

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом із позовною заявою та доданими до неї документами надіслати особі, яка її подала. Копія позовної заяви залишається в суді.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.М. Анциборенко