Рішення № 129656958, 14.08.2025, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5038/25

Категорія 67

2/295/2378/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2025 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомир у складі головуючого судді Перекупка І.Г., за участю секретаря судового засідання Конончук Ю.О., позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні Богунського районного суду м. Житомир цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитинии, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомир звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини. В обгрунтування позовних вимог вказав, що він, ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 перебувають у цивільному шлюбі з 10 серпня 2021 р., який зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі, актовий запис N 1294, що стверджується свідоцтвом про шлюб. Під час сімейного життя у них народилася донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована і фактично проживає разом з ним у приватному будинку, що належить його батькові, в безпечному, облаштованому середовищі. Донька відвідує дитячий садок, має належні умови для розвитку та виховання. Однак, сімейне життя з дружиною у нього, ОСОБА_1 не склалося. У кожного виявилися різні погляди на шлюб, сім`ю, вирішення побутових питань, ведення спільного господарства тощо. Через непорозуміння, більше семи місяців (з вересня 2024 р.) він, ОСОБА_1 живуть окремо з ОСОБА_2 , не підтримують подружніх стосунків і не ведуть спільного господарства. Фактично кожен живе своїм особистим життям і примирення між ними неможливе. Вважає, що шлюб між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує лише формально, а їх сім`я розпалась.

Позивач звертає увагу, оскільки дочка на даний час зареєстрована і фактично проживає з ним, ОСОБА_1 , знаходиться на його утриманні, тому просить суд після розірвання шлюбу визначити місце проживання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним, ОСОБА_1 , як батьком, що буде відповідати найкращим інтересів дитини.

Позивач звертає увагу суду, що жодним чином не перешкоджає спілкуванню відповідачки з донькою і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб донька не була позбавлена піклування матері.

Позивач має постійне місце роботи, має стабільний дохід, у змозі забезпечувати потреби малолітньої доньки в повному обсязі, не зловживає спиртними, наркотичними речовинами, веде нормальний спосіб життя, вад здоров`я, які б унеможливлювали виховання та утримання доньки не має.

В резолютивній частині позовних вимог позивач просить постановити рішення про розірвання шлюбу між ним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 10 серпня 2021 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі, актовий запис № 1294. Визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним ОСОБА_1 , як батьком.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги обґрунтовуючи їх наданими суду доказами.

Відповідачка, протягом часу слухання справи, не заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині розірвання шлюбу але просила суд визначити місце проживання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею як матір`ю. В той же час не заперечувала щоб судом було визначено порядок перебування доньки почергово як у матері так і батька.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи головуючим визначено суддю Перекупка І.Г. (а. с. 14).

Ухвалою суду від 25.04.2025 р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.00 год. 16 липня 2025 р. (а. с. 18-19).

Зі змісту Свідоцтва про народження на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьками дитини вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . (а. с. 7).

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 10 серпня 2021 р. у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис N 1294. Прізвище після державної реєстрації ОСОБА_5 . (а. с. 6).

Згідно Висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.08.2025 р. № 1076 свідчить, що батьки дитини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі від 10 серпня 2021 р., з кінця літа 2024 року проживають окремо.

ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_6 зареєстровані та проживають у приватному будинку, що належить діду зі сторони батька, - ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 . У помешканні створено задовільні умови для виховання та розвитку дитини, однак, санвузол розміщений на вулиці, відсутнє водопостачання, кімната в процесі ремонту.

ОСОБА_1 має самостійний дохід, в змозі забезпечувати потреби дочки в повному обсязі.

ОСОБА_2 проживає у орендованій частині приватного будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; у помешканні створено належні умови для виховання та розвитку дитини.

ОСОБА_2 має самостійний дохід, в змозі забезпечувати потреби дочки в повному обсязі.

ОСОБА_3 відвідує дошкільний навчальний заклад № 49 м. Житомира, характеризується позитивно. Оплату витрат, пов`язаних з відвідуванням дитиною дошкільного навчального закладу, здійснює батько.

Відповідно до повідомлення комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Житомирської міської ради, законним представником ОСОБА_3 подано декларацію та обрано лікаря, який надає первинну медичну допомогу.

Між батьками відсутня домовленість щодо участі у вихованні дитини, через що періодично виникають суперечки та непорозуміння. На даний час ОСОБА_6 під час вихідних днів проживає з матір`ю, а в будні дні з батьком.

Питання визначення місця проживання ОСОБА_3 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради 29 липня 2025 р., заслухано батька та матір дитини, вивчено наявні матеріали справи.

ОСОБА_1 пояснив присутнім, що має намір визначити місце проживання дочки з ним з метою належного захисту її законних прав та інтересів, аргументуючи, що дитина зареєстрована з ним, він має постійне місце проживання з належними для ОСОБА_6 умовами, на відміну від ОСОБА_2 , яка орендує житло.

ОСОБА_2 заперечує проти визначення місця проживання дочки з батьком у судовому порядку, оскільки, наявність такого рішення надасть змогу батьку обмежити її у спілкуванні з дочкою.

Враховуючи вказані вище обставини, орган опіки та піклування вважає недоцільним визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , оскільки у відповідності до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866, обов`язковою умовою для визначення місця проживання дитини з одним із батьків є наявність спору. З наявних матеріал та пояснень батьків слідує, що спір щодо визначення місця проживання дитини штучно ініційований батьком, оскільки ОСОБА_2 не оспорює права батька на проживання дочки ОСОБА_6 з ним, батьки дитини проживають в межах одного населеного пункту, підтримують зв`язок між собою та мають змогу спільно вирішувати всі питання, що стосуються дитини. (а. с. 33-35).

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог в частині визначення місця проживання дитини, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів абзацу 2,3 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Як вбачається зі змісту ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України (далі СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ч.1 ст.10 ЦПК України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.4 ст.10 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також частиною 2 даної статті Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Як зазначено у ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначаються нею самою.

Відповідно до частин 1-2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 р. у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У справах щодо здійснення одним із батьків прав на спілкування стаття 8 Конвенції передбачає батьківське право на вжиття заходів з метою возз`єднання зі своєю дитиною та обов`язок національних органів влади сприяти такому возз`єднанню настільки, наскільки інтереси дитини передбачають, що має бути зроблено все для збереження особистих стосунків, і, за необхідності, «відновлення» сім`ї; обов`язок держави полягає не у досягненні результату, а у вжитті заходів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» пункт 74, від 10.01.2017 р.).

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 р. по справі № 542/1428/18 зазначив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент «сімейного життя» у розумінні статті 8 Конвенції.

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , який в змозі забезпечити доньку належними умовами проживання, виховання та розвитку.

Механізм визначення місця проживання дитини з одним із батьків не має на меті обмеження іншого з батьків у правах.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суд враховує об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема, поведінку батьків щодо дитини.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан його розвитку, незалежно від того з ким остання буде проживати.

При цьому, визначення місця проживання дитини з матір`ю не впливатиме на її взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Диспозиція ст. 160 СК України передбачає, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спілною згодою батьків та самої дитини.

Суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, враховуючи домовленність обох батьків та перш за все інтересів дитини, вважає за можливе визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матірью ОСОБА_2 але за погодженням обох батьків, які мають право і обов`язок на виховання дитини і діяти в інтересах дитини, визначити порядок виховання дитини з одним із батьків по тижням, а саме у парний тиждень дитина знаходиться на вихованні у батька, у не парний тиждень - у матері. (Так, наприклад, на час винесення рішення 14.08.2025 р., це 33 тиждень року, тобто парний тиждень - дитина повинна находитися у батька а вже з 18.08.2025 р. по 24.08.2025 р., 34 не парний тиждень - у матері).

Такий порядок встановити до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 десяти років.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог в частині розірвання шлюбу, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, його рішення є остаточним, а відповідач позов визнає, у суду нема підстав сумніватися у доводах позивача, а відмова в розірванні шлюбу буде примушенням позивача до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Суд вирішуючи справу про розірвання шлюбу, перш за все виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Приймаючи до уваги, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідач вказує, що й надалі, після розірвання шлюбу, бажає йменуватися шлюбним прізвищем.

За таких обставин суд вважає, що відповідач і після розірвання шлюбу має право йменуватися шлюбним прізвищем « ОСОБА_5 ».

Керуючись статтями 19, 104, 112-115, 160-161, 171, 180, 182, 183, 185 СК України, статтями 7, 8, 12, 13, 81, 141, 142, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 р., ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XII суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований 10 серпня 2021 р. у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис N 1294.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити « ОСОБА_5 ».

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю - ОСОБА_2 .

За погодженням батьків визначити потижневий порядок виховання батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме у парний тиждень дитина знаходиться на вихованні у батька, у не парний тиждень - у матері.

Такий порядок встановити до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 десяти років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Житомирської міської ради, адреса місцезнаходження: м. Житомир, м-н ім. С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 04053625.

Повний текст рішення виготовлено 20 серпня 2025 р.

Суддя Богунського районного

суду міста Житомира І.Г. Перекупка