Рішення № 129653840, 15.08.2025, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/2632/25

Провадження №2/751/1058/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2025 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Деркача О. Г.

при секретарі Курач В. С.

за участю позивача ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , представника відповідача - АТ КБ «Приватбанк» Захарова М.І.,

розглянувши в приміщенні суду в місті Чернігові у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2025 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат КухарукВ.О. звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 22.09.2024 року по 23.09.2023 року невідомими особами шляхом вчинення шахрайських дій з картки позивача була викрадена сума грошових коштів у розмірі 2 300 910 гривень 00 копійок. ОСОБА_1 вказує, що саме відповідач має компенсувати позивачеві викрадені грошові кошти, оскільки, він є винним в проведенні помилкових платежів.

26.03.2025 року ухвалою судді Новозаводського районного суду міста Чернігова відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначене підготовче судове засідання у приміщенні суду на 21 квітня 2025 року о 12 год. 00 хв.

18.04.2025 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з необхідністю додаткового часу для подання відзиву.

18.04.2025 року представник відповідача Захаров М.І. подав клопотання про встановлення додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву, оскількиу встановлені ухвалою про відкриття строки АТ КБ «Приватбанк» не встигає отримати всю необхідну інформацію, що має значення для розгляду цієї судової справи.

21.04.2025 року заява про відкладенняяка було подана представником АТ КБ «Приватбанк», була задоволена, підготовче судове засідання відкладене на 12.05.2025 року о 12 год. 00 хв.

12.05.2025 року від представника відповідача Захарова М.І. було подано пояснення по справі з долучених до них доказами, в яких АТ КБ «Приватбанк» просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки, на думку банку позивач сама вчинила операції переказу коштів, або надала іншим особам інформацію, яка дозволила вчинити такі перекази. За твердженнями банку під час вчинення переказів було проведено належну автентифікацію платника, відсутні підстави для притягнення банку до цивільно-правової відповідальності. Окрім того на думку Відповідача з нього не можуть бути стягнуті грошові кошти, які є предметом цього судового розгляду, адже особи, в яких перебувають викрадені грошові кошти Позивача відомі і саме до останніх мають бути звернуті позовні вимоги і банк є неналежним відповідачем в цій судовій справі.

12.05.2025 року представник відповідача Захаров М.І. подав клопотання про витребування інформації про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 12024270340003174 від 25.09.2024 р., та про зупинення провадження в цій судовій справі до набуття законної сили судовим рішенням за результатами кримінального провадженнявнесеного до ЄРДР за № 12024270340003174 від 25.09.2024 р.

12.05.2025 року АТ КБ «Приватбанк» в особі свого представника Захарова М.І. надіслав до суду клопотання про проведення судового засідання 12.05.2025 року за його відсутності.

Засідання, яке мало відбутися 12.05.2025 року було відкладено, наступне судове засідання призначене на 19.05.2025 року о 12 год. 00 хв.

16.05.2025 року до суду надійшла заява представника відповідача Захарова М.І. з проханням провести підготовче судове засідання за його відсутності та забезпечити його участь в наступних судових засіданнях в режимі відеоконфереції.

19.05.2025 року до суду надійшла заява представника Позивача Кухарука В.О., в якій адвокат просив судове засідання провести без участі позивача та його представника, а також просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів та зупинення судової справи у повному обсязі.

19.05.2025 року ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова, було постановлено відкласти судове засідання на 09.06.2025 року. Клопотання представника Відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву та витребування доказів задовольнити, поновити Відповідачеві АТ КБ «Приватбанк» строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувати від СУ ГУНП в Чернігівській області з дозволу слідчого або прокурора в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, письмову інформацію про стан досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024270340003174 від 25.09.2024 за заявою ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України (про наявність такого провадження, правову кваліфікацію, повідомлення про підозри (за наявності), завершення досудового розслідування тощо), та копії документів з нього (витяг з ЄРДР, висновки експертиз, роз`яснення процесуальних прав потерпілій тощо).У задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості, відмовити. Наступне засідання призначене на 09.06.2025 року о 10 год. 00 хв.

29.05.2025 року згідно розпорядження Новозаводського районного суду міста Чернігова №43, щодо повторного автоматизованого розподілу справи №751/2632/25 (провадження №2/751/1058/25), з підстав припиненням роботи судді Лібстера А.С. на посаді судді Новозаводського районного суду міста Чернігова з 28 травня 2025 року у зв`язку з закінченням строку відрядження (Наказ №33-ос від 23.05.2025 року), було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи.Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 року, головуючим суддею визначено суддю Деркача О.Г.

30.05.2025 року суддею Деркачем О.Г. було ухвалено прийняти до свого провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) про стягнення грошових коштів.Розгляд справи здійснювати одноособово за правилами загального позовного провадження. Провести по справі підготовче судове засідання 09 червня 2025 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Новозаводського районного суду м.Чернігова (14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17), про що повідомити учасників справи.

06.06.2025 року від представника позивача Кухарука В.О. надійшло клопотання, в якому адвокат просив провести судове засідання призначене на 09.06.2025 року о 10 год. 00 хв. без участі позивача та його представника.

06.06.2025 року на виконання ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 19.05.2025 року про витребування відомостей СУ ГУНП в Чернігівській області було надано інформацію визначену ухвалою від 06.06.2025 року.

09.06.2025 року ухвалою Новозаводського районного суду міста Чернігова, закрито підготовче провадження та призначити справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення грошових коштів, - до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11 серпня 2025 року о 09 год. 30 хв. у приміщенні Новозаводського районного суду міста Чернігова (14000 м. Чернігів, вул. Мстиславська, 17).

18.07.2025 року представник позивача ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами судової справи.

07.08.2025 року представник ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення.

11.08.2025 року позивач та її представник, в судовому засіданні позов підтримали, позивач просила позовні вимоги задовольнити, при викладені пояснень посилалась на обставини зазначені в позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на доводи зазначені у власних поясненнях від 11.05.2025 року.

Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що Позивач є матір`ю ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (видане повторно).

ОСОБА_5 був військовослужбовцем, капітаном, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок черепно мозкової травми внаслідок вибуху, під час захисту Батьківщини, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , довідкою про безпосередню участь особи у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресіє російської федерації проти України від 07.11.2024 року № 1332, довідкою про причини смерті від 19.03.2022 року, витягом з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.

Внаслідок смерті ОСОБА_5 батьку та матері загиблого була призначена одноразова грошова допомога в рівних частка, що вбачається з повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.08.2022 року № 5/5831.

Частина з одноразової виплати отриманої, як грошова допомога у зв`язку з загибеллю сина за словами Позивача зберігалася на рахунку НОМЕР_3 , який був відкритий в АТ КБ «Приватбанк», що підтверджує анкета-заява клієнта-фізичної особи про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 14.08.2020 року.

У період з 22.09.2024 року по 23.09.2024 року з рахунку Позивача НОМЕР_3 , який наявний в АТ КБ «Приватбанк» було здійснені операції з перерахування грошових коштів на рахунки інших осіб в сумі 2 900 930 гривень 00 копійок, що підтверджує виписка з зазначеного рахунка.

24.09.2024 року за словами Позивача вона виявила зникнення грошових коштів, одразу після виявлення ОСОБА_1 відвідала відділення банку «Чернігівське № 19», повідомивши про факт шахрайства, вчинила подачу заявки про вчинення шахрайських дій, зателефонувала з цього приводу на гарячу лінію банку, що підтверджується висновком службової перевірки запиту щодо клієнта банку ОСОБА_1 , заявкою на передачу інформації по заявці у техслужбу 165885233.

Після отримання від банку необхідних документів 25.09.2024 року Позивач звернулася з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо заволодіння коштами шахрайським шляхом, що підтверджується витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 12024270340003174 від 25.09.2024 р.

До переказів грошових коштів, які є предметом спору в цій справі входив Приват 24 ОСОБА_1 відбувалися з типового пристрою PHONE модель девайсу REDMINOTE 9 PRO REDMI, версія ANDROID, 12, imei41753А9369Е4D017, ip 188.163.21.230, у період переказів присутні також нетипові пристрої SMARTPHONE, версія ANDROID, 10 fingerprintDB532668E3776043EC13BC779A5EC06AE-6QFGUMNCS, ip 37.73.24.125, провайдер lifecellта PHONE, модель девайса 23108RN04Y REDMI, версія ANDROID, 13, imeiACC0ADAF41BF0B14, ip НОМЕР_4 , провайдер lifecell.

22.09.2024 року о 04 год. 42 хв. АТ КБ «Приватбанк» виявив втручання в Пприват 24 Позивача, шляхом вчинення нетипового входу, що підтверджується висновком службової перевірки запиту щодо клієнта банку ОСОБА_1 та підтвердженням авторизації у П-24.

22.09.2024 року о 04 год. 42 хв. були змінені логін та пароль у Пприват 24, о 04 год. 43 хв. був змінений фінансовий номер з номера який був визначений клієнтом в анкеті-заяві НОМЕР_5 , на номер НОМЕР_6 , 23.09.2024 року о 04 год. 56 хв. фінансовий номер 38095083071 був змінений на новий 380994061229, що підтверджується висновком службової перевірки запиту щодо клієнта банку ОСОБА_1 та підтвердження зміни логіну та паролю у Приват 24.

22.09.2024 року о 06 год. 08 хв. відбувся перший переказ грошових коштів за допомогою якого були викрадені грошові кошти на суму 3015 грн. 00 коп. (комісія 15 грн.), що підтверджує виписка з рахунку НОМЕР_3 .

22.09.2024 року о 06 год. 05 хв. співробітник банку вчинив дзвінок на вже змінений фінансовий номер з метою проведення верифікації клієнта для переказу 3000 грн. 00 коп., що підтверджується висновком службової перевірки запиту щодо клієнта банку ОСОБА_1 , та аудіозаписом дзвінка.

Після телефонного дзвінка банку для підтвердження переказу у розмірі 3000 грн. 00 коп. Відповідач більше не вчинив жодних додаткових дій для перевірки операцій, які відбувалися з рахунку Позивача відкритого в АТ КБ «Приватбанк».

В період, починаючи з 06 год. 08 хв. 22.09.2024 року по 05 год. 22 хв. 23.09.2024 з рахунку Позивача було вчинено 59 платежів внаслідок, яких було викрадено грошових коштів на загальну суму 2 900 930 грн. 00 коп., що підтверджує виписка з рахунку НОМЕР_3 .

Основна сума грошових коштів у розмірі 2 300 910 грн. 00 коп. була викрадена в період з 06 год. 08 хв 22.09.2024 року по 13 год. 29 хв. 22.09.2024 року, що підтверджує виписка з рахунку НОМЕР_3 .

Внаслідок звернення до банку Позивачеві була повернута частина грошових коштів у розмірі 600 020 грн. 00 коп., що підтверджує виписка з рахунку НОМЕР_3 .

20.10.2024 року Позивач звернулася з заявою-вимогою, в якій просила АТ КБ «Приватбанк» провести службове розслідування, щодо того як банк допустив викрадення її грошових коштів, та просила перерахувати їй суму, яка не була повернута банком в розмірі 2 300 910 грн. 00 коп.

04.11.2024 року Відповідач надав відповідь, що він не може повернути зазначені грошові кошти Позивачеві, оскільки не вбачає підстав для такого повернення.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

У статті 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Пункт 69 частини 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначає, що помилкова платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини надавача платіжних послуг здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Пункт 147 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів передбачає, що власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Користуючись статтею 1073 ЦК України та пунктом 147 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів Позивач просила банк відшкодувати завдану їй шкоду шляхом повернення грошових коштів у розмірі 2 300 910 грн. 00 коп.

З пояснень АТ КБ «Приватбанк» вбачається, що останній відмовляє в поверненні грошових коштів у розмірі 2 300 910 грн. 00 коп., оскільки вважає, що Позивач самостійно проводила платіжні операції, або передала дані доступу третій особі для ініціювання таких операцій.

Суд не погоджується з такими доводами Відповідача враховуючи наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: «відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення N 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину (ОСОБА1) як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки (ОСОБА1) спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц, вказано, що:

«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі N 6-71цс15.

Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано відповіді.

Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2022 року у справі № 751/5017/20, вказано, що: «при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу. Банк зобов`язаний інформувати користувача про всі операції з використанням платіжного засобу, а платник зобов`язаний повідомляти банк про всі оспорюванні ним операції, здійснені з використанням електронного платіжного засобу. Крім того, у випадку повідомлення користувачем банку про платіжні операції, які він не використовував, банк зобов`язаний вжити заходів щодо збереження залишку коштів користувача та провести ретельне розслідування таких фактів і повідомити користувача про його наслідки.

При цьому на платника покладається відповідальність за здійснення несанкціонованих ним платежів за умови доведеності, що його дії чи бездіяльність призвели до втрати або незаконного використання платіжного засобу чи інформації, які дають можливість ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі N 759/4025/19, від 03 жовтня 2022 року у справі N 387/746/18.

Встановивши, що жодними доказами не підтверджується, що ОСОБА_1 у період спірного списання грошових коштів реєструвався у системі "Приват24" та використовував її з метою доступу до відкритих на його ім`я в АТ КБ "ПриватБанк" карткових рахунків, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, встановлено що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі N 759/4025/19 зазначено, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що розглядається: Позивач в своїх процесуальних документах, а також під час судового засідання вказувала, що нікому не передавала інформацію, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, вказувала, що вина за розголошення інформації про клієнта, що дозволяє ініціювати платіжні операції лежить на банку.

На противагу доводам Позивача АТ КБ «Приватбанк» зазначав, що аналіз операцій з карткою НОМЕР_7 клієнта банку Володько Т.В., свідчить, що такі проводилася з авторизацією в Приват24, що свідчить про те, що в особи, яка здійснювала перекази коштів, був доступ до П-24 клієнта банку ОСОБА_1 , заходила вона туди за допомогою паролю та логіну входу, які відомі тільки їх власнику, тобто всі ці операції з вказаною карткою можливо було провести тільки самою власницею карти або третьою особою, при здійсненні передачі їй даних доступу.

Вказані твердження Відповідача є нічим необґрунтованими, оскільки, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції як списання коштів з рахунку користувача не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача.

Зі сторони АТ КБ «Приватбанк» відсутнє доведення обставин, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку, твердження банку щодо наявності таких обставин є лише припущеннями, які не доведені жодними належними доказами.

При цьому, за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Отже при наявності сумнівів в питанні хто саме клієнт, чи банк сприяв втраті інформації, яка дала змоги ініціювати помилкові платежі,за відсутності доведення банком обставин, які свідчать, що саме клієнтом було вчинено такі дії, сумніви тлумачаться на користь «слабкої» сторони, тобто клієнта, а, отже, винним у втраті такої інформації вважається банк.

З урахуванням вказаного саме банк вважається тією особою внаслідок дій якого стало можливим викрадення грошових коштів, а тому в силу статті 1073 ЦК України, Пункт 147 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів Відповідач зобов`язаний компенсувати шкоду, яка була завдана Позивачеві, через вчинення помилкових платежів.

Окремо варто звернути уваги на твердження Відповідача, що останнім була проведена автентифікація Позивача під час переказів грошових коштів, а, отже, банк не має нести відповідальності за платежі, які були вчинені після проведеної автентифікації клієнта.

На противагу зазначеному Позивач звертає увагу, що банком не проводилася належна автентифікація клієнта, оскільки операції з її грошовими коштами підлягали посиленій автентифікації, яка була проігнорована банком. Окрім того, за словами Позивача відсутність посиленої автентифікації клієнта додатково доводить наявність вини банку під час виконання помилкових платежів. ОСОБА_1 зазначає, що якби банк не порушив норми чинного законодавства щодо необхідності проведення посиленої автентифікації, грошові кошти не були б викрадені зловмисниками.

Суд погоджується з такими твердженнями Позивача та також вважає відсутність проведення посиленої автентифікації платника порушенням, яке додатково свідчить про наявність вини банку у викраденні грошових коштів.

Визначення посиленої автентифікації наведене в пункті 70 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» передбачає, що посилена автентифікація - процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій:а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу); б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач);в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів).

Обставини за яких застосовується посилена автентифікація встановлює частина 3 статті 68 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку визначають умови за яких надавачем платіжних послуг має застосовуватися посилена автентифікація.

Пункт 37 Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку визначає умови застосування посиленої автентифікації під час вчинення ініціювання дистанційної платіжної операції.

Підпункт 1 пункту 37 глави 8 розділу ІІІ Положення про автентифікаціюта застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку визначає, що надавач платіжних послуг та інші задіяні у відповідній платіжній операції надавачі платіжних послуг мають право не вимагати застосування посиленої автентифікації користувачів платіжної послуги за умови дотримання вимог пунктів 8 та 9 глави 2 розділу I цього Положення в таких випадках - сума дистанційної платіжної операції не перевищує 2 000 гривень.

Списання грошових коштів невстановленими особами розпочалося з суми 3 015 грн. 00 коп. платіжна операція відбулася 22.09.2024 року о 06 годині 09 хвилині.

Вказана сума перевищує ліміт для списання без проведення посиленої автентифікації, який встановлений підпунктом 1 пункту 37 глави 8 розділу ІІІ Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку.

З наведеного вбачається, що банком мала бути застосована посилена автентифікація клієнта, але Відповідачем не надано доказів застосування двох та більше сукупних даних про Позивача під час надання дозволу на таку операцію.

Банком до матеріалів судової справи надано лише аудіозапис телефонного дзвінка банку, з метою перевірки інформації, яка може бути відома тільки клієнту.

З наведеного вбачається, що банком не було застосовано процедуру посиленої автентифікації, як того вимагає законодавства під час дистанційної платіжної операції, що перевищує 2 000 гривень, а саме не було застосовано як мінімум, ще одну сукупність даних окрім перевірки інформації, яка могла бути відома тільки клієнту.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що дзвінок на фінансовий номер телефону не може вважатися виявленням матеріального предмету для застосування посиленої автентифікації, адже пункт 69 статті 2 Закону України «Про електронні комунікації» визначає, що номер є - послідовність десяткових цифр, що відповідає вимогам до структури, довжини та унікальності згідно з національним планом нумерації України та містить інформацію, необхідну для маршрутизації виклику до кінцевого (термінального) обладнання або для доступу до електронних комунікаційних мереж і послуг.

Законом визначено, що номер не є матеріальним предметом, окрім того ОСОБА_1 правильно звертає увагу, що дзвінок банку відбувався не на номер, який визначений підписом Позивача в анкеті-заяві від 14.08.2020 року, а на вже змінений не встановленими особами фінансовий номер.

Окрім того, суд бере до уваги, що після дзвінка банку під час першої операції АТ КБ «Приватбанк» в порушення норм чинного законодавства не проводив будь-якої автентифікації осіб, які вчиняли наступні платежі.

Підпункт 2 пункту 37 глави 8 розділу ІІІ Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку надавач платіжних послуг та інші задіяні у відповідній платіжній операції надавачі платіжних послуг мають право не вимагати застосування посиленої автентифікації користувачів платіжної послуги за умови дотримання вимог пунктів 8 та 9 глави 2 розділу I цього Положення в таких випадках загальна сума попередніх платіжних операцій, ініційованих платником з часу застосування останньої посиленої автентифікації користувача платіжної послуги, не перевищує 10 000гривень або кількість попередніх операцій, ініційованих платником з часу застосування останньої посиленої автентифікації користувача платіжної послуги, не перевищує п`яти послідовних окремих операцій.

Вже друга операція, яка відбулася 22.09.2024 о 06 год 08 хв. перевищила встановлений законодавством ліміт для необхідності проведення посиленої автентифікації, адже перевищувала 10 000 гривень та складала 29 145 грн 00 коп.

Однак, банк в порушення норм Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку не застосував будь-якої автентифікації, не тільки посиленої щодо другого платежу і всіх подальших платежів.

Наведені твердження Позивача з якими погоджується Суд доводять відсутність проведення необхідної автентифікації клієнта зі сторони банку у визначених законодавством випадка та вказують на наявність вини банку у проведенні платіжних операцій якими ОСОБА_1 була позбавлена власних коштів.

Також суд звертає увагу, що АТ КБ «Приватбанк» не була застосована посилена автентифікація за наявності умов визначених главою 12 розділу ІІІ Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку.

Пункт 46 глави 12 розділу ІІІ Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку передбачає, що надавач платіжних послуг не вимагає застосовування посиленої автентифікації платника в разі ініціювання платником дистанційної платіжної операції, що має низький рівень ризику, з урахуванням виконання вимог до механізмів моніторингу операцій, визначених у пунктах 8, 9 глави 2 розділу I та пункті 47 глави 12 розділу III цього Положення.

Пункт 47 главою 12 розділу ІІІ Положення про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку, передбачаєдистанційна платіжна операція вважається такою, що має низький рівень ризику, якщо надавачем платіжних послуг дотримано такі вимоги:

1) рівень шахрайства для платіжної операції, розрахований відповідно до глави 13 розділу III цього Положення, еквівалентний або нижче референтного коефіцієнта рівня шахрайства, визначеного в додатку до цього Положення для обраного виду платіжних операцій;

2) сума операції не перевищує відповідного порогового значення, визначеного в додатку до цього Положення;

3) надавач платіжних послуг за результатами моніторингу операцій у режимі реального часу не виявив жодної з таких ознак: нетипових (аномальних) витрат або нетипової (аномальної) поведінкової моделі платника; використання платником платіжних пристроїв/програмного забезпечення, які раніше платник не використовував; виконання коду зловмисного програмного забезпечення під час застосування процедури автентифікації; застосування відомих сценаріїв вчинення несанкціонованих або шахрайських дій під час надання платіжних послуг; місцезнаходження платника, яке зафіксовано вперше; місцезнаходження отримувача в зоні підвищеного ризику (місцезнаходження, де раніше траплялися шахрайські операції).

З наведених вище норм вбачається, що посилена автентифікація застосовується у випадку наявності нетипової поведінки клієнта, або використання ним платіжних пристроїв, які платник раніше не використовував.

З доданого висновку службової перевірки запиту щодо клієнта банку ОСОБА_1 , який був наданий Відповідачем до матеріалів судової справи вбачається, що платіжні операції проводилися з нетипових пристроїв клієнта, що було виявлено банком.

Тобто, банк вбачав проведення операцій з нетипових пристроїв, що є підставою для проведення посиленої автентифікації, однак Відповідач не вчинив такої дії, хоч це і передбачено чинним законодавством.

Тим більше, як вказує Позивач, грошові кошти перераховувалися фізичним особам, операції з якими до цього моменту були відсутні у ОСОБА_1 , в дуже стислі терміни, на всю суму, яка була наявна на рахунку Позивача, що є очевидно нетиповими витратами і також підлягало посиленій авторизації, яка знову була проігнорована банком.

Окрім того, ОСОБА_1 звертає увагу, що банк мав помітити в режимі реального часу підозру на загрозу існування шахрайських дій з приводу операцій, які стосувалися грошових коштів Позивача.

Так, починаючи з 06 години 08 хвилини 22.09.2024 року по 13 годину 29 хвилину 22.09.2024 року, тобто за 7 годин 21 хвилину з карткового рахунку Позивача було вчинено 54 операції зі списання грошових коштів на загальну суму 2 300 910 гривень 00 копійок, на користь осіб яким раніше Позивач не перераховувало грошові кошти.

Такі перерахування відбувалися за допомогою трьох нетипових пристроїв, з яких відбувалися входи в застосунок, пристрої швидко та постійно змінювалися між собою, також звертає на себе увагу зміна фінансового номеру клієнта за дві години до початку аномальних операцій.

З урахуванням всього зазначеного Відповідач був зобов`язаний чинним законодавством, провести посилену автентифікацію користувача, що ним було повністю проігноровано і свідчить про наявність вини банку в можливості проведення платіжних операцій, які є предметом розгляду цієї судової справи.

На думку суду все наведене вище спростовує твердження АТ КБ «Приватбанк», що під час проведення спірних платежів ним була проведена належна автентифікація клієнта, та доводить його вину під час виконання помилкових платежів, адже банк мав застосувати посилену автентифікацію, чого не відбулося.

З приводу посилань Відповідача на витяг з умов та правил надання банківських послуг суд, не бере їх до уваги, оскільки, такі не визнаються позивачем та не містять її підпису, а, отже, їх не можна розцінювати, як частину договору, який був укладений між ними. До схожих висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду розглядаючи подібні правовідносини у справі № 342/180/17 постанова від 03.07.2019 року: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань».

Також суд не погоджується з доводами Відповідача, що до ухвалення судового рішення за наслідками кримінального провадження ЄРДР № 12024270340003174 від 25.09.2024 р., та встановленню в такому судовому рішенні вини банку до нього не можуть бути пред`явлені вимоги про відшкодування грошових коштів Позивачеві.

Суд в рамках цієї справи має можливість самостійно встановити наявність, чи відсутність вини банку в проведенні платежів, якими було опосередковане викрадення грошових коштів. Через це сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.

До схожих висновків прийшов Верховний Суд в постанові від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22 розглядаючи подібні правовідносини.

З приводу посилання банку, що він є неналежним Відповідачем в рамках цієї судової справи, суд не погоджується з такими твердження АТ КБ «Приватбанк», оскільки чинним законодавством прямо передбачене право клієнта звертатися з позовними вимогами до банку з метою компенсації шкоди завданої клієнту внаслідок проведення банком помилкових платежів.

Зокрема це передбачено статтею 1073 ЦК України та пунктом 147 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів.

Посилання АТ КБ «Приватбанк» про те, що на даний час відомі особи, в яких знаходяться грошові кошти Позивача і вона має звертатися з вимогами про повернення грошових коштів до таких осіб спростовуються матеріалами судової справи. Висновком службової перевірки запиту щодо клієнта банку ОСОБА_1 визначено, що з метою заплутування слідів своєї злочинної діяльності та ускладнення розшуку осіб, причетних до переказів коштів з картки ОСОБА_1 останніми проведено багаторазові перекидання переказаних коштів на різні рахунки клієнтів інших банків України у стислі терміни.

З відповіді СУ ГУНП в Чернігівській області, яка була надана у відповідь на ухвалу про витребування інформації вбачається, що жодній особі в кримінальному провадженні пов`язаному з викраденням грошових коштів у Позивача не було повідомлено про підозру.

Отже, особи, які дійсно заволоділи коштами ОСОБА_1 на даний час є невстановленими, що спростовує твердження Відповідача.

В даному випадку суд повторно покладається на висновок Верховного Суду, що наявний у постанові від 16.08.2023 у справі № 176/1445/22, в якому зазначено, що відсутність вироку у кримінальній справі не є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому суд касаційної інстанції розглядав подібні правовідносини зі стягнення грошових коштів з банку, які були викрадені з карткового рахунку невстановленими особами.

Окремо суд звертає увагу, що банк у випадку компенсації грошових коштів Позивачеві та виявлення після цього винних осіб, які вчинили викрадення грошових коштів ОСОБА_1 матиме право звертатися до таких осіб з вимогами про відшкодування збитків Відповідача понесених у зв`язку з компенсацією шкоди, яка була завдана Позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Аналізуючи всі доводи учасників справи, суд приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

Таким чином, враховуючи зазначене, суд доходить висновку, про задоволення позовних вимог Позивача у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати.

Позивачем на момент ухвалення рішення не надано до суду доказів понесення судових витрат, які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивач звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 15 140,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263-265, 268, 352-354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ) грошові кошти у розмірі 2 300 910 (два мільйони триста тисяч дев`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ: 14360570) на користь держави судовий збір у розмірі 15 140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійки.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д).

Повний текст рішення суду складений 20.08.2025 року.

Головуючий - суддя О. Г. Деркач