Рішення № 129644585, 19.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2025 року м. Київ № 320/48315/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Київській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №238 о/с від 04.10.2024 про звільнення із служби в Національній поліції України ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області №340 від 02.10.2024 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ;

поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУ НП в Київській області, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах внутрішніх справ України;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області середній заробіток - грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04.10.2024 і до моменту фактичного поновлення на роботі;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області № 340 від 02.10.2024 його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області № 238 о/с від 04.10.2024 було звільнено зі служби в поліції (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Обґрунтування оскаржуваних наказів зводиться до надуманих підстав, однією з яких стало те, що йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначає, що не має жодного відношення до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Крім того, досудове розслідування у кримінальному провадженні триває і обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні уповноваженим судом щодо нього не винесено. Наведене свідчить про незаконність оскаржуваних ним наказів через порушення принципу презумпції невинуватості. Просить суд задовольнити позов.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 позовну заяву розподілено судді Жуковій Є.О.

25 жовтня 2024 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/48315/24, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

12 листопада 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідач в своєму відзиві зазначає, що висновком службового розслідування запропоновано за вчинення дисциплінарного проступку, порушення пунктів 1, 2 частини 1, частини 2 статті 18, пункту 3 частини 1 статті 23, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, частини 1 статті 22 та частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу І, абзацу 2, 3, 6 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, антикорупційного законодавства, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України та ганьблять звання поліцейського, не сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушень, не припиненні вчинення таких правопорушень, не доповіді керівництву управління карного розшуку та Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільними особами, використанні службового становища в особистих інтересах, до старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Слід вважати, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв`язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону України «Про національну поліцію». Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року залишено заяву представника Головного управління Національної поліції в Київській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження без задоволення.

Правом надання відповіді на відзив згідно положень статті 163 КАС України позивач не скористався.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Бориспільским МРВ ГУМВС України в Київській області 02.02.1999.

Позивач проходив службу в органах Національної поліції.

Наказом ГУНП в Київській області від 18.09.2024 №1660 з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки інформації, викладеній у доповідній записці начальника УГІ ГУНП підполковника Яковенка Д.М. щодо можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Головного управління Національної поліції в Київській області, що призвело до затримання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №62024100120000465 від 21.05.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, окремих працівників управління карного розшуку Головного управління, відповідно до статей 14,15 та 26 Дисциплінарного статут Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджених наказом МВС від 07 листопада 2018 року №893 призначено службове розслідування.

Так, за результатами службового розслідування встановлено, що 18.09.2024 до управління карного розшуку Головного управління прибули працівники СБ України спільно з Київською міською прокуратурою та повідомили, що під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження внесеного 21.05.2024 до ЄРДР за № 62024100120000465, затримано начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_3 , заступника начальника оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_4 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Окрім того, вище вказаними працівниками правоохоронного органу у зазначеному кримінальному провадженні проведено невідкладний обшук в службовому кабінеті № 909, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Святошинська, 2-а.

Зокрема, підполковнику поліції ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави.

30 вересня 2024 року начальником ГУНП в Київській області затверджено висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками Головного управління Національної поліції в Київській області, що призвело до затримання у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №62024100120000465 від 21.05.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України окремих працівників управління карного розшуку Головного управління.

Вказаним висновком запропоновано застосувати до старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом начальника ГУНП в Київській області від 02.10.2024 №340 за вчинення дисциплінарного проступку, порушення пунктів 1, 2 частини 1, частини 2 статті 18, пункту 3 частини 1 статті 23, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 6, ІЗ частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, частини 1 статті 22 та частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу І, абзацу 2, 3, 6 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, антикорупційного законодавства, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України та ганьблять звання поліцейського, не сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушень, не припиненні вчинення таких правопорушень, не доповіді керівництву управління карного розшуку та Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільними особами, використанні службового становища в особистих інтересах, до старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Наказом ГУНП в Київській області від 04.10.2024 №238о/с відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах оперативно-пошукового відділу управління карного розшуку ГУНП в Київській області підполковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Вважаючи протиправними накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з посади, а також, що вказаними діями позивачу завдано моральної шкоди, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Положеннями статті 19 вказаного Закону також передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.

Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII, затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Як передбачено статтею 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша).

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1 частини третьої); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2 частини третьої); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Згідно з положеннями статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Закону №2337-VІІІ дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Стаття 13 Закону №2337-VІІІ передбачає, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.

Зміст положень Дисциплінарного статуту ОВС свідчить про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

Водночас підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.

Такими обставинами є лише фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діяннях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків і причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

У ході проведення службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово порушив вимоги частини першої статті 22 та частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзацу 6 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, який використав своє службове становище для отримання неправомірної вигоди, не відмовився від пропозиції неправомірної вигоди та письмово керівництво управління карного розшуку та Головного управління про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою не повідомив.

Зі змісту письмових пояснень позивача від 25.09.2024 вбачається, що він не планував попереднього та не домовлявся вчиняти злочини, які йому інкримінують слідчі ДБР та процесуальне керівництво прокуратури м. Києва і він не погоджується з пред`явленими йому обвинуваченнями і вважає що потрібно провести всебічне розслідування з метою з`ясування і встановлення всіх фактичних даних, які були вказані у підозрі, яка була йому вручена.

З матеріалів справи слідує, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування не за фактом отримання неправомірної винагороди, а за вчинення дій, які виразились у не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, вчиненні вчинку, який призвів до підриву авторитету Національної поліції України у суспільстві та ганьбить звання слідчого.

Так, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог, є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Суд звертає увагу на те, що поліцейський повинен дотримуватись покладених на нього вимог, в тому числі етичного та морального змісту, як в робочий час, так і в час відпочинку, що передбачено вимогами Дисциплінарного статуту та Закону України «Про Національну поліцію», та уникати вчинення дій, які б могли викликати негативну суспільну думку населення відносно органів поліції та спричинити суспільний резонанс.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що зі змісту Присяги поліцейського, текст якої наведено у статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», вбачається, що особа, яка вступає на службу в поліцію, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягає вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Отже, суд зазначає, що підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, тобто судом в межах розгляду цієї справи не повинно досліджувалось питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а має надавалась правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Водночас, реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за вчинення проступку, є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінального провадження і набрання законної сили вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи відповідних негативних наслідків, у разі встановлення під час службового розслідування відповідних обставин здійснення особою дисциплінарного проступку, який несумісний з продовженням служби у поліції.

Підставами для проведення службового розслідування можуть бути не тільки скоєння особою кримінального правопорушення, але і вчинення особою інших діянь, які порушують службову дисципліну, а також події, які сталися за участю таких осіб і можуть викликати суспільний резонанс. На переконання суду, відсутність обвинувального вироку у кримінальному провадженні не може бути підставою для не проведення службової перевірки.

Окрім цього, суд наголошує на тому, що під час розгляду справи, не досліджувалось питання наявності чи відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надавалась виключно оцінка наявності дисциплінарного проступку у його діях.

В ході проведення службового розслідування також встановлено, що ОСОБА_1 , у порушення вимог статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», після вказаної події (отримання пропозиції неправомірної вигоди/пропозиції спілкування у поза процесуальний спосіб), будь-яких заходів з метою повідомлення про надання йому неправомірної вигоди не вжив.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України « Про запобігання корупції», особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Однак, незважаючи на вищевказані норми законодавства, позивач будучи працівником поліції, заходів щодо припинення вчинення правопорушення не вжив, найближчий орган поліції чи своє керівництво про факт можливого надання неправомірної вигоди не повідомив. Отже, вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VІІІ).

Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VІІІ виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі №804/4096/17 мав на меті звернути увагу що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.

Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 26.02.2020 у справі №580/1415/19 та багатьох інших.

Так, види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.

Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.

Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.

Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19 та ін.

Як зазначалося вище у випадку цієї справи, особою було вчинено діяння, несумісне з його посадою. Висновком службового розслідування встановлено, що позивач вчинив проступок, який проявився у порушенні статті 18 Закону № 580-VIII, статті 24 Закону № 1700-VII та Присяги працівника поліції, зокрема не повідомив найближчий орган поліції про виявлення правопорушення за фактом пропозиції неправомірної вигоди, не припинив вчинення такого правопорушення, не доповів керівництву ГУНП в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою.

Тож відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону №580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у НП України.

Вчинки, що дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Оцінюючи доводи касаційної скарги колегія суддів враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Тому, виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника поліції або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер.

З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд погоджується, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.

Таким чином, враховуючи тяжкість проступку та його наслідки, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд уважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

З огляду на вказане суд уважає, що в межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень доведено встановлені факти порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 частини 1, частини 2 статті 18, пункту 3 частини 1 статті 23, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4, 6, ІЗ частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, частини 1 статті 22 та частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу І, абзацу 2, 3, 6 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.