Ухвала суду № 129630948, 19.08.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/24554/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судового засідання - Романенко Д.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №757/24554/25-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про відшкодування шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригодиу розмірі 324783,20 грн.

19.06.2025 до суду надійшла заява про забезпечення позов, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортні засоби: MAN TGA 33.400 (VIN: НОМЕР_1 ) р.н. НОМЕР_2 (2007 року випуску), ZEEKR 009, зареєстрований 08.02.2025 (2024 року випуску), NOOTEBOOM EURO-54-03, зареєстрований 23.01.2024 (1999 року випуску), BROSHUIS E-2190/27, зареєстрований 23.01.2024 (1995 року випуску), MAN TGA 28.530, зареєстрований 23.01.2024 (2005 року випуску), NOOTEBOOM EURO-54-03, зареєстрований 23.01.2024 (1998 року випуску), MAN TGA 33.400, зареєстрований 23.01.2024 (2007 року випуску), DAF XF 105.460, зареєстрований 23.01.2024 (2007 року випуску), SCHEUERLE STGK-4531SA, зареєстрований 23.01.2024 (1984 року випуску), VOLVO FH 12.460, зареєстрований 18.01.2024 (2004 року випуску), NOOTEBOOM EURO-70- 04, зареєстрований 18.01.2024 (2004 року випуску), BROSHUIS 3ABD48, зареєстрований 18.01.2024 (2000 року випуску), MAN TGX 18.540, зареєстрований 18.01.2024 (2011 року випуску), MAN TGA 33.400, зареєстрований 17.01.2024 (2007 року випуску), MAN TGX 26.440, зареєстрований 17.01.2024 (2011 року випуску), MERCEDES-BENZ 2543, зареєстрований 17.01.2024 (1999 року випуску), MAN TGX 26.440, зареєстрований 17.01.2024 (2012 року випуску), SCANIA P380, зареєстрований 17.01.2024 (2009 року випуску), ROLFO BLIZZARD, зареєстрований 22.11.2023 (2007 року випуску), КРАЗ 65055, зареєстрований 21.10.2020 (2011 року випуску), КРАЗ 65055, зареєстрований 21.10.2020 (2007 року випуску), КРАЗ 65055, зареєстрований 21.10.2020 (2007 року випуску), MERCEDES-BENZ ACTROS 4140K, зареєстрований 12.09.2019 (2007 року випуску), MERCEDES-BENZ ACTROS 4140K, зареєстрований 12.09.2019 (2007 року випуску), MERCEDES-BENZ ACTROS 4140K, зареєстрований 12.09.2019 (2007 року випуску), RENDERS B 3, зареєстрований 30.05.2014 (1999 року випуску), MAN 20.264, зареєстрований 26.05.2012 (1998 року випуску), MAN 18.284, зареєстрований 19.05.2012 (1999 року випуску), TATA LPT 613, зареєстрований 06.04.2012 (2008 року випуску), MAN LЕ 280В, зареєстрований 29.11.2011 (2001 року випуску), MAN L 2000, зареєстрований 17.08.2011 (2001 року випуску), VOLKSWAGEN CADDY KASTEN , зареєстрований 19.07.2011 (2008 року випуску), ROLFO SА228DТ, зареєстрований 06.07.2011 (2007 року випуску), MAN TGA 18.350, зареєстрований 06.07.2011 (2005 року випуску), які належать на праві власності відповідачу та заборонити вчинення будь-яких дій з їх відчуження третім особам, про що винести відповідну ухвалу.

Мотивуючи подану заяву ОСОБА_1 вказує, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Учасники розгляду в підготовче судове засідання не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином. Представник позивача направив до суду заяву про проведення підготовчого судового засідання у її відсутність. Представник відповідача подав до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без фіксації технічними засобами та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред`явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може суттєво ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

З точки зору закону, значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Так, судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної небезпеки, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не надано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК України.

Окрім цього, заявлені заявником заходи забезпечення не співмірні з заявленими позовним вимогами.

Враховуючи викладені обставини та відповідні норми законодавства, суд вважає, що вимоги заяви являються необґрунтованими, а відтак в задоволенні заяви слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №757/24554/25-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи: Приватне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" про відшкодування шкоди, заданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - відмовити.

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА