Рішення № 129629117, 20.08.2025, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4328/25

провадження №: 2/398/2687/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"20" серпня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Авраменка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Міщенко С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі судовихзасідань вм.Олександрія впорядку спрощеногопозовного провадженняцивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

10.07.2025 року через систему «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулось в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №03.06.2024-100000658 від 03.06.2024 року в розмірі 29020,00 грн. та судових витрат. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.06.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03.06.2024-100000658, відповідно до якого позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5% в день, з кінцевою датою повернення кредиту до 22.09.2024 року. Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 29020,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 16020,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1000,00 грн заборгованість за комісією, 5000,00 грн неустойка.

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явився без повідомлення причин, відзив не подав та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, то судом постановлено ухвалу про заочний розгляд цієї справи.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За приписамист.11Закону України«Про електроннукомерцію» пропозиціяукласти електроннийдоговір (оферта)має міститиістотні умови,передбачені законодавствомдля відповідногодоговору,і виражатинамір особи,яка їїзробила,вважати себезобов`язаною уразі їїприйняття.Електронний договірукладається шляхомпропозиції йогоукласти (оферти)однією стороноюта їїприйняття (акцепту)другою стороною.Електронний договірвважається укладенимз моментуодержання особою,яка направилапропозицію укластитакий договір,відповіді проприйняття цієїпропозиції впорядку,визначеному частиноюшостою цієїстатті. Пропозиціяукласти електроннийдоговір (оферта)може бутизроблена шляхомнадсилання комерційногоелектронного повідомлення,розміщення пропозиції(оферти)у мережіІнтернет абоінших інформаційно-комунікаційнихсистемах. Відповідьособи,якій адресованапропозиція укластиелектронний договір,про їїприйняття (акцепт)може бутинадана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цьогоЗакону; вчиненнядій,що вважаютьсяприйняттям пропозиціїукласти електроннийдоговір,якщо змісттаких дійчітко роз`ясненов інформаційнійсистемі,в якійрозміщено такупропозицію,і ціроз`яснення логічнопов`язані знею. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цьогоЗакону,вважається таким,що заправовими наслідкамиприрівнюється додоговору,укладеного уписьмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема :електронного підписувідповідно довимог законівУкраїни «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

03.06.2024 року ТОВ «Споживчий центр» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти кредитний договір, а ОСОБА_1 акцептував оферту щодо укладення кредитного договору №03.06.2024-100000658, на умовах, визначених офертою, заявкою, акцептом та таблицею загальної вартості кредиту, яка містить графік погашення, а також здійснив їх підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідач також підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором додатки до анкети та паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 10000,00 грн, на 112 календарних днів, тобто з 03.06.2024 року до 22.09.2024 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5% в день, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування.

Позивач надав кредит відповідачу шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією від 03.06.2024 року.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 29020,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 16020,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1000,00 грн заборгованість за комісією; 5000,00 грн неустойка.

Проте, суд не погоджається з розрахунком, наданим позивачем, щодо нарахування відсотків за користування кредитом, з огляду на таке.

За умовами договору відповідач 03.06.2024 року отримав кредит в розмірі 10000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,5% в день, строком на 112 днів, тобто з 03.06.2024 року до 22.09.2024 року включно. В позовній заяві зазначено, що в рахунок погашення тіла кредиту відповідачем сплачено 1000,00 грн 01.08.2024 року (в період строку кредитування) та 2000,00 грн 15.10.2024 року (після закінчення строку кредитування).

За таких обставин, за період з 03.06.2024 року до 01.08.2024 року включно відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою в розмірі 1,5% в день складатимуть: 4350,00 грн (10000,00 грн х 1,5% : 100% х 29 днів); за період з 02.08.2024 року до 22.09.2024 року включно (строк кредитування) 11205,00 грн (9000,00 грн х 1,5% : 100% 83 дні), тобто всього за період кредитування з 03.06.2024 року до 22.09.2024 року включно 15555,00 грн, а не 16020,00 грн, як зазначено позивачем в розрахунку заборгованості.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Враховуючи те, що відповідач не виконав передбачені кредитним договором і законом зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 23555,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 15555,00 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1000,00 грн заборгованість за комісією.

Щодо стягнення неустойки, нарахованої позивачем відповідно до пунктів 7.6., 9.1. пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) та пункту 13 заявки кредитного договору (кредитної лінії) та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору (кредитної лінії), суд зазначає наступне.

Пунктом 18 ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки, неустойка нарахована позивачем в період дії в Україні воєнного стану, що суперечить вищезазначеній нормі ЦК України, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 5000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог (81,17%), в розмірі 1966,26 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 81, 141, 258, 259, 263 265, 268, 280 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №03.06.2024-100000658 від 03.06.2024 року у розмірі 23555 (двадцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп, яка складається з:

7000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

15555,00 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом;

1000,00 грн заборгованість за комісією.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання, зареєстрована у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ 37356833) судовий збір в розмірі 1966 ( одна тисяча дев`ятсот шістдесят шість) грн 26 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 20 серпня 2025 року.

Суддя О.В.Авраменко