Рішення № 129628500, 19.08.2025, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5328/25

Провадження № 2/344/2661/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

14 серпня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Домбровської Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Стефанюк Х.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (надалі також «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі також «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором №1789775 від 11.04.2021 року, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 13360,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 11.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №1789775, на підставі якого остання отримала в кредит грошові кошти в сумі 6000,00 грн., на споживчі потреби, зі сплатою відсотків за їх використання, строком на 30 днів.

24.12.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2021 року до договору факторингу №02- 24122001 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача. Станом на 31.01.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 19360,00 грн., яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 6000,00 грн., простроченої заборгованості за процентами в розмірі 13360,00 грн. У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» вказану заборгованість та судові витрати.

30.04.2025 згідно відмітки реєстрації вхідної кореспонденції представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій зазначив розмір витрат на професійну правову допомогу, які просив стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 10500,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без участі, в якій просив розгляд справи проводити без участі представника, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення судом.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, заяв чи клопотань від Відповідача не надходило.

Крім того, повідомлення Відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

Оскільки Відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомила, відзиву не подала, а Позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775 ( а.с. 15-20).

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 цього договору, на умовах встановлених договором, Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає 6 000,00 грн. Строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором. Тип процентної ставки фіксована та стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаному у п. 1.3. (п. 1.4.1.) Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на умовах, якщо Клієнт у межах строку дії Договору або протягом 3-х календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт, як учасник програми лояльності отримає індивідуальну знижку, у випадку не виконання Клієнтом вказаних умов користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою (п. 1.4.2.). Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 693,50% річних (п. 1.5.1.), за зниженою ставкою 3,65% річних (п. 1.5.2.). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає : за стандартною ставкою 9420,00 грн (п. 1.6.1), за зниженою процентною ставкою 6018,00 грн. (п. 1.6.2).

Згідно з п. 2.1. кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 або іншої платіжної карти Клієнта.

Кредитний договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А435 11.04.2021 10:57:05 ОСОБА_1 .

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №27694-0403 від 04.03.2024, між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» укладено договір на переказ коштів, відповідно до вказаного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 11.04.2021 10:58:19 на суму 6000 грн., маска карти НОМЕР_2 , призначення платежу: зарахування 6000 грн. на карту НОМЕР_2 (а.с. 32).

24.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №02-24122001, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило за плату, а ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права вимоги до позичальників, зазначених у реєстрах заборгованостей (а.с. 28-31).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-24122001 від 24.12.2021 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за договором №1789775 від 11.04.2021 у розмірі 19360,00 грн., з яких: 6000 грн. прострочене тіло, 13360,00 грн. прострочені відсотки (а.с. 23).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором №1789775, ПІБ: ОСОБА_1 , за період 11.04.2021 по 10.01.2025 сума заборгованості становить 19360,00 грн., з яких: 6000 грн. прострочене тіло, 13360,00 грн. прострочені відсотки, станом на 10.01.2025 заборгованість за кредитним договором №1789775 від 11.04.2021 не погашена (а.с. 22).

Відповідно до вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором від 13.01.2025 ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» зверталося до ОСОБА_1 з вимогою про сплату заборгованості за кредитним договором №1789775 від 11.04.2021 у розмірі 19 360,00 грн. (а.с. 21).

Отже, за вище зазначених обставин позивач є новим кредитором за договором про надання фінансового кредиту №1789775 від 11.04.2021.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за договором позики, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, в даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину вищезазначеного договору у цій справі (ст. 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (ст. 629 ЦК України).

За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 7 ст. 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 11.04.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775, який був укладений в електронній формі на суму 6000 грн.

Докази видачі на платіжну картку ОСОБА_1 суми кредиту у 6000,00 грн. містяться в матеріалах справи.

Відповідач не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитним договором.

Докази, які б спростовували вищевикладене, зокрема, докази погашення Відповідачем заборгованості за кредитним договором №1789775 від 11.04.2021 в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775 від 11.04.2021 в розмірі 6000 грн.

Щодо стягнення процентів за вказаними кредитними договорами суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Відповідно до пункту 13. договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775 від 11.04.2021 кредит надавався на 30 днів, детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором

Зазначені умови цих договорів не суперечать вимогам статті 6 ЦК України, оскільки сторони є вільними при укладенні договору.

Позивач просить стягнути відсотки за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775 від 11.04.2021 в сумі 13 360,00 грн.

Період за який нараховані відсотки матеріали справи не містять.

Докази пролонгації строку кредитування за договором №1789775 від 11.04.2021 у встановленому розділом 4 даного договору порядку в матеріалах справи відсутні.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 № 911/19/19, Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України, позивач не заявляв.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775 від 11.04.2021 проценти можуть бути нараховані терміном не більше 30 календарних днів, з дати укладення договору, так як сторони є вільними в укладенні договору, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.

Встановлено, що відповідно до умов кредитного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775 від 11.04.2021 сума кредиту становила 6000 грн., стандартна процентна ставка за користування кредитом 1,90% на добу. Строк кредитування 30 днів.

Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775 від 11.04.2021 становить 3420,00 грн. (6000 х 1,90 % х 30 днів), що також і підтверджується Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, який підписано обома сторонами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775 від 11.04.2021 належним чином не виконувала, суд вважає за необхідне частково задовольнити в цій частині позовні вимоги, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за вказаним договором у розмірі 9420,00 грн., з яких: 6000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 3420,00 грн. аборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог про стягнення відсотків слід відмовити.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 10500 гривень витрат на професійну правову допомогу в рамках договору про надання правової допомоги від, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав відповідні докази.

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.

Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у даній цивільні справі, враховуючи заяву представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, у розмірі 10 500 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правової допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим позивач погодився та здійснив їх оплату.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1178,67 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 247, 259, 223, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, адреса: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, суму заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1789775 від 11.04.2021 року у розмірі 9420,00 грн., яка складається з: 6000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 3420,00 грн. заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, адреса: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, м. Київ, 1178,67 грн. судового збору та 3 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 серпня 2025 року.

Суддя Домбровська Г.В.