Рішення № 129626220, 06.08.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14290/25

Провадження № 2/522/6808/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

06 серпня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря Зелінська К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Одеська товарна біржа про визнання угоди дійсною

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Одеська товарна біржа про визнання угоди дійсною

В обгрнтування позову вказує, що 19 серпня 1998 року на Одеській товарній біржі було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Сторонами договору виступили "Продавці" ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка діяла також від імені неповнолітніх доньок, та ОСОБА_4 ) та "Покупець" ( ОСОБА_5 ). Зазначений договір був зареєстрований в Бюро технічної інвентаризації, проте не був нотаріально посвідчений. Сторони договору повністю виконали свої зобов`язання.

Позивачка, ОСОБА_1 , є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 покупця ОСОБА_5 . Після смерті чоловіка, позивачка звернулася до нотаріуса для оформлення спадщини на вищезгадану квартиру. Однак, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з посиланням на те, що договір купівлі-продажу був укладений за участі малолітніх осіб та в порушення вимог Закону України «Про товарну біржу» не був нотаріально посвідчений. У зв`язку з цим, позивачка змушена звернутися до суду з позовом про визнання угоди дійсною.

Ухвалою від 27.06.2025 року по справі відкрито спрощене провадження з викликом сторін з призначенням судового засідання.

У судове засідання 06.08.2025 учасники справи не з`явилися, позивач просила розглянути справу за її відсутності. Відповідачі сповіщені про час, дату і місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Суд встановив, що 19 серпня 1998 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , яка діяла від власного імені та від імені неповнолітніх доньок ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також ОСОБА_4 (Продавці) та ОСОБА_5 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Це підтверджується копією Договору №23479, наданою позивачем.

Зазначена квартира належала продавцям на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 15 липня 1998 року.

Договір купівлі-продажу був зареєстрований в ОМБТІ та РОН 15 вересня 1998 року, однак не був нотаріально посвідчений. Сторони повністю виконали свої зобов`язання за договором.

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 покупця ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про одруження та свідоцтвом про смерть.

Після смерті чоловіка позивачка звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на вказану квартиру, проте їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відмова мотивована тим, що договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений, що є порушенням закону, особливо з огляду на участь у правочині малолітніх осіб. Це підтверджується листом нотаріуса №1598с/02-14 від 04.06.2025 р.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачка була позбавлена можливості оформити свої спадкові права у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з позовом про визнання угоди дійсною..

Згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.

Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу").

Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу".

Між тим, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли в 1998 році, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов`язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з`ясувати чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв`язку з укладенням на Товарній Біржі.

На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 81, 89, 206, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Одеська товарна біржа про визнання угоди дійсною задовольнити.

Визнати дійсним Договір № 23479 купівлі-продажу нерухомого майна від 19 серпня 1998 року, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітніх дочок: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зареєстрований на Одеській товарній біржі в Журналі реєстрації біржових угод, реєстраційний № 23479 від 19.08.1998 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 11.08.2025 року.

Суддя А.В. Науменко