Рішення № 129622906, 19.08.2025, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 455/1126/25

Провадження № 2/463/1980/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Бобрової Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Назара Р.М.

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 09.12.2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 97177 про надання фінансового кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Вказує, що ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах:

Сума виданого кредиту: 1300 грн, дата надання кредиту: 09.12.2019 року, строк кредиту: 30 днів, валюта кредиту: UAH, стандартна процентна ставка 2 % в день або 730 % річних.

Зазначає, що згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 31.01.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 5408 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 1300 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 4108 грн.

Згідно п. 1.4. кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

На виконання вимог п. 1.4. кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти № НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів (ч. 7 кредитного договору).

На підтвердження виконання товариством п. 1.4 Кредитного договору, позивач надає інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» від 09.04.2025 року, відповідно до якої 09.12.2019 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1300 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що являється доказом видачі кредитних коштів.

У зв`язку з наведеним просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 97177 від 09.12.2019 року в сумі 5408 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 1300 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 4108 грн та 2422,40 грн судового збору.

Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Боброву Ю.Ю. (а.с. 57).

Із відповіді №1519710 від 26.06.2025 з Єдиного демографічного реєстру отримано інформацію про реєстрацію місця проживання відповідача (а.с. 50).

Ухвалою суддіЛичаківського районногосуду м.Львова від17липня 2025року позовнузаяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними в ній матеріалами. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі (а.с. 58).

Аргументи учасників справи

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому зазначає, що просить суд задовольнити позовні вимоги частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» 1500 грн тіла кредиту та стягнути з ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 10000 грн витрат на правничу (правову) допомогу, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем, що прийнятий на військову службу під час особливого періоду, учасником бойових дій. Так, 09.09.2019 року ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством оборони України та проходить військову службу в Збройних Силах України на підставі Наказу №2350-ос. Уважає, що на відповідача поширюються пільги, встановлені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не нараховуються проценти за користування кредитом.

Вказує,що відповідачвизнає 1500грн тілакредиту покредитному договору,проте категоричнозаперечує щодостягнення процентів,які нараховувалисьпервісним кредиторомвідповідачу яквійськовослужбовцю тапоза межамистроку кредитування.Також вважає,що розмір витратна правничудопомогу,які можутьбути покладеніна відповідача,підлягають зменшеннюдо орієнтовно1000грн.,а натомістьпросить сягнутиз ТОВ«ФК КЕШТУ ГО на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 10000 грн.

Не погодившись із відзивом представника позивач подав відповідь на відзив, в якій звертає увагу суду, що заборгованість була нарахована не позивачем, а первісним кредитором за укладеним договором та з моменту отримання права вимоги до відповідача за Договором факторингу, відтак позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Крім того вказує, що тільки у разі надання документів, які підтверджують несення військової служби особа отримує право на пільги, тобто в даному випадку відповідач мав повідомити первісного кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи, з огляду на що відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач не надав первісному кредитору вищезазначені документи.

Зауважує, що укладаючи кредитний договір з ТОВ «ЗАЙМЕР» відповідач погодився на наступні умови, передбачені кредитним договором. Відповідно п.1.1. за цим Договором, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 1300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2. за цим Договором, Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 07-01-2020. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.1.3. за цим договором, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Відповідно п.2.3. за цим договором, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позичальник погодився на умови визначені договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими.

Окремо зазначає, що заявлена відповідачем вартість виконаних робіт з огляду на малозначність справи та складність справи є неспівмірною, тоді як термін виконання робіт щодо усних консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, оформлення і складання відзиву на позовну заяву не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості, просив відмовити у їх стягненні у повному обсязі.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 09.12.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 97177 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача (а.с. 24-27).

Згідно п. п. 1.1, 1.2 Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в сумі 1300 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 7 січня 2020 року. Строк дії договору 30 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами.

У силу вимог п. 1.3 Договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована.

Пункт 1.4 Договору кредит було надано в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало останньому кредит в сумі 1300 грн шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку відповідача, що підтверджується Інформаційною довідкою (а.с. 45).

28 жовтня 2021 року ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «Кеш ТУ ГОУ» уклали договір факторингу № 01-28/02/2021, за умовами якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 97177 від 09.12.2019 (а.с.17).

У подальшому 31.01.2025 позивачем направлено на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу по кредитному договору № 97177 від 09.12.2019, в якій зазначено, що між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «Кеш ТУ ГОУ» укладений договір факторингу, за яким відбулось відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, а також інформацію про те, що у відповідача існує заборгованість за кредитним договором, яку необхідно сплатити на вказані у повідомленні реквізити (а.с.15).

Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору (оферти) на спеціальних умовах.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що 09.12.2019 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 97177 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Згідно договору факторингу № 01-28/02/2021 від 28.10.202 року укладеного між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» позивач набув право вимоги за кредитним договором № 97177 від 09.12.2019.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п.100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (п. 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

За умовами кредитного договору договір № 97177 від 09.12.2019 погодили строк кредитування 30 днів, тобто до 07 січня 2020 року.

У розділі 2 договору «Порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договору» сторони узгодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 100 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки.

Суд звертає увагу, що у договорі № 97177 від 09.12.2019 міститься окремий розділ 4, що регулює відповідальність сторін.

Зі змістовного аналізу пункту 4.3 вказаного розділу договору встановлено, що позичальник у разі порушення зобов`язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Разом з тим, ТОВ «ЗАЙМЕР» проценти за період поза межами строку кредитування нараховує саме як проценти за «користування кредитом», а не як міру відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України.

Вказане вище унеможливлює тлумачення нарахованих ТОВ «ЗАЙМЕР» процентів за «користування кредитом» поза межами строку кредитування як міри відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України та, як наслідок задоволення вимоги в частині заявлених процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, тобто після 07 січня 2020 року.

Зазначене узгоджується із вищенаведеними висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 82-87) слідує, що у відповідача наявна заборгованість за кредитним договором, яка складається із тіла кредиту у сумі 1300 грн, процентів за користування кредитом у сумі 4108 грн.

Проте, з урахуванням погодженого сторонами в кредитному договорі строку кредитування до 7 січня 2020 року (30 днів) суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 97177 від 09.12.2019, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «ЗАЙМЕР» становить 2080грн,з яких: 1300 грн тіло кредиту; 780 грн (1300 х 2% х 30 днів) проценти за користування кредитом.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що йому як військовослужбовцю не повинні були нараховуватися відповідні відсотки за користування кредитом в силу вимог ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з огляду на наступне.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Підставами для отримання пільг військовослужбовцями під час дії особливого періоду є:

для військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період довідка за формами 5 або 6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 (далі Інструкція) та витяг із наказу або довідка про призов військовозобов`язаного або резервіста на військову службу за призовом від час мобілізації, на особливий період, видана територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (раніше військовим комісаріатом), військовою частиною, органом військового управління, військовим навчальним закладом, установою та організацією Збройних сил України;

для військовослужбовців, які проходять військову службу всіх видів, передбачених частиною шостою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (крім осіб, зазначених в пункті 1 цього листа), які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів довідки за формами 5 або 6 Інструкції та довідка за формою, яка встановлена додатком 4 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій 4 та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413.

Отже, військовослужбовці, які надали вищезазначені документи мають право на пільги, визначені пунктом 15 статті 14 Закону про захист військовослужбовців.

Слід наголосити на тому, що саме у разі надання вищезазначених документів, відповідач отримав би право на пільги, тобто в даному випадку відповідач мав повідомити первісного кредитора, що він є військовослужбовцем та надати відповідні документи щодо застосування відповідної пільги.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Таким чином у ОСОБА_1 відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він не надав первісному кредитору вищезазначені документи.

Щодо розподілу судових витрат

За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позову ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» сплачено 2422 грн 40 коп (а.с.1).

Оскільки позов ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» задоволено судом на 38% - то із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 920,50 грн (38 % від 2422 грн 40 коп).

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137, частина восьма статті141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справ №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано:

договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, укладений між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В. зі строком дії до 31.12.2024 року (а.с. 19-22);

додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 27.12.2024 року, відповідно до якої сторони ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокат Пархомчук С.В. погодили продовжити строк дії договору до 31.12.2025 року (а.с. 23);

акт про отримання правової допомоги від 21.072025 на суму 10500 грн (а.с. 96);

платіжну інструкцію № 3 9482 на суму 10500 грн (а.с. 105);

рахунок від 21.07.2025 № 21.07.2025-31 на суму 10500 грн.

Представником відповідача подано заперечення щодо розміру витрат на правову допомогу позивачу, де він зазначає про необхідність їх зменшення до 1000 грн.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що зменшення витрат на правничу допомогу до 3000 грн буде відповідати принципам співмірності та розумності, критерію реальності адвокатських витрат, складності та виконаної адвокатом роботи.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив стягнути з ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 судові витрати з надання правової допомоги у розмірі 10000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу представником відповідача надано: договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 17.07.2025 №22013 (а.с. 69 зворот-70);

додаток №1 до договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №б/н/25 від 09.01.2025, в якому зазначено, що за надання професійної (правової) допомоги клієнт сплачує фіксовану суму 10000 грн шляхом 100% авансування та повинна бути сплачена до подачі підготовлених документів до суду;

розрахункову квитанцію №17/07/25 про отримання Гонорару до Договору № 22013 від 17.07.2025, Додаток № 1 у сумі 10000 грн (а.с. 71);

Акт приймання-передачі послуг між адвокатом Яресько Т.В. та ОСОБА_1 від 28.07.2025 (а.с. 71 зворот);

детальний опис робіт (надання послуг) згідно Договору № 22013 від 17.07.2025, Додаток № 1 у сумі 10 000 грн (а.с. 72).

ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» у відповіді на відзив у повному обсязі заперечив розмір витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем, пославшись на неспівмірність вартості виконаних робіт з огляду на малозначність справи, а також покликався на те, що термін виконання робіт щодо усних консультацій, ознайомлення з матеріалами справи, оформлення і складання відзиву на позовну заяву не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості.

Надавши оцінку доказам щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши заперечення позивача, складність справи, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача у сумі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 265, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за договором фінансового кредиту № 97177 від 09.12.2019, що складається із заборгованості за тілом 1300 грн; 780 грн процентів за користування кредитом, що в загальному становить 2 080 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 920,50 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн, що в загальному становить 3920,50 грн понесених судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШТУ ГОУ» на користь ОСОБА_1 3000 грн витрати на професійну правничу допомогу.

У решті відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга позивачем протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» місцезнаходження: м. Львів, вул. Кирилівська, будинок 82, офіс 7; код ЄДРПОУ 42228158;

дані відповідача: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Дата складення, підписання та проголошення судового рішення: 19 серпня 2025 року.

Суддя Юлія БОБРОВА