Рішення № 129622325, 19.08.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6737/25

Провадження № 2/201/3439/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2025 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С.,

За участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

29.05.2025 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ковалевську Д.С. звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (далі ПрАТ «СК «Саламандра») про стягнення недоплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову вказав, що 22.11.2024 о 10 год. 30 хв. в м. Дніпрі по вул. Паторжинського 11, відбулась ДТП за участю транспортного засобу «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (Позивач по справі). Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Після ДТП водії обох транспортних засобів за спільною згодою оформили повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), в якому водій ОСОБА_2 згідно п.12 Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та схеми ДТП є винним.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» згідно з Полісом № 218166556, франшиза становить 2600,00 грн.

Позивач 22.11.2024 звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування, додавши всі необхідні документи.

14.05.2024 Національним Банком України прийнято Рішення №166-рш Про застосування до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг. Рішення набрало чинності з 14 травня 2024 року. Як зазначено на сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України: ПрАТ СК Саламандра та МТСБУ погодили механізм проведення виплат страхового відшкодування потерпілим за діючими полісами ОСЦПВ за рахунок централізованих фондів Бюро.

Представником позивача 20.02.2025 подано заяву про виплату страхового відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

З метою визначення розміру матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу в результаті ДТП, позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП « ОСОБА_4 », з яким уклав договір про проведення незалежної оцінки від 28.11.2024.

ФОП « ОСОБА_4 » 03.01.2025 складено Звіт про оцінку транспортного засобу № 28-11-24-2Р, відповідно до якого вартість матеріального збитку становить 47136,84 грн, в тому числі ПДВ на складові частини 763,39 грн.

Оскільки позивач в заяві про виплату страхового відшкодування зазначив власні банківські реквізити на виплату страхового відшкодування, то розмір страхового відшкодування, становить 46 373,45 грн. (розмір матеріального збитку без урахування ПДВ) на підставі Звіту про оцінку № 28-11-24-2Р.

Без узгодження розміру страхового відшкодування Моторним (транспортним) страховим бюро України 19.03.2025 здійснено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 15887,70 грн. 17.04.2025 відповідачеві направлено досудову вимогу, яка залишилась проігнорованою. Таким чином, недоплачений розмір страхового відшкодування становить 27885,75 грн., що становить різницю між вартістю матеріального збитку без ПДВ відповідно до Звіту № 28-11-24-2Р (46373,45 грн), сплаченою сумою страхового відшкодування (15887,70 грн.) та франшизою (2600,00 грн.).

Враховуючи вищевикладене, просив стягнути з ПрАТ «СК «Саламандра» страхове відшкодування у розмірі 27885,75 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач ПрАТ «СК «Саламандра» позовні вимоги не визнав.

17.06.2025 представник відповідача Лукашук В.В. надала відзив на позовну заяву (а.с. 52-55), у якому вказала, що ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» повністю виконало свої зобов`язання за договором.

Діючи відповідно до вимог статей 29, 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач здійснив розрахунок страхового відшкодування на основі Звіту № 1683 від 12.03.2025, складеного відповідно проведеного огляду транспортного засобу від 22.11.2024 оцінювачем ОСОБА_5 . Страхове відшкодування визначено у 18487,70 грн без урахування ПДВ, з урахуванням розміру франшизи яка становить 2600 грн., розмір страхового відшкодування становить 15887,70 грн, що підтверджується Страховим актом №0054370.11.24/2

14.05.2024 Національним Банком України прийнято Рішенням №166-рш Про застосування до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг. Рішення набрало чинності з 14 травня 2024 року. Відповідно до цього Відповідач звернувся до Моторно - транспортне бюро України із запитом про здійснення відшкодування по страховим справам серед яких була страхова справа №0054370.11.24/2 про відшкодування гр. ОСОБА_1 збитків завданих внаслідок ДТП.

Внаслідок чого 19.03.2025 МТСБУ на картковий рахунок позивача перераховане страхове відшкодування у розмірі 15887,70 грн згідно наказу №3.1/7712 від 18.03.2025, що повністю відповідає визначеній сумі страхового відшкодування.

Таким чином, з моменту здійснення страхового відшкодування відповідно до страхового акту №0054370.11.24/2 та звіту №1683 від 12.03.25 відповідач повністю виконав свої зобов`язання перед позивачем. Якщо позивач вважає, що виплаченої суми страхового відшкодування недостатньо для покриття завданої шкоди, він має право звертатись виключно до винної особи з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а не до страхової компанії, яка вже виконала свої зобов`язання. Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача13.06.2025надав відповідь навідзив (а.с. 86-93), у якій не погодився із викладеними у відзивах відповідачів твердженнями та вважав, що Звіт про оцінку №1683 є неналежним доказом завданого позивачу збитку з огляду на наявності у ньому суттєвих порушень законодавства з оцінки майна та невідповідність вимогам Закону про ОСЦПВВНТЗ. Оцінювач ОСОБА_5 , який складав Звіт про оцінку №1683 мав керуватися профільним Законом Україні «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Згідно з ст. 10 цього Закону у редакції, чинній на момент складання Звіту, оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. Відповідно до ст. 11 Закону замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Тобто не може будь-яка особа замовляти оцінку майна. Тільки в разі якщо оцінене майно їй належить правомірно фактично та/або юридично та у випадку, якщо замовник діє за дорученням законного власника/володільця.

Позивач не замовляв проведення оцінки у оцінювача ОСОБА_5 , не давав доручення страховій компанії на проведення оцінки його майна. В зв`язку з цим, оцінювач ОСОБА_5 , дотримуючись ст. 10, 29, 31 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» після встановлення факту належності пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_1 та відсутності доручення від імені позивача на проведення ним оцінки мав відмовитися від проведення оцінки неналежному замовнику. Тому Звіт про оцінку №1683 є недійсним, оскільки проведення оцінки та результат зазначеного Звіту отриманий з порушенням ст. 10, 11, 31 Закону.

Також відповідач не може наділити та не наділила замовника оцінки ТОВ «Фінанс-Лайн» правом на замовлення та проведення оцінки транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 за страховим випадком ОСОБА_1 . Звіт про оцінку ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «Фінанс-Лайн». Представник відповідача у відзиві не вказує, на якій підставі ТОВ «Фінанс Лайн» замовляло проведення оцінки автомобіля позивача у оцінювача ОСОБА_5 та не долучає доказів. Отже, замовник оцінки у оцінювача ОСОБА_5 є неналежним як в силу профільного закону про оцінку майна.

Відповідачем надано лише аркуші під назвою «Звіт №1683» без жодного підпису оцінювача ОСОБА_5 та без печатки керівника суб`єкта оціночної діяльності, що прямо суперечить ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

ОСОБА_5 особисто не оглядав транспортний засіб позивача, його було оглянуто та сфотографовано представником страховика 28.11.2024 у м. Дніпрі Якименком Русланом Миколайовичем, що підтверджується протоколом огляду КТЗ, що підписаний представником страховика ОСОБА_4 і позивачем. ОСОБА_4 передав відповідачеві електронні цифрові фотокартки та складений протокол огляду, на підставі якого неправомірно оцінювач ОСОБА_5 зробив пачку аркушів під назвою «Звіт про оцінку №1683» без жодного підпису оцінювача на підставі замовлення неповноваженого замовника ТОВ "Фінанс Лайн". Вказане підтверджується скріном з кабінету МТСБУ, де в справу позивача відповідач завантажив протокол огляду ОСОБА_4 та цифрові фотокартки з огляду.

Згідно з п. 1.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Тобто, відповідно до п. 5.1 Методики без особистого огляду експертом автомобіля може бути складено тільки висновок експерта, проте проведення оцінки без особистого огляду оцінювачем об`єкта оцінки не передбачено.

Як зазначено в п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц у випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є не належним доказом у справі.

Враховуючи, що огляд автомобілю позивача проведений ОСОБА_4 , а оцінювач ОСОБА_5 не бачив автомобіль то Звіт про оцінку №1683, складений оцінювачем ОСОБА_5 є неналежним доказом, а Звіт про оцінку транспортного засобу № 28-11-24-2Р складений оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення власника та на підставі особистого огляду оцінювача ОСОБА_4 є єдиним об`єктивним та дійним доказом завданої позивачу шкоди, що відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Крім того, звіт про оцінку на замовлення страховика без узгодження його результатів з потерпілою особою не є належною підставою для здійснення страхового відшкодування у розмірі визначеному результатами такого звіту та суперечить приписам п. 33.3. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції 2004 року.

Наполягала на задоволенні позову.

Рух справи.

Ухвалою судді від 03.06.2025 відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні з викликом сторін (а.с. 41).

Представник позивача адвокат Ковалевська Д.С. у судове засідання надала за, у якій позовні вимоги підтримала, справу просила розглядати без її участі (а.с.182).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), наданий відповідачем відзив, надану позивачем відповідь на відзив, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 22.11.2024 о 10 год. 30 хв. в м. Дніпрі по вул. Паторжинського 11, відбулась ДТП за участю транспортного засобу «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «DAEWOO» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Водії транспортних засобів оформили повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол), у якому водій ОСОБА_2 згідно п.12 Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та схеми ДТП є винним у вчиненні ДТП (а.с. 10).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПрАТ «СК «Саламандра» згідно з Полісом № 218166556, про що наявний витяг з бази даних МТСБУ про дійсність дії полісу на дату ДТП. Згідно полісу франшиза становить 2600,00 грн (а.с. 11).

22.11.2024 позивач звернувся до ПрАТ «СК «Саламандра» з повідомленням про ДТП і заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 13, 15).

14.05.2024 Національним Банком України прийнято Рішення №166-рш Про застосування до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Саламандра заходу впливу у вигляді анулювання ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг. Рішення набрало чинності з 14 травня 2024 року. Як зазначено на сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України: ПрАТ СК Саламандра та МТСБУ погодили механізм проведення виплат страхового відшкодування потерпілим за діючими полісами ОСЦПВ за рахунок централізованих фондів Бюро.

Представник позивача 20.02.2025 звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

ПрАТ «СК «Саламандра» розраховане страхове відшкодування на основі Звіту № 1683 від 12.03.2025, складеного оцінювачем ОСОБА_5 на замовлення ТОВ «Фінанс-Лайн». Страхове відшкодування визначено в сумі 18487,70 грн без урахування ПДВ, з урахуванням розміру франшизи 2600 грн., тобто 15887,70грн (а.с. 58-64).

Транспортний засіб оглянуто представником страховика 28.11.2024 Якименком Р.М., про що складено протокол огляду КТЗ, підписаний представником страховика Якименко Р.М. та позивачем (а.с. 98 99). До протоколу долучено фотографії пошкодженого транспортного засобу (а.с. 102 157).

З метою визначення розміру матеріального збитку позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , уклав договір про проведення незалежної оцінки від 28.11.2024.

ФОП ОСОБА_4 03.01.2025 складено Звіт про оцінку транспортного засобу № 28-11-24-2Р, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику DAEWOO» Т13110, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 47136,84 грн, в тому числі ПДВ на складові частини 763,39 грн (а.с. 16 20).

Отже, розмір матеріального збитку без урахування ПДВ становить 46373,45грн.

МТСБУ 19.03.2025 виплачене позивачеві страхове відшкодування у розмірі 15887,70 грн (а.с. 29-30).

17.04.2025 позивач направив відповідачеві досудову вимогу (а.с. 33-34), яка залишена без реагування.

Недоплачений розмір страхового відшкодування, на думку позивача, становить 27885,75 грн, визначений як різниця між вартістю матеріального збитку без ПДВ відповідно до Звіту № 28-11-24-2Р (46373,45 грн) та сплаченою сумою страхового відшкодування (15887,70 грн) і франшизою (2600,00 грн.).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 33.3 ст. 33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Згідно із п.п. 34.2, 34.3, 34.4 ст. 34 Закону протягом 10робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2 ст. 36 Закону встановлено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивованерішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Страховик (МТСБУ) протягом 15днів здня узгодженняним розмірустрахового відшкодуванняз особою,яка маєправо наотримання відшкодування,за наявностідокументів,зазначених уст.35цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі

визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст.41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Відповідно до п. 36.4. ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.

Наведені вище положення законодавства визначають порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. При цьому, законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі уврегулюванні правовідносинтретьої сторони страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортногозасобу,винного узаподіянні майновоїшкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоч іне завдавшкоди,але єзобов`язанимсуб`єктомперед потерпілим (власником іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника) та здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі.

Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише увипадку обґрунтованої,законної відмовистраховика здійснититаке відшкодуванняза свогострахувальника (у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування) або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру фактично завданих збитків. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та фактичним розміром шкоди.

При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування) має бутимаксимально наближенимдо встановленоголіміту відповідальностістраховика (страховоїсуми)і можебути зменшенийлише нарозмір франшизита/аборозмір відповідногоподатку (ст. ст. 29, 36 Закону № 1961-IV), а також розрахований з урахуванням фізичного зносу замінюваних при відновлювальному ремонті запчастин пошкодженого в ДТП авто. Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону №1961-IV).

Наведений правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постановах від 20.03.2019 по справі № 522/438/18, від 20.03.2019 по справі № 695/882/15-ц.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Згідно з ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у редакції, чинній на момент складання Звіту, оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Відповідно до ст. 11 Закону замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до статті 8 цього Закону результати оцінки майна, проведеної з порушеннями зазначених обмежень, визнаються недійсними та підлягають обов`язковому скасуванню.

Відповідно до ст. 31 Закону оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності зобов`язані дотримуватися під час здійснення оціночної діяльності вимог цього Закону та нормативно-правових актів з оцінки майна.

Згідно зі ст. 29 Закону оцінювачі мають право відмовитися від проведення оцінки майна у разі виникнення обставин, які перешкоджають проведенню об`єктивної оцінки, у тому числі будь-яких форм примусу.

Як встановлено із матеріалів справи позивач не замовляв проведення оцінки у оцінювача ОСОБА_5 і не видавав доручення відповідачеві на проведення оцінки його майна,

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачена можливість оглядати транспортний засіб та визначати розмір відшкодування працівником страховика або експертом.

Працівником страховика встановлюється розмір шкоди коли є узгодження розміру страхового відшкодування з потерпілим та потерпілий не наполягає на проведенні експертизи.

Як видно із матеріалів справи, оцінювач ОСОБА_5 не експертом.

Згідно із п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відтак, страховиком у порушення п. 36.2 ст. 36 Закону здійснено виплату страхового відшкодування без досягнення згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тому суд не може узяти до уваги Звіт про оцінку №1683, наданий відповідачем

Крім того, згідно з п. 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відповідно до п. 5.1 Методики, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна. Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), в якому міститься обґрунтування неможливості надання об`єкта дослідження на огляд, у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Відповідно до п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року по справі №752/16797/14-ц у випадку, якщо ж звіт про оцінку транспортного засобу складений взагалі без його огляду, такий звіт є не належним доказом у справі.

Встановлено, що огляд автомобілю проведений ОСОБА_4 .

Позивач стверджує, що оцінювач ОСОБА_5 не оглядав автомобіль. У матеріалах справи наявний долучений акт огляду транспортного засобу від із прізвищем оцінювача ОСОБА_5 , який не містить його підпису і дати (а.с. 68).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі 752/16797/14-ц, сформувала правовий висновок про неналежність такого доказу, як звіт про оцінку майна, який склав оцінювач, особисто не оглянувши пошкоджений транспортний засіб.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 72 ЦПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ст. 83 діючого ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не заявлене клопотання про проведення експертизи та не надано до суду відповідні докази, що підтверджують правильність розрахунку здійснення страхового відшкодування.

Оскільки страховик не в повному обсязі виконав покладений на нього обов`язок щодо здійснення виплати страхового відшкодування, сплативши 15887,70 грн, а розмір матеріальних збитків, заподіяних позивачеві в результаті настання ДТП пригоди складає відповідно до Звіту № 28-11-24-2Р від 28.11.2024 ФОП ОСОБА_4 46373,45 грн, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача недоплачена частина страхового відшкодування у розмірі 27885,75грн (46373,45 15887,70 - 2600).

З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Саламандра» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 27885,75грн підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Розмір сплаченого судового збору 1211,20 грн. (а.с. 37).

На підставі ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про стягнення недоплаченого страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (ЄДРПОУ 21870998) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) недоплачене страхове відшкодування в розмірі 27885,75 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» (ЄДРПОУ 21870998) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 19 серпня 2025 року.

Суддя О.С. Наумова