Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/12560/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах неповнолітнього сина із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправною відмову ДМС України Головного Управління Державної Міграційної Служби України в Одеський області Київського відділу у м. Одеса у вчиненні певної дії, а саме: у видаленні знищенні персональних та чутливих даних мого сина ОСОБА_3 , а саме: відбитків пальців, відцифрованого зображення його обличчя та сітчатки ока, відцифрованого підпису та унікального номеру запису УНЗР у Єдиному державному Демографічному реєстрі; зобов`язати ДМС України Головного Управління Державної Міграційної Служби України в Одеський області Київського відділу у м. Одеса вчинити певні дії, а саме: видалити/знищити персональні та чутливі дані мого сина ОСОБА_3 , а саме відбитки пальців, відцифроване зображення обличчя, сітчатки ока, відцифрований підпис та унікальний номер запису УНЗР у Єдиному Державному Демографічному реєстрі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що після досягнення її сином 16 років вони звернулися до відділу ДМС із заявою про видачу паспорту у формі книжечки зразка 1994 року. Також було висловлено прохання щодо оформлення синові, ОСОБА_3 , без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди на обробку персональних даних та без присвоєння унікального номеру запису в реєстрі. Відповіддю Київського відділу у м. Одеса ГУ ДМС в Одеській області від 02.04.2024 р. № 5112-287/5112/1-24 синові ОСОБА_2 було відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України в зв`язку з внесенням його персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) та присвоєнням унікального номеру запису в ЄДДР (УНЗР): 20080123-02259, на підставі отримання ним паспорту громадянина України для виїзду за кордон та відсутністю правових підстав у Київського відділу у м. Одеса ГУ ДМС в Одеській області. Вважаючи вищезазначену відповідь безпідставною та необґрунтованою, 28.06.2024 ОСОБА_4 був вимушений звернутися до Київського відділу у м. Одеса ГУ ДМС в Одеській області із вимогою щодо скасування Унікального номеру запису в реєстрі присвоєний йому, при введенні інформації про нього до електронної бази даних, при оформленні паспорту для виїзду за кордон та знищення його персональних даних які знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі. Відповіддю Київського відділу ГУ Міграційної Служби у м. Одесі Київського району за №136/5112.1-24/5112/634-24 від 18.07.2024 року у задоволенні заяви мого сина ОСОБА_5 було відмовлено з мотивів наявності присвоєного йому номеру УНЗР: 2008012-02259 та з посиланням на те, що при оформлені паспорту для виїзду за кордон 19.05.2021 року начебто моїм сином ОСОБА_6 була надана згода на внесення його персональних даних в Єдиний демографічний державний реєстр (надалі ЄДДР) та присвоєння йому номеру 2008012-02259, а також, що ДМС України та її територіальними органами здійснюється обробка персональних даних виключно для здійснення повноважень, а не за умови надання згоди на обробку персональних даних суб`єктом персональних даних.
Ухвалою судді від 29.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.
12.05.2025 до суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що в даному випадку паспорти громадянина України для виїзду за кордон були оформлені та видані на підставі заяви-анкети ОСОБА_1 яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_2 . Станом на дату другого звернення до Київського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області з заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон 15.05.2021 ОСОБА_7 виповнилось 13 років. У зв`язку з викладеним, під час оформлення заяви-анкети у неповнолітнього ОСОБА_2 було отримано відцифровані відбитки пальців рук, що неможливо без отримання відповідної згоди особи. Тому доводи законного представника ОСОБА_2 про те, що сином не надавалась згода на обробку персональних даних є безпідставними та спростовуються даними, які наявні в заяві-анкеті. Враховуючи викладене, під час подання відповідної заяви, ОСОБА_2 була надана згода на отримання відцифрованих відбитків пальців рук вненсено їх до безконтактного електронного носія. Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної процедури від законного представника ОСОБА_2 не надходило, особи не зазначали про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації, а всі дії щодо нього здійснювалися на добровільній основі. Позивачі при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, надали згоду на обробку персональних даних. Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_2 та йому присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, унікальний посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 542 vi номер запису в Реєстрі є незмінним.
26.05.2025 до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, згідно з якою твердження відповідача є безпідставними, так як при формуванні заяви-анкети № 18871130 від 15.05.2021 року Київським відділом у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області в порушення вимог абзацу першого пункту другого Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 669 від 26 листопада 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року) не було отримано від неї, як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 , та безпосередньо від ОСОБА_2 заяв про згоду на внесення та відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук Р.М. Чарикова до Реєстру ЄДДР і не проставлено відповідної відмітки в заяві-анкеті № 18871130 від 15.05.2021. В заяві-анкеті № 18871130 від 15.05.2021 року сформованої Київським відділом у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області відсутня вищевказана відмітка. Щодо надання дозволу на обробку його персональних даних при отриманні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, які наявні в заявах-анкетах № 7041360 від 21.09.2017 р. та № НОМЕР_1 від 15.05.2021 року, при його першому та другому зверненні до Київського відділу у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області із заявою про оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 21.09.2017 року та 15.05.2021 року, відповідач не надав до суду в якості доказів письмових згод ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надання дозволу на обробку його персональних даних чим порушив вимоги ст. ст. 2, 11 Закону України «Про захист персональних даних» від 1 червня 2010 р. N2297-VI. Щодо тверджень Відповідача про присвоєння ОСОБА_2 унікального номеру запису в ЄДДР (УНЗР): 20080123-02259 під час оформлення останньому паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 від 20.10..2017р. Дані твердження відповідача є безпідставними, так як при наданні заяви-анкети № 704131360 від 2121.09.2017 року (наданої Відповідачем до свого відзиву від 06.050.2025 р.) Київський відділ у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області не вніс до заяви-анкети відповідний запис про присвоєння ОСОБА_2 унікального номеру запису в ЄДДР (УНЗР), чим порушив вимоги пункту 9 Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, також здійснення ідентифікації та верифікації, затвердженого постановою КМУ від 18 жовтня 2017 р. № 784 та п.14 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 р. № 152 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016 р. № 1001). Звертає увагу суду, що запис про присвоєння ОСОБА_2 . УНЗР лише в заяві-анкеті № 18871130 від 15.05.2021.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 21.09.2017 ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_1 звернулися до Київського РВ у м. Одесі ГУ ДМС в Одеській області з заявою про отримання ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.
20.10.2017 ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , дата видачі 20.10.2017 орган видачі 5112.
Також, 15.05.2021 ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_1 вдруге звернулися до Київського PB y м. Одесі У ДМС в Одеській області з заявою про отримання ОСОБА_2 паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.
19.05.2021 ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 дата видачі 19.05.2021, орган видачі 5112.
28.06.2024 до Київського відділу надійшла вимога ОСОБА_2 про видалення персональних даних.
Листом від 18.07.2024 № 136/5112.1-24/5112/634-24 Київський відділ у межах строку визначеного Закону України «Про звернення громадян» надав позивачу письмову відповідь на його вимогу з відповідними роз`ясненнями.
21.09.2024 надійшла вимога ОСОБА_2 про видалення його персональних даних з ЄДДР та видалення присвоєного йому номеру запису в реєстрі УНЗР. Зокрема, останній вимагав скасувати Унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР), присвоєний йому при введенні інформації про нього до електронної бази даних, при оформлені паспорту для виїзду за кордон, а також просив знищити його персональні дані, які на момент отримання даної заяви, знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, в зв`язку з тим, що він відмовляється надавати згоду на обробку персональних даних, і має намір оформити паспорт у формі книжечки зразку 1994 року.
Листом від 03.10.2024 № 201/5112.1-24/5112/882-24 Київським відділом вдруге надано аналогічну відповідь на вимогу ОСОБА_2 , не погодившись із якою, позивачка в інтересах свого неповнолітнього сина звернулася до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2235-III постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.
Згідно з ч. 1 ст.1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних». У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» від 14.07.2016 № 1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон № 1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: «Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.».
Також, Законом № 1474-VIII ч.2 ст. 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: «Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст.14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з п. 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації) (п.п. 1 п. 6 Порядку № 302).
Підпунктом 1 п. 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім`я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі - Тимчасовий порядок № 620/33591).
Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 визначено, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 року № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23 лютого 2007 року № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі- рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі: 1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження; 2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах); 3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Згідно з п. 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.
Як вже було зазначено вище, 20.10.2017 ОСОБА_2 вперше було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон орган безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 , дата видачі 20.10 2017, орган видачі 5112.
Під час оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 дані стосовно ОСОБА_2 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР) 20080123-02259.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що позивач отримавши паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, надав згоду на внесення стосовно нього інформації до Єдиного державного демографічного реєстру ще задовго до звернення до суду, внаслідок чого було документовано паспортом громадянина України для виїзду за кордон, що містять безконтактний електронний носій.
При цьому, зазначені документи видані позивачу на підставі особистого звернення, з наданням згоди на обробку персональних та конфіденційних даних, що спростовує доводи адміністративного позову.
Доказів того, що позивачка, яка діє в інтересах сина, не мали наміру оформлювати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що містить безконтактний електронний носій та, відповідно, не давали згоду на оформлення такого документу, матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що наслідком звернення позивача про внесення інформації до Реєстру про нього є присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі (далі - УНЗР), який є незмінним.
Звертаючись у минулому за оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон (біометричного закордонного паспорту) вже надавали згоду на обробку персональних даних із використанням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, і унікальний номер запису в Реєстрі вже було сформовано.
Так, УНЗР було присвоєно позивачу у 2021 році у зв`язку із оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
Тобто, при зверненні до органу міграційної служби із заявою про отримання паспортного документу, позивач вказувала, що вона надає згоду на використання своїх персональних даних та отримала паспорта громадянина України у формі ID картки.
Разом з тим, у зразковій справі правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Щодо вимог про вилучення персональних даних фізичної особи ОСОБА_5 з Єдиного державного демографічного реєстру, у тому числі унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя, відцифрованих відбитків пальців рук, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 5-8 частини 2 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.
Пунктом 2 частини 2 статті 15 Закону № 2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 4 Закону 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Статтею 10 Закону 5492-VI врегульовано порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до частини 1 якої внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону).
Судом встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який був виданий позивачеві, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення останнього, тобто матір ОСОБА_1 та сам ОСОБА_2 надали згоду на обробку його персональних даних.
Водночас, Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру.
Суб`єкт персональних даних має право пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, проте таке право виникає у володільця персональних даних виключно якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач до суду не надав, отже правових підстав для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних немає.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 380/6916/20.
Позивачем не наведено обґрунтованих підстав вважати, що персональні дані щодо її сина обробляються з порушенням законодавства України.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в інших законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, про які вона зазначає.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а тому для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що саме у зв`язку з прийнятим рішенням суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача, однак при розгляді цієї справи судом таких порушень не встановлено.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.
В той же час, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі Голдер проти Сполученого Королівства, згідно з якою саме небезпідставність доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.
Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжений обов`язком довести "небезпідставність" своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44; ЄДРПОУ 37811384), Київського відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65080, м. Одеса, вул. А. Філатова, 15а; ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк
.
Судове рішення № 129617020, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 19.08.2025. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/12560/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: