Рішення № 129616928, 15.08.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11690/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі відповідач) щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів пенсії за період з 01.03.2014 по 31.05.2024, яка була нарахована не на момент виплати у січні 2025 року, а на момент червень 2024 року - протиправними;

- зобов`язати відповідача: нарахувати та виплатити компенсацію шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки починаючи з 31.05.2024 і до місяця її виплати - до січня 2025 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за винятком сплачених сум компенсації за відповідний місяць;

- нарахувати та виплатити інфляційне збільшення, а також 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, від простроченої суми за весь період прострочення з січня 2025 року і до моменту виконання судового рішення.

В обгрунтування вимог позивач вказує, що у січні 2025 року на банківський рахунок позивача відповідач зарахував 241548,53 грн, яка включала 129 579,37 грн. - пенсія за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 роки, 103 541,34 грн - компенсація нарахована на пенсію за період з 01.03.2014 по 31.05.2024, та суму 8 428 грн - пенсія за період з 01.06.2024 по січень 2025 року.

Позивач стверджує, що дії відповідача щодо розрахунку компенсації втрати частини доходів пенсії за період з 01.03.2014 по 31.05.2024, які були розраховані не на момент виплати у січні 2025 року, а на момент нарахування в червні 2024 року є протиправними. Вважає, що розрахунок компенсації втрати частини доходів відповідача не відповідає вимогам Закону № 2050-Ш та Порядку № 159 відповідач здійснив розрахунок компенсації втрати частини доходів пенсії позивача за період з 01.03.2014 року виплаченої на банківський рахунок із затримкою у січні 2025 року, у спосіб, що не відповідає вимогам Закону № 2050-Ш та Порядку № 159: замість множення суми заборгованості за кожен місяць на (ІСЦ) за період її невиплати, тобто починаючи з місяця, наступного за місяцем виникнення заборгованості, починаючи з 01.03.2014 року і аж до місяця її виплати - до січня 2025 року включно, компенсацію протиправно обчислено відповідачем лише на індекс споживчих цін (ІСЦ) до 31.05.2024. Позивачка направила відповідачу лист від 16.04.2025 року з вимогою нарахувати та сплатити інфляційні втрати та 3% річних, згідно зі ст. 625 ЦК України, за період затримки виконання грошового зобов`язання з січня 2025 року і до моменту виконання судового рішення. Оскільки заборгованість за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 роки була виплачена у січні 2025 року, компенсація саме у визначеному Законом № 2050-Ш розмірі також мала бути виплачена у вересні 2024 року.

Ухвалою суду від 22.04.2025 року відкрито позовне провадження в справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надав до суду відзив на позов у якому вимоги не визнав з підстав того, що позивач вже звертався до суду із таким самим позовом і з тих самих підстав, вимоги викладені у позові в рамках справи № 420/11690/25 аналогічні з вимогами які вже були предметом дослідження в рамках справи № 420/9728/23. На виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.1024 Головним управлінням до суду надано звіти про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 року по справі № 420/9728/23 в строки та в межах покладених зобов`язань який був розглянутий та прийнятий судом.

Так, з метою виконання рішення суду з урахуванням зауважень викладених в ухвалі суду від 31.12.2024, Головним управлінням подано звіт про виконання судового рішення у справі № 420/9728/23. Ухвалою Суду від 24.01.2025 прийнято звіт Головного управління від 10.01.2025 про виконання судового рішення у справі № 420/9728/23, та зазначено наступне: "...Так, з наданих до суду доказів судом встановлено, що на виконання рішення суду від 18.09.2023 року по справі №9420/9728/23 відповідачем поновлено виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2014 року та виплачено компенсацію втрати частини доходів у сумі 103541,34 грн за період з березня 2014 року по квітень 2024 року на рахунок позивача НОМЕР_1 . На підтвердження даних обставин відповідачем надано до суду, зокрема, витяг зі списку №°1 (50096 карткові рахунки) на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ПАТ "А - БАНК" за період №°15 із 9.01.2025 по 9.01.2025 на загальну суму 241548,53 грн, , розрахунок компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі від31.12.2024 №9420/9728/23, за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 особовий рахунок № НОМЕР_2 РНОКПП№ НОМЕР_3 , протокол про перерахунок пенсії позивача від 23.05.2024 року.

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, Головним управлінням проведено нарахування компенсації втрати частини доходів за затримку виплати пенсії. На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 у справі № 420/9728/23 (набрало законної сили 22.12.2023) Головним управлінням нарахований борг за період 01.03.2014 по 31.01.2025 в сумі 138007,19 грн та компенсація втрати частини доходу в сумі 103541,34 грн. У січні 2025 року пенсійні кошти в сумі 241548,53 грн за період з 01.03.2014 по 31.01.2025, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, перераховано на особистий рахунок Позивача, відкритий в АТ Акцент-Банк. У зв`язку з чим, оскільки борг в червні 2024 року за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 був нарахований та не отриманий з вини Позивача тому перерахунок компенсації здійснено на суму боргу яка була включена у відомості червня 2024 року. Головне управління вважає, що вимога Позивача щодо нарахування та виплати йому компенсації шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки починаючи з 31.05.2024 і до місяця її виплати - до січня 2025 року, відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за винятком сплачених сум компенсації за відповідний місяць, є необгрунтованою та такою, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Вважає, що вимога Позивача ...зобов`язати нарахувати та виплатити інфляційне збільшення, а також 3% річних, відповідно до статті 625 ЦК України, від простроченої суми за весь період прострочення з січня 2025 року і до моменту виконання судового рішення...", взагалі не стосується цієї справи в рамках адміністративного судочинства по вказаній категорії справ, та не може бути предметом розгляду враховуючи викладені позовні вимоги. В статті 625 цивільного кодексу України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Позивач подав до суду відповідь на відзив по справі.

Ухвалою суду від 30.07.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні ді залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.08.2025 року продовжено розгляд справи.

Дослідивши адміністративний позов, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо непоновлення виплати пенсії ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 18.01.2022 №819/03-16 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2014 з виплатою компенсації втрати частини доходів. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою суду від 18 січня 2024 року виправлено описку в рішенні від 18 вересня 2023 у справі №420/9728/23, виклавши: абзац 3 резолютивної частини рішення: Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 28.01.2022 №819/03-16 про відмову у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 13.11.2024 року задоволено заяву Меламед Вадима представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення від 18 вересня 2023 року у справі № 420/9728/23 у 20-денний строк з моменту отримання копії ухвали суду та надати до Одеського окружного адміністративного суду докази: поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 01.03.2014 року; виплати пенсії ОСОБА_1 ; нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу; розрахунок нарахованої та виплаченої компенсації втрати частини доходу.

03.12.2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області до суду надійшов звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року по справі № 420/9728/23.

Ухвалою суду від 24.01.2025 року під час розгляду судом звіту відповідача щодо виконання рішення суду судом встановлено, «…що на виконання рішення суду від 18.09.2023 року по справі №420/9728/23 відповідачем поновлено виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 01.03.2014 року та виплачено компенсацію втрати частини доходів у сумі 103541,34 грн за період з березня 2014 року по квітень 2024 року на рахунок позивача НОМЕР_4 .

На підтвердження даних обставин відповідачем надано до суду, зокрема, витяг зі списку №1 (50096 карткові рахунки) на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ПАТ "А - БАНК" за період №15 із 09.01.2025 по 09.01.2025 на загальну суму 241548,53 грн, , розрахунок компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі від 31.12.2024 №420/9728/23, за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 особовий рахунок № НОМЕР_2 РНОКПП № НОМЕР_3 , протокол про перерахунок пенсії позивача від 23.05.2024 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про виконання рішення від 18.09.2023 року у справі №420/9728/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.»

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 року справа № 420/34196/24 залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонські області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_1 відкритий вАТ «АКЦЕНТ-БАНК». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити виплати ОСОБА_1 пенсії на визначений банківський рахунок № НОМЕР_5 в АТ «АКЦЕНТ-БАНК». ".

З наданого до суду по справі №420/9728/23 відповідачем до Звіту Розрахунку компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду по справі від 31.12.2024 №420/9728/23, вбачається, що сума компенсації втрати частини доходів - 103541,34 грн. розрахована за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 особовий рахунок № НОМЕР_2 РНОКПП № НОМЕР_3 , тоді як виплата її відбулась у січні 2025 року.

Позивач не погоджується з тим, що за період з 31.05.2024 року до 09 січня 2025 року компенсація втрати частини доходів відповідачем не виплачена, та звернувся до суду з позовом.

Джерела права та висновки суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 цього Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, у т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).

Згідно з п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 № 1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №159 від 21.02.2001, якою затверджено «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» (далі - Порядок № 159).

Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.

Згідно із п. 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то право на компенсацію особа набуває саме в момент отримання доходу.

При цьому, за правилами ст.ст. 3-5 Закону №2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.

З аналізу норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов:

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

У той же час, за приписами Конституції України та КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, у разі невиконання судового рішення, позивач має право на виплату компенсації за час затримки виконання судового рішення.

Отже, визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Наведена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 12.05.2022 у справі №815/3998/16, від 20.05.2020 у справі №815/2454/18, від 31.03.2020 у справі №817/621/18 та від 26.02.2020 у справі №826/8319/16.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, індексації).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, а право на отримання такої особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Так, у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2022 року у справі № 460/4765/20.

Судом встановлено, що належна позивачу сума пенсійних виплат за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 фактично виплачена відповідачем 09.01.2025 в сумі 129579,37грн. та компенсація втрати частини доходів -103541,34грн. нарахована за період з 01.03.2014 по 31.05.2024 тоді як фактична виплата пенсії за період 01.03.2014 по 31.05.2024 відбулась не у травні 2024 року, а 09.01.2025 року тобто не в день виплати заборгованості із пенсії, а тому є протиправною.

Оскільки вказані кошти нараховані в результаті поновлення виплати пенсії та відновлення права позивача, порушеного при неналежному проведенні пенсійних виплат, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону № 2050-ІІІ.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахуванню та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з 31.05.2024 року до 09.01.2025 року, та зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 31.05.2024 року до 09.01.2025 року.

Щодо вимог зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити інфляційне збільшення, а також 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, від простроченої суми за весь період прострочення з січня 2025 року і до моменту виконання судового рішення суд зазначає наступне..

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Поряд з цим, стягнення інфляційних втрат регулюється ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі, яка розглядається предметом судового розгляду є вимоги позивача про нарахування та інфляційного збільшення, а також 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, від простроченої суми компенсації втрати частини доходів за весь період прострочення з січня 2025 року і до моменту виконання судового рішення.

Законодавцем окреслено, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо, які мають бути виражені у грошових одиницях.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка зазначена у постанові від 15.04.2020 у справі №807/542/17, за змістом частини 2статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

За результатами розгляду справи судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та пенсійним органом, як суб`єктом владних повноважень; відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, яке мало би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

Отже, у відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов`язання в порядку статті 11 ЦК Українияк зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України, а відтак ГУ ПФУ в Одеській області не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України.

Отже, підстави для стягнення на користь позивача суми 3% річних та втрат від інфляції відсутні.

Вказана правова позиція щодо застосування положень статті 625 ЦК України узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі №826/22867/15, від 15.04.2020 у справі №807/542/17.

Щодо встановлення судового контролю суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006 р., пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011 р.).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 р. зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Тобто, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Аналогічні висновки містить додаткова постанова Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16-а.

З огляду на не наведення позивачем аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач на виконання ухвали суду від 30.07.2025 року сплатив 04.08.2025 року судовий збір у сумі 968,96грн., а тому відповідно до ст.139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення розрахунку та виплати компенсації втрати частини доходів пенсії ОСОБА_1 за період з 31.05.2024 по 08.01.2025р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів шляхом множення пенсії за відповідний місяць на індекс інфляції за період її затримки починаючи з 31.05.2024 і по 08.01.2025року відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, за винятком сплачених сум компенсації за відповідний місяць.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору на суму 968,96грн.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. вул. Валентини Крицак, б. 6) код ЄДРПОУ 21295057.

Суддя Е.А.Іванов