Рішення № 129616840, 19.08.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

19 серпня 2025 р.справа № 400/5478/25

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в загальному позовному провадженні, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачіввідповідач 1: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. 68 Десантників, 2, м. Миколаїв, 54009 відповідач 2: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601,

провизнання дій та бездіяльності протиправними; зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач 1 або ТУ ДСА України в Миколаївській області) та Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2 або ДСА України), в якому просить суд:

1) визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати судді Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за лютий, березень та квітень 2025 р. (з 1 лютого 2025 р. до 30 квітня 2025 р.), обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 р., в розмірі 2 102 грн.;

2) визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України в Миколаївській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період лютий, березень та квітень 2025 р. (з 1 лютого 2025 р. до 30 квітня 2025 р.), виходячи із встановленого на 1 січня 2025 р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2 102 грн.;

3) зобов`язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Миколаївській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період лютий, березень та квітень 2025 р. (з 1 лютого 2025 р. до 30 квітня 2025 р.), необхідних для нарахування суддівської винагороди, виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 року, а саме в сумі 3 028 грн., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 60% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум;

4) зобов`язати ТУ ДСА України в Миколаївській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди за період лютий, березень та квітень 2025 р. (з 1 лютого 2025 р. до 30 квітня 2025 р.) судді Веселинівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 на підставі ст. 135 ч. 2, 3, 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 р., а саме в сумі 3 028 грн., щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 60% від посадового окладу, з урахуванням раніше виплачених сум.

При відкритті провадження у справі суд відмовив у задоволенні клопотання позивачки про витребування доказів.

На обґрунтування своїх вимог позивачка пояснила, що є суддею Веселинівського районного суду Миколаївської області. У спірний період з 1 лютого до 30 квітня 2025 р., ТУ ДСА України в Миколаївській області нараховувало та виплатило суддівську винагороду в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2025 р. в розмірі 2 102 грн. Позивачка вважає, що застосування ТУ ДСА України в Миколаївській області такої розрахункової величини (2 102 грн.) суперечить Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порушує гарантії незалежності судді, так як при нарахуванні суддівської винагороди слід застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2025 р. і який Законом України "Про державний бюджет України на 2025 рік" закріплено на рівні 3 028 грн.

Відповідач 1 подав відзив, в якому позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні. Свою позицію аргументував тим, що для визначення суддівської винагороди позивачки з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3 028 грн. не має підстав, адже Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" окремо для суддів визначена така розрахункова величина, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", який складає 2 102 грн. і саме виходячи з цього показника ТУ ДСА України в Миколаївській області повинно розраховувати суддівську винагороду ОСОБА_1 . За наявності правової норми, яка окремо для суддів визначає розмір прожиткового мінімуму, відповідач не вправі не виконувати її приписи. Також відповідач 1 послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 240/9028/24, згідно з яким, починаючи з 2021 р. суддівська винагорода розраховується виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2 102 грн. При цьому, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 р. у справі № 280/1233/23, від 21 березня 2024 р. у справі № 620/4971/23.

Відповідач 2 відзив не подав, ухвали суду про відкриття провадження в даній справі та про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті отримані ним в особистому кабінеті системи "Електронний суд".

Будь-яких клопотань з приводу розгляду справи від відповідача 2 не надходило.

Як передбачено ст. 159 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд не вбачає підстав вважати неподання відповідачем 2 відзиву в даній справі, як визнання ним позову.

Відповідно до ст. 162 ч. 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі наведеної норми, суд розглядає справу за відсутності відзиву відповідача 2.

В судове засідання представники учасників справи не з`явились, позивачка та відповідач 1 клопотали про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі вказаної норми, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 135 ч. 2, 3 п. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачає визначення розміру суддівської винагороди у конкретному цифровому виразі, а лише закріплює порядок її розрахунку.

Так, суддівська винагорода складається з 2 елементів - посадового окладу і 4 видів доплат. В свою чергу, посадовий оклад розраховується в кількості прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст. 1 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Конкретний розмір прожиткового мінімуму встановлюється на кожен рік законом про державний бюджет на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено, що в 2025 р. прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 р. для працездатних осіб складає 3 028 грн.

Одночасно, цим же Законом для суддів введено окремий прожитковий мінімум, а саме "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня", який складає 2 102 грн.

Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді стало предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 24 квітня 2025 р. у справі № 240/9028/24 (рішення суду доступне в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/127425389) Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

"104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.

106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

110. Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.

111. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.

113. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.".

За приписами ст. 242 ч. 5 КАС України та ст. 13 ч. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дії ТУ ДСА України в Миколаївській області щодо визначення базового розміру посадового окладу позивача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня, в сумі 2 102 грн., відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у наведеній постанові, а тому у спірних правовідносинах відсутні підстави вважати дії відповідача 1 протиправними, а вимоги до відповідача 2 є похідними.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось, так як сторони не подали доказів їх понесення.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. 68 Десантників, 2, м. Миколаїв, 54009, ЄДРПОУ 26299835) Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795) відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз