Рішення № 129616768, 19.08.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2025 рокусправа № 380/19286/24

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ТВОЯ БУДОВА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «ТВОЯ БУДОВА» (далі ПП «ТВОЯ БУДОВА», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002081, прийняту Львівською митницею;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості UA209000/2024/100313/2 від 17.06.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на митну територію України ввезено товар із визначенням митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, однак митним органом прийнято рішення про коригування вартості товарів. Стверджує, що в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/100313/2 від 17.06.2024 не зазначено підстав неврахування поданих ПП «Твоя Будова» документів для митного оформлення ввезеного товару та не наведено обґрунтування, які саме документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Констатує, що для митного оформлення подав усі необхідні документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару. З метою захисту порушеного права звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 23.09.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків.

На виконання вимог цієї ухвали 27.09.2024 представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді від 04.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

18.10.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах та виявлено таке: відповідно до інформації, яка міститься в інвойсі від 13.06.2024 NFSE-19/2024/ЕХР, умови поставки за даною зовнішньоекономічною операцією FCA Zlotkovo PL. Проте у митній декларації, а також відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2024 № 1/24 умови поставки визначено як EXW Zlotkovo PL. Ніяких змін та доповнень у наданих документах щодо виправлення зазначених розбіжностей декларантом митному органу не надано; - розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 647 км, а вартість 24000 грн - що становить 37.09 грн/км, відстань по території України 61 км, а вартість 6000 грн - що становить 98.36 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік і калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 14.06.2024 № 14 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу; -відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2024 № 1/24 визначено, що якість товару підтверджується Сертифікатом якості виробника. Проте даний документ декларантом не надано митному органу що є порушенням вимог контракту; - відповідно до вимог п. 3.3 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2024 № 1/24 визначено, що кожна партія товару супроводжується наступними документами у тому числі оригіналом рахунку-проформи. Проте даний документ декларантом не надано митному органу що є порушенням вимог контракту; - відповідно до вимог п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2024 № 1/24 визначено, що сторони домовились, що оплата товару проводиться за попередньою оплатою згідно рахунку-проформи. Проте банківський платіжний документ про факт оплати товару який імпортується декларантом не надано митному органу що є порушенням вимог контракту; - договір заявка на вантажні перевезення від 12.06.2024 №01-12/06/24 не містить підпису та печатки уповноваженої особи ПП «Твоя будова» на підпис таких документів;-у митній декларації країни відправлення від 14.06.2024 №24PL391010E2002696 статистична вартість відповідає фактурній вартості яка наведена у інвойсі від 13.06.2024 №FSE-19/2024/EXP на умовах поставки EXW, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010 в якій зазначено що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. Крім того така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості. Відтак просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Також зазначає про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

10.06.2024 ПП «Твоя Будова» (Україна) в особі директора Мадай Юрій Володимировича, в подальшому Покупець, та GRILTEX POLSKA Sp. z o.o. (Польща), в особі директора Мацей Лучака, в подальшому Продавець, уклали договір №1/24/GRIL/TBUKR (далі - Договір).

Відповідно до змісту Договору сторони домовились про таке:

1.1. Продавець зобов`язується здійснити поставку Покупцю будівельних матеріалів, у подальшому Товар.

1.2. Покупець зобов`язується прийняти Товар та сплатити його вартість згідно умов Договору.

2.1. Продавець поставляє до 31.12.2025 року будівельні матеріали окремими партіями згідно рахунку-фактури (Invoice).

2.2. Якість Товару підтверджується Сертифікатом якості виробника,

3.1. Поставка Товару здійснюється поставленням 3 бази Продавця (Адреса: ul. Obornicka 7, 62-002 Suchy Las), на умовах EXW- Zіotkowo.

3.2. Одержувач Товару - ПП «Твоя Будова» Юрид.адреса: 79018 Україна м.Львів, вул. Братів Міхновських, 6.50, кв. 12

3.3. Кожна партія Товару, що поставляється Продавцем супроводжується наступними документами: Експортна фактура з підтвердженням польського походження товару; Товаротранспортна накладна CMR; Сертифікат якості товару; Сертифікат походження товару; Оригінал фактури-проформи.

4.1. Загальна вартість Товару по Договору становить 1000 000 (один мільйон) злотих.

4.2. Транспортні витрати оплачує Покупець.

4.3. Продавець бере на себе всі витрати пов`язані із митним оформленням Товару на території Польщі, а Покупець бере на себе всі витрати (включаючи митне оформлення), які виникають після того, як Товар перетне польський кордон (тобто, коли Товар прибуде в Україну).

4.4. Вартість упаковки входить у вартість товару. У випадку, якщо упаковка передбачає додаткові витрати Продавця, її вартість в ціну товару не включається, та зазначається окремим рядком в Специфікаціях.

4.5. Загальна вартість Договору складає 1000000 (один мільйон) злотих.

5.1. Покупець здійснює всі розрахунки в злотих в безготівковій формі на рахунок Продавця номер якого вказаний в Договорі. Витрати по банківському переказу несе Покупець.

5.2. Покупець здійснює повну оплату товару згідно рахунку-фактури (Invoice) Продавця.

5.3. Сторони домовились, що оплата Товару проводиться за попередньою оплатою згідно рахунку-проформи (Proforma Invoice) Продавця.

З метою митного оформлення товарів за договором №1/24/GRIL/TBUKR від 10.06.2024 представником декларанта 15.06.2024 подано митну декларацію 24UA209230055108U1.

Разом з митною декларацією декларантом подано такі документи: пакувальний лист (Packing list) FSE-19/2024/EXP від 13.06.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) FSE-19/2024/EXP від 13.06.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) 219217 від 13.06.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1 PL/MF/AT 0146716 від 14.06.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 14 від 14.06.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 14.06.2024, зовнішньоекономічний контракту 1/24/GRIL/TBUKR від 10.06.2024, договір про надання послуг митного брокера № 20 від 01.04.201, договір про перевезення №01-12/06/24 від 12.06.2024, лист виробника від 13.06.2024 (свідоцтво про виробництво товару з переробленого матеріалу HDPE), лист виробника від 13.06.2024 (свідоцтво про код товару та вагу), копію митної декларації країни відправлення 24PL391010E2601208 від 14.06.2024.

15.06.2024 Львівською митницею скеровано повідомлення, в якому зазначено про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару

На виконання вимоги Львівської митниці від 15.06.2024 ПП «Твоя БУДОВА» через митного брокера додатково надано: рахунок-фактуру (інвойс) № FSE-19/2024/ЕХР від 13.06.2024, документи на підтвердження вартості транспортних витрат (заявка, довідка, рахунок), експортну декларацію країни експортера 24PL391010E2002696 14.06.2024. зовнішньоекономічний контракт № 1/24/GRIL/TBUKR від 10.06.2024 з виробником-постачальником, прайс-листи на аналогічну продукцію на внутрішньому ринку, лист імпортера № 47 від 17.06.2024, бухгалтерську документацію (видаткові накладні № 466 від 28.05.2024, № 515 від 04.06.2024), Інтернет посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку.

Відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002081.

Підставою для відмови у митному оформленні слугувало прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товару UA209000/2024/100313/2 від 17.06.2024.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товару, позивач пред`явив цей позов.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Приписами ст. 49 МК України унормовано, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положеннями ст. 53 МК України закріплений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України унормовано, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами ч. 4 ст. 53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За правилами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Заразом у розумінні наведених нормативних приписів сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

За правилами ч. 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 55 МК України).

Крім того, ч. 1 ст. 58 МК України встановлено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями ст. 64 МК України.

За змістом ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Водночас митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, визначені в ч. 2 ст. 53 МК України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15, від 02 травня 2024 року у справі № 520/22458/23) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Неподання декларантом документів, зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

При перевірці судом у разі оскарження декларантом рішення про коригування митної вартості підлягають встановленню обставини та відомості, щодо яких у митного органу виникли сумніви, обґрунтованість причин та підстав витребовування додаткових документів, неможливості визначення митної вартості за обраним декларантом методом та поданими й додатково витребовуваними документами.

Спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом - за ціною договору (контракту).

Матеріалами справи стверджується, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів, а саме: пакувальний лист (Packing list) FSE-19/2024/EXP від 13.06.2024, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) FSE-19/2024/EXP від 13.06.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) 219217 від 13.06.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR.1 PL/MF/AT 0146716 від 14.06.2024, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 14 від 14.06.2024, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 14.06.2024, зовнішньоекономічний контракту 1/24/GRIL/TBUKR від 10.06.2024, договір про надання послуг митного брокера № 20 від 01.04.201, договір про перевезення №01-12/06/24 від 12.06.2024, лист виробника від 13.06.2024 (свідоцтво про виробництво товару з переробленого матеріалу HDPE), лист виробника від 13.06.2024 (свідоцтво про код товару та вагу), копію митної декларації країни відправлення 24PL391010E2601208 від 14.06.2024.

Крім того, на виконання вимоги Львівської митниці від 15.06.2024 ПП «Твоя БУДОВА» через митного брокера додатково надано: рахунок-фактуру (інвойс) № FSE-19/2024/ЕХР від 13.06.2024, документи на підтвердження вартості транспортних витрат (заявка, довідка, рахунок), експортну декларацію країни експортера 24PL391010E2002696 14.06.2024. зовнішньоекономічний контракт № 1/24/GRIL/TBUKR від 10.06.2024 з виробником-постачальником, прайс-листи на аналогічну продукцію на внутрішньому ринку, лист імпортера № 47 від 17.06.2024, бухгалтерську документацію (видаткові накладні № 466 від 28.05.2024, № 515 від 04.06.2024), Інтернет посилання на сайти з пропозиціями аналогічних товарів на внутрішньому ринку.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом виявлено розбіжності у поданих документах, а саме:

- відповідно до інформації яка міститься в інвойсі від 13.06.2024 NFSE-19/2024/ЕХР, умови поставки за даною зовнішньоекономічною операцією FCA Zlotkovo PL. Проте у митній декларації також відповідно до вимог п. 3.1 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2024 № 1/24 умови поставки визначено як EXW Zlotkovo PL. Ніяких змін та доповнень наданих документах щодо виправлення зазначених розбіжностей декларантом митному органу не надано;

- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 647 км, а вартість 24000 грн, що становить 37.09 грн/км, відстань по території України 61 км, а вартість 6000 грн - що становить 98.36 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, Методичні послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій «Облік калькулювання собівартості перевезень» визначено: «Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні здійснення певних видів та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального». Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 14.06.2024 № 14 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу;

- відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2024 № 1/24 визначено, що якість товару підтверджується Сертифікатом якості виробника. Проте даний документ декларантом не надано митному органу що є порушенням вимог контракту;

- відповідно до вимог п. 3.3 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2024 № 1/24 визначено, що кожна партія товару супроводжується наступними документами у тому числі оригіналом рахунку-проформи. Проте даний документ декларантом не надано митному органу що є порушенням вимог контракту;

- відповідно до вимог п. 5.3 зовнішньоекономічного контракту від 10.06.2024 № 1/24 визначено, що сторони домовились, що оплата товару проводиться за попередньою оплатою згідно рахунку-проформи. Проте банківський платіжний документ про факт оплати товару який імпортується декларантом не надано митному органу що є порушенням вимог контракту;

- договір-заявка на вантажні перевезення від 12.06.2024 №01-12/06/24 не містить підпису та печатки уповноваженої особи ПП «Твоя будова» на підпис таких документів;

- у митній декларації країни відправлення від 14.06.2024 №24PL391010E2002696 статистична вартість відповідає фактурній вартості, яка наведена в інвойсі від 13.06.2024 №FSE-19/2024/EXP на умовах поставки EXW, що не кореспондується з положенням ст. 4 Регламенту Комісії ЄС від 9 лютого 2010 № 113/2010, в якій зазначено, що статистична вартість повинна ґрунтуватись на вартості товарів та коригуватись так щоб містити виключно та повністю транспортні та страхові витрати що були понесені задля доставки товарів з місця їх відправлення до кордону держави у якій товари перебувають на момент поміщення під митну процедуру. Крім того, така декларація не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

Судом встановлено, що до митного оформлення позивач надав перелік документів, які з огляду на фактичні обставини викликали сумніви в заявленій декларантом за першим методом митною вартістю спірних товарів, відтак таке могло бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Водночас суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.1. Договору №1/24/GRIL/TBUKR від 10.06.2024 поставка Товару здійснюється поставленням з бази Продавця (Адреса: ul. Obornicka 7, 62-002 Suchy Las), на умовах EXW- Zіotkowo. Умови EXW- Zіotkowo зазначено в поданій до митного оформлення митній декларації.

Разом з тим у інвойсі від 13.06.2024 NFSE-19/2024/ЕХР, умови поставки за даною зовнішньоекономічною операцією зазначено як FCA Zlotkovo PL.

Відповідно до правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» EXW (англ. Ex Works, або Франко завод (…назва місця) - термін інкотермс, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем (експортером), несе покупець.

За змістом умов постачання правил Інкотермс 2010 «Free Carrier» («Франко перевізник») означає, що продавець здійснює передачу товару перевізнику або іншій особі, номінованій покупцем, у власних приміщеннях або у іншому обумовленому пункті. Відповідно від продавця вимагається виконання формальностей для вивезення, якщо такі застосовуються; це умови постачання, коли основну частину перевезення забезпечує покупець, при цьому, покупець самостійно обирає вид транспорту, сам організовує весь ланцюг доставки, укладає договори перевезення. Обов`язок продавця з постачання вважається виконаним, коли він постачає товар - після його митного оформлення у режимі експорту в обумовленому місті. Згідно умов покупець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару від поіменованого місця постачання.

Отже в будь-якому випадку, зважаючи на умови поставки товару як EXW, так і FCA (самовивіз, усі затрати на транспортування несе покупець) та загальну вартість згідно з долученими документами, різне зазначення умов поставки в договорі, митній декларації та інвойсі не впливали на митну вартість задекларованого товару.

Відтак лише позивач повинен був нести витрати на доставку продукції від продавця на свій склад, що відповідно вказує на обов`язковість наявності у позивача документів, що підтверджують факт транспортування товару.

Для підтвердження транспортних витрат позивачем надані: довідку про транспортні витрати від 14.06.2024, в якій вказано, що страхування не проводилось, завантаження і митне оформлення здійснено за рахунок відправника (Продавця), договір - заявка на вантажні перевезення № 01-12/06/24 від 12.06.2024, що підписаний ПП «ТВОЯ БУДОВА» - замовником перевезення та виконавцем - ФОП ОСОБА_1 , як перевізником, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 14 від 14.06.2024, договір про перевезення №01-12/06/24 від 12.06.2024.

Щодо непідписання договору-заявки на вантажні перевезення від 12.06.2024 №01-12/06/24, то суд зазначає, що відповідач не долучає такого до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що це технічна помилка при завантаженні файлів до митної декларації для митного оформлення, і фактично договір-заявка було підписано уповноваженою особою та проставлено печатку ПП «Твоя будова». Підписаний договір-заявка міститься в матеріалах справи.

Стосовно зауваження митного органу про відсутність сертифікату якості на товар, то необхідно зазначити, що імпортований товар не підлягає сертифікації, натомість позивачем надано митному органу заяву відправника (контрагента за договором) про те, що продукція виготовлена з сировини поліетилену високої щільності (HDPE), що походить з вторинної сировини. Водночас суд звертає увагу, що наявність чи відсутність сертифікату якості не впливає на визначення ціни товару.

У контексті підтвердженості витрат з місця відправки (завантаження) товару, суд повторно звертає увагу, що відповідно до п.3.1. Договору №1/24/GRIL/TBUKR від 10.06.2024 поставка Товару здійснюється поставленням з бази Продавця (Адреса: ul. Obornicka 7, 62-002 Suchy Las). Тобто за цим правочином позивач повинен здійснити доставку товару з населеного пункту Suchy Las. Так, договором-заякою на вантажні перевезення №01-12/06/24 від 12.06.2024, актом надання послуг №14 від 18.06.2024, рахунком-фактурою №14 від 14.06.2024 та довідкою про транспортні витрати від 14.06.2024 стверджується доставка товару з населеного пункту 62-002 Suchy Las.

Формальне зазначення умов поставки EXW-Zіotkowo, не змінює фактичного завантаження товару на транспортний засіб, замовлений позивачем в Suchy Las, та доставки в Україну саме із згаданого населеного пункту, оскільки таке місце відправки чітко передбачено п.3.1. Договору №1/24/GRIL/TBUKR від 10.06.2024.

Відтак така відмінність не мала впливу на складові митної вартості.

Суд наголошує, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості лише у тому випадку, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Якщо товар є об`єктом купівлі-продажу, то митному органу надається рахунок-фактура (інвойс).

Проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та надалі може змінюватись.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) FSE-19/2024/EXP від 13.06.2024, який також був долучений до митного оформлення та містить складову митної вартості ціну товару.

Оскільки предметом Договору є купівля-продаж товарів, подання до митного оформлення рахунку-проформи є безпідставним.

Суд зазначає, що заявки на купівлю товарів стосуються виключно обсягу та змісту майбутньої партії товару та є підставою для формування інших документів (рахунку-фактури (інвойсу)), в яких вже зазначається ціна товару і які надані позивачем під час митного оформлення.

Щодо оплати за товар суд враховує пояснення позивача про те, що контрагентом, з урахуванням воєнного стану в України та використання імпортованого товару при будівництві фортифікаційних споруд, поставка здійснена без попередньої оплати.

Суд наголошує, що умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв`язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості (невідповідність строків оплати, що визначені договором) не є тими розбіжностями (суперечностями) не можуть бути покладені в основу висновків митного органу щодо наявності розбіжностей у відомостях про митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 29.07.2020 у справі № 420/1709/19.

Разом з тим оплата за договором №1/24/GRIL/TBUKR від 10.06.2024 року та інвойсом FSE-19/2024/EXP від 13.06.2024 здійснена ПП «Твоя будова» згідно платіжних інструкцій в іноземній валюті №26 від 16.07.2024 та №27 від 18.07.2024. Відтак такі, з об`єктивних причин відсутності в позивача, не могли бути надані при митному оформленні 15.06.2024.

В спірному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у цих рішеннях про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару.

Суд зазначає, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

Заразом у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Вказана обставина відповідачем жодними доказами не спростована.

Суд звертає увагу, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Щодо тверджень відповідача про відсутність на митній декларації країни відправлення відміток митних органів країни відправлення, суд зазначає, що разом з іншими документами до митного оформлення надана міжнародна автомобільна накладна (CMR) 219217 від 13.06.2024, згідно з якою транспортування товару від виробника товару (Польща) до пункту призначення (Україна) здійснювалося перевізником на автомобілі НОМЕР_1 / АС0665XF, обставин же перетину цим транспортним засобом з вантажем митних кодонів Республіки Польщі відповідачем документально не спростовано.

Разом з тим, суд зауважує, що не впливають на визначення складових митної вартості відомості у митних деклараціях, автотранспортних накладних та у деклараціях країни відправлення про країну відправлення, перевізника, місце та дату завантаження, оскільки поставка товару покупцеві включена у вартість товару, зазначену в інвойсі, та здійснюється продавцем незалежно від перевізника, місця та дати завантаження товару. Відсутність відміток в автотранспортних накладних про перетин кордону України та у деклараціях країни відправлення відміток митного органу, через яку здійснювався експорт товарів не впливає на правильність визначення усіх числових значень складових митної вартості товарів. Більш того, вказані документи не визначають числові складові митної вартості.

Також суд вважає нерелевантним застосовувати в спірних правовідносинах Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті розроблені у відповідності до Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 № 1706.

Суд також керується практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 08.02.2019 у справі №825/648/17, від 26.05.2022 у справі №560/355/19, відповідно до якої у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Спірне рішення митного органу таких пояснень не містить.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Крім того, вимоги ч. 3, 4 ст.53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити ці складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Заразом наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене ст. 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Водночас при прийнятті спірного рішення відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість, з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Суд вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позивач надав усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною договору, а митниця не довела, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, натомість відповідач не спростував достовірність документів, які були подані до митного оформлення та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2024/100313/2 від 17.06.2024 року та картки відмови №UA209230/2024/002081 у митному оформленні товарів за митною декларацією.

Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та правовими позиціями Верховного Суду. Тому такі міркування суд не враховує.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи понесені витрати на правничу допомогу, подав суду: договір про надання правничої допомоги від 05.08.2024, рахунок №58 від 05.08.2024, платіжну інструкцію від 07.08.2024 №156, розрахунок судових витрат, акт здачі приймання виконаних робіт від 08.08.2024.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правничої допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті наданих послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд зазначає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Оцінюючи характер наданої адвокатом правової допомоги відповідно до представлених документів суд враховує, що дана справа є справою незначної складності, типовою справою про коригування митної вартості товарів, яка містили лише один епізод спірної поведінки, Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, підготовка та написання позовної заяви професійним/кваліфікованим адвокатом у даній справі не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи. Пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків судів про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.

Суд вказує, що судових засідань в даній справі не було призначено, розгляд справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд приходить до переконання, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не є належним чином обґрунтованим у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутності ознак співмірності, визначених ч. 5 ст.134 КАС України.

Дослідивши документи та враховуючи предмет спору, суд дійшов висновку, що вартість послуг правового характеру у розмірі 8000,00 грн., що заявлена до стягнення з відповідача, є завищеною в частині їх необхідності. Вказані витрати не можна вважати такими, що є «неминучими».

З огляду на вищенаведене, суд керується тим, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

З врахування складності справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, суд вважає співмірною компенсацію вартості виконаної роботи в розмірі 2000 грн, що підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень в користь позивача.

Суд також враховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

Отже, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4844,80 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «ТВОЯ БУДОВА» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості UA209000/2024/100313/2 від 17.06.2024.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2024/002081.

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «ТВОЯ БУДОВА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 копійок.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства «ТВОЯ БУДОВА» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Приватне підприємство «ТВОЯ БУДОВА» (місцезнаходження: вул. Братів Міхновських, буд. 50, кв. 12, м. Львів, 79018; ЄДРПОУ 35186036).

Відповідач - Львівська митниця (місцезнаходження: вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000; ЄДРПОУ 43971343).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна