Рішення № 129616730, 19.08.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2025 рокусправа № 640/22681/21м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

13.08.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , далі позивач) до Міністерства оборони України (адреса:03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022, далі відповідач), у якому просить:

- зобов`язати Міністерство оборони України відшкодувати йому 900 грн. вартості автобусних квитків від 17.01.2021 Тип ІІІ БББВ 205239 та від 23.01.2021 Тип ІІІ БББВ 205261;

- зобов`язати Міністерство оборони України надати йому офіційного листа з інформацією стосовно працівника Департаменту фінансів Міністерства оборони України (прізвище, ім`я, по батькові, посада), який прийняв рішення не відшкодовувати кошти на автобусні квитки та перелік документів, які дають йому такі повноваження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 17.01.2021 по 23.01.2021 перебував у службовому відрядженні до м. Одеса, прямував до місця відрядження та у зворотному напрямку мікроавтобусом приватного підприємця, квитки на автобус придбав у водія. Після повернення з відрядження, здав до розрахунково касового відділу управління соціальних виплати Департаменту фінансів Міністерства оборони України затверджений керівником звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт у сумі 4920 грн. 03.03.2021 йому відшкодовано тільки 4020 грн. 10.03.2021 позивач звернувся до свого керівника та доповів ситуацію.11.03.2021 за підписом керівника позивача скеровано лист до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з клопотанням здійснення повного розрахунку згідно затвердженого звіту, однак листом від 22.03.2021 відмовлено у задоволенні такого. 26.03.2021 позивач особисто звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з листом, просив повідомити йому конкретні недоліки наданих розрахункових документів, які не дають можливості здійснити відшкодування за проїзд та вказати хто саме з працівників прийняв рішення не виплачувати кошти із зазначенням переліку нормативно правових актів, що надають право працівнику приймати такі рішення. Однак повної інформації на його запит надано не було. 26.05.2021 позивач вдруге звернувся з листом до державного секретаря Міністерства оборони України з проханням зобов`язати працівників Департаменту фінансів Міністерства оборони України надати йому ґрунтовну відповідь на його запитання. 16.06.2021 позивач отримав відповідь, яка не відрізнялась від попередньої. Вважає, що у наданих ним автобусних квитках наявні усі обов`язкові реквізити та вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхова сума зазначені друкованим способом. З наданих позивачу роз`яснень Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, неістотні недоліки розрахункових документів не можуть бути підставою для неприйняття їх до оплати. Тому, вважає протиправними дії відповідача щодо невідшкодування йому проїзду під час відрядження.

13.09.2021 від відповідача надійшов відзив, у якому проти позову заперечують, просять відмовити у його задоволенні з огляду на наступне. Вказує, що позивачем до авансового звіту додано квитки на проїзд у міжміському транспорті за формою, яка не відповідає вимогам наказу №503 та на даний час не застосовується на території України, а саме: номер квитка на автобус розміщено не в правому куті докумнта, а зліва внизу документа. Колір квитка не відповідє вимогам, встановлених для кольору квитка типу ІІІ (жовтого кольору). Вказана обставника підтверджується додатком 1 до наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.05.2006 №503. Вважає, що на підставі наданих позивачем копій квитків, не можна підтвердити факт понесення позивачем витрат на проїзд під час пеербування у відрядженні. Тому ввають, що вони діяли в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, тому відшкодування позивачу витрат на проїзні документи під час відрядження неможливе. Просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

17.09.2021 позивачем подано відповідь на відзив. Вважає твердження представника відповідача про невідповідність наданих ним розрахункових документів типовій формі не відповідають здоровому глузду. Навіть гроші з часом змінюють колір, а беручи до уваги ,що квитки, які реалізовують водії зазвичай розміщено між лобовим склом та «торпедою» автобуса та зрозуміло, що вони вигорають та змінюють колір на менш насичений. Позивач стверджує, що надав відповідачу оригінали квитків, а не їх копії. Окрім того, питання щодо можливості застосування квитка, форма якого не в повній мірі відповідає затвердженій типовій формі як розрахункового документу, що дає право на відшкодування витрат на відрядження не належить до компетенції Міністерства інфраструктури України, а належить до компетенції Міністерства фінансів України. Окрім того, вказує ,що відповідач у відзиві не навів заперечень щодо п.4 позовних вимог.

24.09.2021 до суду надійшли заперечення відповідача у яких вказують, що листи, на які вказує позивач носять лиш інформаційний, рекомендаційний характер, не мають статусу закону. Щодо питання надання інформації стосовно працівника Департаменту фінансів Міністерства оборони України, який прийняв рішення не відшкодовувати кошти, пов`язані з відрядженням позивача, то така інформація надавалась позивачу у листах відповідях, долучених до позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та здійснено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду.

За результатом автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Карп`як О.О.

Ухвалою від 10.02.2025 прийнято справу до провадження, витребувано від позивача пояснення щодо актуальності позову.

Листом від 18.02.2025 позивач повідомив про актуальність позовних вимог.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач проходив службу в Міністерстві оборони України. У період з 17.01.2021 по 23.01.2021 позивач перебував у службовому відрядженні до м. Одеса.

Після повернення з відрядження, позивачем здано до розрахунково касового відділу управління соціальних виплат Департаменту фінансів Міністерства оборони України затверджений керівником звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт із зазначенням суми 4920 грн., в тому числі: посвідчення про відрядження від 15.01.2021 (добові 60 грн. *7 діб) з 17 по 23 січня 2021 420 грн.; квитанція за проживання 17.01.2021 3000 грн.; квитанція за проживання 22.01.2021 600 грн.; проїзд Київ Одеса 450 грн.; проїзд Одеса Київ 450 грн., усього 4920 грн.

03.03.2021 позивачу відшкодовано 4020 грн. витрат на відрядження. 900 грн. не було відшкодовано не було відшкодовано у зв`язку з невідповідністю наданих позивачем автобусних квитків вимогам нормативно правових актів.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати витрат на службове відрядження за квитки на транспорт позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» Кабінет Міністрів України затвердив суми витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, згідно з додатком 1 (далі - Постанова № 98).

Відповідно до п. 1 п. 7 Постанови № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Наказом Міністерства фінансів України №59 від 13.03.1998 затверджено Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон (далі Інструкція №59).

Згідно п.5. розділу І Інструкції №59, керівник підприємства може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження: витрат на найм житлового приміщення, на побутові послуги, транспортні та інші витрати (у тому числі на оплату вартості послуг із здійснення Інтернет-замовлення та придбання електронних проїзних документів на транспортні засоби). Указані в цьому абзаці обмеження запроваджуються наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

Згідно п.6. розділу І Інструкції №59, підприємство, що відряджає працівника, зобов`язане ознайомити його з кошторисом витрат (або з довідкою-розрахунком на виданий/перерахований аванс, складеною за довільною формою), а також з вимогами нормативно-правових актів стосовно звітування про використання коштів, виданих на відрядження. Підприємство самостійно встановлює порядок ознайомлення працівника, який направляється у відрядження за кордон, з його фінансовими зобов`язаннями, що регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98) та цією Інструкцією.

Відповідно до п.7. розділу І Інструкції №59, днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника. При відправленні транспортного засобу до 24-ї години включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 0 години і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де працює відряджений працівник, у строк відрядження зараховується час, який потрібний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого працівника до місця постійної роботи. Дата на транспортному квитку (вибуття транспортного засобу з місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою вибуття працівника у відрядження згідно з наказом про відрядження. Дата на транспортному квитку (прибуття транспортного засобу до місця постійної роботи відрядженого працівника) має збігатися з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження. Якщо дата на транспортному квитку не збігається з датою прибуття працівника з відрядження згідно з наказом про відрядження, з дозволу керівника підприємства береться до уваги затримка у відрядженні на вихідні або святкові й неробочі дні у разі, якщо строк перебування працівника поза місцем його постійної роботи не перевищуватиме строку відрядження, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98. За ці дні працівникові не відшкодовуються добові витрати, витрати на найм житлового приміщення та інші витрати (крім витрат на проїзд з місця відрядження до місця постійної роботи).

Згідно п.14. розділу І Інструкції №59, підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України, а також документи, визначені цією Інструкцією.

Згідно п.1 розділу ІІ Інструкції №59, направлення працівника підприємства у відрядження здійснює керівник цього підприємства або його заступник (направлення у відрядження державного службовця здійснює керівник державної служби) і оформлює наказом (розпорядженням), у якому зазначаються мета виїзду, завдання (за потреби), пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти, найменування підприємства, установи або організації, куди відряджається працівник), строк (дата вибуття у відрядження та дата прибуття з відрядження), джерело фінансового забезпечення витрат на відрядження, а також за потреби інші ключові моменти (вид транспорту, інформація про додаткові обмеження щодо сум та цілей використання коштів, наданих на відрядження, у разі їх встановлення керівником), після затвердження кошторису витрат. У разі направлення працівника підприємства у службове відрядження за запрошенням подається його копія та за наявності програма заходів.

Згідно п.6 розділу ІІ Інструкції №59, витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті. Відрядженому працівникові відшкодовуються витрати на проїзд транспортом загального користування (крім таксі) до станції, пристані, аеропорту, якщо вони розташовані за межами населеного пункту, де постійно працює відряджений працівник, або до місцеперебування у відрядженні.

За наявності декількох видів транспорту, що зв`язує місце постійної роботи з місцем відрядження, адміністрація підприємства може запропонувати відрядженому працівникові вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції працівник самостійно вирішує питання про вибір виду транспорту.

Відрядженому працівникові відшкодовуються також витрати на проїзд міським транспортом загального користування (крім таксі) відповідно до маршруту, погодженого керівником, та на орендованому транспорті за місцем відрядження (згідно з підтвердними документами).

Згідно п.12 розділу ІІ Інструкції №59, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов`язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси; рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання; страхових полісів тощо.

У разі здійснення Інтернет-замовлення проїзних документів на автобусні пасажирські перевезення підставою для відшкодування витрат на придбання електронного квитка є роздрукований на паперовому носії проїзний документ.

У разі повернення проїзного документа на автобусні пасажирські перевезення до звіту додаються роздруковані на паперовому носії документи на повернення або лист (акт, довідка) про повернення проїзного документа, складений компанією-продавцем, у якому зазначаються сума повернутих коштів, комісійні та/або інші збори, пов`язані з його поверненням.

Витрати, понесені у зв`язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Витрати, понесені у зв`язку з поверненням відрядженим працівником квитка на поїзд, літак або інший транспортний засіб, можуть бути відшкодовані з дозволу керівника підприємства лише, якщо на те були поважні причини (рішення про відміну відрядження відкликання з відрядження тощо), за наявності документа, що засвідчує вартість цих витрат.

Згідно п.4 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 25.05.2006 №503 затверджено Типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування (далі Наказ №503).

Згідно п.1.1.1. Наказу №503 затверджено типові форми квитків на проїзд пасажирів на маршрутах загального користування міжміських - тип I, тип II, тип III, тип IV - для

проїзду в автобусах загального типу; розмір квитків - 80 х 200 мм; колір квитків: тип I - блакитний, тип II - рожевий, тип III - жовтий, тип IV - салатовий (додаток 1).

Згідно п.2.Наказу №503, установлено, що вартість проїзду за розрахунками пасажирських перевізників, інформація про перевізника, страховика та страхову суму вносяться у квитки друкованим способом. Тарифна вартість (для приміських та міжміських маршрутів) установлюється шляхом множення покілометрового тарифу на відстань від початку маршруту до середини тарифної зони.

В поданих позивачем квитках на автобус вказано відстань, тарифну ставку, страховий збір, вартість квитка, рейс, місце, час відправлення, дата відправлення, тип квитка ІІІ БББВ 205239 та ІІІ БББВ 205261, страхова сума 102000грн., найменування перевізника, його місцезнаходження, РНОК, страховика.

Відтак, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, зокрема, транспортних квитків.

Надані квитки на автобус подані позивачем до звіту в оригіналі та містять інформацію про вартість таких витрат.

Відповідно до пункту 1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 №1184) /далі - Правила №176/, ці Правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Згідно з підпунктом 10 пункту 2 Правил №176 квиток - проїзний документ встановленої форми, який надає право пасажиру на одержання транспортних послуг.

Дослідивши Типову форму квитка на автобуси, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв`язку України "Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування" від 25.05.2006 №503, судом встановлено, що остання передбачає інформацію щодо типу, серії квитка, а також найменування перевізника, вартості квитка.

Відтак, твердження відповідача про не підтвердження позивачем витрат на проїзд відповідними документами є необґрунтованими.

З огляду на вищенаведене, підлягають до задоволення позовні вимоги про зобов`язання Міністерства оборони України відшкодувати позивачу 900 грн. витрат на проїзд під час службового відрядження (вартості автобусних квитків від 17.01.2021 Тип ІІІ БББВ 205239 та від 23.01.2021 Тип ІІІ БББВ 205261).

Щодо позовних вимог про зобов`язання Міністерство оборони України надати позивачу офіційного листа з інформацією стосовно працівника Департаменту фінансів Міністерства оборони України (прізвище, ім`я, по батькові, посада), який прийняв рішення не відшкодовувати кошти на автобусні квитки та перелік документів, які дають йому такі повноваження, суд зазначає наступне.

26.03.2021 позивач звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України з заявою, просив надати відповіді на питання: хто саме з працівників Департаменту фінансів Міністерства оборони України прийняв рішення не виплачувати кошти на автобусні квитки, обов`язково вказати посаду та ПІБ вказаного працівника; надати перелік нормативно правових актів, які надають право працівнику приймати такі рішення.

Листом від 12.04.2021 №248/3/8/184 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача у відповідь на його звернення від 26.03.2021, що подані ним квитки на проїзд автобусом не відповідають формі згідно наказу №503, а питання відшкодування витрат на проїзд потребує доопрацювання з врахуванням вимог нормативно правових актів.

26.05.2021 позивач повторно звернувся з запитом до Державного секретаря Міністерства оборони України про надання інформації хто саме з працівників Департаменту фінансів Міністерства оборони України прийняв рішення не виплачувати кошти на автобусні квитки, обов`язково вказати посаду та ПІБ вказаного працівника; надати перелік нормативно правових актів, які надають право працівнику приймати такі рішення.

Листом від 11.06.2021 №248/Д-576/1/552 Департаментом фінансів Міністерства оборони України надано відповідь з покликанням на нормативно правові акти та повідомлено, що за спільною доповіддю директора Департаменту фінансів і директора Департаменту юридичного забезпечення державним секретарем Міністерства оборони України з питання оплати вартості проїзду у службові відрядження автомобільним транспортом було прийнято рішення від 17.03.2021 №3887/з.

ВІдтак, відповідачем надано позивачу інформацію стосовно працівника Департаменту фінансів Міністерства оборони України (прізвище, ім`я, по батькові, посада), який прийняв рішення не відшкодовувати кошти на автобусні квитки.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині зобов`язання Міністерство оборони України надати позивачу офіційного листа з інформацією стосовно працівника Департаменту фінансів Міністерства оборони України (прізвище, ім`я, по батькові, посада), який прийняв рішення не відшкодовувати кошти на автобусні квитки та перелік документів, які дають йому такі повноваження є необґрунтованими та безпідставними, тому до задоволенні не підлягають.

Згідно ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивач, позов якого задоволено частково, звільнений від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (адреса:03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022) про зобов`язання вчинити дії задоволити частково.

Зобов`язати Міністерство оборони України відшкодувати ОСОБА_1 900 грн. витрат на проїзд під час службового відрядження (вартості автобусних квитків від 17.01.2021 Тип ІІІ БББВ 205239 та від 23.01.2021 Тип ІІІ БББВ 205261).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 19.08.2025.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна