Рішення № 129616276, 19.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2025 року м. Київ№ 320/28369/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді»доЦентрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» (позивач/ ТОВ «Три Ведмеді») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (відповідач/ ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: № 1243/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 15.05.2024 р., № 1244/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 15.05.2024 р., № 1245/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 15.05.2024 р. - прийняті на підставі Акту перевірки № 1067/Ж5/31-00-04-01-03-26/31450478 від 08.04.2024 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність підстав для накладання штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, які не надаються отримувачу (покупцю).

Як вказує позивач, при відсутності реєстрації (несвоєчасній реєстрації) податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних, які не надаються покупцю, державний бюджет жодним чином не зазнає негативних наслідків, оскільки згідно із абз. 23 п. 201.10 ст. 201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів (послуг) податкових накладних в ЄРПН не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період, тобто не відбувається впливу на податковий облік платника податку чи його контрагентів, отже накладення штрафу за відсутність реєстрації (несвоєчасну реєстрацію) податкових накладних, які не надаються покупцю, зі стимулюючої функції перетворюється на каральну, оскільки за наведених обставин вбачається очевидним, що мету дисциплінувати постачальників - платників ПДВ не можна досягнути щодо податкових накладних, які не надаються покупцю.

За твердженнями позивача, відповідач не оспорює факт повного відображення податкових зобов`язань за податковими накладними та розрахунками коригування до податкових накладних, зареєстрованими з порушенням граничних строків, в податкових деклараціях з ПДВ, позивач вчасно та в повному розмірі виконав свої обов`язки щодо сплати податків та зборів до державного бюджету за весь період воєнного стану, контрагенти позивача не зазнали і не могли зазнати шкоди через невключення сум ПДВ до податкового кредиту, позивач не завдав шкоди ані бюджету, ані контрагентам, отже, застосування до Позивача штрафів за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН з урахуванням рішень ЄСПЛ не є пропорційним державним втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Поряд з вказаним, позивач посилається на Закон України від 12 січня 2023 року №2876-ІХ «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX Податкового кодексу України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в «Єдиному реєстрі податкових накладних» податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення. Позивач зазначає, за своєю правовою природою вказаний Закон України від 12 січня 2023 року № 2876-ІХ «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебуванні грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» є нормативно-правовим актом, що на період дії воєнного стану в Україні пом`якшує відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито провадження у справі №320/28369/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

Поряд з цим, вказаною ухвалою витребувано від відповідача: матеріалів проведеної перевірки позивача; обґрунтований та вмотивований розрахунок спірних податкових повідомлень-рішень; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Через систему «Електронний суд» від представника Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позов.

Відповідач в поданому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.

Відповідач вказує, платник податків зобов`язаний зареєструвати податкову накладну / розрахунок коригування у встановлені терміни податковим законодавством. Абзацом 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України Законодавець зазначає, що «У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом».

Зазначає, Законом України №2260-ІХ, який набрав чинності 27 травня 2022 року, поновлено відповідальність платників податків у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, підпунктом 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України скасовано дію мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних передбачено лише для платників податків щодо реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 27 травня 2022 року (тобто до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану») за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в ЄРПН до 15 липня 2022 року.

Також, зауважує, що норми пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України визначають спеціальне (пріоритетне) застосування податкового законодавства на період дії воєнного часу по відношенню до інших положень ПК України, в тому числі й щодо пункту 52-1 цього підрозділу.

Таким чином, як зазначає відповідач, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом вірно встановлено порушення позивачем пункту 201.10 статті 201 ПК України в частині порушення термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних.

Поряд з цим, відповідач звертає увагу суду, що з 08 лютого 2023 року набрав чинності Закон України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (опублікований у газеті "Голос України" від 07.02.2023 N 26).

Законом № 2876-IX підрозділ 2 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану та протягом шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, збільшено граничні строки реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН, встановлені пунктом 201.10 статті 201 Кодексу, та зменшено розміри штрафів за їх порушення, які встановлено пунктом 120 1.1 статті 120 1 Кодексу.

При цьому, штрафи у розмірах, встановлених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовуються у разі порушення платником податку передбачених пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН із датою складання, починаючи з 16 січня 2023 року, а порушення платником податку граничних строків реєстрації ПН/ РК у ЄРПН, які припадають на період до дати набрання чинності Законом N2876-IX (тобто застосовується до ПН/РК з датою складання не пізніше 15 січня 2023 року включно), тягне за собою накладання на такого платника податку штрафу у розмірах, встановлених пунктом 120-1.1 статті 120 -1 Кодексу.

У наданих додаткових поясненнях відповідач зазначив, підпунктом 120-1.1 статті 120 ПК України винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом № 1797 зміни запровадили виключні випадки звільнення та відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою. Позивачем така сукупність умов дотримана не була, а тому до нього контролюючим органом застосовано штраф у зв`язку з порушенням термінів реєстрації податкових накладних що наведені в акті перевірки

Правом надання відповіді на відзив позивач не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» (код ЄДРПОУ 31450478) щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних, результати якої оформлені актом від 08.04.2024 №1068/Ж5/31-00-04-01-03-26/31450478 (акт перевірки).

За висновками акта перевірки від 08.04.2024 №1068/Ж5/31-00-04-01-03-26/31450478 дані камеральної перевірки свідчать про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН.

24 квітня 2024 року позивачем подано заперечення до акту про результати камеральної перевірки.

Згідно відповіді ЦМУ ДПС по роботі з великими платниками податків від 10.05.2024 №6333/6/31-00-04-01-03-06 за результатами розгляду заперечення висновки акта від 08.04.2024 №1062/Ж5/31-00-04-01-03-26/31450478 відповідають вимогам законодавства.

На підставі висновків акта перевірки від 08.04.2024 №1062/Ж5/31-00-04-01-03-26/31450478 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 15.05.2024 №1243/Ж10/31-00-04-01-03-31, яким до позивача застосовано штраф у сумі 102201,50 грн.;

- від 15.05.2024 №1244/Ж10/31-00-04-01-03-31, яким до позивача застосовано штраф у сум 158994,25 грн.;

- від 15.05.2024 №1245/Ж10/31-00-04-01-03-31, яким до позивача застосовано штраф у сумі 297430,75 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України).

Згідно з ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно ст.86.8 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою.

За аналізом наведених положень можна дійти висновку, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченої п.201.10 ст.201 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено порушення ТОВ «Три Ведмеді» п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасно зареєстровано 1722 податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних, що наведені в акті перевірки.

На підставі висновків акта перевірки ЦМУ ДПС по роботі з ВПП прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.05.2024 № 1243/Ж10/31-00-04-01-03-31, № 1244/Ж10/31-00-04-01-03-31, № 1245/Ж10/31-00-04-01-03-31, яким до Позивача за порушення вимог п. 201.10. ст. 201 ПК України, на підставі п. 120-1.1 ст. 120-1 та п. 90 підрозд. 2 розділу XX «»Перехідні положення» ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 558 626,50 грн.

Позивач обґрунтовуючи протиправність застосування штрафних санкцій зазначає, що штрафні санкції не можуть бути застосовані, оскільки норми Податкового кодексу України не передбачають юридичної відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасну реєстрацію тих податкових накладних, які не видаються покупцю.

Оцінюючи такі доводи позивача, суд зазначає таке.

Абзацом 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як зазначалось вище, пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого ст.201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у встановлених розмірах.

Системний аналіз норм статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що порушення платником податку на додану вартість граничного строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування до такого платника штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Згідно з положеннями Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 31.12.2015 (далі Порядок №1307), до графи 8 податкових накладних вноситься код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою; 7 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 7 відсотків; 901 - у разі здійснення операцій з вивезення товарів за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 902 - у разі здійснення операцій з постачання на митній території України товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; 903 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування.

Матеріалами справи підтверджується, що податкові накладні (за переліком згідно акта перевірки), які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, містять у верхній лівій частині у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" помітка "X" та зазначено тип причини '' 02'' - складена на постачання неплатнику податків''. Зазначені податкові накладні складені на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за основною ставкою (20%).

Отже, у податкових накладних (перелік згідно акту перевірки), які зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що вони не надаються отримувачу (покупцю) з тих підстав, що останній не є платником ПДВ, в той же час, в них у графі 8 визначено код ставки податку 20, що відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 відповідає здійсненню операції, з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою, а тому в даному випадку до позивача не застосовується визначене п.120-1.1 ст.120-1 ПК України виключення, передбачене при реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування та які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відтак, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, суд зауважує, що правильність здійсненого розрахунку розміру штрафних санкцій входить до предмета доказування у спорах цієї категорії, оскільки є наступним питанням після висновку про наявність з боку позивача податкового правопорушення, яке тягне за собою застосування штрафних санкцій.

Так, згідно з розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН до податкового повідомлення-рішення від 15.05.2024 №1243/Ж10/31-00-04-01-03-31:

- податкові накладні, складені позивачем за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 зареєстровані позивачем 12.08.2022, граничний термін реєстрації 31.07.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 12 днів, застосовані штрафні санкції 10%;

- податкові накладні №369 від 01.08.2022, №7326 від 05.08.2022, №7327 від 0508.2022 зареєстровані 08.09.2022, граничний термін реєстрації 31.08.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 5 днів, застосовані штрафні санкції 10%;

- податкові накладні №469 від 05.08.2022, №2448 від 15.08.2022, №548 від 02.08.2022, №2617 від 11.08.2022, №491 від 05.08.2022, №1727 від 12.08.2022, №2445 від 13.08.2022, №1734 від 13.08.2022, №1466 від 10.08.2022, №1746 від 13.08.2022, №150 від 01.08.2022, №1747 від 13.08.2022, №2105 від 15.08.2022, №540 від 02.08.2022, №1722 від 12.08.2022, №136 від 01.08.2022, №157 від 01.08.2022, №1474 від 10.08.2022, №1184 від 04.08.2022 зареєстровані 08.09.2022, граничний термін реєстрації 31.08.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 8 днів, застосовані штрафні санкції 10%;

- решта податкових накладних, складених позивачем за період з 01.08.2022 по 11.08.2022, зареєстровані 16.09.2022, граничний термін реєстрації 31.08.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 16 днів, застосовані штрафні санкції 20%.

Згідно з розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН до податкового повідомлення-рішення від 15.05.2024 №1244/Ж10/31-00-04-01-03-31:

- податкові накладні, складені позивачем за період з 01.08.2022 по 11.08.2022 зареєстровані позивачем 16.09.2022, граничний термін реєстрації 31.08.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 16 днів, застосовані штрафні санкції 20%;

- податкова накладна №4786 від 15.09.2022, зареєстрована 07.10.2022, граничний термін реєстрації 30.09.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 7 днів, застосовані штрафні санкції 10%.

Відповідно до розрахунку штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН до податкового повідомлення-рішення від 15.05.2024 №1245/Ж10/31-00-04-01-03-31:

- податкові накладні, складені позивачем за період з 01.08.2022 по 11.08.2022 зареєстровані позивачем 16.09.2022, граничний термін реєстрації 31.08.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 16 днів, застосовані штрафні санкції 20%;

- податкові накладні №1676 від 11.08.2022, №2246 від 11.08.2022, №2616 від 11.08.2022 зареєстровані позивачем 26.09.2022, граничний термін реєстрації 31.08.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 26 днів, застосовані штрафні санкції 20%;

- податкові накладні, складені позивачем за період з 12.08.2022 по 15.08.2022 зареєстровані позивачем 26.09.2022 та 27.09.2022, граничний термін реєстрації 31.08.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 26 та 27 днів, застосовані штрафні санкції 20%;

- податкові накладні №827 від 03.02.2024, №843 від 03.02.2024 зареєстровані позивачем 12.03.2024, граничний термін реєстрації 05.03.2024, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 7 днів, застосовані штрафні санкції 2%;

- податкова накладна №7430 від 05.08.2022 зареєстрована позивачем 25.10.2023, граничний термін реєстрації 31.08.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 420 днів, застосовані штрафні санкції 50%;

- податкова накладна №1354 від 24.05.2023 зареєстрована позивачем 07.11.2023, граничний термін реєстрації 18.06.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 142 днів, застосовані штрафні санкції 15%;

- податкова накладна №7130 від 25.05.2023 зареєстрована позивачем 23.06.2023, граничний термін реєстрації 18.06.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 5 днів, застосовані штрафні санкції 2%;

- податкова накладна №2474 від 14.06.2023 зареєстрована позивачем 21.11.2023, граничний термін реєстрації 05.07.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 139 днів, застосовані штрафні санкції 15%;

- податкові накладні №17726 від 01.08.2023 №14220 від 01.08.2023, №17459 від 09.08.2023, №17461 від 09.08.2023, №17460 від 09.08.2023, №17452 від 10.08.2023, №17451 від 10.08.2023, №17049 від 14.08.2023 зареєстровані позивачем 06.09.2023, граничний термін реєстрації 05.09.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 1 днів, застосовані штрафні санкції 2%;

- податкова накладна №17701 від 10.08.2023 зареєстрована позивачем 18.09.2023, граничний термін реєстрації 05.09.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 13 днів, застосовані штрафні санкції 2%;

- податкова накладна №17685 від 14.08.2023 зареєстрована позивачем 08.09.2023, граничний термін реєстрації 05.09.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 3 днів, застосовані штрафні санкції 2%;

- податкові накладні №5911 від 01.09.2023, №9028 від 04.09.2023 зареєстровані позивачем 12.10.2023, граничний термін реєстрації 05.10.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 7 днів, застосовані штрафні санкції 2%;

- податкова накладна №5563 від 11.09.2023 зареєстрована позивачем 10.10.2023, граничний термін реєстрації 05.10.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 5 днів, застосовані штрафні санкції 2%;

- податкові накладні №9037 від 12.09.2023, №9036 від 12.09.2023 зареєстровані позивачем 13.12.2023, граничний термін реєстрації 05.10.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 69 днів, застосовані штрафні санкції 15%;

- податкові накладні №5567 від 13.09.2023, №6600 від 13.09.2023 зареєстровані позивачем 10.10.2023, граничний термін реєстрації 05.10.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 5 днів, застосовані штрафні санкції 2%;

- податкова накладна №1793 від 12.10.2023 зареєстрована позивачем 09.11.2023, граничний термін реєстрації 05.11.2023, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації ПН/РК 4 днів, застосовані штрафні санкції 2%.

Оцінюючи наведені розрахунки штрафних санкцій на вимогу дотримання законодавства, суд враховує, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду за наслідками розгляду справи №200/4768/23 вказав, Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Поряд з вказаним, суд бере до уваги висновки Верховний Суд у згаданій справі №200/4768/23 щодо темпорального аспекту дії норм пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а також положень пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, Верховний Суд зазначає таке.

Закон № 2876-ІX не визначає прямо, що його приписи поширюють свою дію на відносини, які виникли до набрання ним чинності. Немає застережень у Законі № 2876-ІX, що його положення скасовують чи призупиняють дію положень пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу на період всього воєнного часу.

Отже, юридичну дію порівнюваних положень ПК України за темпоральним критерієм можна поділити на такі періоди:

Перший період - до воєнного стану, а також період воєнного стану до 08 лютого 2023 року (до набрання чинності Закону № 2876-ІX).

Другий період - з 08 лютого 2023 року (після набрання чинності Законом № 2876-ІX) та до закінчення шести місяців після припинення/скасування воєнного стану;

Третій період - після шести місяців після припинення/скасування воєнного стану.

Із зазначених положень податкового законодавства слідує, що у наступних періодах застосуванню підлягають наступні приписи податкового законодавства, в частині процедурного регулювання реєстрації податкових накладних та відповідальності за порушення граничних строків реєстрації таких податкових накладних:

У першому періоді - пункт 201.10 статті 201 ПК України та пункт 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу.

У другому періоді - пункти 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

У третьому періоді - пункт 201.10 статті 201 ПК України та пункт 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу.

Щодо питання чи можуть мати приписи пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України зворотну дію у часі, суд вказує, що згідно з положеннями частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи".

Тобто, норми Конституції України встановлюють, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. При цьому встановлюється два загальні виключення (випадки коли нормативні приписи мають зворотну дію у часі):

- коли нові правила пом`якшують відповідальність особи;

- коли нові правила скасовують відповідальність особи.

Водночас у цьому конкретному випадку мова йде про співставлення приписів: пункту 201.10 статті 201 ПК України і пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу та пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України.

Про зворотну дію в часі приписів пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України можна було б говорити тільки в наступних випадках:

- якщо б це нормативне положення (пункт 90) мало відношення до пункту 201.10 статті 201 ПК України (тобто, якщо б новий припис податкового законодавства санкційного характеру прямо визначав, що він пом`якшує відповідальність за недотримання строків, які закріплені у пункті 201.10 статті 201 ПК України);

- якщо б нові положення податкового законодавства вносили зміни до пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу, при цьому не змінюючи процедурні положення виконання податкового обов`язку з реєстрації податкових накладних (в частині граничних строків);

- якщо б нові положення податкового законодавства прямо передбачали, що їх дія поширюється на відносини, що виникли до моменту набрання ними чинності.

У випадку, що розглядається, вищезазначені умови відсутні.

Правовий механізм аналізованих норм права вказує на те, що пункт 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначає відповідальність за недотримання процедурних положень пункту 89 цього підрозділу, тоді як пункт 120-1.1 ст. 120-1 цього Кодексу визначає відповідальність за порушення процедурних вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України. Санкційні норми, що діяли "до" та "після" набрання чинності Законом № 2876-ІX передбачають відповідальність за нетотожні склади податкових правопорушень.

Отже, положення пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України формують комплексний правовий механізм, який не поширює свою дію на відносини, що мали місце до набрання ними чинності. Зворотна дія у часі положень пункту 89 розділу не є можливою.

Іншими словами, пункт 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України установлює нові (подовжені) строки реєстрації податкових накладних під час воєнного стану та 6 місяців після. Пункт 90 цього підрозділу визначає відповідальність (штрафи) саме за порушення цих нових строків реєстрації (тобто за склад податкового правопорушення, відмінний від «довоєнних» строків пункту 201.10 статті 201 ПК України). З огляду на це можна дійти висновки, що ці норми - пунктів 89 і 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України не замінюють «автоматично» старі положення (пункту 201.10 статті 201 і пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу), а створюють окремий правовий механізм саме для «воєнного» періоду, не маючи зворотної сили щодо подій, які відбулися до набрання чинності Законом № 2876-ІХ.

Верховний Суд також наголошує, що пункт 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачає застосування розміру штрафних (фінансових) санкцій, передбаченого законом, чинним на день прийняття рішення щодо їх застосування.

Водночас у спірному випадку йдеться про різний склад податкового правопорушення, а не про однакові правопорушення з різними розмірами штрафів. Закон № 2876-ІХ не вносив змін до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, у зв`язку з чим розміри штрафів замінюються на нові.

Отже, пункт 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України сам по собі не змінює темпоральних меж дії нових норм, а лише вказує на те, що у разі, коли штраф визначається за тим самим порушенням, але на момент ухвалення рішення змінився його розмір у межах однієї й тієї ж правової норми, слід брати до уваги новий (зменшений) розмір. У випадку ж із пунктами 89 і 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України йдеться про інше правопорушення (порушення нових «воєнних» строків реєстрації), тож вони не можуть поширюватися відповідальність, що передбачена іншими нормами.

Поряд з вказаним, суд уважає безпідставними посилання позивача на практику ЄСПЛ щодо права на мирне володіння майном згідно зі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, застосування «пропорційності втручання» та «справедливого балансу», оскільки наведені висновки здійснені за різних фактичних обставин.

Щодо застосовування у спірних правовідносинах принципу презумпції правомірності рішень платника податку, що передбачений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України, а саме, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пункт 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначає відповідальність за недотримання процедурних положень пункту 89 цього підрозділу, тоді як пункт 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу визначає відповідальність за порушення процедурних вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України.

Отже, хоча обидві норми (пункт 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» та стаття 120-1 ПК України) передбачають відповідальність за порушення платниками граничних строків реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, проте такі стосуються різних (відмінних) складів податкових правопорушень (пункт 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» та стаття 201 ПК України).

Таким чином, пункт 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення», норма пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України не припускають множинного трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, а тому передбачений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України принцип презумпції правомірності рішень платника податків в даному випадку є незастосовним.

Варто зауважити, що жодна правова норма не повинна тлумачитися як така, що дозволяє умисно вчиняти правопорушення, при цьому не ставлячи в залежність від наявності конкретних фактичних обставин, які б могли обґрунтувати неможливість дотримання правила поведінки. Інакше це створює системні ризики для підтримання правопорядку і може призводити до деструкції належного порядку розвитку суспільних відносин.

На момент вчинення діяння платник податків діяв свідомо та керувався нормами права, чинними у відповідному темпоральному проміжку. Особа була зобов`язана здійснити реєстрацію податкових накладних у встановлені законодавством строки, усвідомлювала протиправний характер свого діяння та його наслідків, відповідно до змісту правових норм, що діяли на момент вчинення правопорушення. При цьому, як було встановлено вище, відповіді норми не викликають можливості іншого тлумачення, а тому у відповідному часовому проміжку особа мала можливість для дотримання правил та норм податкового законодавства, у зв`язку з чим її діяння є винним.

Застосовуючи сформовані Верховним Судом висновки та враховуючи встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку, що податковий орган належним чином визначив розміри штрафних санкцій, коректно диференціювавши податкові накладні залежно від того, коли саме порушення граничних строків реєстрації відбулося, відтак, визнає оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 1243/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 15.05.2024 р., № 1244/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 15.05.2024 р., № 1245/Ж10/31-00-04-01-03-31 від 15.05.2024 р. правомірними, у зв`язку з чим позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Три Ведмеді» відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.