Рішення № 129616265, 19.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2025 року м. Київ № 320/58187/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправними дій, визнання неправомірною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (відповідач-3), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки №21ф-168 від 16.08.2024 р. Київської обласної прокуратури та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.09.2024 р. № 930070165887 про відмову в перерахунку пенсії як незаконні;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки №21ф-168 від 16.08.2024 р. Київської обласної прокуратури та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 р. № 930070165887 про відмову в перерахунку пенсії як незаконні;

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду, направлених заяв про перерахунок пенсії та неправомірне направлення їх для розгляду до інших територіальних органів Пенсійного фонду України;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 02.12.2023 р. перерахунок мені пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 та ч.20 ст.86 Закону «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. №1697-VІІ від розміру заробітної плати зазначеної в довідці Київської обласної прокуратури №21ф-168 від 16.08.2024 р. та виплатити різницю за минулий час.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, позивач після оформлення пенсії продовжила працювати в прокуратурі, перевівшись 14 січня 2003р. на іншу посаду - прокурора відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури області, а 13 жовтня 2003 року звільнилася з органів прокуратури за власним бажанням.

Позивач зазначає, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 р. № 930070165887 про відмову в перерахунку пенсії через невідповідність посади, яку позивач займала при звільненні посаді, зазначеній у довідці прокуратури являється незаконним, оскільки пенсія була призначена з посади старшого помічника прокурора 09.01.2003 р, а не з посади, яку позивач займала при звільненні 13.10.2003 р.

За посиланнями позивача, заява від 21.08.2024 р. про перерахунок пенсії, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, де позивач перебуває на обліку як пенсіонерка, було передано для розгляду до іншого територіального органу Пенсійного фонду України, що знаходиться на іншій адміністративно-територіальній одиниці а саме - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без законних підстав, оскільки таке перенаправлення ніякими нормативними актами не передбачено. Так само безпідставно Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві заява від 22.10.2024 р. про перерахунок пенсії була передана для розгляду іншій адміністративно-територіальній одиниці - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області.

На думку позивача, неприйняття для розгляду заяв про перерахунок пенсії свідчить про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві ухиляється від розгляду заяв позивача щодо перерахунку пенсії.

Позивач акцентує, відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019р. та ч.20 ст.86 Закону «Про прокуратуру» від 14.2024 р. №№1697-\/ІІ факт подання позивачем до Управління Пенсійного фонду України в м. Києві заяв щодо перерахунку пенсії від 21.08.2024 р. і довідки про складові заробітної плати від 16.08.2024 № 21ф-168 виданою Прокуратурою Київської області являється законною підставою для перерахунку пенсії позивачу. Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.09.2024 р. № 930070165887 та Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 р. №930070165887 про відмову в проведенні перерахунку пенсії є незаконними, оскільки протирічить вимогам Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 та ч.20 ст.86 Закону «Про прокуратуру» від 14.2024 р. №№1697Л/ІІ, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.

10 січня 2025 року через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив. Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав їх необґрунтованості. Зазначає, за результатами розгляду наданих документів (а саме з трудової книжки б/н від 14.08.1972 та відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб) встановлено, що посада на момент звільнення Позивача ОСОБА_1 не відповідає посаді ,зазначеній у довідці про заробітну плату та прирівняної до неї посади. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що у позивача відсутнє право на перерахунок. Листом № 2600-0306-9/230407 від 03.12.2024 було повідомлено про те, що до електронної пенсійної справи позивача ОСОБА_1 не були завантажені розпорядження та довідки про заробітну плату з паперової справи позивача. На даний час зазначені документи долучені до матеріалів електронної пенсійної справи. Перерахунок пенсії із зміною посади з старшого помічника прокурора Київської області на посаду прокурора відділу не здійснювався. Відповідно до листа Пенсійного фонду України від 11.03.2020 № 2800- 030102-9/7916 посада старшого помічника прокурора, старшого прокурора прокуратури прирівняна до начальника відділу.

Зазначає, щодо зобов`язання здійснити з 02.12.2023 р. перерахунок позивачу пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7- р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 та ч.20 ст.86 Закону «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. №1697-VІІ від розміру заробітної плати зазначеної в довідці Київської обласної прокуратури №21ф-168 від 16.08.2024 р. та виплатити різницю за минулий час, відповідач-2 вважає вказану вимогу передчасною, так як рішення з цього питання не приймалось.

24 січня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача та завірене листування та відповіді на звернення позивача.

27 січня 2025 року через систему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Відповідач-1 зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 була прийнята до винесення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019, та оскільки частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції саме з 13.12.2019 року, вказана постанова Кабінету Міністрів України не є належним нормативно-правовим актом відповідно до якого виникло право на перерахунок пенсії.

За висновками відповідача-1 підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та дій головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки №21ф-168 від 16.08.2024 Київської обласної прокуратури та скасування рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.09.2024 №930070165887 про відмову в перерахунку пенсії як незаконні, визнання неправомірною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду, направлених заяв про перерахунок пенсії та неправомірне направлення їх для розгляду до інших територіальних органів Пенсійного фонду України та зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 02.12.2023 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 та ч. 20 ст. 86 Закону «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 №1697-VII від розміру заробітної плати зазначеної в довідці Київської обласної прокуратури №21ф-168 від 16.08.2024 та виплатити різницю за минулий час, немає.

31 січня 2025 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. За змістом відзиву відповідач-3 зазначає, заява позивачки щодо перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки №21ф-168 від 16.08.2024 р. Київської обласної прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру», розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач-3 вказує, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві не приймалось рішення по суті заяви позивача щодо перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки №21ф-168 від 16.08.2024 р. Київської обласної прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру», відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначені у встановленому порядку територіальні органи Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві не є належним відповідачем у даній справі, оскільки не порушувало права та інтереси позивачки, заяви гр. ОСОБА_1 спеціалістами Головного управління не опрацьовувалась, не приймалось спірне рішення, а відтак вимога позивача про зобов`язання Головного управління здійснити з 02.12.2023 р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до Рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 та ч.20 ст.86 Закону «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 р. №1697-VII від розміру заробітної плати зазначеної в довідці Київської обласної прокуратури №21ф-168 від 16.08.2024 р. та виплатити різницю за минулий час є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Проживання Позивача на території, яку обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві не може бути підставою для зобов`язання цього органу вчиняти певні дії, оскільки визначальним фактором є визначення органу яким саме було прийнято спірне рішення, що є предметом розгляду у цій справі та стало підставою для звернення з позовом до суду.

Позивач у відповіді на відзив позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 09.01.2003 отримує пенсію за вислугу років згідно положень Закону України «Про прокуратуру».

16 серпня 2024 року Київська обласна прокуратура видала ОСОБА_1 довідку №21ф-168 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), о враховується для перерахунку пенсії.

Вказана довідка від 16.08.2024 №21ф-168 видана сформована відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 01.01.2022 та діють по теперішній час за відповідною (прирівняною) посадою старший помічник прокурора області, яка прирівнюється до посади начальник відділу Київської обласної прокуратури та становить: посадовий оклад - 58560,00 грн., надбавка за вислугу років (40%) - 23424,00 грн., матеріальні допомоги для оздоровлення (1/12) - 6832,00 грн., матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань (1/12) - 6832,00 грн., усього - 95648,00 грн.

10 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 16.08.2024 №21ф-168, виданої Київською обласною прокуратурою.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.09.2024 №930070165887 відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Рішення вмотивоване тим, що в довідці від 16.08.2024 №21-ф-168 не зазначено про проходження служби в органах прокуратури ОСОБА_1 на момент виникнення права на перерахунок.

Супровідним листом від 17.09.2024 №2600-0210-8/181156 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві направило рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.09.2024 №930070165887 на адресу позивача.

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 16.08.2024 №21ф-168, виданої Київською обласною прокуратурою.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 №930070165887 відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Рішення вмотивоване тим, що під час розгляду заяви виявлено, що посада на момент звільнення заявниці (згідно з відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб) не відповідає посаді зазначеній у довідці та прирівняній до неї посаді.

Супровідним листом від 14.11.2024 №2600-0206-8/219127 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві направило рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 №930070165887 на адресу позивача.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області лист від 03.12.2024 №2600-0306-9/230407, в якому просило переглянути рішення про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до заяви від 22.10.2024 та довідки про заробітну плату 16.08.2024 № 21ф-168, видану Київською обласною прокуратурою станом на 01.01.2022 року.

Листом від 13.12.2024 №0500-0307-9/119902 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проінформувало Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві: «Заява ОСОБА_1 від 22.10.2024 опрацьована за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів СП ОСОБА_2 (U05001-PERERNIV). Не погоджуємо позицію, викладену вами у листі, щодо перегляду рішення про відмову. Рішення про відмову приймалось згідно документів, які були долучені до матеріалів ЕПС на момент звернення. Вважаємо рішення про відмову № 930070165887 від 31.10.2024 ОСОБА_1 у перерахунку пенсії - збільшення зарплати (пенсії за спецзаконами) вірним».

Про вказану відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області проінформовано позивача листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.12.2024 №49258-50134/Ч-02/8-2600/24.

Позивач, вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, а прийняті рішення такими, що підлягають скасуванню, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, наявні в матеріалах справи, оцінюючи їх в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до першої, другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на час призначення позивачу пенсії було визначено статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Згідно статті 50-1 Закону №1789-ХІІ членам сімей прокурора або слідчого (батькам, дружині, чоловіку, дітям, які не досягли 18 років або старшим цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення ними 18 років, а тим, які навчаються, - до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23-річного віку), які були на його утриманні на момент смерті, призначається пенсія на випадок втрати годувальника, за наявності у нього стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків від середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 80 відсотків - на двох і більше членів сім`ї.

За змістом частини 12 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

За приписами частини 17 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівниками виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені частинами 12 та 17 статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ.

У подальшому до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина 17 статті 50-1 Закону України № 3668-VI з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015 року.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція частини 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина 17 (з 01.10.2011 року - частина 18) статті 50-1 Закону України № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII Прикінцеві положення Закону України № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015 року.

Водночас з 15 липня 2015 року втратив чинність Закон України №1789-XII (крім пункту 8 частини 1 статті 15, частини 4 статті 16, абзацу 1 частини 2 статті 46-2, статті 47, частини 1 статті 49, частини 5 статті 50, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, частини 3 статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, внесено наступні зміни: частину 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (діяла до 15 липня 2015 року) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»; частину 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (набрала чинності 15 липня 2015 року) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Тож починаючи з 01.01.2015 в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру». Законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України відповідного нормативно-правового акту, який визначав би умови та порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури впродовж 2015-2019 років прийнято не було.

Така бездіяльність Кабінету Міністрів України була предметом розгляду у судах.

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 року, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

При цьому Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує вимоги статті 22 Конституції України.

Проте рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.

Конституційним Судом України прийнято Рішення від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19), яким: визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII зі змінами «Про прокуратуру», визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Слід звернути увагу на те, що пунктом 3 зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 встановлено такий порядок його виконання: частина 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення; частина 20 статті 86 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Також у рішенні від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019, Конституційний Суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону. Частина 20 статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади.

Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

При цьому призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Рішенням Конституційного суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Частиною 2 ст.152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Таким чином, положення ч.20 ст.86 Закону № 1697-VІІ зі змінами, якою передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 7-р(II)/2019 (справа № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19), як це визначено статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», тобто, з 13.12.2019 року.

Отже, з 13.12.2019 року Закон №1697-VІІ не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, з аналізу положень ч.20 ст.86 Закону № 1697-VІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року № 7-р(II)/2019 слідує, що підставою для проведення перерахунку пенсій пенсіонерам органів прокуратури є: підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок; призначення на вищу посаду; збільшення вислуги років; присвоєння почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою статті 86 Закону № 1697-VІІ; при звільненні з роботи; за кожні два відпрацьовані роки.

Таким чином, пенсіонеру, якому призначено пенсію на умовах Закону №1697-VІІ, пенсія може бути перерахована за однією з цих підстав.

Таким чином, законодавством встановлено відповідне підвищення як заробітної плати прокурорів, так і їх пенсій. За таких обставин, у пенсіонерів виникає право, а у держави (в особі Пенсійного фонду України) обов`язок на перерахунок пенсій.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що підвищення заробітної плати прокурорським працівникам є підставою для проведення перерахунку пенсії позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що Київською обласною прокуратурою видано довідку від 16.08.2024 №21ф-168 на ім`я позивача, за нормами чинними з 01.01.2022, відповідно до рішень Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-р (ІІ)/2019 та від 26.03.2020 №6-р/2020.

Матеріалами справи підтверджено, ОСОБА_1 надала органу Пенсійного фонду України довідку Київської обласної прокуратури від 16.08.2024 №21ф-168

Суд зазначає, що довідка від 16.08.2024 №21ф-168, видана Київською обласною прокуратурою, надана позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії, є достатньою та належною підставою для здійснення перерахунку пенсії позивача.

У зв`язку з підвищенням посадового окладу у пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до законів України від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ та від 14.10.2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру», у тому числi й в позивача, виникло право на перерахунок призначеної пенсiї.

Разом з тим, виходячи з положень рішення № 7-р(ІІ)/2019, суд зазначає, що із дня набрання чинності цього рішення Конституційного Суду України у позивача виникло право на перерахунок пенсії та ним дотримано вимоги щодо реалізації такого права, а саме: отримано довідку про розмір заробітної плати та надано її до пенсійного органу із відповідною заявою про проведення перерахунку пенсії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.09.2024 №930070165887 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 №930070165887 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підстав довідки від 16.08.2024 №21ф-168, виданої Київською обласною прокуратурою не відповідають критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним статтею 2 КАС України, що є підставою для визнання таких рішень протиправними і їх скасування.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій щодо проведення перерахунку на підставі вказаної довідки, суд акцентує, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, задоволеними можуть бути лише ті вимоги, які поновлюють права та охоронювані законом інтереси позивача.

З цих підстав, суд вважає, що в спірних правовідносинах належним способом захисту буде оскарження рішення, яке прийняте суб`єктом владних повноважень, а не визнання його дій протиправними щодо відмови у вчиненні дій. До того ж, визнання дій протиправними відповідача не призведуть до поновлення прав, свобод та інтересів позивача.

Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

У частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не розгляду направлених заяв про перерахунок пенсії та неправомірне направлення їх для розгляду до інших територіальних органів Пенсійного фонду України та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 02.12.2023 р. перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - постанова № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі постанови № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Положеннями пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за первинною заявою позивача про перерахунок пенсії визначено головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, за повторною заявою - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Отже, посилання позивача на бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві суд вбачає необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, отже, відмовляє у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

У той же час, суд враховує, що повторну заяву позивача про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 16.08.2024 №21ф-168 за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Отже, з огляду на пункти 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, суд доходить висновку, що дії зобов`язального характеру щодо проведення перерахунку пенсії позивачу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у даному випадку є - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, відсутні підстави для покладання на цього відповідача обов`язку щодо відновлення порушеного права позивача.

Щодо дати, з якої пенсія позивача підлягає перерахунку відповідно до довідки від 16.08.2024 №21ф-168, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.20 ст.86 Закону № 1697-VII, в редакції яка підлягає застосуванню відповідно до рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 у справі №3-209/2018(2413/18, 2807/19), призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, зазначеним положенням закону передбачено, що пенсії працюючим прокурорським працівникам перераховуються з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, зокрема збільшенням розміру складових його заробітної плати.

Оскільки оновлена довідка про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 містить інформацію про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) за нормами, чинними станом на 01.01.2022, за відповідною (прирівняною) посадою, перерахунку підлягає пенсія з першого числа місяця, що йде наступним за місяцем, в якому виникли підстави для перерахунку пенсії, в даному випадку з 01.02.2022, а не з 02.12.2023, як помилково зазначає позивач.

Щодо позовних вимог в частині виплати різниці перерахованої пенсії за минулий час, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Тобто, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Оскільки перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки ще не проведено, тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

При цьому, суд зазначає, зобов`язання на підставі судового рішення відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу само по собі передбачає виплату заборгованості по ній без обмеження строком, а тому додаткового встановлення судовим рішенням не потребується. Водночас, спосіб виконання рішення про виплату коштів за рахунок Державного бюджету України визначається згідно чинного бюджетного законодавства та особливостей фінансування відповідних видатків, і суд не вважає за можливе визначати спосіб виконання судового рішення в даному випадку.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відмову у позові в частині вказаних позовних вимог.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal проти Об`єднаного королівства» (заява №22414/93) зазначив, що ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України»).

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи встановлені у справі фактичні обставини, з метою повного та належного захисту прав позивача, суд, відповідно до вимог ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати спосіб захисту порушеного права позивача, що в повній мірі сприяє досягненню ефективного захисту інтересів позивача та встановлює спосіб відновлення його права від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та частково задовольнити позов, а саме:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.09.2024 №930070165887;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 №930070165887;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року на підставі довідки від 16.08.2024 №21ф-168, виданої Київською обласною прокуратурою, з урахуванням фактично виплачених сум;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір в сумі 605,60 грн, що був сплачений квитанцією від 29.11.2024 в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково та вийти з межі позовних вимог.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.09.2024 №930070165887.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2024 №930070165887.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2022 року на підставі довідки від 16.08.2024 №21ф-168, виданої Київською обласною прокуратурою, з урахуванням фактично виплачених сум.

5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.