Рішення № 129616203, 18.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2025 року м. Київ № 320/20399/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стафф Сервіс Україна»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стафф Сервіс Київ» про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 6664381,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про невиконання товариством нормативу за звітний 2022 рік щодо чисельності робочих місць для осіб, яким встановлена інвалідність, яка для нього складає 20 осіб (працевлаштовано 1 особу з інвалідністю), у зв`язку з чим, відповідачу в автоматизованому режимі нараховано та направлено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій. Посилаючись на норми Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю», позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду, проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи № 320/20399/23, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2024 прийнято справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Стафф Сервіс Київ» надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що Фонд неправильно встановив кількість працюючих в 2022 році в штаті відповідача в 1 особу, проте в штаті товариства працювало 9 осіб з інвалідністю. При цьому, кількість працюючих інвалідів не викликана будь-якими перешкодами зі сторони товариства щодо працевлаштування, а законодавством не передбачено обов`язок роботодавця примусово працевлаштовувати інвалідів, незалежно від їх бажання. Доказів нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів з боку відповідача, як і фактів відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю позивачем не надано, поряд з чим, у 2022 році у відповідача був відсутній попит на робочу силу, товариство втрачало кадри та замовлення на забезпечення трудовими ресурсами.

Крім того, відповідач зазначив про особливості діяльності товариства - аутстафінгової діяльності, метою якої є надання персоналу одного суб`єкта господарювання (аутстафера) іншому суб`єкту для виконання певних функцій, при цьому юридично персонал залишається в трудових відносинах із аутстаферами, а фактично, виконує розпорядження чи завдання замовника.

У судове засідання не прибули сторони. На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Протокольною ухвалою від 01.10.2024 суд на місці ухвалив на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.04.2023 Київським міським відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, за допомогою веб-порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України, до електронного кабінету роботодавця, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАФФ СЕРВІС КИЇВ» направлено Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно змісту розрахунку вбачається, що відповідачем не виконаний норматив за звітний 2022 рік щодо чисельності робочих місць для осіб яким встановлена інвалідність, та складає менше 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників роботодавця, чим порушено норми ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XIІ, а саме, загальна чисельність працівників -502 особи, з яких: працівників - осіб з інвалідність - 1, що на 19 осіб менше встановленого відповідного нормативу, який дорівнює 20.

Позивачем в автоматичному режимі нараховано та направлено відповідачу розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій в розмірі 6408059,10 грн.

Оскільки відповідачем не виконані вимоги статей 19 та 20 Закону № 875-XII, в частині самостійного розрахунку та оплати до 15.04.2023 суми АГС в розмірі 6 408 059,10 грн, йому нарахована пеня в період з 18.04.2023 по 06.06.2023 за 50 календарних днів в розмірі 256322,00 грн.

Частинами 17 та 18 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, передбачено, що спори із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону вирішуються зокрема і в судовому порядку, тому з метою реалізації покладених на Фонд повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд виходить з такого.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначено у Законі України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII (далі - Закон № 875-XII).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-ІХ з 06.11.2022 внесені зміни до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Так, нормами Закону № 2682-ІХ внесені зміни в частину 3 ст. 18 Закону № 875-XII, що скасовують подання Звітів про працевлаштування осіб з інвалідністю, за формою 10-ПОІ до відповідних територіальних відділень Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю. З прийняттям Закону № 2682-ІХ, Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством соціальної політики України, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, крім іншого, інформацію необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, (далі роботодавці) які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

На виконання приписів частини 13 ст. 19 Закону № 875-XII, територіальне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в строк до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій (далі АГС), що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік. обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Одночасно, частиною 4 ст. 20 Закону № 875-XII, законодавцем залишений в силі обов`язок роботодавця самостійно розраховувати та сплачувати суму АГС в строк до 15 квітня року, наступного за роком в якому відбулося порушення нормативу.

Згідно норм ст. 18 Закону № 875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об`єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об`єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

За приписами ст. 20 Закону № 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

За змістом ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Слід врахувати, та як вже зазначалось вище, що у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18.10.2022 № 2682-IX, починаючи з 2022 року подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма № 10-ПОІ) вже не вимагається.

Відповідну інформацію щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України.

За нормами ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення», діяльність суб`єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб`єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України. До послуг з посередництва у працевлаштуванні належать пошук роботи та сприяння у працевлаштуванні особи, добір працівників відповідно до замовлень роботодавців (у тому числі іноземних) у межах укладених з роботодавцями договорів (контрактів).

Тож, з наведеного слідує, що підприємства, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, обов`язок суб`єкта господарювання із створення робочих місць для інвалідів, не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19, від 01.10.2020 у справі № 520/3933/19.

Крім того, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались жодні заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення чи відмовлялось у працевлаштуванні таким особам через їх статус.

Суд зауважує, що у даному випадку, позивач вказує на те, що відповідачем не виконаний норматив за звітний 2022 рік щодо чисельності робочих місць для осіб яким встановлена інвалідність, та складає менше 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників роботодавця, чим порушено норми ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XIІ, а саме, загальна чисельність працівників -502 особи, з яких: працівників - осіб з інвалідність - 1, що на 19 осіб менше встановленого відповідного нормативу, який дорівнює 20.

Водночас, позивачем неправильно визначено кількість осіб із інвалідністю, що працевлаштовані у відповідача, і не враховано факт працевлаштування у відповідача 9 осіб з інвалідністю, що підтверджується доданими до відзиву на позовну заяву доказами, зокрема, накази про прийняття на роботу, довідки МСЕК, зокрема: ОСОБА_1 працювала в 202 році з січня по червень включно; ОСОБА_2 працював в 2022 році з січня по травень включно та з жовтня по грудень включно; ОСОБА_3 працювала в 2022 році з січня по травень включно; ОСОБА_4 працювала в 2022 році з січня по грудень включно; ОСОБА_5 працював в 2022 році з січня по грудень включно; ОСОБА_6 працювала в 2022 році по грудень включно; ОСОБА_7 працював в 2022 році з січня по травень включно та у грудні; ОСОБА_8 працював в 2022 році з вересня по грудень включно; ОСОБА_9 працював в 2022 році з жовтня по грудень включно.

Подання роботодавцями звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 10-ПІ скасовано. Тобто, за 2022 рік така звітність відповідачем не подавалась.

Натомість, Фонд захисту інвалідів, відповідно до статті 19 Закону, має отримати інформацію про працевлаштування осіб з інвалідністю з Пенсійного фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Спростувань наведених відповідачем обставин позивачем не наведено та не надано доказів відсутності зарахування вказаним особам стажу роботи у відповідача.

Також, суд бере до уваги й правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у справі № 400/3957/21 від 21.11.2022, за якою, саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про не виправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду щодо не зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. У той же час, у випадку, який розглядається, перевірки органами Держпраці не доведено не було.

Судом також враховується й те, що Фондом не враховано і специфіки діяльності товариства відповідача.

Основним видом діяльності ТОВ «СТАФФ СЕРВІС КИЇВ» є « 78.20 Діяльність агентств тимчасового працевлаштування». Цей клас включає діяльність працівників допоміжної категорії на благо компаній протягом обмеженого проміжку часу з метою тимчасового заміщення та підтримки робочої сили клієнта у випадку, коли надані працівники є працівниками допоміжних підрозділів. Проте, підрозділи, згадані в цьому класі, не здійснюють безпосереднього спостереження за наданими ними працівниками на місці виконання робіт клієнта.

Слід зазначити, що діяльність товариства пов`язана з послугами надання трудових ресурсів (персоналу), діяльністю агентств тимчасового працевлаштування.

Відповідач додатково звертає увагу на те, що в силу зміни потреб на ринку праці в 2022 році, в тому числі з урахуванням обставин, викликаних повномасштабним вторгнення російської федерації та введенням воєнного стану в країні, товариству довелось пристосовуватись до реалій попиту на робочу силу (в перші два місяці 2022 року у штаті відповідача працювало 760 осіб, що підтверджується штатними розписами відповідача, а в березні місяці 2023 року працівники почали звільнятись, у зв`язку з різними обставинами, протягом 2022 року відповідач втрачав кадри та замовлення на забезпечення трудовими ресурсами; у вересні 2022 року, штат відповідача скоротився до 288 осіб з 760 на початку року). Лише з жовтня 2022 року, штат відповідача почав розширюватись, частина працівників, які звільнились (виїхали за кордон чи на інші території в межах країни) почали повертатись. Відповідач приймав на роботу в штат працівників, які повернулись без оголошення будь-яких конкурсів щодо наявних вакансій.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 регламентовано, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. Вказана постанова набрала чинності 25.12.2022. На підставі вказаної постанови № 1364, Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією № 309. Відповідно до цього Переліку територія м. Києва (Код UA80000000000093317) віднесена до території, на якій ведуться (велися) бойові дії - з 11.08.2022, а у період з 24.02.2022 по 10.08.2022 до території активних бойових дій.

За визначенням у п. п. 14.1.183 п. 14.1 ст. 14 ПК України, послуга з надання персоналу - це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.

За договором аутстафінгу, компанія-аутстафер надає своїх кваліфікованих співробітників у тимчасове користування компанії замовника для виконання робіт на певний строк, тобто передбачено передання фахівців, а не кінцевого результату. Такі працівники можуть підпорядковуватися трудовому розкладу замовника, мати свої робочі місця на території замовника, але бухгалтерські й кадрові обов`язки (ведення документації, нарахування і сплата податків, виплата заробітної плати, оформлення трудових книжок тощо) здійснює аутстафер.

Слід зазначити, що відносини в порядку аутстафінгу не є звичними трудовими відносинами, тому для розуміння та підтвердження факту порушення необхідно провести детальну перевірку із врахуванням особливостей здійснення аутстафінгової діяльності, чого в рамках спірних правовідносин позивачем зроблено не було.

Суть діяльності позивача, як аустафінгової компанії, полягає в тому, що клієнти позивача повідомляють про кандидатів, які повинні бути залученні на необхідну для компанії клієнта посаду, а довірителем лише здійснюється пошук кандидатів на запропоновану клієнтами посадах, враховуючи їх кваліфікацію та інші критерії, відбір вказаних кандидатів проводиться виключно клієнтами мого довірителя, ТОВ «СТАФФ СЕРВІС КИЇВ» може лише пропонувати обрати особу на визначену посаду, проте рішення приймає виключно контрагент довірителя.

Підсумовуючи, суд зазначає, що обов`язок суб`єкта господарювання із створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування, натомість, позивачем суду не було надано доказів невчинення товариством жодних дій по пошуку та працевлаштуванню осіб з інвалідністю чи відмови у прийнятті на роботу таких осіб.

Отже, із урахуванням сукупності наведених вище обставин, суд дійшов висновку про недоведення позивачем наявності підстав для задоволення позову. Відповідачем під час розгляду даного спору, було надано переконливі і обґрунтовані пояснення, а також докази на підтвердження власної правової позиції.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду даного спору, а тому, задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.