Рішення № 129616104, 18.08.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2025 року № 320/14066/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа - Філія «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення XIV сесії VIII скликання Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №494.5/60 від 10.09.2021, як невідповідне ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 19 Конституції України;

- зобов`язати Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Стоянка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, яка зазначена місцем розташування на графічних матеріалах доданих до заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з недоліками позовної заяви, а саме з несплатою судового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 позовну заяву повернуто позивачеві з підстав несплати судового збору.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, позивач оскаржив її у апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Іншою Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022 апеляційну скаргу залишено без руху. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 апеляційну скаргу повернуто позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2022 про залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 у справі №320/14066/21 скасовано і направлено справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2023 клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 - задоволено.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 - скасовано та направлено справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Після надходження справи до Київського окружного адміністративного суду, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справа №320/14066/21 передана для продовження розгляду судді Щавінському В.Р.

На підставі ухвали Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 справу прийнято до провадження судді Щавінському В.Р. та вирішено її розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 11.03.2025 до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Філію «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він звернувся до Білогородської сільської ради з клопотанням про надання у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовною площею 0,25 га. Водночас спірним рішенням йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. На думку позивача спірне рішення не є належним чином мотивованим, оскільки не містить правового регулювання та положень законів, що слугували підставою для відмови у наданні позивачу у власність земельної ділянки.

Відповідач надав до суду відзив, зазначивши щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Стоянка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області є неможливим з мотивів того, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, наступного змісту:

«Прошу надати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , дозвіл на розробку проекту із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) яка розташована на території села Стоянка Києво-Святошинського району Київської області, яке належить до сфери управління Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області.»

До заяви позивачем, у тому числі, додано:

1. Графічну роздруківку копії Генерального плану с. Стоянка Києво- Святошинського району Київської області, який розміщений на сайті https://bilohorodka.org.ua/generalnyi-plan-s-stoyanka/.

2.? ?Графічну роздруківку з кадастрової карти з орієнтованим місцем розташування земельної ділянки у вигляді «позначки-знака» у вигляді ретушованого квадрату косими лініями з наклоном у право та обведеного жирним курсивом красного кольору який має такий колір у електронному вигляді (при роздруківці квадрат з косими лініями з наклоном у право, буде обведений жирною чорною лінією).

Рішенням Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №494.5/60 від 10.09.2021 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селі Стоянка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, з мотивів того, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Не погоджуючись зі спірним рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 вказаної статті).

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина 3 вказаної статті).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (частина 4 вказаної статті).

У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Отже, громадянин України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в селах - не більше 0,25 гектара.

Згідно із частиною 6 статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України обумовлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із частиною 9 статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17 та від 05.03.2019 у справі №360/2334/17, від 20.01.2021 у справі №360/1590/16-а, від 08.09.2020 у справі №812/1450/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як встановлено судом, 03.08.2021 до Білогородської сільської ради надійшла заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність.

За результатами розгляду заяви 10.09.2021 14 сесією 8 скликання прийнято рішення №494.5/60 про розгляд заяви ОСОБА_1 .

Так, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селі Стоянка Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області з тієї підстави, що вказана на доданих графічних матеріалах земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду.

Судом встановлено, що земельна ділянка, зазначена Позивачем у графічних матеріалах, доданих до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відноситься до земель лісового фонду.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом. Інші нормативні акти застосовуються у випадку, якщо вони не суперечать останньому.

Філія «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Білогородській сільській раді згоду на вилучення з постійного користування частини земельної ділянки лісового господарського призначення, зазначеної на графічних матеріалах Позивача не надавало.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до п. «г» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать, у тому числі, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ст. 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Інших випадків надання земель лісогосподарського призначення у приватну власність не передбачено.

Згідно ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 58, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Таким чином, в силу положень ст. ст. 19, 57 Земельного кодексу України та ст. ст. 5, 45, 47, 58, 54 Лісового кодексу України земельна ділянка, зазначена у графічних матеріалах Позивача, відноситься до земель лісогосподарського призначення, та перебуває у постійному користуванні Філії «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Це також підтверджується і відомостями про земельну ділянку із кадастровим номером 3222482000:10:001:0452, відповідно до яких земельна ділянка із кадастровим номером 3222482000:10:001:0452 загальною площею 451.3989 га (у межі якої входить земельна ділянка, як бажана Позивачем до відведення у власність) має цільове призначення: « 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 1 ст. 118 установлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 122 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Вилучення земельних ділянок здійснюється за письмовою згодою землекористувачів, а в разі незгоди землекористувачів - у судовому порядку. Справжність підпису на документі, що підтверджує згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки, засвідчується нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, Філія «Київське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» не погоджувало вилучення земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах Позивача.

З огляду на викладене та враховуючи, що спірна земельна ділянка відносяться до земель лісогосподарського призначення, сільська рада не повноважна надавати її у власність будь якій особі, в тому числі, Позивачу.

Окрім іншого, частина 7 ст. 20 Земельного кодексу України визначає, що зміни цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, внаслідок яких земельні ділянки виводяться із складу таких категорій (крім зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення для розміщення на них лінійних об`єктів енергетичної інфраструктури), а також зміни цільового призначення земель, визначених пунктом "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, здійснюються за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Частиною 8 зазначено статті визначено, що зміна цільового призначення земель сільськогосподарського, лісогосподарського призначення здійснюється за умови відшкодування власником земельної ділянки (а для земель державної та комунальної власності - користувачем) втрат сільськогосподарського, лісогосподарського виробництва, крім випадків, визначених законом.

З огляду на встановлені обставини справи та доводи сторін, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного Рішення XIV сесії VIII скликання Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області №494.5/60 від 10.09.2021, оскільки у ньому зазначено обґрунтовану та законну відмову у наданні зазначеного дозволу, як це передбачено нормами чинного законодавства. Усі інші позовні вимоги є похідними, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.